| dbo:abstract
|
- Rytíř (z německého Ritter, jezdec) je označení středověkého bojovníka – obrněného jezdce (latinsky miles, pl. milites). (cs)
- L'accepció més pura pel mot cavaller és «persona que munta a cavall», que és de gran riquesa en semàntica. Va passar de significar el fet de muntar a un cavall a expressar una condició social molt diferent -la de noble que havia rebut l’orde de cavalleria-, que anà canviant durant les diferents etapes històriques. En llatí es deia «caballus -i» dels cavalls que eren especialment de feina, però empraven el terme «equus -i» per a la resta dels cavalls, especialment per als que s'utilitzaven en la guerra, d'aquí que s'anomenés ordo equester la classe social dels cavallers romans. «Caballus» venia també del grec «kaballes -ou», amb el significat igualment de cavall de treball. (ca)
- الفارس هو شخص حاصل على لقب الفروسية الفخري من عاهل أو زعيم سياسي آخر مكافأة له على خدمات قام بأدائها للعاهل أو للبلاد بشكل عام، وخاصة في المجال العسكري. ومن الناحية التاريخية، كانت ألقاب الفروسية في أوروبا تُمنح للمحاربين على صهوة الجواد. وفي أثناء فترة أوج العصور الوسطى كانت الفروسية تعد درجة دنيا من درجات النبل. وبحلول العصور الوسطى المتأخرة، أصبحت هذه الرتبة مرتبطة بمثل عليا مثل الشهامة، وهي قواعد سلوك يتسم بها المحارب المسيحي في الحاشية الملكية. ومنذ بداية العصر الحديث، أصبح لقب فارس هو لقب شرفي في المقام الأول، يمنحه الملك عادة، كما في منظومة الشرف البريطاني، وغالبا ما يتم ذلك نظير تقديم خدمات غير عسكرية للبلاد. من الناحية التاريخية، كانت المثل العليا للفروسية تتمتع بشعبية جارفة في أدب القرون الوسطى - خاصة الأدبيات البريطانية والأدبيات الفرنسية - حيث اعتمدت الأدبيات البريطانية على كتاب هيستوريا ريجم بريتانيا (Historia Regum Britanniae) ("تاريخ ملوك بريطانيا") لجيفري مونماوث (Geoffrey of Monmouth) الذي كتب في ثلاثينيات القرن الثاني عشر. وكان لكتاب لو مورت دارثر (Le Morte d'Arthur) ("موت آرثر") لـالسير توماس مالوري (Thomas Malory) الذي كتب سنة 1485، أهمية بالغة في تحديد مُثل الشهامة التي كانت أساسًا للمفهوم الحديث للفارس بوصفه محارب من الصفوة أقسم على الحفاظ على قيم الإيمان والولاء والشجاعة و الشرف. وفي أثناء عصر النهضة، اشتهر أسلوب رومانسية الشهامة في الأدب، مما زاد أكثر من المثالية وأدى في النهاية إلى ظهور شكل جديد من أشكال الواقعية في الأدب التي اشتهرت بعد رواية ميغيل دي ثيرفانتس (Miguel de Cervantes) دون كيشوت (Don Quixote). كشفت هذه الرواية عن المثل العليا للفروسية وتناقض هذه المثل مع الواقع الذي يعيشه ثيرفانتس. في أواخر العصور الوسطى، بدأت الوسائل الجديدة للحرب في القضاء على الصورة التقليدية للفرسان المدرعين، ولكن بقيت الألقاب مستخدمة في العديد من الدول. أصبحت بعض مراتب الفروسية مثل فرسان الهيكل محلاً للأساطير، واختفى البعض الآخر على نحو غامض. وفي تاريخنا المعاصر، لا تزال بعض مراتب الفروسية في العديد تُطبق في العديد من البلدان، مثل وسام ربطة الساق (Order of the Garter) الإنجليزي ووسام سيرافيم الملكي (Royal Order of the Seraphim) السويدي ووسام القديس أولاف الملكي النرويجي (Royal Norwegian Order of St. Olav). ولكل من هذه الأوسمة معايير استحقاق خاصة، ولكن لقب الفروسية عمومًا يمنحه رئيس الدولة لأشخاص بعينهم عرفانًا من الدولة ببعض الإنجازات الجديرة بالتقدير. ارتبطت الفروسية في القرون الوسطى بشكل وثيق بركوب الخيل (وخاصة المبارزة) من أصولها التي تمتد إلى القرن الثاني عشر حتى ازدهاره الأخير حين كان نمطًا سائدًا بين علية القوم من النبلاء في دوقية بورغونيا في القرن الخامس عشر. وينعكس هذا الارتباط في أصل كلمة شهامة وشهم والمصطلحات ذات الصلة (انظر جزء المذكور أدناه) وتجد المكانة الممنوحة للمحاربين على صهوة الفرس ما يوازيها في الفروسية في العالم الإسلامي والفروسية اليونانية والفروسية الرومانية في العصور الكلاسيكية القديمة. (ar)
- Ο ιππότης είναι άτομο στο οποίο έχει απονεμηθεί ο τιμητικός τίτλος του ιπποτισμού από μονάρχη ή άλλον πολιτικό ηγέτη για την εξυπηρέτηση του μονάρχη ή της χώρας, ως στρατιώτη. Η λέξη πρωτοεμφανίζεται στην Ιλιάδα του Ομήρου ως επίθετο του Νέστωρος, "ἱππότα Νέστωρ". Ιστορικά, στην Ευρώπη, ιππότης ανατίθενται ο έφιππος πολεμιστής. Συχνά, ένας ιππότης ήταν δουλοπάροικος ο οποίος υπηρετούσε ένα άρχοντα ως πολεμιστής, και ο άρχοντας σε αντάλλαγμα τον πλήρωνε με εκτάσεις. Οι άρχοντες εμπιστεύονταν τους ιππότες, οι οποίοι ήταν ειδικευμένοι στη μάχη πάνω σε άλογα. Από τις αρχές της σύγχρονης περιόδου, ο τίτλος του ιππότη είναι καθαρά τιμητικός και συνήθως απονέμεται από έναν μονάρχη, συχνά για μη στρατιωτική υπηρεσία στη χώρα. Ιππότες χρησιμοποιήθηκαν για πρώτη φορά τον 4ο αιώνα μ.Χ. στον ύστερο ρωμαϊκο στρατό. Η εποχή των ιπποτών έληξε τον 16ο αιώνα καθώς οι εθνικοί στρατοί αντικατέστησαν τους φεουδαρχικούς. Πολλοί ιππότες προσλήφθηκαν σε αυτούς τους νέους στρατούς. Οι σημερινοί αξιωματικοί στους δυτικούς στρατούς είναι απόγονοι των ιπποτών. (el)
- En la Romia Imperio la kavaliroj (latine: eques, pluralo equites) estis civitanoj apartenantaj al tiu el la tri ordoj, kiu estis meza inter la pleba kaj la patricia. Iam kavaliro (latine caballarius) estis surĉevala , kiu sekvis nobelon, aŭ nobelo, kiu sekvis reĝon. En multaj kulturoj ĝi estis la malplej alta ŝtupo de nobeleco. Nun kavaliro estas persono, kiu havas reĝan rekonon kaj normale apartenas al kavalira ordeno. En Britio kaj iuj landoj de la Komunumo de Nacioj la kavaliro estas nomata Siro. La kavalirino estas kutime Damo. (eo)
- Un caballero es, según la acepción más general de la palabra, un jinete o persona que monta a caballo o, más estrictamente, una persona de origen noble o, en época actual, simplemente distinguida o poseedora de un código de conducta gentil, atento y solidario. Esta variedad de significados a lo largo de la historia se debe a que montar a caballo ha caracterizado a distintas condiciones sociales según las culturas o etapas históricas de que se trate. (es)
- Ritter (mittelhochdeutsch: rîtære, rîter, riter, ritter, mittellateinisch miles, neulateinisch eques auratus, französisch chevalier, englisch knight, italienisch cavaliere, spanisch caballero, polnisch rycerz, slawisch vitez, vityaz, ungarisch vitéz) ist ursprünglich die Bezeichnung für die wehrhaften, schwer gerüsteten, berittenen Krieger des europäischen Mittelalters.Einen ebenfalls gesellschaftlich herausgehobenen Reiterstand außerhalb des hier behandelten mittelalterlichen Rittertums stellten bereits die römischen „Equites“ dar. Ab dem Spätmittelalter bezog sich der Begriff als Titel vornehmlich auf eine besondere Würde, die einzelne Adelige, aber auch Nichtadelige erwerben konnten. Das Ideal der Ritterlichkeit und die Ritterorden haben bis heute kulturelle und soziale Bedeutung. (de)
- Zaldun, zentzu zorrotzean, zaldizko edo zaldiz ibiltzen dena da, baina, normalean Erdi Aroan zaldiz borrokatzen zuen goi-mailako klaseko kidea izan ohi zen. Antzinako Grezia eta Erromako garaietatik, zalduna izateak entzute handia esan nahi zuen, zaldi bat mantentzea garestia zelako. Erdi Aroan, hauek zalduneria osatzen zuten, bere jokabide kodea zuen erakunde militar feudala. Artur erregearen kondairak Europa osotik zabaldu zuen jokabide hori baina feudalismoaren desagerpenarekin batera erakundea ere pixkanaka-pixkanaka itzali zen. Euskal Herrian, ikusgarriak dira zaldunen errepresentazioak Alaitzako elizako margo erromankoetan. Zaldunak, kontzeptu bezala, zaldi gainean ibiltzen diren soldaduak dira eta hauek zalditeria osatzen dute, hots, armada baten barruan dagoen gorputz berezia, non soldaduek zaldi gainean egiten duten gerra. Hala ere, kontzeptua zabalagoa da, Erdi Aroan zehar zaldunak noble kondiziokoak izan ohi ziren, eta arau zein kode bereziak bereganatu zituzten. Zaldunen basailutza sistemaren bidez, errege edota beste botere feudal bati leialtasuna eskaintzen zieten eta ordain sari baten truke defendatzen zuten . Zaldunen garai gorena XI. mendearen hasieran eman zen Frantzian eta XI. mendean zehar mediterraneoko zonaldeetan zabaldu zen. (eu)
- Le chevalier est, au sens littéral du terme, un combattant à cheval. Mais le titre de chevalier est aussi un titre honorifique militaire donné par un monarque ou un autre chef politique en récompense de services rendus. Au Moyen Âge, en Europe, la chevalerie était constituée de guerriers à cheval, mais aussi de chevaleresses, c'est-à-dire des femmes ayant pris les armes pour défendre des causes précises. Durant tout le Haut Moyen Âge, la chevalerie était considérée comme une classe de noblesse inférieure. À la fin du Moyen Âge, le rang est associé aux idéaux de la chevalerie. Ces idéaux constituent alors un code de conduite pour le parfait guerrier chrétien courtois. Souvent, le chevalier était un vassal qui servait de combattant pour un suzerain, avec un paiement sous forme de propriétés foncières. (fr)
- A knight is a person granted an honorary title of knighthood by a head of state (including the Pope) or representative for service to the monarch, the church or the country, especially in a military capacity. Knighthood finds origins in the Greek hippeis and hoplite (ἱππεῖς) and Roman eques and centurion of classical antiquity. In the Early Middle Ages in Europe, knighthood was conferred upon mounted warriors. During the High Middle Ages, knighthood was considered a class of lower nobility. By the Late Middle Ages, the rank had become associated with the ideals of chivalry, a code of conduct for the perfect courtly Christian warrior. Often, a knight was a vassal who served as an elite fighter or a bodyguard for a lord, with payment in the form of land holdings. The lords trusted the knights, who were skilled in battle on horseback. Knighthood in the Middle Ages was closely linked with horsemanship (and especially the joust) from its origins in the 12th century until its final flowering as a fashion among the high nobility in the Duchy of Burgundy in the 15th century. This linkage is reflected in the etymology of chivalry, cavalier and related terms. In that sense, the special prestige accorded to mounted warriors in Christendom finds a parallel in the furusiyya in the Islamic world. The Crusades brought various military orders of knights to the forefront of defending Christian pilgrims traveling to the Holy Land. In the Late Middle Ages, new methods of warfare began to render classical knights in armour obsolete, but the titles remained in many countries. Holy Roman Emperor Maximilian I is often referred to as the "last knight" in this regard. The ideals of chivalry were popularized in medieval literature, particularly the literary cycles known as the Matter of France, relating to the legendary companions of Charlemagne and his men-at-arms, the paladins, and the Matter of Britain, relating to the legend of King Arthur and his Knights of the Round Table. Today, a number of orders of knighthood continue to exist in Christian Churches, as well as in several historically Christian countries and their former territories, such as the Roman Catholic Sovereign Military Order of Malta, the Spanish Order of Santiago, the Protestant Order of Saint John, as well as the English Order of the Garter, the Swedish Royal Order of the Seraphim, and the Order of St. Olav. There are also dynastic orders like the Order of the Golden Fleece, the Order of the British Empire and the Order of St. George. In modern times these are orders centered around charity and civic service, and are no longer military orders. Each of these orders has its own criteria for eligibility, but knighthood is generally granted by a head of state, monarch, or prelate to selected persons to recognise some meritorious achievement, as in the British honours system, often for service to the Church or country. The modern female equivalent in the English language is Dame. Knighthoods and damehoods are traditionally regarded as being one of the most prestigious awards people can obtain. (en)
- I rith na Meánaoise thugtaí ridire, nó cniocht, ar dhuine den aicme mhíleata tar éis dó seirbhís a dhéanamh mar agus mar . (ga)
- Seorang knight adalah anggota kelas kesatria pada masa Abad Pertengahan di Eropa. Knight memiliki kode hukum yang disebut sebagai "chivalry". Dalam bahasa Indo-Eropa lain, knight juga lazim disebut sebagai cavalier atau . Knight merupakan salah satu posisi terhormat dan prestise seperti jenis kesatria berkuda lainnya (misalnya di Yunani dan di Romawi). Karya ("Kematian Arthur"), ditulis tahun 1485, berperan besar dalam mendefinisikan idealisme kavaleri yang penting bagi pembentukan konsep knight sebagai seorang kesatria elit yang bersumpah untuk menjaga nilai-nilai keimanan, kesetiaan, keberanian, dan . (in)
- Un cavaliere, in tempi antichi, era un uomo insignito del cavalierato, da parte di un monarca, vescovo o altro capo politico o religioso, al servizio del monarca o della chiesa cristiana, specialmente in campo militare.Storicamente, in Europa, il cavalierato era conferito a guerrieri a cavallo. Durante l'Alto Medioevo, i cavalieri erano considerati una classe di bassa nobiltà. Dal Basso Medioevo, il rango venne associato agli ideali di cavalleria e codice di condotta del perfetto guerriero cristiano di corte. Spesso, un cavaliere era un vassallo che prestava il suo servizio come combattente d'élite, guardia del corpo o mercenario ad un signore, remunerato sotto forma di proprietà terriere. I signori si fidavano dei cavalieri, che erano abili nella guerra a cavallo. Il cavalierato nel Medioevo era strettamente legato all'equitazione (e soprattutto ai tornei) dalle sue origini nel XII secolo fino alla sua fioritura finale come moda tra l'alta nobiltà nel Ducato di Borgogna nel XV secolo. Questo legame si riflette nell'etimologia di cavalleria, cavaliere e termini correlati. Il prestigio speciale accordato ai guerrieri a cavallo nella cristianità trova un parallelo nel furusiyya nel mondo musulmano, nel greco hippeis (ἱππεῖς) e nel romano eques dell'antichità classica. Nel basso Medioevo, nuovi metodi di guerra iniziarono a rendere obsoleti i cavalieri classici in armatura, ma i titoli rimasero in molte nazioni. Gli ideali della cavalleria erano diffusi nella letteratura medievale, in particolare nei cicli letterari noti come Ciclo carolingio, relativi ai leggendari compagni di Carlo Magno e ai suoi armigeri paladini e Ciclo di Bretagna, relativo alla leggenda di Re Artù e alla sua Tavola Rotonda. Oggi continuano ad esistere un certo numero di ordini di cavalieri nelle chiese cristiane, e in diversi paesi cristiani e loro precedenti territori, come i cattolici Ordine equestre del Santo Sepolcro di Gerusalemme e Sovrano militare ordine di Malta, il protestante Ordine di San Giovanni, l'inglese Ordine della Giarrettiera, lo svedese Ordine dei Serafini e l'Ordine reale norvegese di Sant'Olav. Ciascuno di questi ordini ha i propri criteri di ammissibilità, ma il cavalierato è generalmente concesso da un capo di Stato, monarca o prelato a persone selezionate, per riconoscere qualche risultato meritorio, come nelle Onorificenze britanniche, spesso per il servizio prestato alla Chiesa o al Paese. L'equivalente femminile moderno nel Regno Unito è Dame. (it)
- 기사(騎士)는 중세부터 유럽에서 기마로 싸우는 전사에게 주는 명예 칭호 및 그로부터 파생한 계급을 가리킨다. 기사는 분류상 귀족이지만 귀족 중에는 최하급 귀족에 속하며 준귀족적인 성격을 띤다. 우리가 흔히 부르는 귀족은 기사보다 상위의 귀족을 의미한다. 오늘날에는 명예 칭호로 쓰이고 있다(이외의 기마부대에 대해서는 기병 항목을 참조하라.). 기사는 하급 귀족이자 준귀족적인 계급이며 평민이 기사가 되는 일도 있었다. 기사는 기사가 되려면 7살부터 기사 훈련을 받아야 하며 14살이 되면 무기를 옮기거나 하는 심부름을 받게 된다. 20살이 되면 기사직위를 얻는데 칼로 어깨와 머리 위를 한번씩 대는 것이 기사가 되는 의식이다. 그러나 총과 대포가 등장하게 되면서 기사는 몰락했다. 중세에 활동한 초기 기사들은 직업적인 기마전사들로서 일부는 영주에게서 봉토(封土)를 받고 군역(軍役)의무를 제공하던 봉신들이었으며 봉토를 받지 못한 기사들도 있었다. 기사들은 모두 자유민이었으나 항상 자유민만이 기사가 될 수 있었던 것은 아니었다. 기사제도가 가장 성행했던 11~12세기에는 봉토수여는 기사작위를 받는 것과 꼭 관련있는 것은 아니었다(→ 기사의 봉사). Nyle Malik 기사들은 주로 대공 또는 공작, 인판테, 후작, 변경백, 백작, 자작, 남작, 준남작 등 고위 귀족들에게 충성을 다했다. 그 예로 연회장이나 파티장, 백작의 집 등을 지키는 일 등이 있었다. 기사는 기사단에 소속되어 있으며 기사의 지휘관을 기사단장이라 한다. (ko)
- Een ridder (een woord afgeleid van "rijder" als leenvertaling van het Oudfranse "chevalier") was in de middeleeuwen een bereden en bepantserde soldaat (ruiter). (nl)
- 騎士（きし）は、騎乗して戦う者を指す。 1.
* ヨーロッパにおける騎士とは、主に中世において騎馬で戦う者に与えられた名誉的称号、およびそれから派生した（必ずしも騎兵、騎乗戦士ではない）階級を指す。称号としての騎士を騎士号という。 2.
* 日本においては江戸時代、馬に乗り「御目見」の資格を持つ武士の称として用いられ、主に徒士（歩兵）との比較語として用いられた。 以下、主として前者のヨーロッパの騎士について叙述する。近代以降の栄典（勲章）としての騎士については、ナイトを参照のこと。 (ja)
- Kawaler (także Rycerz) – łac. Equitus, Eques, franc. chevalier, ang. – knight, niem. Ritter – tytuł niższej szlachty, zazwyczaj stojący tylko powyżej szlachty nieutytułowanej. We wszystkich językach źródłosłów wskazuje na związek z koniem, z jazdą konną, ponieważ tytuł wywodzący się ze średniowiecza był używany jako podkreślenie rycerskiego pochodzenia szlachty. W niektórych monarchiach tytuł kawalera otrzymywało się automatycznie przy przyjęciu do orderu odpowiedniej rangi. Jest to wciąż praktykowane we współczesnych monarchiach, np. w Wielkiej Brytanii, gdzie osoby przyjęte do najwyższych wedle precedencji orderów, w stopniach najwyższej rangi, otrzymują tytuł rycerza lub damy (ang. Knight, Knight Bachelor, Dame). Tym rodzajem tytułu zaszczycani są często zasłużeni przedstawiciele świata kultury i sztuki (np. Paul McCartney, Anthony Hopkins), nauki, polityki, działacze społeczni i inni. Tytuł rycerski nie jest w Wielkiej Brytanii zaliczany do tytułów szlacheckich (Peerage). Dotyczy to również dziedzicznego tytułu rycerskiego (baroneci i nieliczna grupa dziedzicznych rycerzy). Dziedzicznym i niedziedzicznym rycerzom brytyjskim przysługuje przedimek sir przed imieniem i nazwiskiem, lub przed samym imieniem. Kobiety posiadające tę godność tytułuje się damą (Dame). W królestwie Francji kawaler – chevalier będąc najniższym tytułem szlacheckim, był też stosowany jako tytuł grzecznościowy, często nawet wobec członków rodów arystokratycznych. Wyższym stopniem kawalera była godność bannereta, mającego prawo prowadzić do boju własny oddział pod swoim proporcem. Tytuł banneret występuje też w Wielkiej Brytanii, jako knight banneret, tytuł wyższy od knight bachelor. Tytuł kawalera (chevalier) został przyjęty również w Cesarstwie Francuskim przez Napoleona.W okresie napoleońskim tytuł ten, dziedziczny, otrzymało kilkudziesięciu Polaków, głównie zasłużonych żołnierzy Wojsk Polskich (np. Benedykt Zielonka, pułkownik WP). W cesarstwach Austrii i Niemiec kawaler – Ritter nie miał specjalnej korony, w herbie używano zwykłej korony szlacheckiej. Dla podkreślenia wyższej niż ogół szlachty godności stosowano często udostojnienia herbu, zwykle przez podział tarczy herbowej i zastosowanie dwóch hełmów heraldycznych. W Polsce okresu nowożytnego, wobec postulowanej równości właściwego stanu szlacheckiego i wobec zaniku rycerstwa jako odrębnej kategorii prawnej (część rycerstwa weszła w szeregi szlachty), ogół szlachty określano ze względów prestiżowych stanem rycerskim, kawalerami lub z łacińska ekwitami. Jednak inne dokumenty nazywają szlachtę właściwą wyraźnie nobilitas, a czasem wręcz barones regni. Dlatego jeśli szukać na gruncie polskim realnego odpowiednika zagranicznych rang kawalerskich, to należy się go raczej doszukiwać w średniowiecznym niższym rycerstwie (wyodrębnionym prawnie) lub w nowożytnych skartabellach czy np. equites aurati, a także w kawalerach orderowych (jak w Anglii, tyle że oczywiście w Polsce, podobnie jak w Anglii, nie dotyczy to wszystkich orderów) i w niższej szlachcie kreowanej podczas zaborów, np. z rangą kawalerską Ritterstand w Galicji. (pl)
- Riddare (lat. miles) är ursprungligen en medeltida titel för en frälseman som fått riddarslaget. Under stora delar av medeltiden utgjorde riddarna en militär aristokratisk klass, med en kultur präglad av värderingar som höviskhet och tapperhet. Deras traditioner, som kristna riddarordnar och heraldik, levde vidare även efter att riddarnas militära betydelse minskat. (sv)
- Um cavaleiro pode ter vários significados quase sempre associados às características nobres do cavalo e ao facto de o montar. Nesse sentido é igualmente uma pessoa a quem é concedido um título nobiliárquico por um soberano, ou outro líder político, por relevantes serviços ao país e que se opunha ao simples peão. (pt)
- Ли́цар, іноді Ри́цар (пол. rycerz, від нім. Ritter, «вершник»; лат. miles, caballarius, фр. chevalier, англ. knight, італ. cavaliere) — середньовічний шляхетський титул в Європі. Лицарство виникло у франків у зв'язку з переходом у VIII ст. від народного пішого війська до кінного війська васалів. Піддавшись впливу церкви та поезії, воно виробило моральний та естетичний ідеал воїна, а в епоху Хрестових походів, під впливом виниклих тоді духовно-лицарських орденів, замкнувся у спадкову аристократію, що усвідомлювало себе міжнародним військовим орденом.Посилення державної влади, перевага піхоти над кіннотою, винахід вогнепальної зброї та створення постійного війська до кінця Середньовіччя перетворили феодальне лицарство в політичний стан титулованої знаті. Епоха лицарів, а разом з нею й головні атрибути: обладунки, зброя, поєдинки — залишилися далеко в минулому. У сучасному світі лицаря, в історичному розумінні цього явища, можна зустріти лише на сторінках книг, у фільмах, або як історичний символ. Незважаючи на дані тенденції, певні аспекти «лицарської епохи» збереглися і в сучасній дійсності, а саме, якості лицарів, які проектуються на чоловіків: честь, благородство, сила, доброта, здатність захистити слабкого. (uk)
- 骑士（英語：Knight），是欧洲中世纪最低階的貴族階層。骑士頭銜來自領主的冊封，騎士除了能獲得自己的封地之外，也必須為所效忠的领主作戰，戰時須自备武器與马匹。現代部分歐洲國家仍保留騎士頭銜為有特殊貢獻的人作榮譽表揚，通稱為爵士（Sir）。欧洲的骑士制度與中國傳統的士、日本的武士制度非常相似。 在骑士文学中，骑士往往是勇敢、忠诚的象征，並以騎士精神作為行事守則，是英雄的化身。 在英國，能受冊封為騎士是莫大的榮耀。而這項歷史悠久的傳統在1560年以來，英國開放給各個領域的傑出人士有機會獲此榮勳。 (zh)
- Ры́царь (посредством польск. rусеrz, от нем. ritter, изначально — «всадник», «наездник» от средневерхненемецкого rîtære «ездить» (ср. с современным англ. to ride — «ездить, кататься», rider — «наездник, ездок»); лат. miles, caballarius, фр. chevalier, англ. knight, итал. cavaliere) — средневековый дворянский в Европе. Рыцарство как военное и землевладельческое сословие возникло у франков в связи с переходом в VIII веке от народного пешего войска к конному войску вассалов. Подвергшись воздействию церкви и поэзии, оно выработало нравственный и эстетический идеал воина, а в эпоху Крестовых походов, под влиянием возникших в этот период духовно-рыцарских орденов, замкнулось в наследственную аристократию. Усиление государственной власти, перевес пехоты над конницей, изобретение огнестрельного оружия и создание постоянного войска к концу средних веков превратили феодальное рыцарство в политическое сословие нетитулованной знати. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Rytíř (z německého Ritter, jezdec) je označení středověkého bojovníka – obrněného jezdce (latinsky miles, pl. milites). (cs)
- L'accepció més pura pel mot cavaller és «persona que munta a cavall», que és de gran riquesa en semàntica. Va passar de significar el fet de muntar a un cavall a expressar una condició social molt diferent -la de noble que havia rebut l’orde de cavalleria-, que anà canviant durant les diferents etapes històriques. En llatí es deia «caballus -i» dels cavalls que eren especialment de feina, però empraven el terme «equus -i» per a la resta dels cavalls, especialment per als que s'utilitzaven en la guerra, d'aquí que s'anomenés ordo equester la classe social dels cavallers romans. «Caballus» venia també del grec «kaballes -ou», amb el significat igualment de cavall de treball. (ca)
- En la Romia Imperio la kavaliroj (latine: eques, pluralo equites) estis civitanoj apartenantaj al tiu el la tri ordoj, kiu estis meza inter la pleba kaj la patricia. Iam kavaliro (latine caballarius) estis surĉevala , kiu sekvis nobelon, aŭ nobelo, kiu sekvis reĝon. En multaj kulturoj ĝi estis la malplej alta ŝtupo de nobeleco. Nun kavaliro estas persono, kiu havas reĝan rekonon kaj normale apartenas al kavalira ordeno. En Britio kaj iuj landoj de la Komunumo de Nacioj la kavaliro estas nomata Siro. La kavalirino estas kutime Damo. (eo)
- Un caballero es, según la acepción más general de la palabra, un jinete o persona que monta a caballo o, más estrictamente, una persona de origen noble o, en época actual, simplemente distinguida o poseedora de un código de conducta gentil, atento y solidario. Esta variedad de significados a lo largo de la historia se debe a que montar a caballo ha caracterizado a distintas condiciones sociales según las culturas o etapas históricas de que se trate. (es)
- I rith na Meánaoise thugtaí ridire, nó cniocht, ar dhuine den aicme mhíleata tar éis dó seirbhís a dhéanamh mar agus mar . (ga)
- Een ridder (een woord afgeleid van "rijder" als leenvertaling van het Oudfranse "chevalier") was in de middeleeuwen een bereden en bepantserde soldaat (ruiter). (nl)
- 騎士（きし）は、騎乗して戦う者を指す。 1.
* ヨーロッパにおける騎士とは、主に中世において騎馬で戦う者に与えられた名誉的称号、およびそれから派生した（必ずしも騎兵、騎乗戦士ではない）階級を指す。称号としての騎士を騎士号という。 2.
* 日本においては江戸時代、馬に乗り「御目見」の資格を持つ武士の称として用いられ、主に徒士（歩兵）との比較語として用いられた。 以下、主として前者のヨーロッパの騎士について叙述する。近代以降の栄典（勲章）としての騎士については、ナイトを参照のこと。 (ja)
- Riddare (lat. miles) är ursprungligen en medeltida titel för en frälseman som fått riddarslaget. Under stora delar av medeltiden utgjorde riddarna en militär aristokratisk klass, med en kultur präglad av värderingar som höviskhet och tapperhet. Deras traditioner, som kristna riddarordnar och heraldik, levde vidare även efter att riddarnas militära betydelse minskat. (sv)
- Um cavaleiro pode ter vários significados quase sempre associados às características nobres do cavalo e ao facto de o montar. Nesse sentido é igualmente uma pessoa a quem é concedido um título nobiliárquico por um soberano, ou outro líder político, por relevantes serviços ao país e que se opunha ao simples peão. (pt)
- 骑士（英語：Knight），是欧洲中世纪最低階的貴族階層。骑士頭銜來自領主的冊封，騎士除了能獲得自己的封地之外，也必須為所效忠的领主作戰，戰時須自备武器與马匹。現代部分歐洲國家仍保留騎士頭銜為有特殊貢獻的人作榮譽表揚，通稱為爵士（Sir）。欧洲的骑士制度與中國傳統的士、日本的武士制度非常相似。 在骑士文学中，骑士往往是勇敢、忠诚的象征，並以騎士精神作為行事守則，是英雄的化身。 在英國，能受冊封為騎士是莫大的榮耀。而這項歷史悠久的傳統在1560年以來，英國開放給各個領域的傑出人士有機會獲此榮勳。 (zh)
- الفارس هو شخص حاصل على لقب الفروسية الفخري من عاهل أو زعيم سياسي آخر مكافأة له على خدمات قام بأدائها للعاهل أو للبلاد بشكل عام، وخاصة في المجال العسكري. ومن الناحية التاريخية، كانت ألقاب الفروسية في أوروبا تُمنح للمحاربين على صهوة الجواد. وفي أثناء فترة أوج العصور الوسطى كانت الفروسية تعد درجة دنيا من درجات النبل. وبحلول العصور الوسطى المتأخرة، أصبحت هذه الرتبة مرتبطة بمثل عليا مثل الشهامة، وهي قواعد سلوك يتسم بها المحارب المسيحي في الحاشية الملكية. ومنذ بداية العصر الحديث، أصبح لقب فارس هو لقب شرفي في المقام الأول، يمنحه الملك عادة، كما في منظومة الشرف البريطاني، وغالبا ما يتم ذلك نظير تقديم خدمات غير عسكرية للبلاد. (ar)
- Ο ιππότης είναι άτομο στο οποίο έχει απονεμηθεί ο τιμητικός τίτλος του ιπποτισμού από μονάρχη ή άλλον πολιτικό ηγέτη για την εξυπηρέτηση του μονάρχη ή της χώρας, ως στρατιώτη. Η λέξη πρωτοεμφανίζεται στην Ιλιάδα του Ομήρου ως επίθετο του Νέστωρος, "ἱππότα Νέστωρ". Ιστορικά, στην Ευρώπη, ιππότης ανατίθενται ο έφιππος πολεμιστής. Συχνά, ένας ιππότης ήταν δουλοπάροικος ο οποίος υπηρετούσε ένα άρχοντα ως πολεμιστής, και ο άρχοντας σε αντάλλαγμα τον πλήρωνε με εκτάσεις. Οι άρχοντες εμπιστεύονταν τους ιππότες, οι οποίοι ήταν ειδικευμένοι στη μάχη πάνω σε άλογα. Από τις αρχές της σύγχρονης περιόδου, ο τίτλος του ιππότη είναι καθαρά τιμητικός και συνήθως απονέμεται από έναν μονάρχη, συχνά για μη στρατιωτική υπηρεσία στη χώρα. (el)
- Ritter (mittelhochdeutsch: rîtære, rîter, riter, ritter, mittellateinisch miles, neulateinisch eques auratus, französisch chevalier, englisch knight, italienisch cavaliere, spanisch caballero, polnisch rycerz, slawisch vitez, vityaz, ungarisch vitéz) ist ursprünglich die Bezeichnung für die wehrhaften, schwer gerüsteten, berittenen Krieger des europäischen Mittelalters.Einen ebenfalls gesellschaftlich herausgehobenen Reiterstand außerhalb des hier behandelten mittelalterlichen Rittertums stellten bereits die römischen „Equites“ dar. Ab dem Spätmittelalter bezog sich der Begriff als Titel vornehmlich auf eine besondere Würde, die einzelne Adelige, aber auch Nichtadelige erwerben konnten. (de)
- Zaldun, zentzu zorrotzean, zaldizko edo zaldiz ibiltzen dena da, baina, normalean Erdi Aroan zaldiz borrokatzen zuen goi-mailako klaseko kidea izan ohi zen. Antzinako Grezia eta Erromako garaietatik, zalduna izateak entzute handia esan nahi zuen, zaldi bat mantentzea garestia zelako. Erdi Aroan, hauek zalduneria osatzen zuten, bere jokabide kodea zuen erakunde militar feudala. Artur erregearen kondairak Europa osotik zabaldu zuen jokabide hori baina feudalismoaren desagerpenarekin batera erakundea ere pixkanaka-pixkanaka itzali zen. Euskal Herrian, ikusgarriak dira zaldunen errepresentazioak Alaitzako elizako margo erromankoetan. (eu)
- A knight is a person granted an honorary title of knighthood by a head of state (including the Pope) or representative for service to the monarch, the church or the country, especially in a military capacity. Knighthood finds origins in the Greek hippeis and hoplite (ἱππεῖς) and Roman eques and centurion of classical antiquity. (en)
- Seorang knight adalah anggota kelas kesatria pada masa Abad Pertengahan di Eropa. Knight memiliki kode hukum yang disebut sebagai "chivalry". Dalam bahasa Indo-Eropa lain, knight juga lazim disebut sebagai cavalier atau . Knight merupakan salah satu posisi terhormat dan prestise seperti jenis kesatria berkuda lainnya (misalnya di Yunani dan di Romawi). (in)
- Le chevalier est, au sens littéral du terme, un combattant à cheval. Mais le titre de chevalier est aussi un titre honorifique militaire donné par un monarque ou un autre chef politique en récompense de services rendus. Au Moyen Âge, en Europe, la chevalerie était constituée de guerriers à cheval, mais aussi de chevaleresses, c'est-à-dire des femmes ayant pris les armes pour défendre des causes précises. Souvent, le chevalier était un vassal qui servait de combattant pour un suzerain, avec un paiement sous forme de propriétés foncières. (fr)
- 기사(騎士)는 중세부터 유럽에서 기마로 싸우는 전사에게 주는 명예 칭호 및 그로부터 파생한 계급을 가리킨다. 기사는 분류상 귀족이지만 귀족 중에는 최하급 귀족에 속하며 준귀족적인 성격을 띤다. 우리가 흔히 부르는 귀족은 기사보다 상위의 귀족을 의미한다. 오늘날에는 명예 칭호로 쓰이고 있다(이외의 기마부대에 대해서는 기병 항목을 참조하라.). 기사는 하급 귀족이자 준귀족적인 계급이며 평민이 기사가 되는 일도 있었다. 기사는 기사가 되려면 7살부터 기사 훈련을 받아야 하며 14살이 되면 무기를 옮기거나 하는 심부름을 받게 된다. 20살이 되면 기사직위를 얻는데 칼로 어깨와 머리 위를 한번씩 대는 것이 기사가 되는 의식이다. 그러나 총과 대포가 등장하게 되면서 기사는 몰락했다. 중세에 활동한 초기 기사들은 직업적인 기마전사들로서 일부는 영주에게서 봉토(封土)를 받고 군역(軍役)의무를 제공하던 봉신들이었으며 봉토를 받지 못한 기사들도 있었다. 기사들은 모두 자유민이었으나 항상 자유민만이 기사가 될 수 있었던 것은 아니었다. 기사제도가 가장 성행했던 11~12세기에는 봉토수여는 기사작위를 받는 것과 꼭 관련있는 것은 아니었다(→ 기사의 봉사). Nyle Malik 기사들은 주로 대공 또는 공작, 인판테, 후작, 변경백, 백작, 자작, 남작, 준남작 등 고위 귀족들에게 충성을 다했다. 그 예로 연회장이나 파티장, 백작의 집 등을 지키는 일 등이 있었다. (ko)
- Un cavaliere, in tempi antichi, era un uomo insignito del cavalierato, da parte di un monarca, vescovo o altro capo politico o religioso, al servizio del monarca o della chiesa cristiana, specialmente in campo militare.Storicamente, in Europa, il cavalierato era conferito a guerrieri a cavallo. (it)
- Kawaler (także Rycerz) – łac. Equitus, Eques, franc. chevalier, ang. – knight, niem. Ritter – tytuł niższej szlachty, zazwyczaj stojący tylko powyżej szlachty nieutytułowanej. We wszystkich językach źródłosłów wskazuje na związek z koniem, z jazdą konną, ponieważ tytuł wywodzący się ze średniowiecza był używany jako podkreślenie rycerskiego pochodzenia szlachty. (pl)
- Ры́царь (посредством польск. rусеrz, от нем. ritter, изначально — «всадник», «наездник» от средневерхненемецкого rîtære «ездить» (ср. с современным англ. to ride — «ездить, кататься», rider — «наездник, ездок»); лат. miles, caballarius, фр. chevalier, англ. knight, итал. cavaliere) — средневековый дворянский в Европе. (ru)
- Ли́цар, іноді Ри́цар (пол. rycerz, від нім. Ritter, «вершник»; лат. miles, caballarius, фр. chevalier, англ. knight, італ. cavaliere) — середньовічний шляхетський титул в Європі. Лицарство виникло у франків у зв'язку з переходом у VIII ст. від народного пішого війська до кінного війська васалів. Піддавшись впливу церкви та поезії, воно виробило моральний та естетичний ідеал воїна, а в епоху Хрестових походів, під впливом виниклих тоді духовно-лицарських орденів, замкнувся у спадкову аристократію, що усвідомлювало себе міжнародним військовим орденом.Посилення державної влади, перевага піхоти над кіннотою, винахід вогнепальної зброї та створення постійного війська до кінця Середньовіччя перетворили феодальне лицарство в політичний стан титулованої знаті. (uk)
|
_from_NPG.jpg){kind=link}