| dbo:abstract
|
- بَنُو إِسْرَائِيل (بالعبريَّة: בני ישראל بنيْ يسرائيل) هو مصطلح من التناخ يطلق على أبناء يعقوب بن إسحاق بن إبراهيم الإثنيْ عشر، بنو إسرائيل أيضاً يعرفون باسم «». حسب النص التوراتي تعني كلمة إسرائيل «الذي يجاهد مع الله» باللغة العبرية. كما جاء في التوراة: «فَقَالَ: «لاَ يُدْعَى اسْمُكَ فِي مَا بَعْدُ يَعْقُوبَ بَلْ إِسْرَائِيلَ، لأَنَّكَ جَاهَدْتَ مَعَ اللهِ وَالنَّاسِ وَقَدَرْتَ».» (التكوين 32:28) (ar)
- Děti Izraele nebo hebrejsky Bnej Jisra'el (בני ישראל) je biblické označení pro Izraelity. Je to také možné označení pro Hebrejce a Židy. V Tóře spojení děti Izraele (nebo také „synové Izraele“) odkazuje k potomkům biblického patriarchy Jákoba, jenž byl přejmenován na Izraele po vítězném utkání se záhadným soupeřem. Jako Děti Izraele označujeme Dvanáct kmenů. (cs)
- Die Israeliten sind – nach der Bibel – alle Angehörigen der Zwölf Stämme Israels und ihre Nachkommen: die Juden und die Samaritaner. Sie bilden in ihrer Gesamtheit und Generationenfolge das Volk Israel (hebräisch יִשְׂרָאֵל Jisra'el), das in einem „Bund“ (hebräisch בְּרִית Brīt, auch Brith oder Bərit), d. i. einem Vertrag zwischen der Gottheit JHWH und den Menschen der Zwölf Stämme, steht. Später wurde in der Bibel die Bezeichnung Israeliten nur für die Bewohner des Nordreiches verwendet. In der europäischen Aufklärung und dann im 19. Jahrhundert unter dem französischen Kaiser Napoleon I. in der französischen Amtssprache wurde der Ausdruck „Israeliten“ dem durch antisemitische Anfeindungen belastet empfundenen Ausdruck „Juden“ vorgezogen. Im 19. und 20. Jahrhundert wurde der Ausdruck teilweise die offizielle und die Selbst-Bezeichnung für europäische Juden. So kam es zu Einrichtungsnamen wie Israelitische Kultusgemeinde. Der Zionismus lehnte den Ausdruck „Israeliten“ ab. Nach 1945 hat er sich noch in Frankreich gehalten. (de)
- Οι Ισραηλίτες (εβραϊκά: בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, Bənēy Yīsrāʾēl, «τέκνα του Ισραήλ») ήταν συνομοσπονδία σημιτικών φυλών στην αρχαία Εγγύς Ανατολή, η οποία κατά την Εποχή του Σιδήρου κατοίκησε σε ένα τμήμα της περιοχής Χαναάν. Η αρχαιότερη καταγεγραμμένη μαρτυρία λαού με το όνομα Ισραήλ είναι η στήλη του Μερνεφθά από την αρχαία Αίγυπτο χρονολογούμενη γύρω στο 1200 π.Χ. Σύμφωνα με την σύγχρονη αρχαιολογική άποψη, οι Ισραηλίτες και ο πολιτισμός τους αναδύθηκαν από τους Χαναανιτικούς λαούς μέσω της ανάπτυξης μιας ξεχωριστής μονολατρικής -και αργότερα μονοθεϊστικής- θρησκείας με επίκεντρο τον εθνικό τους θεό Γιαχβέ. Ομιλούσαν την αρχαία εβραϊκή γλώσσα, μια τοπική γλώσσα της Χαναανιτικής οικογένειας, γνωστή σήμερα ως Βιβλικά Εβραϊκά. Σύμφωνα με την Βίβλο, οι Ισραηλίτες ήταν απόγονοι του Ιακώβ, ο οποίος αργότερα ονομάστηκε Ισραήλ. Μετά από έντονη ξηρασία ο Ιακώβ και οι δώδεκα γιοι του κατέφυγαν στην Αίγυπτο, όπου τελικά σχημάτισαν τις Δώδεκα Φυλές του Ισραήλ. Εκεί οι Ισραηλίτες έγιναν σκλάβοι των Αιγυπτίων μέχρι να απελευθερωθούν και να μεταφερθούν στη Χαναάν από τον Μωυσή. Τελικά κατάφεραν να κατακτήσουν τη Χαναάν υπό την ηγεσία του Ιησού του Ναυή. Σήμερα οι σύγχρονοι μελετητές συμφωνούν ότι η Βίβλος δεν παρέχει μια αυθεντική περιγραφή της προέλευσης των Ισραηλιτών, αλλά αποτελεί περισσότερο τον εθνικό μύθο των Εβραϊων. Αναγνωρίζεται παρόλα αυτά πως μέρος του αφηγήματος έχει έναν «ιστορικό πυρήνα». Μετά από μια περίοδο, κατά την οποία οι φυλές ζούσαν ανεξάρτητα, αναδύθηκαν δύο Ισραηλιτικά βασίλεια στα τέλη του 10ου αιώνα π.Χ., το Βασίλειο του Ισραήλ και το Βασίλειο του Ιούδα. Η Βίβλος παρουσιάζει αυτά τα κράτη ως διαδόχους μιας πρότερης Ηνωμένης Μοναρχίας των Ισραηλιτών υπό τους βασιλείς Σαούλ, Δαυίδ και Σολομώντα. Σύμφωνα με την σύγχρονη αρχαιολογία, η ιστορικότητα ενός ισχυρού και ενιαίου Ισραηλιτικού βασιλείου κατά την Εποχή του Σιδήρου αμφισβητείται. Το Βασίλειο του Ισραήλ με πρωτεύουσα την Σαμάρεια κατακτήθηκε από την Β' Ασσυριακή Αυτοκρατορία γύρω στο 720 π.Χ. ενώ το Βασίλειο του Ιούδα με πρωτεύουσα την Ιερουσαλήμ επιβίωσε μέχρι το 586, όταν καταστράφηκε από τους Βαβυλώνιους. Ένα μέρος του Ιουδαϊκού πληθυσμού εξορίστηκε στην Βαβυλώνα και επέστρεψε πίσω όταν ο Κύρος Β' της Περσίας κατέκτησε την περιοχή. Οι Εβραίοι και οι Σαμαρείτες θεωρούνται οι σύγχρονοι απόγονοι των Ισραηλιτών. Οι Εβραίοι διεκδικούν την καταγωγή τους από την Φυλή του Ιούδα και του Βενιαμίν και εν μέρει την Φυλή του Λεβί. Σύμφωνα με την εβραϊκή παράδοση οι δέκα από τις δώδεκα φυλές που αποτελούσαν το Βασίλειο του Ισραήλ χάθηκαν μετά την Ασσυριακή κατάκτηση. Οι Σαμαρείτες θεωρούν πως είναι απόγονοι της Φυλής του Εφραίμ και του Μανασσή, δύο οίκοι που συναποτελούσαν την Φυλή του Ιωσήφ. (el)
- Izraelidoj estas la idoj de Izrael, la patriarko Jakobo, filo de Isaak, filo de Abraham. La kutima nomo hodiaŭ por ili estas judoj, sed la nomo estis nekonata antaŭ la 6-a jarcento a.K. Ili estas ankaŭ konataj kiel hebreoj. Izrael aŭ Jakobo havis 12 filojn: 1.
* Ruben 2.
* Simeon 3.
* Levi 4.
* Jehuda 5.
* Isaĥar 6.
* Zebulun 7.
* Jozef 8.
* Benjamen 9.
* Dan 10.
* Naftali 11.
* Gad 12.
* Aŝer La 12 filoj estas la prapatroj de la 12 triboj de la Izraelidoj. La Levidoj, la tribo de Levi, donis la pastrojn kaj la tribo de Jehuda donis multajn reĝojn (ekzemple, David kaj Salomono) kaj, laŭ la profetoj, donos la Kriston. Jesuo Kristo mem estis el la tribo Jehuda, sed laMakabeoj estis Levidoj. En la tempo de David, 40% da Izraelidoj estis el la tribo de Jehuda. Sed en la 6-a jarcento a.K., post la konkero de Asirio kaj Babilonio, la Izraelidoj estis plejparte el Jehuda, do ili nun estis konataj kiel la judoj (el la nomo "Jehuda"). Sub la reĝoj David kaj Salomono, la 12 triboj estis unuigitaj en unu nacion, Izraelo, kies ĉefurbo estis Jerusalemo. Izraelo estis dividita inter la triboj: ĉiu tribo, escepte de la Levidoj, havis sian propran landeron. La Levidoj, kiel la pastra klaso, loĝis dise tra Izraelo. Post la morto de Salomono, la naŭ triboj de la nordo ribelis kontraŭ la filo de Salomono, lia sekvanto reĝo Rahoboam. Do la reĝlando diskrevis, fariĝinte Izraelo en la nordo kaj Judujo de Jerusalemo kaj la sudo, kie loĝis la granda tribo de Jehuda kaj la malgranda tribo Benjamen. Judujo sekvis la dinastion de David kaj servis Javeon ĉe la Templo de Jerusalemo. Sed Izraelo servis (laŭ la rakonto de la Biblio kaj Josephus) fremdajn diojn kaj malbonajn reĝojn, spite de la avertoj de la . En la 7-a jarcento a.K., Asirio englutis Izraelon kaj transloĝigis la naŭ tribojn al Persio, kie ili malaperis kiel gento. En Izraelo Asirio anstataŭis genton el Persio, la laŭ Josephus. Ili fariĝis nova gento, la Samarianoj. En la 6-a jarcento a.K., Babilonio englutis Judujon kaj transloĝigis la du tribojn al Babelo, sed ili revenis kiam Babilonio falis sub Ciro el Medujo. Do, post Ciro, nur tri triboj travivis: la du triboj de Judujo (Jehuda kaj Benjamen) kaj la Levidoj, kiuj loĝis en ambaŭ Judujo kaj Izrael. (eo)
- Israelita es el gentilicio que corresponde a los habitantes del antiguo reino de Israel. Según la tradición, es todo miembro de las doce tribus de Israel, es decir, todo descendiente de alguno de los doce hijos del patriarca bíblico Jacob, a quien Dios - Jehová o Yahvé - renombró Israel. Israelita suele emplearse además como sinónimo de hebreo o de judío. El término israelita, con los significados de "habitante del Antiguo Israel" o bien de "judío", debe distinguirse de israelí, término que se refiere al ciudadano del moderno Estado de Israel, sin distinción alguna de etnia o religión. Y, aunque en algunas zonas de Hispanoamérica suele emplearse israelita además como sinónimo de israelí, a este último sentido del término la Asociación de Academias de la Lengua Española lo desaprueba. (es)
- Israeldar (hebreeraz: יִשְׂרָאֵל eusk. "Israelen semeak") antzinako Ekialde Hurbilean bizi zen herri semita izan zen, Kanaango eremu batzuetan bizi zena. Bibliaren arabera, Jakob patriarkaren ondorengo zuzenak izan ziren eta, historialarien arabera, Israelgo Erresumako biztanleak. Erbestealdiaren ondorioz, bi tributan zatitu ziren: juduak eta samariarrak, Judea, Galilea eta Samaria populatu zituztenak. Beraz, ez dugu egungo israeldarrekin (egungo Israelgo herritarrak) edota juduekin (judaismoaren fededunak) nahasi behar (eu)
- The Israelites (/ˈɪzrəlaɪts, -riə-/; Hebrew: בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, Bənēy Yīsrāʾēl, transl. 'Children of Israel') were a group of Semitic-speaking tribes in the ancient Near East who, during the Iron Age, inhabited a part of Canaan. The earliest recorded evidence of a people by the name of Israel appears in the Merneptah Stele of ancient Egypt, dated to about 1200 BCE. According to the modern archaeological account, the Israelites and their culture branched out of the Canaanite peoples and their cultures through the development of a distinct monolatristic—and later monotheistic—religion centred on the national god Yahweh. They spoke an archaic form of the Hebrew language, which was a regional variety of the Canaanite language, known today as Biblical Hebrew. According to the Bible, the Israelites are the descendants of Jacob, who was later renamed Israel. Following a severe drought, Jacob and his twelve sons fled to Egypt, where they eventually formed the Twelve Tribes of Israel. The Israelites were later led out of slavery in Egypt and subsequently brought to Canaan by Moses; they eventually conquered Canaan under the leadership of Joshua. Modern scholars agree that the Bible does not provide an authentic account of the Israelites' origins, and instead view it as constituting their national myth. However, it is accepted that this narrative does have a "historical core" to it. A tribal period was followed by the rise of two Israelite kingdoms: Israel and Judah. The Bible portrays Israel and Judah as the successors of an earlier United Kingdom of Israel, although its historicity is disputed. The Kingdom of Israel, with its capital at Samaria, fell to the Neo-Assyrian Empire around 720 BCE; while the Kingdom of Judah, with its capital at Jerusalem, was destroyed by the Neo-Babylonian Empire in 586 BCE. Some of the Judean population was exiled to Babylon, but returned to Israel after Cyrus the Great conquered the region. The Jews and the Samaritans are descendants of the ancient Israelites. Jews claim lineage from the Tribe of Judah and the Tribe of Benjamin, and partially from the Tribe of Levi since the ten northern tribes were considered lost following the Assyrian captivity. The Samaritans claim descent from the Tribe of Ephraim and the Tribe of Manasseh (two sons of Joseph) as well as from the Tribe of Levi. Other groups have also claimed affiliation with the Israelites throughout history. (en)
- Bani Israil atau Bani Israel (bahasa Ibrani: בני ישראל Bnei Yisra'el, bahasa Arab: بني إسرائيل , Banī Israīl) adalah persekutuan suku-suku berbahasa Semit pada Zaman Besi dari kawasan Timur Dekat Kuno yang mendiami wilayah Kanaan (Israel) pada masa kesukuan dan monarki. Naskah-naskah kitab suci menyebutkan bahwa mereka merupakan keturunan Israel (nama lain dari Yakub), putra Ishaq, putra Abraham. (in)
- Les Israélites sont un peuple du Proche-Orient ancien qui venait et/ou qui habitait une partie de Canaan durant l'âge du fer. Dans l'Ancien et Nouveau Testament ainsi que dans le Coran, le terme « israélite » désigne les Hébreux, descendants des douze fils de Jacob, chefs des douze tribus d'Israël qui forment la population de l'Israël antique. Le terme « hébreux » pourrait provenir de la tribu de Eber, mais dans la Bible, il est utilisé comme un synonyme d'« israélites ». Les Israélites fondèrent deux royaumes : Israël au nord et Juda au Sud. Le Royaume d'Israël eut comme capitale Samarie, d'où le nom de « royaume de Samarie » utilisé parfois à la place de « royaume d'Israël ». Les Israélites « samaritains » d'aujourd'hui, se considèrent comme descendants des habitants du royaume d'Israël (ou royaume de Samarie), d'un point de vue ethnique et religieux. En opposition, les Israélites « judéens », désigne les peuples du royaume de Juda originellement de la tribu de Juda, donnant aujourd'hui les religions juives, rabbinique et karaïte . Le terme « israélite » est assimilé aux termes « juif » et « hébreu ». Cependant, dans la Bible, le champ d'application particulier du terme « israélite » n'en fait pas un synonyme pour « hébreu ». Ce dernier s'applique à des situations particulières pour désigner des étrangers ou des marginaux. Dans la traduction araméenne de la Bible, le Targoum Onkelos, cet usage particulier n'est pas conservé. Les occurrences de ibri sont traduites de trois manières différentes. Pour les récits de patriarches de la Genèse, ibri est transcrit par « hébreu » (עבריאה (ivriah)). Les autres occurrences sont simplement traduites par le terme contemporain juif יהודאי (yehudaï)) ou par israélite (בר ישראל (bar israel)) dans le cas de l'esclave hébreu. Cependant dans la tradition juive, le Midrash Rabba sur l'Exode a identifié le contexte particulier de l'emploi d'« hébreu ». Pour lui, le nom « Israël » implique l'idée de respect alors que le nom « hébreu » est un nom dépréciatif utilisé par les Égyptiens ( 5.19) Aux XIXe et XXe siècles, le terme « Israélites » est utilisé pour désigner les citoyens juifs, en France et dans d'autres pays européens. Comme synonyme de « juif », il est toutefois donné par la plupart des dictionnaires comme dépassé ou tombé en désuétude. Le terme est toujours utilisé dans la désignation de certaines institutions comme le Consistoire central israélite de France ou l'Alliance israélite universelle. (fr)
- イスラエル（イスラーエール、ヘブライ語: ישראל）とは、古代のヘブライ人(聖書ではアブラハム・イサク・ヤコブ)を先祖とし、主としてセム系の言語を用いる民族。 (ja)
- De Israëlieten (van het Griekse Ισραηλίτες, een vertaling van het Hebreeuwse: בני ישראל, b'nei yisra'el, "zonen van Israël" of "kinderen van Israël", Arabisch: بنو إسرائيل Bani Isra'il) vormden in de ijzertijd een confederatie van Semitisch-sprekende stammen in het Nabije Oosten, die gedurende de stammen- en koningsperiodes een deel van Kanaän bevolkten. De oude Israëlieten worden beschouwd als nakomelingen van de oorspronkelijke Kanaänitische bevolking die lange tijd woonden in de zuidelijke Levant, Syrië, het oude Israël en de Transjordaanse regio. In de Hebreeuwse Bijbel worden traditioneel de nakomelingen van aartsvader Jakob (die volgens de Hebreeuwse Bijbel de naam Israël kreeg - Genesis 25:26) als Israëlieten, Hebreeën of Twaalf stammen van Israël aangeduid. In het vervolg van de verhalen wordt hij afwisselend als Jakob of Israël aangeduid. De term Israëlieten werd ook de naam voor de inwoners van het latere koninkrijk Israël. Niet te verwarren met de inwoners van het huidige Israël; deze heten Israëliërs, ongeacht etniciteit, afkomst of godsdienst. (nl)
- Os israelitas (em hebraico: בני ישראל; romaniz.: Bnei Yisra'el) eram uma confederação de tribos de língua semítica do período da Idade do Ferro no Antigo Oriente Próximo, que habitavam uma parte de Canaã durante os períodos tribais e monárquicos. De acordo com a narrativa religiosa da Bíblia hebraica, a origem dos israelitas remonta aos patriarcas Abraão e sua esposa Sara, através de seu filho Isaque e sua esposa Rebeca, e seu filho Jacó, que mais tarde foi chamado de Israel, donde derive seu nome, com suas esposas Lia e Raquel e as servas Zilpa e Bila. A arqueologia moderna largamente descartou a historicidade da narrativa religiosa, sendo reenquadrada como constituinte de uma narrativa mítica nacional inspiradora. Os israelitas e sua cultura, de acordo com o relato arqueológico moderno, não ultrapassaram a região pela força, mas ramificaram-se dos povos cananeus nativos que há muito habitavam o sul do Levante, a Síria, o antigo Israel e a região da Transjordânia. Através do desenvolvimento de uma distinta religião monolátrica - mais tarde consolidada como monoteísta - centrada em Javé, uma das deidades cananeias antigas, juntamente com várias práticas de culto, gradualmente os israelitas surgiram como um grupo étnico distinto, que se separou dos outros cananeus. (pt)
- Israeliter, Israels folk och Israels barn är i Bibeln benämningar på det folk som har patriarken Jakob (Israel) som stamfar. Folket delades efter Jakobs söner upp i olika stammar – tolv eller tretton stycken beroende på definition. Tio av stammarna skingrades i samband med Assyriens erövring av landet. Därefter kom den kvarvarande Juda stam att ge upphov till begreppet judar. (sv)
- 以色列人（英語：Israelites）是指雅各的後代，根據《舊約聖經·創世記》記載，亞伯拉罕之嫡幼子以撒的次子原名雅各，後被神改名為以色列，雅各的後代子孫於是稱為以色列人。雅各有十二個兒子，他們的後代成為以色列的十二支派。 雅各第十一子約瑟曾被嫉妒他的十個哥哥賣到埃及為奴，後來卻成為那裡的宰相。之後，由於雅各及眾子所住之地迦南有大饑荒，約瑟將父親連眾兄弟全家遷往埃及居住，雅各全家族從此在埃及落地生根、繁衍後代。數百年之後，埃及人奴役並苦待以色列人，耶和華於是呼召摩西將以色列人帶出埃及，並應許將他們祖先所居的迦南重新賜給他們居住。摩西的繼任者約書亞征服迦南後，將迦南地分給以色列的十二支派。 (zh)
- Израэлиты (ивр. בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, «Дети Израиля») — историческая группа семитских племён на древнем Ближнем Востоке, которые в железном веке населяли часть Ханаана. Самые ранние зарегистрированные свидетельства существования народа по имени Израиль появляются на стеле Мернептаха в древнем Египте, датируемой примерно 1200 годом до нашей эры. Согласно современным археологическим данным, израэлиты и их культура отделились от ханаанских народов и их культур посредством развития отдельной монолатристской, а затем и монотеистической религии, сосредоточенной на национальном боге Яхве. Они говорили на архаичной форме еврейского языка, которая была региональной разновидностью ханаанского языка , известного сегодня как библейский иврит. Согласно Танаха, израэлиты являются потомками Иакова, впоследствии сменившего имя на «Израиль». После сильной засухи Иаков и его двенадцать сыновей бежали в Египет, где в конце концов сформировали Двенадцать колен Израиля. Позднее израэлиты были выведены из египетского рабства и впоследствии приведены Моисеем в Ханаан, в конце концов они завоевали Ханаан под предводительством Иисуса Навина. Современные ученые согласны с тем, что Танах не дает достоверного описания происхождения израэлитов, а вместо этого рассматривает его как составляющее их национального мифа. Однако общепризнано, что у этого повествования есть «историческое ядро». За племенным периодом последовало возвышение двух израильских царств: Израиля и Иудеи. Танах изображает Израиль и Иудею как преемников более раннего Соединенного Королевства Израиля, хотя его историчность оспаривается . Израильское царство со столицей в Самарии перешло к Неоассирийской империи около 720 года до н.э., в то время как Иудейское царство со столицей в Иерусалиме было разрушено Нововавилонской империей только в 586 году до н.э. Часть населения Иудеи была сослана в Вавилон, но вернулась в Израиль после того, как Кир Великий завоевал этот регион и разрешил евреям вернуться на родину. Евреи и самаритяне являются потомками древних израэлитов. Евреи заявляют о своем происхождении от колена Иуды и колена Вениамина и частично от колена Леви, поскольку десять северных колен считаются потерянными после ассирийского плена. Самаритяне заявляют о своем происхождении от колена Ефрема и колена Манассии (два сына Иосифа), а также от колена Леви. Другие группы также заявляли о своей принадлежности к израильтянам на протяжении всей истории. (ru)
- Див. тж. Євреї Ізраїльтяни (івр. בני ישראל бней їсраель) були стародавнього Близького Сходу, які мешкали у землі Ханаан під час племінного і монархічного періодів Давні ізраїльтяни вважаються нащадками місцевого ханаанського населення, яке віддавна жило у , Сирії, давньому Ізраїлі та Зайорданні. Також даний термін має відношення до сучасних громадян держави Ізраїль. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- بَنُو إِسْرَائِيل (بالعبريَّة: בני ישראל بنيْ يسرائيل) هو مصطلح من التناخ يطلق على أبناء يعقوب بن إسحاق بن إبراهيم الإثنيْ عشر، بنو إسرائيل أيضاً يعرفون باسم «». حسب النص التوراتي تعني كلمة إسرائيل «الذي يجاهد مع الله» باللغة العبرية. كما جاء في التوراة: «فَقَالَ: «لاَ يُدْعَى اسْمُكَ فِي مَا بَعْدُ يَعْقُوبَ بَلْ إِسْرَائِيلَ، لأَنَّكَ جَاهَدْتَ مَعَ اللهِ وَالنَّاسِ وَقَدَرْتَ».» (التكوين 32:28) (ar)
- Děti Izraele nebo hebrejsky Bnej Jisra'el (בני ישראל) je biblické označení pro Izraelity. Je to také možné označení pro Hebrejce a Židy. V Tóře spojení děti Izraele (nebo také „synové Izraele“) odkazuje k potomkům biblického patriarchy Jákoba, jenž byl přejmenován na Izraele po vítězném utkání se záhadným soupeřem. Jako Děti Izraele označujeme Dvanáct kmenů. (cs)
- Israeldar (hebreeraz: יִשְׂרָאֵל eusk. "Israelen semeak") antzinako Ekialde Hurbilean bizi zen herri semita izan zen, Kanaango eremu batzuetan bizi zena. Bibliaren arabera, Jakob patriarkaren ondorengo zuzenak izan ziren eta, historialarien arabera, Israelgo Erresumako biztanleak. Erbestealdiaren ondorioz, bi tributan zatitu ziren: juduak eta samariarrak, Judea, Galilea eta Samaria populatu zituztenak. Beraz, ez dugu egungo israeldarrekin (egungo Israelgo herritarrak) edota juduekin (judaismoaren fededunak) nahasi behar (eu)
- Bani Israil atau Bani Israel (bahasa Ibrani: בני ישראל Bnei Yisra'el, bahasa Arab: بني إسرائيل , Banī Israīl) adalah persekutuan suku-suku berbahasa Semit pada Zaman Besi dari kawasan Timur Dekat Kuno yang mendiami wilayah Kanaan (Israel) pada masa kesukuan dan monarki. Naskah-naskah kitab suci menyebutkan bahwa mereka merupakan keturunan Israel (nama lain dari Yakub), putra Ishaq, putra Abraham. (in)
- イスラエル（イスラーエール、ヘブライ語: ישראל）とは、古代のヘブライ人(聖書ではアブラハム・イサク・ヤコブ)を先祖とし、主としてセム系の言語を用いる民族。 (ja)
- Israeliter, Israels folk och Israels barn är i Bibeln benämningar på det folk som har patriarken Jakob (Israel) som stamfar. Folket delades efter Jakobs söner upp i olika stammar – tolv eller tretton stycken beroende på definition. Tio av stammarna skingrades i samband med Assyriens erövring av landet. Därefter kom den kvarvarande Juda stam att ge upphov till begreppet judar. (sv)
- 以色列人（英語：Israelites）是指雅各的後代，根據《舊約聖經·創世記》記載，亞伯拉罕之嫡幼子以撒的次子原名雅各，後被神改名為以色列，雅各的後代子孫於是稱為以色列人。雅各有十二個兒子，他們的後代成為以色列的十二支派。 雅各第十一子約瑟曾被嫉妒他的十個哥哥賣到埃及為奴，後來卻成為那裡的宰相。之後，由於雅各及眾子所住之地迦南有大饑荒，約瑟將父親連眾兄弟全家遷往埃及居住，雅各全家族從此在埃及落地生根、繁衍後代。數百年之後，埃及人奴役並苦待以色列人，耶和華於是呼召摩西將以色列人帶出埃及，並應許將他們祖先所居的迦南重新賜給他們居住。摩西的繼任者約書亞征服迦南後，將迦南地分給以色列的十二支派。 (zh)
- Див. тж. Євреї Ізраїльтяни (івр. בני ישראל бней їсраель) були стародавнього Близького Сходу, які мешкали у землі Ханаан під час племінного і монархічного періодів Давні ізраїльтяни вважаються нащадками місцевого ханаанського населення, яке віддавна жило у , Сирії, давньому Ізраїлі та Зайорданні. Також даний термін має відношення до сучасних громадян держави Ізраїль. (uk)
- Die Israeliten sind – nach der Bibel – alle Angehörigen der Zwölf Stämme Israels und ihre Nachkommen: die Juden und die Samaritaner. Sie bilden in ihrer Gesamtheit und Generationenfolge das Volk Israel (hebräisch יִשְׂרָאֵל Jisra'el), das in einem „Bund“ (hebräisch בְּרִית Brīt, auch Brith oder Bərit), d. i. einem Vertrag zwischen der Gottheit JHWH und den Menschen der Zwölf Stämme, steht. Später wurde in der Bibel die Bezeichnung Israeliten nur für die Bewohner des Nordreiches verwendet. Der Zionismus lehnte den Ausdruck „Israeliten“ ab. Nach 1945 hat er sich noch in Frankreich gehalten. (de)
- Οι Ισραηλίτες (εβραϊκά: בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, Bənēy Yīsrāʾēl, «τέκνα του Ισραήλ») ήταν συνομοσπονδία σημιτικών φυλών στην αρχαία Εγγύς Ανατολή, η οποία κατά την Εποχή του Σιδήρου κατοίκησε σε ένα τμήμα της περιοχής Χαναάν. (el)
- Izraelidoj estas la idoj de Izrael, la patriarko Jakobo, filo de Isaak, filo de Abraham. La kutima nomo hodiaŭ por ili estas judoj, sed la nomo estis nekonata antaŭ la 6-a jarcento a.K. Ili estas ankaŭ konataj kiel hebreoj. Izrael aŭ Jakobo havis 12 filojn: 1.
* Ruben 2.
* Simeon 3.
* Levi 4.
* Jehuda 5.
* Isaĥar 6.
* Zebulun 7.
* Jozef 8.
* Benjamen 9.
* Dan 10.
* Naftali 11.
* Gad 12.
* Aŝer En la 6-a jarcento a.K., Babilonio englutis Judujon kaj transloĝigis la du tribojn al Babelo, sed ili revenis kiam Babilonio falis sub Ciro el Medujo. (eo)
- Israelita es el gentilicio que corresponde a los habitantes del antiguo reino de Israel. Según la tradición, es todo miembro de las doce tribus de Israel, es decir, todo descendiente de alguno de los doce hijos del patriarca bíblico Jacob, a quien Dios - Jehová o Yahvé - renombró Israel. Israelita suele emplearse además como sinónimo de hebreo o de judío. (es)
- The Israelites (/ˈɪzrəlaɪts, -riə-/; Hebrew: בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, Bənēy Yīsrāʾēl, transl. 'Children of Israel') were a group of Semitic-speaking tribes in the ancient Near East who, during the Iron Age, inhabited a part of Canaan. (en)
- Les Israélites sont un peuple du Proche-Orient ancien qui venait et/ou qui habitait une partie de Canaan durant l'âge du fer. Dans l'Ancien et Nouveau Testament ainsi que dans le Coran, le terme « israélite » désigne les Hébreux, descendants des douze fils de Jacob, chefs des douze tribus d'Israël qui forment la population de l'Israël antique. Le terme « hébreux » pourrait provenir de la tribu de Eber, mais dans la Bible, il est utilisé comme un synonyme d'« israélites ». Les Israélites fondèrent deux royaumes : Israël au nord et Juda au Sud. (fr)
- De Israëlieten (van het Griekse Ισραηλίτες, een vertaling van het Hebreeuwse: בני ישראל, b'nei yisra'el, "zonen van Israël" of "kinderen van Israël", Arabisch: بنو إسرائيل Bani Isra'il) vormden in de ijzertijd een confederatie van Semitisch-sprekende stammen in het Nabije Oosten, die gedurende de stammen- en koningsperiodes een deel van Kanaän bevolkten. De oude Israëlieten worden beschouwd als nakomelingen van de oorspronkelijke Kanaänitische bevolking die lange tijd woonden in de zuidelijke Levant, Syrië, het oude Israël en de Transjordaanse regio. (nl)
- Os israelitas (em hebraico: בני ישראל; romaniz.: Bnei Yisra'el) eram uma confederação de tribos de língua semítica do período da Idade do Ferro no Antigo Oriente Próximo, que habitavam uma parte de Canaã durante os períodos tribais e monárquicos. De acordo com a narrativa religiosa da Bíblia hebraica, a origem dos israelitas remonta aos patriarcas Abraão e sua esposa Sara, através de seu filho Isaque e sua esposa Rebeca, e seu filho Jacó, que mais tarde foi chamado de Israel, donde derive seu nome, com suas esposas Lia e Raquel e as servas Zilpa e Bila. (pt)
- Израэлиты (ивр. בְּנֵי יִשְׂרָאֵל, «Дети Израиля») — историческая группа семитских племён на древнем Ближнем Востоке, которые в железном веке населяли часть Ханаана. Самые ранние зарегистрированные свидетельства существования народа по имени Израиль появляются на стеле Мернептаха в древнем Египте, датируемой примерно 1200 годом до нашей эры. Согласно современным археологическим данным, израэлиты и их культура отделились от ханаанских народов и их культур посредством развития отдельной монолатристской, а затем и монотеистической религии, сосредоточенной на национальном боге Яхве. Они говорили на архаичной форме еврейского языка, которая была региональной разновидностью ханаанского языка , известного сегодня как библейский иврит. (ru)
|
