| dbo:abstract
|
- A l'Antic Testament, Efraïm (hebreu: אפרים בן-יוֹסֵף, Epráyim ben Yôsēp) és el segon fill de Safenat-Panèah (el nom egipci de Josep, fill del patriarca Jacob) i la noble egípcia Assenat, filla de Putifar. Abans de morir, el seu avi Jacob l'adoptà com a fill i el beneí com a cap d'una de les futures tribus d'Israel i li concedí donar-li nom, així es fundà la tribu d'Efraïm. Va tenir tres fills:
* Xutèlah, pare d'Eran.
* Bèquer o Bèred
* Tàhan o Tàhat
* Eladà
* Zabad
* Ézer
* Elad Ézer i Elad van ser assassinats per nets del patriarca Gad quan els van descobrir robant bestiar a les seves terres. Efraïm es posà molt trist i li costà recuperar-se d'aquell cop. Passat el dol, amb la seva esposa van tenir un altre fill:
* Berià, pare de:
* Xeerà, una filla
* Rèfah, pare de Rèixef, pare de Tèlah, pare de Tàhan, pare de Ladan, pare d'Ammihud, pare d'Elixamà, pare de Non, qui va ser el pare d'Oixea, a qui Moisès canvià el nom pel de Josuè. (ca)
- Efrajim (hebrejsky אֶפְרַיִם), do češtiny přepisováno též jako Efraim, je jméno druhorozeného Josefova syna, kterého mu porodila jeho manželka Asenat, dcera Potífery, kněze z egyptského Ónu. Jméno se vykládá jako „Prašné území“ či „Úrodná země“. Jménem tohoto syna byl též nazýván jeden z izraelských kmenů. Příslušníci tohoto kmene jsou označováni jako Efrajimovci. Později bylo jménem Efrajim označováno i Severní izraelské království, jehož hlavním městem bylo Samaří. Tímtéž názvem bylo označováno i jedno starověké město, které ještě existovalo i v Ježíšově době. Podle židovské tradice byl Josefův syn Efrajim, na rozdíl od svého bratra Manasese, který svůj profesní život zasvětil diplomacii na faraónově dvoře, hlavním pečovatelem o rodovou identitu a „poctivým studentem Tóry“. Proto nakonec patriarcha Jákob, když udílel požehnání Josefovým synům a povýšil jejich status na status vlastních synů, upřednostnil oproti zvyklostem druhorozeného Efrajima před prvorozeným Manasesem. (cs)
- إفرايم بن يوسف (بالعبرية אפרים) هو شخصية توراتية وهو الابن الثاني للنبي يوسف من زوجته أسينات بنت ، وله أخت أكبر منه اسمها مانيسا. كانت أسينات مصرية أعطاها الفرعون ليوسف زوجة، وهي ابنة بوتيفيراه أحد كهنة أون. ولد إفرايم في مصر قبل وصول بني إسرائيل من أرض كنعان. ويورد سفر العدد ثلاثة أبناء لإفرايم: شوثيلاه وبيكير وتاهان. لكن سفر أخبار الأيام الأول يورد سبعة أبناء، منهم عيزر وإيلياد، الذين قتلوا في محاولة سرقة الماشية من المحليين. وبعد موتهم أنجب ابنا آخر هو بيرياه. وكان سلفا ليوشع بن نون، زعيم قبائل اليهود في غزو أرض كنعان. ووفق رواية الكتاب المقدس أن يربعام أول ملك لمملكة شمال إسرائيل، كان من نسل إفرايم. (ar)
- سبط إفرايم، وفق الكتاب المقدس، هو أحد أسباط بني إسرائيل. ويشكل مع سبط مانيسا بن يوسف. وهو أحد الأسباط العشرة المفقودة. ويُختلف حول أصل التسمية. (ar)
- Ο Εφραίμ (εβραϊκά: אֶפְרָיִם), σύμφωνα με το Βιβλίο της Γένεσης, ήταν ο δεύτερος γιος του Ιωσήφ και της Ασινέθ. Η Ασινέθ ήταν μια γυναίκα απο την Αίγυπτο που ο Φαραώ έδωσε στον Ιωσήφ ως σύζυγο και κόρη του Πετεφρή, ιερέα της Ον (σημερινής Ηλιούπολις Αιγύπτου). Ο Εφραίμ γεννήθηκε στην Αίγυπτο πριν από την άφιξη των Ισραηλιτών από την Χαναάν. Το Βιβλίο των Αριθμών απαριθμεί δύο γιους του Εφραΐμ: τον Σουθαλά και τον Τανάχ. Ωστόσο, στο Α' Παραλειπομένων 7:20 όπου αναφέρονται οι απόγονοι του Εφραίμ, καταγράφεται μόνο ένας γιος, ο Σουθαλά (ή Σωθαλά). Μάλιστα μετά το θάνατο των υιών αναφέρεται στο 7:23 ότι απέκτησε έναν άλλο γιο τον Βαραγά. Ήταν ο πρόγονος του Ιησού του Ναυή, και ο ηγέτης των ισραηλινών φυλών κατά την κατάκτηση της Χαναάν. Σύμφωνα με τη Βιβλική αφήγηση, ο Ιεροβοάμ, ο οποίος έγινε ο πρώτος βασιλιάς του Βόρειου Βασιλείου του Ισραήλ, ήταν επίσης από τον οίκο του Εφραΐμ. (el)
- Efraim estis, laŭ la Genezo la dua filo de Patriarko Jozef filo de Jakobo kaj Raĥel. (eo)
- Ephraim (auch Efraim, hebräisch אֶפְרַיִם) ist der jüngere der beiden Söhne Josefs, also ein Enkel von Jakob, dem Stammvater der Israeliten in der Bibel (Gen 46,20 ). Ephraim wird in Ägypten geboren: Seine Mutter ist die Ägypterin Asenat, deren Vater Potifera dort ein Priester war. Sein Bruder heißt Manasse. Ephraim erhält – wie viele Namen – in der Bibel eine Deutung: „Denn Gott hat mich wachsen lassen im Land meines Elends“, soll Josef bei seiner Geburt gesagt haben (Gen 41,52 ). Ephraim bedeutet – aus dem Hebräischen – wörtlich etwa „doppelt fruchtbar“. Der Name wurde später Synonym für ein Siedlungsgebiet der Hebräer in Kanaan, das von den Angehörigen des von Ephraim begründeten Volksstammes bevölkert wurde. Die Zwölf Stämme Israels erscheinen biblisch als Nachkommen der zwölf Söhne Jakob-Israels. Nachdem Jakob kurz vor seinem Tod die beiden Söhne von Joseph und Asenat, Ephraim und Manasse, die vor seiner Ankunft in Ägypten geboren waren, als seine Nachkommen adoptierte, wurde der Stamm Joseph in zwei Teile geteilt. Israel besteht nach dieser Teilung rechnerisch aus 13 Stämmen, von denen zwölf ein eigenes Siedlungsgebiet in Kanaan erhielten, während die Nachkommen Levis, die Leviten, als die Priesterschaft des Volkes Israel landlos blieben. Das Siedlungsgebiet Ephraims gehörte zum Nordreich Israel, das sich um 925 v. Chr. vom Südreich Juda trennte. Manchmal wird Ephraim in der Bibel daher auch als Kurzname für die zehn Nordstämme Israels während der Zeit der Aufteilung in ein Nord- und Südreich verwendet (so z. B. im Buch Hosea Hos 6,4 ). (de)
- Ephraim (/ˈiːfriːəm/; Hebrew: אֶפְרַיִם ʾEp̄rayīm, in pausa: אֶפְרָיִם ʾEp̄rāyīm) was, according to the Book of Genesis, the second son of Joseph ben Jacob and Asenath. Asenath was an Ancient Egyptian woman whom Pharaoh gave to Joseph as wife, and the daughter of Potipherah, a priest of ʾĀwen. Ephraim was born in Egypt before the arrival of the Israelites from Canaan. The Book of Numbers lists three sons of Ephraim: Shuthelah, Beker, and Tahan. However, 1 Chronicles 7 lists eight sons, including Ezer and Elead, who were killed in an attempt to steal cattle from the locals. After their deaths he had another son, Beriah. He was the ancestor of Joshua, son of Nun ben Elishama, the leader of the Israelite tribes in the conquest of Canaan. According to the biblical narrative, Jeroboam, who became the first king of the Northern Kingdom of Israel, was also from the house of Ephraim. Wikisource has original text related to this article:'Jacob Blessing Ephraim and Manasseh',a poetical illustration by L.E.L. to a picture by J. Franklin (en)
- Según la Biblia, la tribu de Efraín (Hebreo, אֶפְרָיִם, ʾEp̄rā́yim ; "doblemente fructífero") fue una de las doce tribus de Israel. La tribu de Efraín junto a aquella de su hermano, Manasés, formaban la casa de José. Según los escritos bíblicos (Jos 16:1-9), la tribu de Efraín ocupaba la región central de Canaan, al oeste del Jordán. Limitaba al norte y al occidente con los territorios de la tribu de Manasés, al oriente con los territorios de la tribu de Dan y al sur con la tribu de Benjamín. La tribu estaba constituida por Efraín y su descendencia. En los relatos bíblicos, Efraín obtuvo de su abuelo Jacob -Israel-, la bendición como primogénito que le correspondía a Manasés, si bien Manasés había nacido antes que él. Más adelante se cumpliría la profecía dada por Jacob -Israel- en Génesis 48:13-19, con la prominencia que la tribu de Efraín tendría dentro de Israel. (es)
- Efraim edo Efrain (hebreeraz: אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם, Efráyim) Bibliako pertsonaia da, Josefen bigarren semea (Genesia, XLVIII). Israelgo bati eman zion izena. Antzinako Egipton jaioa, ama Asenath ( alaba) izan zuen. Bere tribu mendietan bizi zen, eta Benjaminen tribuen iparraldean eta bere anaiaren tribuen hegoaldean. Ekialdean Jordan ibaia zuten. Bere hirietako bat, Sikem, Israelgo Erresumako lehenengo hiriburua izan zen. (eu)
- Efraín (del hebreo אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם, Ephráyim, y traducido al castellano a veces como Efraím, Efrayn o Efrén) fue un patriarca bíblico entre los hebreos. Fue el segundo hijo de José y hermano de Manasés. Nació en Egipto. Su madre fue una egipcia llamada Asenath, hija de Potifera, sacerdote egipcio. La tribu israelita de Efraín se ubicó en las montañas, al norte de las de Dan y Benjamín, y al sur de la de Manasés, lindando al este con el Jordán. Una de sus ciudades fue Siquem, primera capital del Reino de Israel. (es)
- Éphraïm (en hébreu : אפרים, ce qui signifierait « double récompense ») est, dans la Genèse, le second fils d'Asnath et de Joseph alors que celui-ci est devenu vice-roi d'Égypte. Il est le frère de Manassé. Lors de l'arrivée de leur grand-père Jacob en Égypte, celui-ci bénira Éphraïm sous sa main droite (normalement réservée à l'aîné) alors qu'il est le plus jeune. La famille d'Éphraïm atteindra la troisième génération avant la mort de Joseph (Genèse 50:23). Shouthélah, Béker et Tahân sont trois fils d'Éphraïm nés en Égypte. Les descendants d'Éphraïm constituent une des douze tribus d'Israël. Parmi ceux-ci, on compte Josué fils de Noun et Jéroboam fils de Nébat. Les actuels Samaritains se réclament de la descendance d'Éphraïm (et Manassé). (fr)
- La tribu d'Éphraïm est une des douze tribus d'Israël. Éphraïm était un des fils de Joseph, fils de Jacob. On compte généralement la tribu d'Éphraïm dans la liste des douze tribus d'Israël à la place de celle de Joseph. C'est aussi le cas pour Manassé, autre fils de Joseph. Parmi les membres de cette tribu, on compte Josué et Jéroboam Ier, le fondateur du royaume d'Israël du nord. (fr)
- Suku Efraim (bahasa Ibrani: שבט אֶפְרַיִם / אֶפְרָיִם Shevet Efrayim, Šḗḇeṭ ʾEp̄ráyim atau ʾEp̄rā́yim; bahasa Inggris: Tribe of Ephraim) adalah salah satu dari suku-suku Israel menurut Alkitab Ibrani, keturunan dari Efraim, putra Yusuf, cucu Yakub. (in)
- Efraim (bahasa Ibrani: אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם Ibrani Modern Efráyim Ibrani Tiberias ʾEp̄ráyim/ʾEp̄rāyim; bahasa Inggris: Ephraim) adalah putra kedua (bungsu) Yusuf dan istrinya Asnat. Jadi adalah cucu Yakub bin Ishak bin Abraham. Kelak keturunannya menjadi salah satu dari 12 suku Israel. Efraim lahir di Mesir, sebelum Yakub dan keluarganya pindah ke Mesir dari Kanaan. Asnat, ibunya, diberikan Firaun kepada Yusuf untuk menjadi istrinya, adalah putri dari imam Potifera di On. (in)
- Efraim è una tribù israelitica che prende il nome dal secondo figlio di Giuseppe, che Giacobbe, suo nonno, adottò in punto di morte per dargli la sua parte di eredità. Giuseppe ebbe due figli, Manasse, il primogenito, ed Efraim, il minore. Ma Giacobbe, come racconta Genesi 48,12-14, scelse quest'ultimo per dargli in eredità la primogenitura. Ma Efraim è anche una tribù molto numerosa, tra le dodici di Israele. Infatti, per indicare il Regno del Nord, diviso da quello della sola tribù di Giuda, molto spesso le Sacre Scritture usano Efraim come sinonimo di Israele (mentre in Apocalisse 7,8 si utilizza "Giuseppe" invece di "Efraim" e "Manasse"; la lettura di questo testo risulta proibita per l'Ebraismo secondo l'Halakhah). Dopo la secessione dei due regni, lo stato settentrionale perse pian piano la saldezza della propria fede monoteistica, accogliendo i culti cananei. I vari profeti che si sono nel tempo succeduti nel territorio di Israele prevedono la distruzione di "Efraim", cioè del regno del Nord, oppure usano tale disgrazia per sottolineare la necessità di una fede pura in Dio, per salvare il resto di Israele. Ma, anche, sperano in un ritorno del figliol prodigo alla tenda del padre. Da Efraim sono nati personaggi illustri, come Giosuè, colui che ha guidato il popolo d'Israele attraverso l'Esodo alla Terra promessa, e Samuele, ultimo giudice e protoprofeta in Israele. (it)
- Efraïm (Hebreeuws: אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם, Efrayim) was volgens de Hebreeuwse Bijbel de tweede zoon van Jozef die geboren werd in het oude Egypte. Efraïm werd net als zijn oudere broer Manasse verwekt bij Asnath, de vrouw die de Egyptische farao Jozef had gegeven. Jozef noemde zijn tweede zoon Efraïm, want "God heeft mij vruchtbaar gemaakt in dit land, waar ik zo veel te verduren heb gehad"; de naam Efraïm klinkt als Hebreeuws voor “tweemaal vruchtbaar”. In Genesis 48 staat dat Jozef samen met zijn zonen naar zijn vader Jakob ging, die niet meer lang te leven had. Jakob zei dat de twee zoons van Jozef als zijn eigen zoons zouden gelden. Jozef bracht ze voor zijn slechtziende vader met Manasse, de oudste, rechts en Efraïm links, zodat de oudste zoon de belangrijkste zegen zou ontvangen. Jakob wilde het echter anders, hij kruiste zijn armen, zodat Efraïm de grootste zegen kreeg. Hij stelde Efraïm vóór Manasse en zei dat hij een machtiger nakomelingschap zou krijgen. Deze nakomelingen zouden later bekend worden als de stam Efraïm, die de meest dominante van het Koninkrijk Israël zou worden. “Efraïm” wordt dan ook soms als aanduiding voor het gehele Israël van die tijd gebruikt. 1 Kronieken 7 noemt enkele nakomelingen van Efraïm. Daaronder zijn zoons Ezer en Elad die door de inwoners van Gat werden vermoord. Daarna werden zijn zoon Beria en zijn dochter Seëra, die enkele nederzettingen stichtte, geboren. (nl)
- Efraim (in ebraico: אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם, Efráyim, ʾEp̄ráyim/ʾEp̄rāyim; ... – ...) è stato, secondo la Genesi, il secondo figlio di Giuseppe e e il capostipite della tribù di Efraim. La scolastica ritenne tuttavia che queste informazioni fossero state aggiunte successivamente per fare in modo che la tribù fosse legata alle altre da un antenato che le desse il nome e fosse imparentato con gli altri patriarchi. La Torah spiega che il nome Efraim significa doppiamente fecondo, riferito all'attitudine del padre di avere figli, soprattutto quando si trovava in Egitto (che nella Torah viene definita la terra della sua afflizione). Nel racconto biblico l'altro figlio di Giuseppe è Manasse e Giuseppe stesso è uno dei figli di Rachele e Giacobbe (l'altro è Beniamino). Gli studiosi della Bibbia considerano ovvio, per la sovrapposizione geografica e per come vengono trattate nei brani più antichi, che quelle di Efraim e Manasse fossero inizialmente considerate come una sola tribù, vale a dire quella di Giuseppe; secondo i biblisti, Beniamino avrebbe anch'egli fatto parte, in origine, di questa unica tribù, ma che il racconto biblico di Giuseppe e di suo padre sia andato perduto. Un certo numero di studiosi sospetta che la distinzione delle tribù di Giuseppe (incluso Beniamino) è da intendersi che essi erano i soli Ebrei a giungere in Egitto facendone ritorno, mentre le principali tribù emersero semplicemente come una subcultura dai Canaaniti e rimanendo sempre in Cananea. In accordo con questa teoria, la storia della visita di Giacobbe a Laban per ottenere una moglie, avrebbe avuto origine come una metafora che sottendesse quella migrazione; in essa la proprietà e la famiglia ottenuta da Laban rappresentavano il rafforzamento delle tribù di Giuseppe dall'epoca del ritorno dall'Egitto; seguendo gli esegeti, la versione del racconto su Laban cita le sole tribù di Giuseppe e Rachele a non fa in alcun modo menzione delle altre matriarche tribali. Nella Torah, la definitiva priorità della tribù di Efraim è fatta discendere dal raggiro di Giuseppe a Giacobbe, cieco e agonizzante, nel benedire Efraim prima di Manasseh. Il testo che descrive la benedizione esibisce un hapax legomenon - il termine שכל (sh-k-l) - che la letteratura rabbinica classica ha interpretato in maniere esoteriche; altre fonti rabbiniche collegano il termine con shikkel, intendendone il significato come se Giacobbe stesse spogliando Manasseh in favore di Ephraim; mentre altre fonti rabbiniche argomentano che esso si riferisca al potere di Giacobbe nell'istruire e guidare lo Spirito santo. Nelle fonti rabbiniche classiche, Efrem è descritto come di natura dimessa e non egoista.. Queste fonti dichiarano essere indice di modestia e di altruismo, e una visione profetica di Giosuè, l'aver Giacobbe data ad Efraim la priorità su Manasseh, il maggiore tra i due; in queste fonti Giacobbe è stimato come sufficientemente giusto perché Dio sostenesse la benedizione in suo onore, rendendo quella di Ephraim la tribù guida. (it)
- De stam van Efraïm is in de Hebreeuwse Bijbel een van de twaalf stammen van het volk Israël. Het was tevens de meest dominante stam in het latere koninkrijk Israël. De stam van Efraïm had als stamvader Efraïm, de jongere zoon van Jozef, broer van Manasse en kleinzoon van Jakob. Net zoals Efraïm en Manasse tijdens hun leven een hechte band met elkaar hadden, zo hadden ook hun nakomelingen een hechte band. De stammen van Efraïm en Manasse werden soms collectief het huis van Jozef genoemd. Tijdens de Exodus telde de stam van Efraïm 40.500 weerbare mannen (Numeri 1:33). Toen Mozes uit iedere stam één verspieder uitkoos om Kanaän te verkennen werd uit Efraïm Jozua, de zoon van Nun, uitgekozen (Numeri 13:8). Bij de verovering van Kanaän was een belangrijke rol weggelegd voor de stam van Efraïm, want Jozua was Mozes opgevolgd als leider van de Israëlieten nadat deze was gestorven. Na de verovering van Kanaän kreeg Efraïm een groot stuk land in het midden van het land toegewezen. Samen met de stammen van Manasse en Juda behoorde Efraïm tot de belangrijkste stammen van Israël. Binnen haar grondgebied lagen de belangrijkste plaatsen van het land. Zo lag Sichem, de plaats waar Jozua na de verovering het land onder de Israëlieten verdeelde, in het gebied van Efraïm. De stad zelf was echter aan de Levieten toegewezen. Ook de heilige plaatsen Betel en Silo, de stad waar het tabernakel en de Verbondsark waren gehuisvest, behoorden tot het stamgebied. Na de dood van koning Salomo viel het Israëlitische koninkrijk in twee delen uiteen. Het zuiden, met de stammen Juda en Benjamin, bleef trouw aan Salomo's zoon Rechabeam. Het noorden, met de tien andere stammen, zwoer trouw aan de Efraïmiet Jerobeam die het koninkrijk Israël oprichtte. Rechabeam werd de eerste koning van Juda. Jerobeam vestigde zich in de stad Sichem, in het bergland van Efraïm (1 Koningen 12:25). Toen Israël in 722 v.Chr. door de Assyriërs werd veroverd, werd de stam van Efraïm samen met de andere stammen in ballingschap weggevoerd. Het lot van deze stammen was onbekend en daarom zijn de stammen de geschiedenis ingegaan als 'de tien verloren stammen van Israël'. Zo worden de Samaritanen geacht uit de stammen van Efraïm en Manasse voort te komen. In het zuiden van India woont een joodse gemeenschap die claimt af te stammen van de stam van Efraïm. Merkwaardig is dat Efraïm niet genoemd wordt in de opsomming van Openbaring 7:4-8. Wel worden Jozef en Manasse genoemd, alsof dat onafhankelijke stammen zijn. (nl)
- Efraim, (hebr.:אֶפְרָיִם) – postać biblijna ze Starego Testamentu. Młodszy z dwóch synów Józefa i Asenat, urodzony w Egipcie. Jakub zaadoptował Efraima, swego wnuka, i swoje błogosławieństwo dał jemu, a nie jego starszemu bratu Manassesowi. Początkowo miał dziewięciu synów: Szutelacha, Bereda, Tachata, Eleadę, Tachata, Zabada, Szutelacha, Ezera oraz Eleada. Wszyscy oni zostali jednak zabici. Po tym wydarzeniu urodził się jeszcze tylko jeden syn Efraima, a imię które zostało mu nadane to . Od Efraima wywodzi się ważne pokolenie. Prorocy nazywają czasem jego imieniem Izrael.Pojawia się w Księdze Rodzaju 41, 52; 48. (pl)
- エフライム族(エフライムぞく)は、イスラエルの12支族の中の1部族であり、ヨセフ族から分かれた2部族（マナセ族、エフライム族）の内の1つである。 エフライム部族に割り当てられた地域は、北は、南はに及ぶ中央パレスチナの丘陵地帯であり、パレスチナの中でもっとも豊かな地域の一つである。 聖書の中でエフライムは重要な位置をしめて、シロとベテルが礼拝の中心地になった。ヨシュアとエルアザルの墓はエフライムの山地にあった。 やがて、古代イスラエル王国が分裂すると、北イスラエル王国の首都シェケムのすぐ隣にエフライムの領土があった。初代北イスラエル王国の王ヤロブアム1世はエフライム出身であったので、紀元前745年頃から、北イスラエル王国はエフライムと呼ぶようになった。 シリア・エフライム戦争（紀元前736年 - 紀元前732年）。 (ja)
- A Tribo de Efraim (em hebraico: אֶפְרַיִם ou אֶפְרָיִם, transl. Efráyim, ʾEp̄ráyim ou ʾEp̄rāyim, "dupla fecundida") foi uma das Tribos de Israel. Juntamente com a Tribo de Manassés, formou a Casa de José. Em seu auge, o território ocupado pela tribo estava no centro de Canaã, a oeste da atual Jordânia, a sul do território de Manassés, e a norte da Tribo de Benjamim; a região que foi chamada posteriormente de Samaria (para distingui-la da Judeia e da Galileia) consistia em sua maior parte do território da Tribo de Efraim. A área era montanhosa, o que lhe dava proteção, porém também era extremamente fértil, o que lhe trouxe prosperidade, e continha os centros mais antigos da religião israelita - e . Estes fatores contribuíram para fazer de Efraim a mais dominante das tribos do Reino de Israel, e levou o nome Efraim a se tornar um sinônimo de todo o reino. Havia uma evidente diferença linguística entre a Tribo de Efraim e os outros israelitas, já que quando os israelitas de Gileade, sob a liderança de Jefté, lutaram contra a Tribo de Efraim, a pronúncia da palavra shibboleth como sibboleth era considerada uma prova suficiente para identificar indivíduos pertencentes à tribo, para que fossem condenados instantaneamente à morte. (pt)
- Efraim (em hebraico: אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם, padrão Efráyim, tiberiano ʾEp̄ráyim/ʾEp̄rāyim) foi, de acordo com o Livro de Gênesis, o segundo filho de José e Asenet, uma mulher egípcia a quem o Faraó teria presenteado José como esposa, filha de Potífera, sacerdote de Om. (Gênesis 41:50–52) Efraim nasceu no Egito, antes da chegada dos filhos de Israel, vindos de Canaã. Também é uma região nas imediações da antiga Israel, possui região montanhosa chamada Samir, onde habitava Tola, homem que se levanta para livrar Israel. Bíblia Sagrada, Juízes 10:1. (pt)
- Ефре́м (ивр. אֶפְרָיִם, Эфраим) — библейский, ветхозаветный персонаж; родоначальник колена Ефремова. (ru)
- Efraim var en av Israels tolv stammar. Den fick namn efter sin grundare. Denne var son till Josef och bror till Manasse, liksom sonson till Jakob som i sin tur var son till Isak. (sv)
- Колено Ефремово (Эфраимово, ивр. שבט אפרים) — одно из колен Израилевых. Согласно Библии происходило от Ефрема (Эфраима), младшего сына Иосифа, родившегося в Египте. При разделе Ханаана оно получило центральную, богатую и плодородную полосу земли от реки Иордан до Средиземного моря к северу от Иерусалима. Пропитанное духом самобытности и чувствуя свою силу, оно вступило в соперничество с коленом Иудиным и постоянно проявляло свой сепаратизм и гегемонизм, мотивируя тем, что из его окружения происходил преемник Моисея и начальник израильского народа Иисус Навин, и в их владениях находится его родина и место погребения. Потомки Ефрема, по библейскому преданию, сыграли большую роль в истории израильского народа, принимая участие в решении его исторической судьбы. Именно из их среды происходил Самуил, известный пророк и судья израильский. Когда после смерти царя Соломона его государство распалось на два царства, наибольший политический вес в новосозданном Израильском царстве имело колено Ефрема. Оно избрало царём представителя своего племени Иеровоама, а его резиденцией сделало свой город Самарию, которая была столицей Израильского царства до конца его исторического существования. Колено Ефремово не упоминается в книге Откровения наряду с коленом Дановым. Вместо этого упоминается колено Иосифово. (ru)
- Пле́м'я Єфре́ма (івр. שֵׁבֶט אֶפְרַיִם, Shevet Efrayim; лат. tribus Ephraim) — одне з племен (колін) Ізраїлевих. Згідно з Біблією, походило від Єфрема, молодшого сина Йосипа, який народився в Єгипті. Також — Ефраїмове плем'я, Потомство Ефраїма. При розділ Палестини воно отримало центральну, багату і родючу смугу землі від річки Йордан до Середземного моря на північ від Єрусалиму. Просякнуте духом самобутності і відчуваючи свою силу, воно вступило в суперництво з коліном Іудиним і постійно виявляло свій сепаратизм і гегемонізм, мотивуючи тим, що з нього походив наступник Мойсея і начальник ізраїльського народу Ісус Навин, і в їхніх володіннях знаходиться його батьківщина і місце поховання. Нащадки Єфрема, за біблійним переказом, зіграли велику ролю в історії ізраїльського народу, беручи участь у вирішенні його історичної долі. Саме з їхнього середовища вийшов Самуїл, відомий пророк і суддя ізраїльський. Коли після смерті царя Соломона його держава розпалася на два царства, найбільшу політичну вагу в новоствореному Ізраїльському царстві мало покоління Єфрема. Воно обрало бути царем представника свого племені Єровоама, а його резиденцією зробило своє місто Самарію, яке була столицею Ізраїльського царства до кінця його історичного існування. (uk)
- Ефраїм (Єфрем, івр. אֶפְרָיִם — Ефраїм) — молодший син Йосипа від єгиптянки Оснат з Геліополя (Бут. 46:20). Народився в Єгипті, ще до приходу роду Якова із Ханаану і усиновлений престарілим Яковом (Бут. 48:5). Старші діти Ефраїма загинули в міжусобних зіткненнях з жителями Гату, після чого у Єфрема народився ще син, який отримав на згадку про братів ім'я Берія — «син горя» (1 Хр. 7:23). Всього, Перша книга хроніки перераховує 18 синів Єфрема (імена деяких з них повторюються) і дочку Шееру, яка «збудувала Бет-Орон нижній і верхній і Уззен-Шееру» (1 Хр. 7:24). Ефраїм є родоначальником одного з Дванадцяти племен Ізраїля — коліна Ефраїма, яке отримало в спадок землі центрального Ханаану (південна Самарія), включаючи міста Шіло, Сихем і Бет-Ел (1 Хр. 7:28). При заселенні Ханаану, мужі Ефраїмові стали компактно жити з ханаанеями, беручи з них данину (Нав. 16:10). У епоху Суддів ізраїльське ополчення на чолі з суддею Їфтахом під час міжусобної війни винищило на берегах Йордану близько 42 тис. людей Ефраїма (Суд. 12:4-7). Перший цар північного ізраїльського царства — Єровоам I, походив з роду Ефраїма. Ефраїмове плем'я згодом віддалилися від ізраїльтян, і як було пророковано Осією, асимільоване ассирійцями: « А Єфрем став, як голуб, нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Ассирію. Як підуть вони, розтягну Свою сітку над ними, стягну їх додолу, мов птаство небесне, за злобою їхньою Я їх караю.» (Ос. 7:11-12). (uk)
- 以法莲（אֶפְרַיִם / אֶפְרָיִם, Efráyim, ʾEp̄ráyim / ʾEp̄rāyim），约瑟的次子，生于埃及（创世纪41:52; 46:20），意思是「使之昌盛」。他的后代是以色列十二支派之一的以法莲支派。 雅各（即以色列）临终前，眼睛昏花，不能看见；给约瑟的两个儿子祝福。约瑟使以法莲对着以色列的左手；玛拿西对着以色列的右手。「但以色列伸出右手来，按在以法莲的头上（以法莲乃是次子），又剪搭过左手来，按在玛拿西的头上（玛拿西原是长子）」。虽然约瑟不喜悦，要提起他父亲的手，要从以法莲的头上挪到玛拿西的头上。以色列不肯，坚持立以法莲在玛拿西之前。（创世纪48章）约瑟生前得见以法莲第三代的子孙（创世纪 50:23）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- سبط إفرايم، وفق الكتاب المقدس، هو أحد أسباط بني إسرائيل. ويشكل مع سبط مانيسا بن يوسف. وهو أحد الأسباط العشرة المفقودة. ويُختلف حول أصل التسمية. (ar)
- Efraim estis, laŭ la Genezo la dua filo de Patriarko Jozef filo de Jakobo kaj Raĥel. (eo)
- Efraim edo Efrain (hebreeraz: אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם, Efráyim) Bibliako pertsonaia da, Josefen bigarren semea (Genesia, XLVIII). Israelgo bati eman zion izena. Antzinako Egipton jaioa, ama Asenath ( alaba) izan zuen. Bere tribu mendietan bizi zen, eta Benjaminen tribuen iparraldean eta bere anaiaren tribuen hegoaldean. Ekialdean Jordan ibaia zuten. Bere hirietako bat, Sikem, Israelgo Erresumako lehenengo hiriburua izan zen. (eu)
- Efraín (del hebreo אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם, Ephráyim, y traducido al castellano a veces como Efraím, Efrayn o Efrén) fue un patriarca bíblico entre los hebreos. Fue el segundo hijo de José y hermano de Manasés. Nació en Egipto. Su madre fue una egipcia llamada Asenath, hija de Potifera, sacerdote egipcio. La tribu israelita de Efraín se ubicó en las montañas, al norte de las de Dan y Benjamín, y al sur de la de Manasés, lindando al este con el Jordán. Una de sus ciudades fue Siquem, primera capital del Reino de Israel. (es)
- La tribu d'Éphraïm est une des douze tribus d'Israël. Éphraïm était un des fils de Joseph, fils de Jacob. On compte généralement la tribu d'Éphraïm dans la liste des douze tribus d'Israël à la place de celle de Joseph. C'est aussi le cas pour Manassé, autre fils de Joseph. Parmi les membres de cette tribu, on compte Josué et Jéroboam Ier, le fondateur du royaume d'Israël du nord. (fr)
- Suku Efraim (bahasa Ibrani: שבט אֶפְרַיִם / אֶפְרָיִם Shevet Efrayim, Šḗḇeṭ ʾEp̄ráyim atau ʾEp̄rā́yim; bahasa Inggris: Tribe of Ephraim) adalah salah satu dari suku-suku Israel menurut Alkitab Ibrani, keturunan dari Efraim, putra Yusuf, cucu Yakub. (in)
- Efraim (bahasa Ibrani: אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם Ibrani Modern Efráyim Ibrani Tiberias ʾEp̄ráyim/ʾEp̄rāyim; bahasa Inggris: Ephraim) adalah putra kedua (bungsu) Yusuf dan istrinya Asnat. Jadi adalah cucu Yakub bin Ishak bin Abraham. Kelak keturunannya menjadi salah satu dari 12 suku Israel. Efraim lahir di Mesir, sebelum Yakub dan keluarganya pindah ke Mesir dari Kanaan. Asnat, ibunya, diberikan Firaun kepada Yusuf untuk menjadi istrinya, adalah putri dari imam Potifera di On. (in)
- Efraim, (hebr.:אֶפְרָיִם) – postać biblijna ze Starego Testamentu. Młodszy z dwóch synów Józefa i Asenat, urodzony w Egipcie. Jakub zaadoptował Efraima, swego wnuka, i swoje błogosławieństwo dał jemu, a nie jego starszemu bratu Manassesowi. Początkowo miał dziewięciu synów: Szutelacha, Bereda, Tachata, Eleadę, Tachata, Zabada, Szutelacha, Ezera oraz Eleada. Wszyscy oni zostali jednak zabici. Po tym wydarzeniu urodził się jeszcze tylko jeden syn Efraima, a imię które zostało mu nadane to . Od Efraima wywodzi się ważne pokolenie. Prorocy nazywają czasem jego imieniem Izrael.Pojawia się w Księdze Rodzaju 41, 52; 48. (pl)
- エフライム族(エフライムぞく)は、イスラエルの12支族の中の1部族であり、ヨセフ族から分かれた2部族（マナセ族、エフライム族）の内の1つである。 エフライム部族に割り当てられた地域は、北は、南はに及ぶ中央パレスチナの丘陵地帯であり、パレスチナの中でもっとも豊かな地域の一つである。 聖書の中でエフライムは重要な位置をしめて、シロとベテルが礼拝の中心地になった。ヨシュアとエルアザルの墓はエフライムの山地にあった。 やがて、古代イスラエル王国が分裂すると、北イスラエル王国の首都シェケムのすぐ隣にエフライムの領土があった。初代北イスラエル王国の王ヤロブアム1世はエフライム出身であったので、紀元前745年頃から、北イスラエル王国はエフライムと呼ぶようになった。 シリア・エフライム戦争（紀元前736年 - 紀元前732年）。 (ja)
- Efraim (em hebraico: אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם, padrão Efráyim, tiberiano ʾEp̄ráyim/ʾEp̄rāyim) foi, de acordo com o Livro de Gênesis, o segundo filho de José e Asenet, uma mulher egípcia a quem o Faraó teria presenteado José como esposa, filha de Potífera, sacerdote de Om. (Gênesis 41:50–52) Efraim nasceu no Egito, antes da chegada dos filhos de Israel, vindos de Canaã. Também é uma região nas imediações da antiga Israel, possui região montanhosa chamada Samir, onde habitava Tola, homem que se levanta para livrar Israel. Bíblia Sagrada, Juízes 10:1. (pt)
- Ефре́м (ивр. אֶפְרָיִם, Эфраим) — библейский, ветхозаветный персонаж; родоначальник колена Ефремова. (ru)
- Efraim var en av Israels tolv stammar. Den fick namn efter sin grundare. Denne var son till Josef och bror till Manasse, liksom sonson till Jakob som i sin tur var son till Isak. (sv)
- 以法莲（אֶפְרַיִם / אֶפְרָיִם, Efráyim, ʾEp̄ráyim / ʾEp̄rāyim），约瑟的次子，生于埃及（创世纪41:52; 46:20），意思是「使之昌盛」。他的后代是以色列十二支派之一的以法莲支派。 雅各（即以色列）临终前，眼睛昏花，不能看见；给约瑟的两个儿子祝福。约瑟使以法莲对着以色列的左手；玛拿西对着以色列的右手。「但以色列伸出右手来，按在以法莲的头上（以法莲乃是次子），又剪搭过左手来，按在玛拿西的头上（玛拿西原是长子）」。虽然约瑟不喜悦，要提起他父亲的手，要从以法莲的头上挪到玛拿西的头上。以色列不肯，坚持立以法莲在玛拿西之前。（创世纪48章）约瑟生前得见以法莲第三代的子孙（创世纪 50:23）。 (zh)
- إفرايم بن يوسف (بالعبرية אפרים) هو شخصية توراتية وهو الابن الثاني للنبي يوسف من زوجته أسينات بنت ، وله أخت أكبر منه اسمها مانيسا. كانت أسينات مصرية أعطاها الفرعون ليوسف زوجة، وهي ابنة بوتيفيراه أحد كهنة أون. ولد إفرايم في مصر قبل وصول بني إسرائيل من أرض كنعان. ويورد سفر العدد ثلاثة أبناء لإفرايم: شوثيلاه وبيكير وتاهان. لكن سفر أخبار الأيام الأول يورد سبعة أبناء، منهم عيزر وإيلياد، الذين قتلوا في محاولة سرقة الماشية من المحليين. وبعد موتهم أنجب ابنا آخر هو بيرياه. وكان سلفا ليوشع بن نون، زعيم قبائل اليهود في غزو أرض كنعان. (ar)
- A l'Antic Testament, Efraïm (hebreu: אפרים בן-יוֹסֵף, Epráyim ben Yôsēp) és el segon fill de Safenat-Panèah (el nom egipci de Josep, fill del patriarca Jacob) i la noble egípcia Assenat, filla de Putifar. Abans de morir, el seu avi Jacob l'adoptà com a fill i el beneí com a cap d'una de les futures tribus d'Israel i li concedí donar-li nom, així es fundà la tribu d'Efraïm. Va tenir tres fills:
* Xutèlah, pare d'Eran.
* Bèquer o Bèred
* Tàhan o Tàhat
* Eladà
* Zabad
* Ézer
* Elad (ca)
- Efrajim (hebrejsky אֶפְרַיִם), do češtiny přepisováno též jako Efraim, je jméno druhorozeného Josefova syna, kterého mu porodila jeho manželka Asenat, dcera Potífery, kněze z egyptského Ónu. Jméno se vykládá jako „Prašné území“ či „Úrodná země“. Jménem tohoto syna byl též nazýván jeden z izraelských kmenů. Příslušníci tohoto kmene jsou označováni jako Efrajimovci. Později bylo jménem Efrajim označováno i Severní izraelské království, jehož hlavním městem bylo Samaří. Tímtéž názvem bylo označováno i jedno starověké město, které ještě existovalo i v Ježíšově době. (cs)
- Ο Εφραίμ (εβραϊκά: אֶפְרָיִם), σύμφωνα με το Βιβλίο της Γένεσης, ήταν ο δεύτερος γιος του Ιωσήφ και της Ασινέθ. Η Ασινέθ ήταν μια γυναίκα απο την Αίγυπτο που ο Φαραώ έδωσε στον Ιωσήφ ως σύζυγο και κόρη του Πετεφρή, ιερέα της Ον (σημερινής Ηλιούπολις Αιγύπτου). Ο Εφραίμ γεννήθηκε στην Αίγυπτο πριν από την άφιξη των Ισραηλιτών από την Χαναάν. Σύμφωνα με τη Βιβλική αφήγηση, ο Ιεροβοάμ, ο οποίος έγινε ο πρώτος βασιλιάς του Βόρειου Βασιλείου του Ισραήλ, ήταν επίσης από τον οίκο του Εφραΐμ. (el)
- Ephraim (auch Efraim, hebräisch אֶפְרַיִם) ist der jüngere der beiden Söhne Josefs, also ein Enkel von Jakob, dem Stammvater der Israeliten in der Bibel (Gen 46,20 ). Ephraim wird in Ägypten geboren: Seine Mutter ist die Ägypterin Asenat, deren Vater Potifera dort ein Priester war. Sein Bruder heißt Manasse. Ephraim erhält – wie viele Namen – in der Bibel eine Deutung: „Denn Gott hat mich wachsen lassen im Land meines Elends“, soll Josef bei seiner Geburt gesagt haben (Gen 41,52 ). Ephraim bedeutet – aus dem Hebräischen – wörtlich etwa „doppelt fruchtbar“. (de)
- Ephraim (/ˈiːfriːəm/; Hebrew: אֶפְרַיִם ʾEp̄rayīm, in pausa: אֶפְרָיִם ʾEp̄rāyīm) was, according to the Book of Genesis, the second son of Joseph ben Jacob and Asenath. Asenath was an Ancient Egyptian woman whom Pharaoh gave to Joseph as wife, and the daughter of Potipherah, a priest of ʾĀwen. Ephraim was born in Egypt before the arrival of the Israelites from Canaan. According to the biblical narrative, Jeroboam, who became the first king of the Northern Kingdom of Israel, was also from the house of Ephraim. (en)
- Según la Biblia, la tribu de Efraín (Hebreo, אֶפְרָיִם, ʾEp̄rā́yim ; "doblemente fructífero") fue una de las doce tribus de Israel. La tribu de Efraín junto a aquella de su hermano, Manasés, formaban la casa de José. Según los escritos bíblicos (Jos 16:1-9), la tribu de Efraín ocupaba la región central de Canaan, al oeste del Jordán. Limitaba al norte y al occidente con los territorios de la tribu de Manasés, al oriente con los territorios de la tribu de Dan y al sur con la tribu de Benjamín. (es)
- Éphraïm (en hébreu : אפרים, ce qui signifierait « double récompense ») est, dans la Genèse, le second fils d'Asnath et de Joseph alors que celui-ci est devenu vice-roi d'Égypte. Il est le frère de Manassé. Lors de l'arrivée de leur grand-père Jacob en Égypte, celui-ci bénira Éphraïm sous sa main droite (normalement réservée à l'aîné) alors qu'il est le plus jeune. La famille d'Éphraïm atteindra la troisième génération avant la mort de Joseph (Genèse 50:23). Shouthélah, Béker et Tahân sont trois fils d'Éphraïm nés en Égypte. (fr)
- Efraim (in ebraico: אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם, Efráyim, ʾEp̄ráyim/ʾEp̄rāyim; ... – ...) è stato, secondo la Genesi, il secondo figlio di Giuseppe e e il capostipite della tribù di Efraim. La scolastica ritenne tuttavia che queste informazioni fossero state aggiunte successivamente per fare in modo che la tribù fosse legata alle altre da un antenato che le desse il nome e fosse imparentato con gli altri patriarchi. La Torah spiega che il nome Efraim significa doppiamente fecondo, riferito all'attitudine del padre di avere figli, soprattutto quando si trovava in Egitto (che nella Torah viene definita la terra della sua afflizione). (it)
- Efraim è una tribù israelitica che prende il nome dal secondo figlio di Giuseppe, che Giacobbe, suo nonno, adottò in punto di morte per dargli la sua parte di eredità. Giuseppe ebbe due figli, Manasse, il primogenito, ed Efraim, il minore. Ma Giacobbe, come racconta Genesi 48,12-14, scelse quest'ultimo per dargli in eredità la primogenitura. Dopo la secessione dei due regni, lo stato settentrionale perse pian piano la saldezza della propria fede monoteistica, accogliendo i culti cananei. Ma, anche, sperano in un ritorno del figliol prodigo alla tenda del padre. (it)
- Efraïm (Hebreeuws: אֶפְרַיִם/אֶפְרָיִם, Efrayim) was volgens de Hebreeuwse Bijbel de tweede zoon van Jozef die geboren werd in het oude Egypte. Efraïm werd net als zijn oudere broer Manasse verwekt bij Asnath, de vrouw die de Egyptische farao Jozef had gegeven. Jozef noemde zijn tweede zoon Efraïm, want "God heeft mij vruchtbaar gemaakt in dit land, waar ik zo veel te verduren heb gehad"; de naam Efraïm klinkt als Hebreeuws voor “tweemaal vruchtbaar”. (nl)
- De stam van Efraïm is in de Hebreeuwse Bijbel een van de twaalf stammen van het volk Israël. Het was tevens de meest dominante stam in het latere koninkrijk Israël. De stam van Efraïm had als stamvader Efraïm, de jongere zoon van Jozef, broer van Manasse en kleinzoon van Jakob. Merkwaardig is dat Efraïm niet genoemd wordt in de opsomming van Openbaring 7:4-8. Wel worden Jozef en Manasse genoemd, alsof dat onafhankelijke stammen zijn. (nl)
- A Tribo de Efraim (em hebraico: אֶפְרַיִם ou אֶפְרָיִם, transl. Efráyim, ʾEp̄ráyim ou ʾEp̄rāyim, "dupla fecundida") foi uma das Tribos de Israel. Juntamente com a Tribo de Manassés, formou a Casa de José. Em seu auge, o território ocupado pela tribo estava no centro de Canaã, a oeste da atual Jordânia, a sul do território de Manassés, e a norte da Tribo de Benjamim; a região que foi chamada posteriormente de Samaria (para distingui-la da Judeia e da Galileia) consistia em sua maior parte do território da Tribo de Efraim. A área era montanhosa, o que lhe dava proteção, porém também era extremamente fértil, o que lhe trouxe prosperidade, e continha os centros mais antigos da religião israelita - e . Estes fatores contribuíram para fazer de Efraim a mais dominante das tribos do Reino de Isra (pt)
- Колено Ефремово (Эфраимово, ивр. שבט אפרים) — одно из колен Израилевых. Согласно Библии происходило от Ефрема (Эфраима), младшего сына Иосифа, родившегося в Египте. При разделе Ханаана оно получило центральную, богатую и плодородную полосу земли от реки Иордан до Средиземного моря к северу от Иерусалима. Пропитанное духом самобытности и чувствуя свою силу, оно вступило в соперничество с коленом Иудиным и постоянно проявляло свой сепаратизм и гегемонизм, мотивируя тем, что из его окружения происходил преемник Моисея и начальник израильского народа Иисус Навин, и в их владениях находится его родина и место погребения. Потомки Ефрема, по библейскому преданию, сыграли большую роль в истории израильского народа, принимая участие в решении его исторической судьбы. Именно из их среды происходи (ru)
- Пле́м'я Єфре́ма (івр. שֵׁבֶט אֶפְרַיִם, Shevet Efrayim; лат. tribus Ephraim) — одне з племен (колін) Ізраїлевих. Згідно з Біблією, походило від Єфрема, молодшого сина Йосипа, який народився в Єгипті. Також — Ефраїмове плем'я, Потомство Ефраїма. (uk)
- Ефраїм (Єфрем, івр. אֶפְרָיִם — Ефраїм) — молодший син Йосипа від єгиптянки Оснат з Геліополя (Бут. 46:20). Народився в Єгипті, ще до приходу роду Якова із Ханаану і усиновлений престарілим Яковом (Бут. 48:5). Старші діти Ефраїма загинули в міжусобних зіткненнях з жителями Гату, після чого у Єфрема народився ще син, який отримав на згадку про братів ім'я Берія — «син горя» (1 Хр. 7:23). Всього, Перша книга хроніки перераховує 18 синів Єфрема (імена деяких з них повторюються) і дочку Шееру, яка «збудувала Бет-Орон нижній і верхній і Уззен-Шееру» (1 Хр. 7:24). (uk)
|