| dbo:abstract
|
- الحيثيون (بالإغريقية: Χετταίοι، باللاتينية: Hetthaei) كانوا شعبًا أناضوليًّا لعب دورًا مهمًّا في تأسيس إمبراطورية كان مركزها خاتوشا في شمال وسط الأناضول عام 1600 قبل الميلاد تقريبًا. بلغت الإمبراطورية أوج قوتها في أواسط القرن الرابع عشر قبل الميلاد تحت حكم سوبيلوليوما الأول، إذ ضمّت الأناضول كلّها وأجزاءً من شمال بلاد الشام وبلاد ما بين النهرين. بين القرنين الخامس عشر والثالث عشر قبل الميلاد، نشب صراع بين إمبراطورية خاتوشا، التي عُرفت باسم الإمبراطورية الحيثية، والمملكة المصرية الحديثة والإمبراطورية الآشورية الوسطى وإمبراطورية الميتانيين، وكان هذا الصراع على السيطرة على الشرق الأدنى. برزت في النهاية الإمبراطورية الآشورية الوسطى وأصبحت القوة الغالبة وضمّت أجزاءً كثيرة من أراضي الإمبراطورية الحيثية، فيما كان الفريجيون الذين حلّوا في المنطقة حديثًا ينهبون ما تبقّى منها. بعد عام 1180 قبل الميلاد تقريبًا، مع انتهاء العصر البرونزي المتأخر، انقسم الحيثيون إلى عدة دول مستقلة سورية حيثية، بعضها استمر إلى القرن الثامن قبل الميلاد إلى أن خضع للإمبراطورية الآشورية الحديثة. اللغة الحيثية عضو مستقل من الفرع الأناضولي لعائلة اللغات الهندية الأوروبية، وتشترك مع اللغة اللوية في أنها أقدم لغة هندية أوروبية دلّت عليها الأدلة التاريخية، وكان أهل هذه اللغة يسمونها النيسلية، أي لغة أهل نِسا. سمّى الحيثيون دولتهم مملكة خاتوشا (حتي بالأكادية)، وهو اسم أخذوه من الحتيين، وهم شعب أقدم منهم سكن المنطقة حتى بداية الألفية الثانية قبل الميلاد وتكلم بلغة أخرى عُرفت بالحتية. أما اسمهم المتعارف «الحيثيون»، فهو بسبب اعتقاد العلماء في أول الأمر في القرن التاسع عشر أنهم هم الحيثيون المذكورون في الكتاب المقدس. كان أكبر مصدر لمعرفة التاريخ الحيثي هو النصوص المسمارية التي وجدت في أرض مملكتهم، ومن المراسلات الدبلوماسية والتجارية التي وجدت في أرشيفات متعددة في آشور وبابل ومصر والشرق الأوسط، التي كان تفسيرها نقطة تحول في دراسات تاريخ الهنديين الأوروبيين. نُسب تطوير صهر الحديد إلى الحيثيين في الأناضول في العصر البرونزي المتأخر، وكان نجاحهم فيه بفضل احتكار العمل في الحديد في ذلك الوقت. ولكن مسألة «الاحتكار الحيثي» خضعت للتدقيق التاريخي ولم تعد محل إجماع عند العلماء. شهد انتهاء العصر البرونزي المتأخر الانتشار البطيء المستمر نسبيًّا لتقنيات عمل الحديد في المنطقة. وإن كان قد وُجد في الأناضول قطع حديدية من العصر البرونزي، فإن عددها ليس بعيدًا عن عدد القطع الحديدية الموجودة في مصر وأماكن أخرى في خلال الفترة نفسها، ولم يكن من هذه القطع إلا عدد قليل من الأسلحة. لم يصهر الحيثيون الحديد، بل الأحجار النيزكية. نجح الجيش الحيثي في استعمال عربات الأحصنة. في الزمن الكلاسيكي، استمرت السلالات الحيثية في حكم ممالك صغيرة توزعت حول أراضي سوريا ولبنان فلسطين اليوم. لم يكن للحيثيين في ذلك الوقت استمرارية جامعة موحدة، لذا تناثر أحفادهم ودمجوا في شعوب الشام وتركيا والعراق الحديثة دموجًا كاملًا. في عشرينيات القرن العشرين، تزايد الاهتمام بالحيثيين مع تأسيس تركيا وجذبت هذه المسألة اهتمام علماء الآثار التركيين مثل هالت تشامبل وتحسين أوزغوش. في هذه الفترة، أثّر علم الحيثيات الجديد في تسمية المؤسسات التركية، مثل إتيبنك المملوك للدولة (البنك الحيثي)، وتأسيس متحف الحضارات الأناضولية في أنقرة، على بعد 200 كيلومتر غرب العاصمة الحيثية، وحوى هذا المتحف أوسع عرض للفنون والآثار الحيثية في العالم. (ar)
- Chetité (někdy také Hetejci, anglicky Hittites, francouzsky Hittite(s), německy Hethiter) byli indoevropský národ, který vytvořil říši, zahrnující dnešní Malou Asii, Sýrii, Libanon a část Palestiny. Chetité byli velicí válečníci, kteří se v bitvách spoléhali na své smrtonosné válečné vozy, a byli to také oni, kteří jako první začali používat železné zbraně. Při svých výbojích se střetli se starověkým Egyptem a tito dva rivalové spolu svedli mnoho bitev (např. bitva u Kadeše, patrně ). Velice unikátní bylo chetitské státní zřízení, protože chetitští králové byli jediní panovníci starověkého orientu, kteří nebyli absolutními panovníky. Jako většina států té doby, i chetitská říše byla závislá na zemědělství. Chetité byli mistry v odlévání kovů, přičemž tuto schopnost využívali v umění (kovové sošky, nádoby atd.). Chetitské náboženství bylo polyteistické, přičemž ještě dnes nejsou všichni chetitští bohové známi. Ve společenském zřízení spoléhali Chetité na otroky, kteří pracovali v zemědělství, hornictví a v dalších pracovních odvětvích. Během své existence nebyla Chetitská říše nikdy považována za bezvýznamný stát a vždy měla určitý respekt. Konec chetitské říše přišel nečekaně – kolem roku byli Chetité smeteni invazí tzv. mořských národů a říše se rozpadla. Chetitská kultura ještě nějaký čas přežívala v opevněných městech, ale když byla roku 717 př. n. l. dobyta poslední velká chetitská pevnost Karchemiš, všechny stopy chetitské kultury zmizely a tím skončila i chetitská civilizace. (cs)
- Els hitites eren un poble indoeuropeu que es va establir a Anatòlia, a l'actual Turquia, al segon mil·lenni aC. Van fundar un gran imperi, l'Imperi Hitita, unificat sota la llengua hitita i la seva capital, Hattusa. La seva fama es deu al fet que van ser els descobridors de la tècnica de la forja i del treball del ferro, i això els va donar un gran poder militar i comercial. La pressió d'Assíria i de l'antic Egipte, sobretot, va fragmentar l'imperi en petits regnes que van anar desapareixent. (ca)
- Οι Χετταίοι ή Χιττίτες ήταν αρχαίος λαός ο οποίος διαδραμάτισε σημαντικό ρόλο στην Ανατολία (Ανατολία είναι η περιοχή της σημερινής Τουρκίας) και την υπόλοιπη Εγγύς Ανατολή. Μιλούσαν μια γλώσσα, καλούμενη χεττιτική γλώσσα, η οποία κατατάσσεται στις ινδοευρωπαϊκές. Ο πολιτισμός τους ανήκει στους μεγαλύτερους αρχαίους πολιτισμούς. Το απόγειό του έφτασε τη 2η χιλιετία π.Χ., ειδικά στο δεύτερο μισό αυτής της περιόδου. Η παρουσία των προ-Χετταίων (αλλιώς Χάττι) στη Μικρασιατική Χερσόνησο ξεκινά από την 5η χιλιετία π.Χ. Οι προ-Χετταίοι δεν ήταν ούτε ινδοευρωπαϊκός ούτε σημιτικός λαός, αλλά μιλούσαν μια γλώσσα η οποία ονομάστηκε χαττική. Στις αρχές της 2ης χιλιετίας π.Χ. οι Χετταίοι εγκαταστάθηκαν στην Ανατολία. Η αρχική τους κοιτίδα μας είναι άγνωστη, το βέβαιο είναι ότι δεν ήταν Σημίτες και ότι αναμείχθηκαν με τους παλιότερους κατοίκους, απ' τους οποίους δανείστηκαν πολλά έθιμα, λατρείες θεών, μύθους, τεχνοτροπίες, κ.τ.λ., δημιουργώντας τον γνωστό σε μας λαό των Χετταίων. Οι νεότεροι έποικοι των Χετταίων αποτελούσαν την άρχουσα τάξη γύρω από το περιβάλλον του βασιλιά. Για να γράψουν τη γλώσσα τους χρησιμοποίησαν αρχικά τη σφηνοειδή γραφή (που χρησιμοποιούνταν στην Εγγύς Ανατολή για την ακκαδική, τη γλώσσα με τη μεγαλύτερη διάδοση και επιρροή εκείνη την εποχή), δημιούργησαν όμως και δική τους γραφή, η οποία χρησιμοποιήθηκε και από τους υποτελείς λαούς της Μικράς Ασίας για την καταγραφή των δικών τους γλωσσών. Με τη σταδιακή πάροδο του χρόνου η χαττική γλώσσα των προ-Χετταίων χρησιμοποιούνταν μόνο στις θρησκευτικές τελετές, ενώ η χεττιτική γλώσσα υπερίσχυσε ως η καθομιλουμένη στους πληθυσμούς της Αυτοκρατορίας. Οι Χετταίοι ίδρυσαν αυτοκρατορία και πολιτισμό στην κεντρική Μικρά Ασία, σημερινή Τουρκία, Αρμενία, Συρία, Ιράν, Κουρδιστάν, περί το 1500 π.Χ. Στους επόμενους δύο αιώνες φαίνεται πως κυβερνούσαν και μέρος της σημερινής Συρίας.Η Αυτοκρατορία των Χετταίων είναι πιθανό ότι καταστράφηκε από βόρειους επιδρομείς, τους , ή τους «Λαούς της θάλασσας», περί το 1200 π.Χ. Μετά την καταστροφή της αυτοκρατορίας τους στη Μικρά Ασία ένα μέρος του λαού μετανάστευσε στη βόρεια Συρία, όπου και κυριάρχησαν σε πολλές πόλεις, μεταξύ των οποίων ήταν το Καρχεμίς στην Κιλικία. Οι λαοί αυτοί, καλούμενοι πλέον «Νεοχετταίοι» ή «Συροχετταίοι» είναι εκείνοι που αναφέρονται στην περίοδο των «Βασιλέων» του «Ισραήλ», σε θρησκευτικά ισραηλιτικά κείμενα. (el)
- Die Hethiter waren ein kleinasiatisches Volk des Altertums, das im 2. Jahrtausend v. Chr. auch in Syrien und Kanaan (Teile des heutigen Libanon und Israel) politisch und militärisch einflussreich war. Ihre Hauptstadt war die meiste Zeit Ḫattuša, unmittelbar beim heutigen Ort Boğazkale in der nördlichen Zentraltürkei. Die Hethiter sprachen Hethitisch, eine indogermanische Sprache. Von den Hethitern werden die Hattier unterschieden, die eine nicht-indogermanische Sprache verwendeten. Allerdings nannten die Hethiter selbst ihr Reich Ḫatti. (de)
- La Hititoj aŭ ĥetidoj (ambaŭ en PIV) estas popolo hindeŭropa. Ili invadis kaj konkeris Malgrand-Azion en la 26-a jarcento a.K.. Ili transprenis de la lokuloj diojn, mitojn kaj ritojn. El tiu miksaĵo kreskis riĉa civilizo, kiu pluvivos ĝis la 8-a jarcento a.K.. Ne nur granda, militista potenco, la civilizo hitita ŝajne havis grandan toleremon kaj religian, kaj socian. Novaj migradoj hindoeŭropaj, kiel tiuj de la frigoj, kaj la kresko de la asirianoj, baldaŭ anoncis la finon de tiu imperio. Hatuŝa aŭ Hattusa estis iama ĉefurbo de la ekde la regado de Ĥattusili la 1-a, situanta en la centro de Anatolio. (eo)
- Hitita indoeuropar jatorriko herria izan zen, Anatoliako penintsularen erdialdean finkatu zena. Hattusas hiri gotortua zuten hiriburutzat, eta K.a. XVIII. eta K.a. XII. mendeen artean iraun zuten. Indoeuropar hizkuntza zuten, eta bi idazkera erabiltzen zituzten, beraiena eta asiriarrei harturikoa. Diziplina, indarra eta diplomazia erabiliz garaiko inperio handienetakoa sortu zuten, Babiloniar Inperioa eta egiptoar inperioaren alboan. Gudarako gurdi arina hobetu zuten (borroketan abantaila emango zien arma bihurtuz), eta burdina erabiltzen aurrenetakoak izan ei ziren ekialde hurbilean. Egun asko dakigu hititen herriaz; baina, nahiz eta bere garaiko inperio boteretsuenetakoa izan, bere suntsipenaren ostean ia guztiz ahazturik gelditu zen XIX. mendea arte, bibliako eta beste testu batzuetako aipamen hutsak besterik ez zeudelarik. Hititen inguruko aurkikuntza arkeologiko garrantzitsuenak XX. mendearen hasieran gertatu ziren, orduan hasi ziren adituak hititen hizkuntza ulertzen, eta beraien historiaren zuzeneko kronikak itzultzen. Hitita izena erabiltzen dugun harren, ez dakigu ziur zein zen beraiek beren herria izendatzeko erabiltzen zuten hitza. Garaiko asiriar kronikek "Hatti-ko herria" deitzen zioten, eta gerora bibliako erreferentzia ezberdinetatik hartu zen (eraldaturik) hitita hitza. (eu)
- The Hittites (/ˈhɪtaɪts/) were an Anatolian people who played an important role in establishing first a kingdom in Kussara (before 1750 BC), then the Kanesh or Nesha kingdom (c. 1750–1650 BC), and next an empire centered on Hattusa in north-central Anatolia (around 1650 BC). This empire reached its height during the mid-14th century BC under Šuppiluliuma I, when it encompassed an area that included most of Anatolia as well as parts of the northern Levant and Upper Mesopotamia. Between the 15th and 13th centuries BC, the Empire of Hattusa—in modern times conventionally called the Hittite Empire—came into conflict with the New Kingdom of Egypt, the Middle Assyrian Empire and the empire of Mitanni for control of the Near East. The Middle Assyrian Empire eventually emerged as the dominant power and annexed much of the Hittite Empire, while the remainder was sacked by Phrygian newcomers to the region. After c. 1180 BC, during the Late Bronze Age collapse, the Hittites splintered into several independent Syro-Hittite states, some of which survived until the eighth century BC before succumbing to the Neo-Assyrian Empire. The Hittite language was a distinct member of the Anatolian branch of the Indo-European language family. Along with the closely related Luwian language, Hittite is the oldest historically attested Indo-European language, referred to by its speakers as nešili "in the language of Nesa". The Hittites called their country the Kingdom of Hattusa (Hatti in Akkadian), a name received from the Hattians, an earlier people who had inhabited and ruled the central Anatolian region until the beginning of the second millennium BC and who spoke an unrelated language known as Hattic. The modern conventional name "Hittites" is due to the initial identification of the people of Hattusa with the Biblical Hittites by 19th-century archaeologists. The history of the Hittite civilization is known mostly from cuneiform texts found in the area of their kingdom, and from diplomatic and commercial correspondence found in various archives in Assyria, Babylonia, Egypt and the Middle East, the decipherment of which was also a key event in the history of Indo-European studies. Scholars once attributed the development of iron-smelting to the Hittites of Anatolia during the Late Bronze Age, with their success seen as largely based on the advantages of a monopoly on ironworking at the time. But the view of such a "Hittite monopoly" has come under scrutiny and no longer has scholarly consensus-support. As part of the Late Bronze Age/Early Iron Age, the Late Bronze Age collapse saw the slow, comparatively continuous spread of ironworking technology in the region. While there are some iron objects from Bronze Age Anatolia, the number is comparable to that of iron objects found in Egypt and in other places from the same period; and only a small number of these objects are weapons. Hittites did not use smelted iron, but rather meteorites. The Hittite military made successful use of chariots. In classical times, ethnic Hittite dynasties survived in small kingdoms scattered around the areas of present-day Syria, Lebanon and the Levant. Lacking a unifying continuity, their descendants scattered and ultimately merged into the modern populations of the Levant, Turkey and Mesopotamia. During the 1920s, interest in the Hittites increased with the founding in 1923 of the Republic of Turkey. The Hittites attracted the attention of Turkish archaeologists such as Halet Çambel and Tahsin Özgüç. During this period, the new field of Hittitology also influenced the naming of Turkish institutions, such as the state-owned Etibank ("Hittite bank"),and the foundation of the Museum of Anatolian Civilizations in Ankara, which is 200 kilometers (124 miles) west of the Hittite capital of Hattusa and houses the most comprehensive exhibition of Hittite art and artifacts in the world. (en)
- Les Hittites sont un peuple ayant vécu en Anatolie dans l'Antiquité, au IIe millénaire av. J.-C. Ils doivent leur nom à la région dans laquelle ils ont établi leur royaume principal, le Hatti, situé en Anatolie centrale autour de leur capitale, Hattusa. C'est à compter de la seconde moitié du XVIIe siècle avant notre ère que le royaume devint l'un des plus puissants du Moyen-Orient, dominant l'Anatolie jusqu'aux alentours de 1200 av. J.-C. Au XIVe siècle avant notre ère, ils réussissent même à faire passer la majeure partie de la Syrie sous leur coupe, ce qui les met en rivalité avec d'autres puissants royaumes du Moyen-Orient : l'Égypte, le Mittani et l'Assyrie. Les populations de langue indo-européenne ancêtres des Hittites s'installent en Anatolie au plus tard dans le courant du IIIe millénaire av. J.-C., et forment au début du IIe millénaire av. J.-C. un ensemble de petits royaumes se partageant l'Anatolie centrale. Les rois du Hatti Hattusili Ier (v. 1625-1600 av. J.-C.) et Mursili Ier (v. 1600-1590 av. J.-C.) construisent un royaume puissant (l'« Ancien royaume » hittite) à partir du cœur de l'Anatolie, le second parvenant à des victoires prestigieuses avec les prises d'Alep (v. 1600) et de Babylone (v. 1595) qui restent sans lendemain : en effet le royaume hittite décline ensuite dans des troubles internes et la Syrie passe sous la coupe du Mittani, grand rival du Hatti. La période suivante, phase médiane de l'histoire hittite, est de la même manière marquée par des phases d'expansion et de reflux du royaume hittite, qui reste néanmoins la principale puissance anatolienne, jusqu'à l'avènement de Suppiluliuma Ier (v. 1350-1322 av. J.-C.) qui marque le début de la période impériale des Hittites. Ce souverain défait le Mittani, ce qui lui permet de faire passer le Nord du Levant sous sa coupe, puis rentre en confrontation avec l'Égypte. Ses successeurs maintiennent le statut du royaume hittite durant le siècle suivant, malgré les rivalités égyptienne (qui culmine avec la bataille de Qadesh vers 1274 av. J.-C.) et assyrienne. Le royaume s'effondre vers 1200 av. J.-C., sans que l'on sache comment, dans un contexte de crise qui touche toute la Méditerranée orientale. Lui succèdent des royaumes dits « néo-hittites », florissants au début du Ier millénaire av. J.-C., avant leur intégration dans l'empire assyrien au VIIIe siècle av. J.-C.. L'histoire et la civilisation des Hittites ont été reconstituées par les chercheurs à partir de la fin du XIXe siècle grâce aux fouilles de sites anatoliens, en premier lieu desquels Boğazköy, où se trouvent les ruines de Hattusa ; on y a mis au jour des milliers de tablettes cunéiformes documentant plusieurs aspects de la vie politique, religieuse et économique du royaume hittite. Ces sources ont été complétées par la fouille de nouveaux sites et les apports d'informations concernant des royaumes ayant été en contact avec les Hittites : Égypte, Assyrie, vassaux syriens comme Ugarit et Emar. Les sources sur l'histoire hittite en ont révélé le caractère composite. La dénomination de civilisation hittite est trompeuse dans la mesure où l'Anatolie du IIe millénaire av. J.-C. est une mosaïque ethnique et culturelle dans laquelle coexistaient plusieurs peuples : certains parlant des langues indo-européennes comme les Hittites et les Louvites, d'autres étant locuteurs de langues non indo-européennes comme les Hattis et les Hourrites. Cette coexistence et les contacts afférents, mêlés aux influences venues de Syrie et de Mésopotamie, ont construit la civilisation hittite. (fr)
- Is grúpa eitneach san Anatóil iad na Hitigh. Ba í an Hitis a bpríomhtheanga. (ga)
- Bangsa Het adalah bangsa Anatolia kuno yang menuturkan bahasa dari cabang Anatolia dalam rumpun bahasa Indo-Eropa. Bangsa ini mendirikan kerajaan yang berpusat di Hattusa. Bangsa Het mencapai puncak kejayaannya pada abad ke-14 SM, ketika sebagian besar Anatolia, Suriah barat laut, wilayah hingga mulut sungai Litani (kini Lebanon), dan daerah timur hingga Mesopotamia hulu, berhasil ditaklukan. Setelah tahun 1180 SM, Bangsa Het mengalami disintegrasi menjadi beberapa negara-kota "Het-Baru", beberapa mampu bertahan hingga abad ke-8 SM. (in)
- Gli Ittiti (o Hittiti o anche Etei, Nesiti e Canesiti) furono un popolo di lingua indoeuropea che abitò la parte centro-orientale dell'Asia Minore nel II millennio a.C. È il più noto degli antichi popoli anatolici. Nella seconda metà del XIV secolo a.C. gli Ittiti si affermarono come una delle più importanti e potenti popolazioni del Vicino Oriente antico. Le prime tracce documentali relative agli Ittiti sono contenute in contratti e lettere commerciali dell', concernenti i karu, colonie commerciali che gli Assiri impiantarono in Anatolia tra i secoli XX-XVII a.C. (it)
- ヒッタイト（/ˈhɪtaɪts/）（英語: Hittites[ˈhɪtaɪts]、古代ギリシア語: Χετταίοι、ラテン語: Hetthaei）は、紀元前1600年頃にアナトリアの北中部に位置するハットゥシャを中心とした帝国を樹立する上で重要な役割を果たしたアナトリア人である。この帝国は、アナトリアの大部分だけでなく、レバント北部と上部メソポタミアの一部を含む領域を領有していたシュッピルリウマ1世の下で紀元前14世紀半ばにその絶頂に達した。 (ja)
- 히타이트(: 𒌷𒄩𒀜𒌅𒊭 하투샤) 또는 헷은 고대 근동의 청동기 시대(3300~1200 BC) 중 기원전 18세기경에 아나톨리아 북중부의 하투샤를 중심으로 형성된 왕국으로, 히타이트어는 인도-유럽어족에 속한다. 히타이트 제국은 기원전 14세기경에 최절정기에 들어섰는데, 당시에 아나톨리아의 대부분, 시리아 북서부(레반트의 북부), 남쪽으로는 리타니 강의 하구(지금의 레바논)까지, 동쪽으로는 메소포타미아 북부까지 장악하였다. 히타이트의 군대는 전쟁시에 전차를 잘 사용했던 것으로 유명하다. 기원전 1180년 멸망하고 이후 히타이트 제국은 분열되어 여러 독립된 도시 국가로 나뉘었으며, 기원전 8세기까지 존속하였다. 이 도시 국가들을 (Neo-Hittite) 도시 국가라고 한다. "히타이트"라는 낱말은 구약성경의 "헷 사람들(sons of Heth, 헷 족속)"에서 유래하였다.19세기에 아나톨리아에서 히타이트를 발굴한 고고학자들은 처음에 이들을 성경에 등장하는 히타이트와 동일시하였다. 현재는 성경에 등장하는 히타이트인이 하투샤를 수도로 한 히타이트 제국(기원전 18세기경 ~ 기원전 1180년경)의 히타이트인을 가리키는 것은 아닌 것으로 보이며 그 이후의 (기원전 1180년경 ~ 기원전 8세기경)의 히타이트인을 가리키는 것으로 추정된다. (ko)
- Hetyci (biblijni חתי lub HTY) – lud posługujący się indoeuropejskim językiem hetyckim, który około XVII wieku p.n.e. stworzył potężne państwo z centrum w Hattusa (dzisiejsze Boğazkale) w Anatolii. Potęga państwa opierała się na znakomicie, jak na owe czasy, uzbrojonej armii. W okresie swojej największej świetności Hetyci kontrolowali Anatolię, północną Mezopotamię, Syrię i Palestynę. Państwo Hetytów upadło około 1200 p.n.e., prawdopodobnie pod naporem Ludów Morza, chociaż nieliczne hetyckie miasta-państwa w północnej Syrii przetrwały do roku 708 p.n.e. (pl)
- De Hettieten, Hethieten of Hittieten zijn een antiek volk dat een koninkrijk stichtte rond de stad Hattusa (het tegenwoordige in noord-centraal Turkije) en een Indo-Europese taal sprak. Dit rijk hield stand gedurende een groot deel van het tweede millennium voor Christus. Het Hettitisch Koninkrijk, dat op zijn hoogtepunt centraal Anatolië, noordwestelijk Syrië tot aan Ugarit en Mesopotamië tot aan Babylon omvatte, bestond tussen ongeveer 1700 en 1200 v.Chr. Het eindigde rond 1200 v.Chr.. In die tijd was het gehele oostelijke Middellandse Zeegebied in grote beroering geraakt. Omdat veel steden in vlammen opgingen, wordt dit de brandcatastrofe genoemd. In de ijzertijd, die hierop volgde, viel het Hettietenrijk uiteen in verschillende onafhankelijke stadstaten, waarvan sommige tot ongeveer 700 v.Chr. zouden blijven bestaan. Het Hettitisch Koninkrijk of in ieder geval zijn kernregio, stond bekend als het land Hatti in het Hettitisch. De Hettieten moeten echter niet verward worden met de Hattiërs, een veel ouder volk dat dezelfde regio voor hen tot aan het 2e millennium v.Chr. bewoonde en dat geen Indo-Europese taal sprak, maar het Hattisch. Verder worden de Hettieten die in de Bijbel worden vernoemd eerder Neo-Hettieten genoemd. Zij waren de erfgenamen die na de val van het Hettitisch Koninkrijk in Anatolië vanaf 1200 v.Chr. Syrië in handen hadden. Zij hadden weinig gemeen met hun voorgangers en spraken Luwisch. (nl)
- Хе́тты (др.-греч. Χετταΐοι, самоназвание nesili, kanesili) — индоевропейский народ бронзового века, живший в Малой Азии, где он основал Хеттское царство (около 1800 до н. э.). В последние века своего существования хетты создали могущественное , при Суппилулиуме I существенно распространившее своё влияние на Ближнем Востоке и вступившее в военную конфронтацию с региональным гегемоном — Египтом. При Тутмосе III хетты ещё присылали египтянам богатые дары, но в период от правления фараона Хоремхеба до Рамсеса II (XIV—XIII век до н. э.) две конкурирующие державы вели войны за контроль над Сирией (частью которых была битва при Кадеше). После уничтожения Хеттского царства под ударами «народов моря» (во время так называемой «катастрофы бронзового века») народ хеттов пришёл в упадок. Отдельные неохеттские государства продолжали существовать на периферии Хеттского царства в Сирии и на юге Анатолии, пока не были разгромлены ассирийцами. (ru)
- Hettiter var ett forntida indoeuropeiskt folk i centrala Mindre Asien. Hettiterna kan ha invandrat så tidigt som på 2000-talet f. kr., och övertog befintiga städer från urbefolkningen, hattierna. Hettiterna bildade så småningom en av bronsålderns mäktigaste riken med Hattusa som huvudstad . 1340 f. kr. hade hettiterna blivit en dominerande makt i Mellanöstern. Hettiterna och de hettitiska kungarna omnämns visserligen i Gamla testamentet, men deras betydelse i historien var länge nästan helt okänd. Under utgrävningarna i den turkiska byn Boğazköy 1906 avslöjades huvudstaden Hattusa och dess rika arkiv. Där fanns texter på akkadiska som kunde läsas direkt, medan de hettitiska texterna kunde läsas efter det att de dechiffrerats 1915. (sv)
- Os hititas eram um povo indo-europeu que, no II milénio a.C., fundou um poderoso império na Anatólia central (atual Turquia), cuja queda data dos séculos XIII-XII a.C.. Na sua extensão máxima, o Império Hitita compreendia a Anatólia, atualmente parte da Turquia e regiões do Líbano e Síria. (pt)
- 赫梯（英語：Hittite），台湾译作西台，是一個位于安纳托利亚的亚洲古国。讲赫梯语的赫梯人和前20世紀迁来的讲印欧语系涅西特语的涅西特人共同创造了赫梯帝國。前20世紀兴起于小亚细亚这一古老的文明地区。小亚细亚是古美索不达米亚文明与爱琴文明联系的桥梁和纽带。 赫梯人是一个习惯于征戰的民族，世代征战让赫梯人认识到没有强劲的军队是不行的。赫梯历代国王保持有一支人数多达30万的军队。他们的鐵製武器先进，使用短斧、利剑和弓箭，他們的征服與消亡，使得製鐵技術傳遞到世界各地。 (zh)
- Хе́ти, гети́ти (тур. Hititler, грец. Χετταΐοι, івр. חתי) — народ, який населяв з кін. III—поч. ІІ-го тис. до н. е. до кінця VIII ст. до н. е. центральну частину Малої Азії. Деякі вчені вважають, що хети переселилися до Малої Азії через Кавказ або через Балканський півострів, інші — що хети належали до давнього населення Малої Азії. На межі III і II тис. до н. е. хети перебували на стадії розкладу родового ладу. Основним їхнім заняттям було скотарство, значна увага приділялась садівництву та виноробству. Розмовляли хети хетською мовою. За хетського царя Анітти (бл. XVIII ст. до н. е.), який завоював міста Неса і Хаттуса, почалось об'єднання областей Анатолії. Остаточно держава хетів склалася за Лабарна I (1680–1650 рр. до н. е.), коли їх володіння досягли узбережжя Чорного моря. За правління Мурсілі I (1620–1590 до н. е.) військова могутність цього народу досягла найбільшого піднесення. В 1595 р. до н. е. хети захопили і пограбували Вавилон. Після смерті Мурсілі I протягом 100 років в державі точилася міжусобна боротьба. В XVI ст. до н. е. було складено хетські закони. В XIV — на початку XII ст. до н. е. на чолі хетської держави були хурити. Цар Суппілуліума I (поч. XIV ст. до н. е.) підкорив державу Мітанні і зробив своїм васалом Угарит. З кінця XIV ст. до н. е. держава хетів і Єгипет почали боротьбу за перевагу в Передній Азії. За договором 1280 р. до н. е. вони поділили між собою Сирію і Фінікію. Наприкінці XIII — на поч. XII ст. до н. е. проти держави хетів виступила коаліція держав (Аххіява, Арцава та ін.). Переселення на схід «народів моря» (ахейців, філістимлян та ін.) стало поштовхом до падіння держави хетів. Наприкінці XII ст. до н. е. цар Ассирії Тіглатпаласар I підкорив державу хетів. Окремі хетські князівства існували до кінця VIII століття до н. е. і були остаточно поглинуті Ассирією. Хети розчинилися пізніше серед фригійців та арамеїв. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Els hitites eren un poble indoeuropeu que es va establir a Anatòlia, a l'actual Turquia, al segon mil·lenni aC. Van fundar un gran imperi, l'Imperi Hitita, unificat sota la llengua hitita i la seva capital, Hattusa. La seva fama es deu al fet que van ser els descobridors de la tècnica de la forja i del treball del ferro, i això els va donar un gran poder militar i comercial. La pressió d'Assíria i de l'antic Egipte, sobretot, va fragmentar l'imperi en petits regnes que van anar desapareixent. (ca)
- Die Hethiter waren ein kleinasiatisches Volk des Altertums, das im 2. Jahrtausend v. Chr. auch in Syrien und Kanaan (Teile des heutigen Libanon und Israel) politisch und militärisch einflussreich war. Ihre Hauptstadt war die meiste Zeit Ḫattuša, unmittelbar beim heutigen Ort Boğazkale in der nördlichen Zentraltürkei. Die Hethiter sprachen Hethitisch, eine indogermanische Sprache. Von den Hethitern werden die Hattier unterschieden, die eine nicht-indogermanische Sprache verwendeten. Allerdings nannten die Hethiter selbst ihr Reich Ḫatti. (de)
- Is grúpa eitneach san Anatóil iad na Hitigh. Ba í an Hitis a bpríomhtheanga. (ga)
- Bangsa Het adalah bangsa Anatolia kuno yang menuturkan bahasa dari cabang Anatolia dalam rumpun bahasa Indo-Eropa. Bangsa ini mendirikan kerajaan yang berpusat di Hattusa. Bangsa Het mencapai puncak kejayaannya pada abad ke-14 SM, ketika sebagian besar Anatolia, Suriah barat laut, wilayah hingga mulut sungai Litani (kini Lebanon), dan daerah timur hingga Mesopotamia hulu, berhasil ditaklukan. Setelah tahun 1180 SM, Bangsa Het mengalami disintegrasi menjadi beberapa negara-kota "Het-Baru", beberapa mampu bertahan hingga abad ke-8 SM. (in)
- Gli Ittiti (o Hittiti o anche Etei, Nesiti e Canesiti) furono un popolo di lingua indoeuropea che abitò la parte centro-orientale dell'Asia Minore nel II millennio a.C. È il più noto degli antichi popoli anatolici. Nella seconda metà del XIV secolo a.C. gli Ittiti si affermarono come una delle più importanti e potenti popolazioni del Vicino Oriente antico. Le prime tracce documentali relative agli Ittiti sono contenute in contratti e lettere commerciali dell', concernenti i karu, colonie commerciali che gli Assiri impiantarono in Anatolia tra i secoli XX-XVII a.C. (it)
- ヒッタイト（/ˈhɪtaɪts/）（英語: Hittites[ˈhɪtaɪts]、古代ギリシア語: Χετταίοι、ラテン語: Hetthaei）は、紀元前1600年頃にアナトリアの北中部に位置するハットゥシャを中心とした帝国を樹立する上で重要な役割を果たしたアナトリア人である。この帝国は、アナトリアの大部分だけでなく、レバント北部と上部メソポタミアの一部を含む領域を領有していたシュッピルリウマ1世の下で紀元前14世紀半ばにその絶頂に達した。 (ja)
- Hetyci (biblijni חתי lub HTY) – lud posługujący się indoeuropejskim językiem hetyckim, który około XVII wieku p.n.e. stworzył potężne państwo z centrum w Hattusa (dzisiejsze Boğazkale) w Anatolii. Potęga państwa opierała się na znakomicie, jak na owe czasy, uzbrojonej armii. W okresie swojej największej świetności Hetyci kontrolowali Anatolię, północną Mezopotamię, Syrię i Palestynę. Państwo Hetytów upadło około 1200 p.n.e., prawdopodobnie pod naporem Ludów Morza, chociaż nieliczne hetyckie miasta-państwa w północnej Syrii przetrwały do roku 708 p.n.e. (pl)
- Os hititas eram um povo indo-europeu que, no II milénio a.C., fundou um poderoso império na Anatólia central (atual Turquia), cuja queda data dos séculos XIII-XII a.C.. Na sua extensão máxima, o Império Hitita compreendia a Anatólia, atualmente parte da Turquia e regiões do Líbano e Síria. (pt)
- 赫梯（英語：Hittite），台湾译作西台，是一個位于安纳托利亚的亚洲古国。讲赫梯语的赫梯人和前20世紀迁来的讲印欧语系涅西特语的涅西特人共同创造了赫梯帝國。前20世紀兴起于小亚细亚这一古老的文明地区。小亚细亚是古美索不达米亚文明与爱琴文明联系的桥梁和纽带。 赫梯人是一个习惯于征戰的民族，世代征战让赫梯人认识到没有强劲的军队是不行的。赫梯历代国王保持有一支人数多达30万的军队。他们的鐵製武器先进，使用短斧、利剑和弓箭，他們的征服與消亡，使得製鐵技術傳遞到世界各地。 (zh)
- الحيثيون (بالإغريقية: Χετταίοι، باللاتينية: Hetthaei) كانوا شعبًا أناضوليًّا لعب دورًا مهمًّا في تأسيس إمبراطورية كان مركزها خاتوشا في شمال وسط الأناضول عام 1600 قبل الميلاد تقريبًا. بلغت الإمبراطورية أوج قوتها في أواسط القرن الرابع عشر قبل الميلاد تحت حكم سوبيلوليوما الأول، إذ ضمّت الأناضول كلّها وأجزاءً من شمال بلاد الشام وبلاد ما بين النهرين. كان أكبر مصدر لمعرفة التاريخ الحيثي هو النصوص المسمارية التي وجدت في أرض مملكتهم، ومن المراسلات الدبلوماسية والتجارية التي وجدت في أرشيفات متعددة في آشور وبابل ومصر والشرق الأوسط، التي كان تفسيرها نقطة تحول في دراسات تاريخ الهنديين الأوروبيين. (ar)
- Chetité (někdy také Hetejci, anglicky Hittites, francouzsky Hittite(s), německy Hethiter) byli indoevropský národ, který vytvořil říši, zahrnující dnešní Malou Asii, Sýrii, Libanon a část Palestiny. Chetité byli velicí válečníci, kteří se v bitvách spoléhali na své smrtonosné válečné vozy, a byli to také oni, kteří jako první začali používat železné zbraně. Při svých výbojích se střetli se starověkým Egyptem a tito dva rivalové spolu svedli mnoho bitev (např. bitva u Kadeše, patrně ). Velice unikátní bylo chetitské státní zřízení, protože chetitští králové byli jediní panovníci starověkého orientu, kteří nebyli absolutními panovníky. Jako většina států té doby, i chetitská říše byla závislá na zemědělství. (cs)
- Οι Χετταίοι ή Χιττίτες ήταν αρχαίος λαός ο οποίος διαδραμάτισε σημαντικό ρόλο στην Ανατολία (Ανατολία είναι η περιοχή της σημερινής Τουρκίας) και την υπόλοιπη Εγγύς Ανατολή. Μιλούσαν μια γλώσσα, καλούμενη χεττιτική γλώσσα, η οποία κατατάσσεται στις ινδοευρωπαϊκές. Ο πολιτισμός τους ανήκει στους μεγαλύτερους αρχαίους πολιτισμούς. Το απόγειό του έφτασε τη 2η χιλιετία π.Χ., ειδικά στο δεύτερο μισό αυτής της περιόδου. Η παρουσία των προ-Χετταίων (αλλιώς Χάττι) στη Μικρασιατική Χερσόνησο ξεκινά από την 5η χιλιετία π.Χ. Οι προ-Χετταίοι δεν ήταν ούτε ινδοευρωπαϊκός ούτε σημιτικός λαός, αλλά μιλούσαν μια γλώσσα η οποία ονομάστηκε χαττική. Στις αρχές της 2ης χιλιετίας π.Χ. οι Χετταίοι εγκαταστάθηκαν στην Ανατολία. Η αρχική τους κοιτίδα μας είναι άγνωστη, το βέβαιο είναι ότι δεν ήταν Σημίτες και ότι (el)
- La Hititoj aŭ ĥetidoj (ambaŭ en PIV) estas popolo hindeŭropa. Ili invadis kaj konkeris Malgrand-Azion en la 26-a jarcento a.K.. Ili transprenis de la lokuloj diojn, mitojn kaj ritojn. El tiu miksaĵo kreskis riĉa civilizo, kiu pluvivos ĝis la 8-a jarcento a.K.. Ne nur granda, militista potenco, la civilizo hitita ŝajne havis grandan toleremon kaj religian, kaj socian. Novaj migradoj hindoeŭropaj, kiel tiuj de la frigoj, kaj la kresko de la asirianoj, baldaŭ anoncis la finon de tiu imperio. (eo)
- The Hittites (/ˈhɪtaɪts/) were an Anatolian people who played an important role in establishing first a kingdom in Kussara (before 1750 BC), then the Kanesh or Nesha kingdom (c. 1750–1650 BC), and next an empire centered on Hattusa in north-central Anatolia (around 1650 BC). This empire reached its height during the mid-14th century BC under Šuppiluliuma I, when it encompassed an area that included most of Anatolia as well as parts of the northern Levant and Upper Mesopotamia. (en)
- Hitita indoeuropar jatorriko herria izan zen, Anatoliako penintsularen erdialdean finkatu zena. Hattusas hiri gotortua zuten hiriburutzat, eta K.a. XVIII. eta K.a. XII. mendeen artean iraun zuten. Indoeuropar hizkuntza zuten, eta bi idazkera erabiltzen zituzten, beraiena eta asiriarrei harturikoa. Diziplina, indarra eta diplomazia erabiliz garaiko inperio handienetakoa sortu zuten, Babiloniar Inperioa eta egiptoar inperioaren alboan. Gudarako gurdi arina hobetu zuten (borroketan abantaila emango zien arma bihurtuz), eta burdina erabiltzen aurrenetakoak izan ei ziren ekialde hurbilean. (eu)
- Les Hittites sont un peuple ayant vécu en Anatolie dans l'Antiquité, au IIe millénaire av. J.-C. Ils doivent leur nom à la région dans laquelle ils ont établi leur royaume principal, le Hatti, situé en Anatolie centrale autour de leur capitale, Hattusa. C'est à compter de la seconde moitié du XVIIe siècle avant notre ère que le royaume devint l'un des plus puissants du Moyen-Orient, dominant l'Anatolie jusqu'aux alentours de 1200 av. J.-C. Au XIVe siècle avant notre ère, ils réussissent même à faire passer la majeure partie de la Syrie sous leur coupe, ce qui les met en rivalité avec d'autres puissants royaumes du Moyen-Orient : l'Égypte, le Mittani et l'Assyrie. (fr)
- 히타이트(: 𒌷𒄩𒀜𒌅𒊭 하투샤) 또는 헷은 고대 근동의 청동기 시대(3300~1200 BC) 중 기원전 18세기경에 아나톨리아 북중부의 하투샤를 중심으로 형성된 왕국으로, 히타이트어는 인도-유럽어족에 속한다. 히타이트 제국은 기원전 14세기경에 최절정기에 들어섰는데, 당시에 아나톨리아의 대부분, 시리아 북서부(레반트의 북부), 남쪽으로는 리타니 강의 하구(지금의 레바논)까지, 동쪽으로는 메소포타미아 북부까지 장악하였다. 히타이트의 군대는 전쟁시에 전차를 잘 사용했던 것으로 유명하다. 기원전 1180년 멸망하고 이후 히타이트 제국은 분열되어 여러 독립된 도시 국가로 나뉘었으며, 기원전 8세기까지 존속하였다. 이 도시 국가들을 (Neo-Hittite) 도시 국가라고 한다. (ko)
- De Hettieten, Hethieten of Hittieten zijn een antiek volk dat een koninkrijk stichtte rond de stad Hattusa (het tegenwoordige in noord-centraal Turkije) en een Indo-Europese taal sprak. Dit rijk hield stand gedurende een groot deel van het tweede millennium voor Christus. (nl)
- Хе́тты (др.-греч. Χετταΐοι, самоназвание nesili, kanesili) — индоевропейский народ бронзового века, живший в Малой Азии, где он основал Хеттское царство (около 1800 до н. э.). В последние века своего существования хетты создали могущественное , при Суппилулиуме I существенно распространившее своё влияние на Ближнем Востоке и вступившее в военную конфронтацию с региональным гегемоном — Египтом. При Тутмосе III хетты ещё присылали египтянам богатые дары, но в период от правления фараона Хоремхеба до Рамсеса II (XIV—XIII век до н. э.) две конкурирующие державы вели войны за контроль над Сирией (частью которых была битва при Кадеше). После уничтожения Хеттского царства под ударами «народов моря» (во время так называемой «катастрофы бронзового века») народ хеттов пришёл в упадок. Отдельные неох (ru)
- Hettiter var ett forntida indoeuropeiskt folk i centrala Mindre Asien. Hettiterna kan ha invandrat så tidigt som på 2000-talet f. kr., och övertog befintiga städer från urbefolkningen, hattierna. Hettiterna bildade så småningom en av bronsålderns mäktigaste riken med Hattusa som huvudstad . 1340 f. kr. hade hettiterna blivit en dominerande makt i Mellanöstern. (sv)
- Хе́ти, гети́ти (тур. Hititler, грец. Χετταΐοι, івр. חתי) — народ, який населяв з кін. III—поч. ІІ-го тис. до н. е. до кінця VIII ст. до н. е. центральну частину Малої Азії. Деякі вчені вважають, що хети переселилися до Малої Азії через Кавказ або через Балканський півострів, інші — що хети належали до давнього населення Малої Азії. На межі III і II тис. до н. е. хети перебували на стадії розкладу родового ладу. Основним їхнім заняттям було скотарство, значна увага приділялась садівництву та виноробству. Розмовляли хети хетською мовою. (uk)
|