Ґріґор Пирлічев
Ґріґор Пирлічев | ||||
---|---|---|---|---|
болг. Григор Пърличев | ||||
Ім'я при народженні | болг. Григор Ставрев Пърличев | |||
Народився | 18 січня 1830[1][2][3] Охрид, Османська імперія | |||
Помер | 25 січня 1893[1][2][3] (63 роки) Охрид, Османська імперія | |||
Країна | Османська імперія | |||
Діяльність | мовознавець, поет, перекладач, письменник, педагог | |||
Alma mater | Афінський національний університет імені Каподистрії | |||
Magnum opus | O Armatolosd, Autobiography of Grigor Parlichevd, Q20500437? і 1762 letod | |||
Родичі | Cyril Parlichevd, Petar Manevd і Hristo Popsimovd | |||
Діти | Cyril Parlichevd | |||
| ||||
Ґріґор Пирлічев у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Ґріґор Парлічев (болг. Григор Пърличев; 18 січня 1830, Охрид — 25 січня 1893, там само) — болгарський письменник, національна ідентичність якого оспорюються Північною Македонією. Попри те, що перші твори написав грецькою мовою, був активістом деелінізації освіти в Македонії. Автор першої літературної автобіографії в модерній історії Болгарії та Македонії, а також першої спроби перекладу болгарською мовою «Іліади» Гомера.
Ґріґор Парлічев здобув освіту в грецькій школі, які були єдиними для християн у Македонії в часи Османської імперії. У 1850-их він працював викладачем грецької мови у школах Прілепа, Тирани та Охрида.
1858 Парлічев почав навчання на факультеті медицини Афінського університету, але перевівся на факультет лінгвістики наступного року. Цього ж року Парлічев узяв участь у щорічному поетичному конкурсі в Афінах і здобув перший приз за поему Ο Αρματωλός. Грецька інтелігенція покладала на нього величезні надії, відправивши його до Берлінського університету в Німеччині.
Але вже 1862 Парлічев різко змінює свій культурний та національний вибір, ставши запеклим активістом руху за незалежність Болгарської Православної Церкви та створення мережі болгаромовних шкіл. У цей же час Пирлічев визначається як болгаро-македонський письменник, доклавши багато зусиль для національного відродження краю.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118951998 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
- "Жалостна песна за Блъгарски народ в Охрит и Струга и за секои блъгарин" [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] (болг.)
- Автобиография [Архівовано 13 квітня 2010 у Wayback Machine.]