Гісоп лікарський
| Гісоп лікарський | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Айстериди (Asterids) |
| Порядок: | Губоцвіті (Lamiales) |
| Родина: | Глухокропивові (Lamiaceae) |
| Рід: | Гісоп (Hyssopus) |
| Вид: | Гісоп лікарський (H. officinalis)
|
| Біноміальна назва | |
| Hyssopus officinalis L., 1753
| |
Гісоп лікарський (Hyssopus officinalis L.) — багаторічна трав'яниста дрібно-запушена рослина родини губоцвітих (Lamiaceae). Походить з Південної Європи.[1] В Україні вирощують у садах і на городах як ефіроолійну рослину.
Насіння гісопу лікарського проростає при температурі 6-8 °С. Рослини другого і наступних років життя навесні відростають при температурі 5-6 °С. Оптимальна температура для росту й розвитку 18-25 °С. Високі температури в літні місяці знижують продуктивність рослин. В перший місяць після з'явлення сходів рослини гісопу лікарського ростуть повільно і дуже потерпають через затінення бур'янами, що ростуть швидко. Через 45-60 днів ріст рослин підсилюється і до кінця вегетації вони утворюють розетку листя, 20-40% рослин зацвітають.
Строк продуктивного використання плантації понад 20 років, але максимальна продуктивність культури становить 7 — 9 років.
Мало вибаглива до умов росту рослина, але найкраще росте і розвивається на добре освітлених, родючих ґрунтах з нейтральною кислотністю. До ґрунтів гісоп лікарський невимогливий. Добре росте на ґрунтах легкого або середнього механічного складу. Непридатні заболочені з підвищеною кислотністю і близьким заляганням ґрунтових вод та засолені ґрунти. Гісоп лікарський невибагливий до тепла. Це світло — та вологолюбна рослина довгого дня. В умовах затінення його пагони витягуються, зменшується розмір квіток, знижується вміст ефірної олії в них. Рослина посухостійка, а на півдні України вільно зимує на відкритому ґрунті.
Використовують траву (верхівки стебла до 20 см завдовжки), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать при температурі 30-40 °C. Сухої сировини виходить 18-20%. Вологість не вище 13%. Строк придатності — 1 рік. Містить летку олію складної суміші, олеанолову і урсолову кислоти, дубильні та інші речовини. Ефірну олію гісопу широко використовують у медицині, парфумерно-косметичній та харчовій промисловості, для ароматизації вин та напоїв. Настойки або настої гісопу з лікувальною метою вживають при катарах верхніх дихальних шляхів, кашлі, бронхіті, бронхіальній астмі, запаленні і туберкульозі легень, стенокардії, неврозах, ревматизмі, поліартриті та ін.
У вигляді настою або настойки його вживають як відхаркувальний засіб при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, ларингіти), при бронхіальній астмі, поганому травленні, хронічних колітах, метеоризмі й запорах, як глистогінний засіб, а також при анемії, неврозах, стенокардії, ревматизмі та гіпер-гідрозі. Місцево Гісоп лікарський використовують при запаленні очей, при стоматитах, охриплості голосу, захворюваннях горлянки, для лікування забитих місць, синців, ран та екзем.
Усі частини рослини їстівні та мають приємний аромат. Свіжі та сухі листки мають приємний аромат та гірко-пряний смак. Якщо жувати свіже листя гісопу, в роті виникає відчуття тепла. У країнах Сходу та деяких європейських країнах (Франція, Італія, Іспанія) траву гісопу використовуються як пахучу присмаку. Використовують в кулінарії як відмінну приправу до салатів, борщу, підливок, м'ясних та овочевих страв, а також для надання кращого аромату та смаку лікам і при консервуванні овочів, соління огірків, помідорів, маслин. Особливо поліпшує трава гісопу страви з квасолі, бобів, гороху. Як харчову рослину (пряно-смакова) вживають подібно до материнки (орегано). Входить до суміші трав, з яких роблять лікер "Шартрез".[2]
- ↑ Kew World Checklist of Selected Plant Families
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева. Дикі їстівні рослини України / Київ: Наукова думка, 1976. — 168 с. — С.148
- Давньоруська спадщина в лексиці української мови / В. В. Німчук. – К.: Наукова думка, 1992. – 412 с. – С. 276.
- Дикорослі лікарські рослини флори УСРР / Є. І. Бордзіловський. - Київ: Видавництво Української Академії Наук, 1935. - 174 с. - С. 106.
- Ефіроолійні рослини України / Котов М. І., Карнаух Є. Д., Морозюк С. С. – К.: Наукова думка, 1969. – 192 с. – С. 124.
- Флора УРСР / Під ред. М.І. Котова. – К.: вид-во АН УРСР, 1960. – Т.9. – 689 с. – С. 287.
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Определитель высших растений Украины / Акад. наук Украинской ССР; Ин-т ботаники им. Н. Г. Холодного; Редкол.: Ю. Н. Прокудин, Д. Н. Доброчаева, Б. В. Заверуха, В. И. Чопик; Авт.: М. И. Котов, Ю. Н. Прокудин, А. И. Барбарич и др. — 2-е изд., стереот., с незначительными доп. и исправлениями. — К. : Фитосоциоцентр, 1999. — 548 с. — ISBN 966-7459-18-7.(рос.)
- Гісоп лікарський // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 110. — ISBN 5-88500-055-7.
- Гісоп лікарський [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Опис гісопа(рос.)
