[go: up one dir, main page]

Гадюка (рід)

рід плазунів
Гадюка
Гадюка звичайна
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Змії (Serpentes)
Родина: Гадюкові (Viperidae)
Підродина: Гадюкові (Viperinae)
Рід: Гадюка (Vipera)
(Laurenti, 1768)
Посилання
Вікісховище: Vipera
Віківиди: Vipera
EOL: 35438
ITIS: 202180
NCBI: 8703
Fossilworks: 38158

Гадю́ка (Vipera) — рід отруйних змій з родини Гадюкові. Має 21 вид. Етимологія: лат. vīpera походить від лат. vivus і лат. pario, що можна перекласти як «живородячий»[1]. Українська назва походить з індоєвропейського *gēdh-, *gōdh- «щось огидне, бридке».[2]

Опис

ред.

Середніх й великих розмірів змії з відносно товстим тулубом та великою, досить широкою головою, різко відмежованою шийним перехопленням. Хвіст короткий. Зіниці вертикальні. Голова вкрита дрібною лускою, але у низки видів відокремлюються великі лобові та тім'яні щитки. Передлобні й міжносові щитки не розвинені. Носовий щиток відділений від міжщелепного носощелепними щитками. Луска тулуба сільноребріста. Має рухливі верхньощелепні кістки, які озброєні великими трубчастими отруйними зубами. Верхньощелепна кістка коротка, без глибокої виїмки на передньоверхньому краї. З передлобної кісткою вона зчленована переднім кінцем. На піднебінних щитках, крилоподібні й зубні кістки мають дрібні зуби.

Спосіб життя

ред.

Полюбляють степи, напівпустелі, кам'янисті місцини, низини й передгір'я. Живляться ящірками та гризунами, а також іншими зміями. Усі гадюки отруйні. Отрута гемолітичної дії (впливає на кров й кровотворні органи).

Це яйцеживородні та живородні змії.

Поширення

ред.

Мешкають у північній Африці, Європі та Азії.

Види

ред.

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 14 серпня 2011. Процитовано 27 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.