Азія

Найімовірніше назва континенту походить від давньоассирійського слова асу — схід. Можна порівняти: Оз (міфічна країна), ост, Ассирія, Ашшур, айсор.

З часом традиційне географічне поняття Азія суттєво змінювалося за своїм обсягом і змістом. Саме поняття виникло в античну епоху, коли суцільні природні кордони у вигляді Середземного, Егейського та Мармурового морів наштовхували фінікійців та греків на протиставлення країн Заходу (Ереб) та Сходу (Асу). З часом назва Азія поширилася на південь — на Аравійський півострів та на північ — на Кавказ та скіфські степи. Впродовж середньовіччя східну межу Європи все більше посували на схід — спершу межею був Дністер, потім Дніпро та Дон. Петер-Сімон Паллас наприкінці XVIII століття запропонував проводити межу по Уральських горах, Загальному Сирту та Ергенях. В XIX столітті почали вважати кордоном вододіл Уральських гір. Багато суперечок свого часу спричинило питання межі між Європою й Азією на Кавказі. Є дві версії: по Кумо-Маницькій западині або по гірському хребту Великого Кавказу (за деякими даними — ще південніше, по річках Кура і Аракс^[4]).

Азія відокремлена від Північної Америки Беринґовою протокою, від Африки — Суецьким каналом і Червоним морем, від Європи — протокою Дарданелли, Мармуровим морем, протокою Босфор і Чорним морем; умовний континентальний кордон з Європою проходить берегом Каспійського моря, річкою Урал (або Емба), східними схилами Уральських гір. Площа Азії разом з поверхнею Каспійського моря становить 44,4 млн км², або близько 30 % поверхні суходолу Землі; найбільша меридіанна протяжність 8400 км, широтна — 8590 км. Берегова лінія розчленована (довжина 62 тис. км); є численні півострови (Аравійський, Індостан, Індокитай, Мала Азія, Таймир) і острови (архіпелаги: Малайський, Філіппінський, Японський).

Кордон між Азією та Океанією проводять через Малайський архіпелаг. Термін Південно-Східна Азія та Океанія, що з'явився в 19-ому столітті, з моменту свого створення мав абсолютно різні географічні значення. Океанія ніколи не вважалася частиною Азії. Головним чинником у визначенні того, які острови Малайського архіпелагу належать до Азії, було розташування колоніальних володінь різних імперій (не тільки європейських). Льюїс і Віґен зауважували, що «звуження Південно-Східної Азії до її нинішніх кордонів було, таким чином, поступовим процесом».^[5]

 

Азія — найконтрастніша за відмітками абсолютних висот частина світу. В Азії розташована найвища вершина Землі Джомолунґма (Еверест — 8848 м) і найглибша западина — Маріанська (10924 м). Поблизу Азії розташована низка глибоких западин Світового океану, наприклад, Курило-Камчатська (9717 м) і Філіппінська (10265 м). На її території розташоване найглибше озеро світу — Байкал (глибина до 1620 м) і озеро Мертве море, рівень якого на 392 м нижчий від рівня моря, а також Турфанська улоговина (-154 м). Середня висота Азії — 950 м. Близько 75 % поверхні Азії становлять гори і височини між Середземним морем й узбережжям Тихого океану; в центральній частині Азії найвищі на Землі гори (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш), високо розташовані нагір'я (Тибет, Хентей), а також великі улоговини (Кашґарська, Джунґарська); розлогі низовини в північно-західній частині (Західносибірська, Туранська) і прибережній зоні (Маньчжурська, Велика китайська, Індо-Гангська). Безстічні простори, переважно пустельні улоговини, займають 37 % поверхні Азії.

Особливість Азії — вервечка острівних дуг, що становлять її східне обрамлення. Для багатьох ділянок східного узбережжя Азії характерний активний вулканізм, воно входить до так званого Тихоокеанського вогняного кола.

У Північній Азії (Сибір) є виходи викопного льоду. На півдні Азії є коралові утворення.

Клімат від субполярного та полярного на крайній півночі до тропічного, дуже вологого на південному сході і тропічного, дуже сухого на південному заході, на більшості території різко континентальний; на півночі тундра і зона хвойних лісів тайги (район вічної мерзлоти), в центральній та південно-західній частині степи, що переходять в напівпустелі та пустелі, на південному сході мусонні та тропічні ліси.

Незважаючи на значну площу і різноманітність природних умов Азія займає 1-е місце серед інших континентів тільки за запасами нафти, природного газу, руд олова і самородної сірки, а також з видобутку нафти і олов'яних руд. Слабка продуктивність надр континенту і низька концентрація гірничої промисловості пояснюються не тільки особливостями геологічної будови, але і недостатньою геологічною вивченістю, несприятливим географічним положенням, відсутністю необхідної інфраструктури і низьким рівнем розвитку економіки у багатьох країнах Азії. Мінерально-сировинна база і гірнича промисловість Азії, за винятком запасів і видобутку нафти в країнах Перської затоки і олова в Східній Азії, не відрізняються високою концентрацією виробництва. Вугільна промисловість континенту за рівнем виробництва поступається Північній Америці і Західній Європі, а за концентрацією видобутку, крім них, ще й Австралії і Південній Африці. Нафтогазовидобувний район Західної Азії — найбільший у світі центр з видобутку і експорту нафти; загалом Азія дає близько 45-50 % загального видобутку нафти, який здійснюється на сучасному технічному рівні. Аналогічний стан в оловодобувній промисловості займають країни Східної Азії, але в цьому випадку технічний рівень виробництва вельми строкатий: від сучасних потужних драг на прибережних площах до напівкустарного видобутку (старателі) з невеликих розсипів. З інших видів мінеральної сировини виділяються марганцеві руди в Індії і хромові руди в Туреччині, вольфрамові руди в Південній Кореї і країнах Східної Азії, фосфорити і самородна сірка в Західній Азії. Серед країн Азії можна віднести до найбільших і досить універсальних за видобутком мінеральної сировини Росію, Індію і Китай, а до числа країн зі значним, мінерально-сировинним потенціалом, порівняно розвиненою гірничою промисловістю — Туреччину, Філіппіни, Іран та Індонезію.

 

Азія має другий за величиною номінальний ВВП серед усіх континентів після Європи, але найбільший за паритетом купівельної спроможності. Станом на 2010 рік, найбільшими економіками Азії є Китай, Японія, Індія, Південна Корея та Індонезія. Згідно з Global Office Locations 2011, Азія домінує як місце офісів компаній — 4 з 5 верхніх сходинок займають міста в Азії: Гонконг, Сінгапур, Токіо і Шанхай (на четвертому місці Лондон). Близько 68 відсотків міжнародних компаній має офіс в Гонконзі.^[6]

Наприкінці 1990-х і початку 2000-х років, економіка КНР^[7] та Індії зростала дуже швидко, із середньорічним темпом зростання понад 8 %. До інших країн Азії з дуже високими темпами зростання відносяться Малайзія, Індонезія, Пакистан, Таїланд, В'єтнам, Монголія, Узбекистан, Кіпр і Філіппіни, а також багаті корисними копалинами країни, як Казахстан, Туркменістан, Іран, Бруней, Об'єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн і Оман.

У своїй книзі Світова економіка: Тисячолітня перспектива історик економіки Ангус Медісон пише, що Індія була найбільшою економікою світу протягом двох останніх тисячоліть до нашої ери.^[8][9] Китай був найбільшою і найрозвиненішою економікою на Земній кулі протягом більшої частини записаної історії,^{[10][11][12][13]} до моменту, аж в середині 19 століття його обігнала Британська імперія (не враховуючи Індії). Протягом кількох десятиліть наприкінці XX століття найбільшою економікою в Азії і другою за величиною у світі була Японія, яка перегнала Радянський Союз (вимірюючи чистим матеріальним продуктом) в 1986 році і Німеччину в 1968 році (не враховуючи кількох наднаціональних економік, таких як Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА, NAFTA) або Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС, APEC). У 2010 році, Китай обігнав Японію і став другою за величиною економікою у світі.

В кінці 1980-x і початку 1990-х років, ВВП Японії (перерахований за поточним курсом єни), майже дорівнював сумарному ВВП решти країн Азії.^{[джерело?]} У 1995 році економіка Японії на один день майже зрівнялася з США як найбільша економіка світу внаслідок рекордно високого рівня японської валюти (79 єн/долар США). Економічне зростання в Азії від Другої світової війни до 1990-х років були зосереджені в Японії, а також у чотирьох країнах Тихоокеанського регіону — Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі і Сінгапурі — відомих як азійські тигри, які в даний час мають статус розвинутих країни та найвищий ВВП на душу населення в Азії.^[14]

 

Прогнозується, що Індія обжене Японію за номінальним ВВП в 2020 році.^[15] За ВВП на душу населення, як номінальним, так і ПКС, Південна Корея стане другою країною Азії до 2025 року, обігнавши Німеччину, Велику Британію та Францію. За статистикою МВФ у 2010 році, тайванський ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності склав $34743, що перевищую аналогічний показник Фінляндії, Франції та Японії.^{[джерело?]} На думку Goldman Sachs, у 2027 році Китай стане найбільшою економікою світу.

В Азії існує кілька геополітичних та економічних блоків, з яких найрозвиненішим є Асоціація держав Південно-Східної Азії (ASEAN), до якої входять 10 країн регіону.

Азія є найбільшим континентом у світі, вона багата природними ресурсами, такими як нафта, ліс, вода, мідь і срібло, можливостями вилову риби та вирощування рису. Виробництво в Азії традиційно найсильніше у Східній та Південно-Східної Азії, зокрема, Китаї (КНР), Тайвані, Південній Кореї, Японії, Індії, на Філіппінах і в Сінгапурі. За кількістю транснаціональних корпорацій продовжують домінувати Японія і Південна Корея, але все більших успіхів досягають КНР та Індія. Багато компаній з Європи, Північної Америки, Південної Кореї і Японії оперують в країнах Азії, щоб скористатися з її надлишку дешевої робочої сили і відносно розвиненої інфраструктури.

За даними Citigroup 9 з 11 Глобальних генераторів зростання (т. зв. країн 3G) знаходяться в Азії, що обумовлено зростанням населення і доходів. Це Бангладеш, Китайська Народна Республіка, Індія, Індонезія, Ірак, Монголія, Філіппіни, Шрі-Ланка і В'єтнам^[16] Азія має чотири основні фінансові центри: Токіо, Гонконг, Сінгапур та Шанхай. Великими роботодавцями в Індії та на Філіппінах стають Центри обробки викликів (англ. Call center) і аутсорсингові бізнес-центри у зв'язку з наявністю великих ресурсів висококваліфікованих фахівців та англомовних співробітників. Широке використання аутсорсингу допомагає зростанню Індії та Китаю як фінансових центрів. Завдяки своїй великій і надзвичайно конкурентоспроможній індустрії інформаційних технологій, Індія стала головним центром аутсорсингу.^{[джерело?]}

У 2010 році в Азії було 3,3 мільйони мільйонерів (людей з чистою вартістю маєтку понад 1 млн дол. США за винятком вартості їх будинків), лише трохи менше, ніж в Північній Америці (3,4 мільйони мільйонерів). У 2009 році Азія (без Близького Сходу) вперше обігнала за цим показником Європу.^[17]

Нижче наведено список азійських країн з поданим валовим внутрішнім продуктом за 2010 рік за офіційним урядовим курсом обміну (номінальний ВВП) і за паритетом купівельної спроможності (ПКС) у 2010 році. Дані Міжнародного валютного фонду^[18] (щоб розгорнути натисніть [показати]).

Країна	ВВП (номінал) млн. USD	ВВП (ПКС) млн. USD	ВВП (ПКС) на особу USD	Регіон
Афганістан	16,631	29,616	1,000	Південна Азія
Азербайджан	52,166	90,074	8,634	Західна Азія
Вірменія	8,830	17,086	6,400	Західна Азія
Бахрейн	21,733	29,663	37,200	Західна Азія
Бангладеш	105,402	257,545	1,600	Південна Азія
Бутан	1,397	3,785	5,600	Південна Азія
Бруней	11,963	19,925	51,800	Південно-Східна Азія
Бірма	35,646	76,240	1,197	Південно-Східна Азія
Камбоджа	11,360	29,811	2,000	Південно-Східна Азія
КНР	6 998,257	11 711,708	7,518	Східна Азія
Кіпр	22,752	23,017	28,381	Західна Азія
Східний Тимор	0,616	3,062	2,600	Південно-Східна Азія
Грузія	11,234	22,194	4,500	Західна Азія
Гонконг	226,485	322,486	45,736	Східна Азія
Індія	1 847,966	4 679,392	3,417	Південна Азія
Індонезія	706,735	1 029,884	3,900	Південно-Східна Азія
Іран	337,901	818,653	11,200	Західна Азія
Ірак	84,136	115,330	3,600	Західна Азія
Ізраїль	201,254	218,490	29,500	Західна Азія
Японія	5 885,872	4 319,432	32,817	Східна Азія
Йорданія	27,129	34,617	5,000	Західна Азія
Казахстан	129,757	193,261	11,434	Центральна Азія
Північна Корея	28,000	40,000	1,900	Східна Азія
Південна Корея	1 007,084	1 459,246	30,200	Східна Азія
Кувейт	117,316	138,099	38,293	Західна Азія
Киргизстан	4,444	11,772	2,162	Центральна Азія
Лаос	6,341	15,689	2,435	Південно-Східна Азія
Ліван	39,149	59,906	15,331	Західна Азія
Макао	22,100	18,470	59,451	Східна Азія
Малайзія	218,950	412,302	14,603	Південно-Східна Азія
Мальдіви	1,433	1,755	5,483	Південна Азія
Монголія	5,807	10,252	3,727	Східна Азія
Непал	15,108	35,231	1,250	Південна Азія
Оман	53,782	78,100	26,197	Західна Азія
Пакистан	164,792	464,711	2,789	Південна Азія
Філіппіни	199,591	351,370	3,725	Південно-Східна Азія
Катар	126,518	149,995	88,232	Західна Азія
Росія	1 884,079	2 222,957	15,807	Північна Азія
Саудівська Аравія	434,440	619,826	23,742	Західна Азія
Сінгапур	217,377	291,712	57,238	Південно-Східна Азія
Шрі-Ланка	48,241	104,124	5,103	Південна Азія
Сирія	59,633	105,324	5,108	Західна Азія
Тайвань	426,984	810,487	34,743	Східна Азія
Таджикистан	5,578	14,529	1,907	Центральна Азія
Таїланд	312,605	584,768	8,643	Південно-Східна Азія
Туреччина	729,051	960,511	13,392	Західна Азія
Туркменістан	27,960	35,883	6,597	Центральна Азія
ОАЕ	239,650	186,908	36,973	Західна Азія
Узбекистан	37,724	85,363	3,022	Центральна Азія
В'єтнам	101,987	275,639	2,793	Південно-Східна Азія
Ємен	30,023	63,329	2,595	Західна Азія

Азія є найбільш заселеним континентом світу. Тут на 30 % суходолу планети мешкає 60 % людства. За оцінками Відділу народонаселення ООН у 2011 році населення Азії становило 4,21 млрд і зростало на понад 1 % (46 млн) на рік^[19]. Темпи зростання населення коливаються від −0,05 % в Японії до понад 3 % в Катарі, Афганістані, Іраку і Ємені. Левова частка приросту населення в абсолютних числах припадає на Індію (понад 17 млн) та Китай (6 млн).

Демографічний центр континенту розташований у районі Індостанського субконтиненту, це зони інтенсивного сільського господарства (вирощування рису), дельти Гангу з Брахмапутрою, Іраваді. В Індонезії більшість населення концентрується на острові Ява з родючими вулканічними ґрунтами (більше 700 осіб/км²)^[20]. Сільське населення Південно-Західної Азії зосереджене вздовж передгір'їв Леванту, Ельбрусу, у межиріччі Тигру і Євфрату. Досить висока густота населення на узбережжі Перської затоки, що пов'язано з видобутком нафти. У Східній Азії на берегах Японського моря густота населення від 300 осіб/км² (Японські острови) до 500 осіб/км² (Південна Корея)^[20]. Високогірні простори та пустелі незаселені або мало заселені, суворі кліматичні умови також завадили заселенню північних регіонів Азії, особливо Сибір і Далекий Схід Росії, середня густота населення Росії — 8,7 особи/км²^[20].

Населення переважно жовтої та білої (на заході) рас.

 

Рівень урбанізації від понад 90 % (Сінгапур, Кувейт, Ізраїль) до 10 % (Непал, Оман, Камбоджа, Бутан);^{[джерело?]} найбільші міські агломерації: Токіо, Ґуанчжоу, Сеул, Шанхай, Делі, Мумбаї (Бомбей), Маніла.^[21]

Східна Азія має найвищі темпи зростання Індексу розвитку людського потенціалу^[22] (ІРЛП), досягши майже вдвічі вищого за середній приросту за останні 40 років, відповідно до аналізу звітів про охорону здоров'я, освіту і даних про доходи. КНР, друга у світі за величиною приросту з 1970 року, є єдиною країною зі списку «10 найшвидших», яка досягла це передусім за рахунок зросту доходів, а не досягнень в галузі здоров'я або освіти. Дохід на душу населення в Китаї за останні чотири десятиліття збільшився у вражаючі 21 рази, що видобуло сотні мільйонів людей з бідності. Тим не менш, Китай не був серед найкращих у регіоні за підвищенням відвідуваності шкіл і тривалості життя.^[23]

Непал, інша країна зі списку «10 найшвидших», досягла прогресу з 1970 року, в основному, за рахунок охорони здоров'я та освіти. У даний час (2010-і) очікувана тривалість життя є на 25 років більшою, ніж в 1970-х роках. Понад чотири з кожних п'яти дітей шкільного віку в Непалі відвідують початкову школу, у порівнянні з лише кожним п'ятим 40 років тому.^[23] Японія і Південна Корея займають найвищі місця серед азійських країн (місце 11 і 12 у світі, знаходяться в групі «дуже високого рівня людського розвитку»), далі йдуть Гонконг (21) і Сінгапур (27). Афганістан (155 з 169 країн, що оцінювалися) посів найнижчу сходинку серед азійських країн.^[23]

 

Можна виділити такі великі частини Азії:

• Північно-Східна Азія (Росія).
• Західна Азія (країни Близького Сходу: Кіпр, Туреччина, Сирія, Ліван, Ізраїль, Йорданія, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн, Катар, Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман, Ємен; країни Закавказзя: Азербайджан, Вірменія, Грузія; країни Середнього Сходу: Іран, Афганістан, Пакистан).
• Південна Азія (Пакистан, Індія, Бангладеш, Шрі-Ланка, Бутан, Непал, Мальдіви).
• Південно-Східна Азія (М'янма, Таїланд, Малайзія, Сінгапур, Лаос, Камбоджа, В'єтнам, Філіппіни, Індонезія, Бруней, Східний Тимор).
• Центральна Азія (Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан, Таджикистан, Казахстан, також Західний Китай, Монголія, Афганістан, Тибет).
• Східна Азія (Китайська Народна Республіка, Південна Корея, Північна Корея, Японія, Тайвань).

Азія є батьківщиною кількох мовних сімей і багатьох мовних ізолятів. Більшість азійських країн більш ніж на одну мову, яка є рідною для населення. Наприклад, відповідно до Ethnologue, в Індонезії говорять більш ніж 600 мовами, в Індії понад 800-ами, на Філіппінах більше сотнею. Багато мов і діалектів використовується в різних провінціях Китаю.

Офіційні мови:

• Азербайджан — азербайджанська
• Вірменія — вірменська
• Афганістан — пушту, дарі
• Бангладеш — бенгальська
• Бахрейн — арабська
• Бруней — малайська, англійська
• Бутан — Тибетський діалект дзонг-ке
• Східний Тимор — тетум, португальська
• В'єтнам — в'єтнамська
• Грузія — грузинська
• Ізраїль — іврит
• Індія — хінді та інші (див. мови Індії)
• Індонезія — індонезійська
• Йорданія — арабська
• Ірак — арабська
• Іран — фарсі
• Ємен — арабська
• Казахстан — казахська, російська
• Камбоджа — кхмерська
• Катар — арабська
• Кіпр — грецька, турецька
• Китай — китайська
• Корея Північна — корейська
• Корея Південна — корейська
• Кувейт — арабська
• Киргизстан — киргизька, російська
• Лаос — лаоська
• Ліван — арабська
• Малайзія — малайська
• Мальдіви — мальдівська
• Монголія — монгольська
• М'янма — бірманська
• Непал — непальська
• Об'єднані Арабські Емірати — арабська
• Оман — арабська
• Пакистан — урду
• Росія — російська
• Саудівська Аравія — арабська
• Сінгапур — англійська, китайська малайська тамільська
• Сирія — арабська
• Таджикистан — таджицька
• Таїланд — тайська
• Тайвань — китайська
• Туркменістан — туркменська
• Туреччина — турецька
• Узбекистан — узбецька
• Філіппіни — філіппінська, англійська
• Шрі-Ланка — сингальська, тамільська
• Японія — японська

Азія є колискою сучасних великих релігій: християнства, юдаїзму, буддизму, індуїзму та ісламу.

• Релігійний склад населення:
• Азербайджан — 93,4 % мусульмани-шиїти
• Афганістан — 85 % мусульмани-суніти, 15 % мусульмани-шиїти
• Бангладеш — 83 % мусульмани-суніти, 16 % індуїсти
• Бахрейн — 85 % мусульмани, 15 % християни, прихильники індуїзму і парсизму
• Бруней — 67 % мусульмани, 14 % буддисти, 8 % християни
• Бутан — 70 % буддисти, 25 % індуїсти
• Вірменія — приблизно 99 % християни (94 % відносять себе до ВАЦ, 4 % до РПЦ, також є вірмено-католики)
• В'єтнам- 55 % буддисти, 12 % сповідують даосизм, 10 % — католицизм. 23 % — іслам, протестантизм, язичництво
• Грузія — 65 % прихильники грузинської православної церкви, 10 % — російської православної церкви, 11 % — ісламу, 8 % — вірменської апостольської церкви
• Ємен — 53 % мусульмани-суніти, 46 % мусульмани-шиїти
• Ізраїль — 83 % юдеї, 13 % мусульмани, 2,4 % — християни, 1,6 % — друзи
• Індія — 83 % індуїзм, інші — іслам, християнство, сикхізм
• Індонезія — 87 % іслам, 6 % протестантизм, 3 % католицизм, 1 % індуїзм, 1 % буддизм
• Ірак — 60 % мусульмани-шиїти, 37 % мусульмани-суніти, 3 % християни
• Іран — 94 % мусульмани-суніти
• Йорданія — 96 % мусульмани-суніти
• Казахстан — 47 % мусульмани, 44 % православні, 2 % протестанти
• Камбоджа — 95 % буддисти, 5 % мусульмани, католики
• Катар — 95 % мусульмани-суніти
• Кіпр — 80 % православні, 20 % мусульмани-суніти
• Китай — поширені даосизм, християнство, буддизм, конфуціанство, іслам
• Корея Північна — 68 % атеїсти, 32 % сповідують чхондоїзм
• Корея Південна — 47 % буддисти, 48 % християни, 3 % конфуціанство
• Кувейт — 85 % мусульмани-суніти
• Киргизстан — 70 % мусульмани-суніти, 6 %православні
• Лаос — 60 % буддисти, 40 % язичники
• Ліван — 58 % мусульмани, 27 % християни
• Малайзія — 55 % мусульмани, 30 % буддисти
• Мальдіви — мусульмани-суніти
• Монголія — атеїзм, ламаїзм
• М'янма — 89 % буддисти, 4 % християни, 4 % мусульмани
• Непал — 90 % індуїзм, 5 % буддизм, 3 % іслам
• Об'єднані Арабські Емірати — іслам
• Оман — 75 % мусульмани-ібадити, а також суніти
• Пакистан — 97 % мусульмани, а також християни, буддисти, сикхи, парси
• Саудівська Аравія — мусульмани (ваххабіти, суніти, шиїти)
• Сінгапур — 30 % буддисти, 20 % християни, 18 % мусульмани, 15 % конфуціанство, даосизм
• Сирія — 90 % мусульмани, 10 % християни
• Східний Тимор — католики, прихильники місцевих вірувань
• Таджикистан — мусульмани
• Таїланд — 94 % буддисти, 4 % мусульмани християнство
• Тайвань — 93 % конфуціанство, буддизм, даосизм, 4,5 % християнство, менше 1 % іслам
• Туркменістан — 87 % мусульмани, 11 % християни
• Туреччина — мусульмани-суніти
• Узбекистан — 88 % мусульмани-суніти, 9 % православні
• Філіппіни — 83 % католики, 9 % протестанти, 5 % мусульмани, 3 % буддисти, язичники
• Шрі-Ланка — 69 % буддисти, 15 % індуїзм
• Японія — синтоїзм, буддизм, християнство

• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
• Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.): навч. посіб. / В. А. Рубель. — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9.
• Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.)
• Регіонознавство: Азія, Африка й Латинська Америка: навч. посіб. / Головченко Володимир ; Дип. акад. України при М-ві закордон. справ України. — К. : Дип. акад. при МЗС України, 2013. — 343, [7] с. : іл., портр. — ISBN 978-617-7037-01-8
• Чому Азії вдалося. Успіхи і невдачі найдинамічнішого регіону світу / Д. Стадвелл ; пер. з англ. О. Цехановська. — К. : Наш Формат, 2017. — 448 с. — (Світоглядна література). — ISBN 617-7279-71-5.
• Lewis, Martin W.; Wigen, Kären (1997). The myth of continents: a critique of metageography. Berkeley and Los Angeles: University of California Press. ISBN 0-520-20743-2.
• Ventris, Michael; Chadwick, John (1973). Documents in Mycenaean Greek (вид. 2nd). Cambridge: University Press.
• (рос.) Синицын В. М. [2] / АН СССР. М-во геологии и охраны недр. Лаборатория геологии угля. — М.—Л. : Изд-во АН СССР. Ленингр. отд-ние, 1962. — 268 с. — 1400 прим. Архівовано з джерела 17 квітня 2021
• (рос.) Синицын В. М. Древние климаты Евразии : [в 4 ч.]. — Л. : Изд-во ЛГУ, 1965-1970.
• Страны мира. Справочник для эрудитов и путешественников./ Сост. С. Романцова — Харьков, 2005. — 159 с.

• Азія [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ