Очікує на перевірку

Starship

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Starship
Прототип SN20
Прототип SN20
Прототип SN20
Призначення
  • Колонізація Марса;
  • Транспортування на Місяць, включно із туристичними місіями;
  • Запуски на орбіту;
  • Міжконтинентальні перевезення на Землі
Виробник SpaceX
вартість запуску () $2 млн (собівартість),
$900 тис. (паливо)[1] (розробка — $2—3 млрд[2])
Розміри
Висота 120[3] м
Діаметр 9 м
Маса з КВ 5'000'000[4] кг
Ступенів 2
Вантаж
Вантаж на
ННО 		понад 100 000 кг
Вантаж на
Марс 		при дозаправці у космосі: понад 100 000 кг
Вантаж на
Землю з орбіти 		50 000 кг
Споріднені ракети
Аналоги SLS, New Glenn
Історія запусків
Статус будується
Космодроми
Всього запусків 4
Успішних 2
Невдалих 2
Перший запуск 20 квітня 2023
Перший ступінь - Super Heavy
Довжина 70 м
Діаметр 9 м
Двигуни 33 Raptor
Тяга ~75 000 кН
Питомий імпульс 330 с, у вакуумі: 350 с
Паливо 3 400 000 methalox:
надохолоджені CH4 і О2
Другий ступінь - Starship
Довжина 50 м
Діаметр 9 м
Маса порожнього 120 000 кг
Повна маса 1 320 000 кг
Двигуни 3 Raptor і
3 RaptorVac[5]
Тяга ~14 000 кН
Питомий імпульс 380 с
Паливо 1 200 000 methalox
Частина серії про
Космічну програму США[en]

Starship — система космічного запуску багаторазового використання, що належить до надважких ракет-носіїв і розробляється американською компанією SpaceX для транспортування людей на Марс (і навіть далі) і повернення їх на Землю[3][6][7][8].

Перший ступінь ракети називається Super Heavy (укр. Надважкий). Він призначений для виведення на орбіту другого ступеня, що водночас є і космічним кораблем зі спільною з ракетою назвою — Starship (укр. Зореліт). Останній випускатиметься в кількох версіях: пасажирська, вантажна (можливий варіант підйому супутників величезних розмірів) або танкер для космічної дозаправки. Обидва ступені працюватимуть із двигунами Raptor і повертатимуться на злітно-посадковий майданчик. Після заправки Starship знову буде готовим до польоту.

Генеральний директор SpaceX Ілон Маск вважає, що Starship буде здатний повністю замінити поточні ракети Falcon і космічні кораблі Dragon та Dragon 2, що наразі експлуатує його компанія[9][10]. Підрахунки SpaceX дають змогу припускати, що запуск нової ракети буде дешевшим, ніж запуск наявних транспортних засобів. Кошти на розробку Starship планується отримувати від запуску супутників, проєкту Starlink (високошвидкісний супутниковий інтернет) та приватних інвесторів[11].

Історія розвитку

[ред. | ред. код]

Ще у 2007 році Ілон Маск заявив про особисту мету, яка в кінцевому підсумку дала б людині можливість провести дослідження Марса, його колонізацію та, можливо, тераформування[12]. Деяка уточнювальна інформація про цю місію надходила протягом 2011—2015 років[13], включно із заявою про те, що перші колоністи прибудуть до Марса не раніше середини 2020-х років[14].

Міжпланетна транспортна система

[ред. | ред. код]

У жовтні 2012 року Маск публічно заявив, що планує розробити ракетну систему багаторазового використання, можливості якої значно перевищуватимуть ті, що наявні у будь-якої з ракет сімейства Falcon, на які він витратив кілька мільярдів доларів. В інтервалі 2013—2016 рр. ця нова ракетна система мала назву Mars Colonial Transporter, а в 2016—2017 рр. Маск став називати її Interplanetary Transport System (ITS) (укр. Міжпланетна транспортна система)[15].

27 вересня 2016 року Маск оприлюднив деталі дизайну космічного транспортного засобу, включно з розмірами, матеріалом, кількістю і типом двигунів, їх тягою, пасажиро- і вантажопід'ємністю, орбітальним танкером для дозаправки та інші деталі інфраструктури на Землі та на Марсі[16].

У листопаді 2016 року SpaceX заявила про намір перед апаратами ITS послати на Марс Falcon Heavy разом із космічним кораблем Red Dragon, що на той момент розроблявся. Однак виявилися деякі проблеми з його посадкою, і в липні 2017 року було повідомлено, що ці розробки припиняються, натомість увага компанії буде зосереджена на побудові значно більшого корабля, ніж Red Dragon, але меншого за розмірами й потужністю, ніж анонсована раніше ITS[17].

BFR

[ред. | ред. код]
Докладніше: BFR

29 вересня 2017 року на 68-му щорічному засіданні «Міжнародного конгресу астронавтики» в Аделаїді (Австралія) Ілон Маск у своїй промові про мультипланетне життя дав нову назву своїй ракеті — Big Falcon Rocket (BFR). Він також навів її нові характеристики: висота — 106 м, діаметр — 9 м, матеріал корпусу — вуглепластик, 31 двигун Raptor — на першому ступені та 6 двигунів Raptor — на другому (4 одиниці вакуумної версії та 2 атмосферної)[18]. Знизу космічний корабель планували оснастити маленьким крилом «delta wing» із закрилком, що б дало б змогу здійснювати посадку в атмосферах різної густини (або взагалі без атмосфери) з вантажем різноманітної маси, розміщеним у носовій частині[19][20][21][22]. Маск зазначив, що після успішного проходження усіх тестів BFR полетить на Марс у 2022 році[23][24].

7 лютого 2018 року після Тестового польоту Falcon Heavy із Tesla Roadster Ілона Маска на борту[25] керівник SpaceX повідомив, що більше не планує використовувати FH для пілотованих місій, а Dragon 2 на ННО (МКС) запускатиметься ракетою Falcon 9 Block 5. Для відправлення ж людей до Місяця і далі SpaceX активніше візьметься за розробку BFR[26][27].

У березні 2018 року з'явилася інформація, що SpaceX орендувала на 10 років (із можливістю продовження цього терміну) частину порту на Каліфорнійському узбережжі біля Лос-Анджелеса (США). Там мала бути зведена будівля, у якій і виготовлятимуть ракету. Транспортування наземним шляхом такого великого об'єкта надто складне, тому його планували переправляти до стартового майданчика океаном. Також у цей порт міг би повертатися ASDS, та здійснюватися відновлювальні роботи над частинами ракети, що повернулися. У той час над ракетою працювали 40 робітників, у майбутньому їх кількість заплановано збільшити до 700[28][29]. У квітні Маск поділився фото, що зображувало спеціальний шаблон — конструкцію, на якій мали виготовляти корпус корабля[30].

У серпні 2018 року транспортне командування Повітряних сил США висловило інтерес до нової розробки, яка була б здатна переносити величезний вантаж у будь-яку точку Землі максимум за годину[31].

17 вересня 2018 року відбулося представлення першого пасажира BFR. Ним виявився японський мільярдер Юсаку Маедзава[32]. На цьому заході Маск зізнався, що знову змінив конструкцію другого ступеня, запланувавши замість «delta wing» розмістити на ньому три стабілізатори на нижній частині корабля та два менших згори — за схемою «качка». Три посадкові опори мали висуватися із нижніх стабілізаторів перед посадкою. Двигунів на другому ступені стало сім, всі вони атмосферної версії[33].

Starship

[ред. | ред. код]
Ілон Маск розповідає про спроможності Starship командуванню повітряно-космічної оборони Північної Америки, 19 квітня 2019 року, Колорадо-Спрінгс

У листопаді 2018 року перший ступінь отримав назву «Super Heavy», а другий — «Starship». Таке ж ім'я має і вся ракета загалом[3][34]. У грудні керівник SpaceX повідомив, що Starship виготовлятимуть не із запланованого раніше вуглепластику, а з «досить важкого, але дуже міцного металу», що без проблем витримуватиме входження в атмосферу Землі, а тим паче Марса. Це буде неіржавна сталь 301-ї серії з додаванням хрому та нікелю, що надає їй жароміцності (здатна витримувати 1177 °С (1450 K)[35] без втрати властивостей, на відміну від 200 °С для вуглепластику) та деформівності навіть за −200 °С (зберігаючи при цьому достатню жорсткість). Також цій заміні сприяла складність виготовлення вуглепластику та його висока вартість: 200 дол./кг проти 3 дол./кг  сталі[36]. У багатьох випадках металеву конструкцію значно легше ремонтувати, застосовуючи зварювання. Маск припустив, що з навітряного боку корабля доведеться робити транспіраційне охолодження крізь спеціально створені у додатковому прошарку корпуса корабля отвори[35]. У тому ж місяці на стартовому комплексі SpaceX, що знаходиться у Техасі, почалося виготовлення першого тестового апарата.

У березні 2019 року інструмент для виготовлення вуглепластикового корпусу, що містився у порту Лос-Анджелеса і був придбаний лише рік тому за кілька мільйонів доларів, розібрали[37]. Але вже у травні майстерню з виготовлення прототипу «Starship» помітили у містечку Коко (Флорида), що за 25 км по прямій від мису Канаверал. Запускати апарат планують із центру Кеннеді[38].

У звіті щодо космічного телескопа LUVOIR, що вийшов у серпні 2019 року, зазначена можливість використання «Starship» для запуску вищеназваного апарата[39]. Його розробники із Центру Ґоддарда зверталися до SpaceX для узгодження допустимих розмірів корисного вантажу, який здатна перевозити ракета[40].

29 вересня 2019 року на техаському будівельному майданчику відбулася презентація першого повнорозмірного прототипу другого ступеня[41]. Пояснюючи, чому основним матеріалом для ракети було обрано сталь, а не вуглепластик, Маск зазначив, що таким чином на матеріали для однієї ракети витрачатиметься не 400—500 млн дол., а лише 10 млн дол.[42]. У жовтні Гвен Шотвелл поділилася планами SpaceX, згідно з якими до 2022 року на Місяць планують посадити вантажний корабель, а до 2024-го — з екіпажем[43]. Також компанія отримала від НАСА 3 млн дол. на подальше вдосконалення технології космічної дозаправки одним кораблем «Starship» іншого[44].

У лютому 2020 року компанія отримала повторний дозвіл на оренду порту в Лос-Анджелесі. Там планується виготовляти складові частини Starship, так звані модулі, транспортувати їх до Техасу і вже там збирати докупи[45].

У травні 2020 року отримано ліцензію для ракети від FAA на суборбітальні запуски[46]. А у червні на майданчику в Бока-Чика з'явився робот-пес від компанії Boston Dynamics. Вочевидь його назвали Зевсом, оскільки було помічено велику будку із таким написом. Користь від такого «собаки» у численних сенсорах (звуковому, температурному тощо) та камерах; його можна відправляти на випробувальний майданчик навіть у той час, коли доступ людям заборонений правилами техніки безпеки[47].

Наприкінці 2020 року компанія придбала дві глибоководні бурові вишки вартістю 3,5 млн дол. кожна, маючи плани переобладнати їх у плавучі платформи для космічних кораблів (ASDS). Вони названі «Фобос» і «Деймос»[48].

У серпні 2021 року Ілон Маск поділився коротким відео та фотографіями ракети і процесу транспортування двигунів «Super Heavy». SpaceX провела пробний запуск вакуумного двигуна Raptor у жовтні, а у листопаді Маск зазначив, що перший орбітальний політ прототипу космічного корабля «Starship» заплановано на початок 2022 року, після завершення перевірки FAA[49][50][51][52][53][54][55]. 28 грудня у FAA заявили, що Управління не встигає виконати експертизу до 31 грудня 2021 року. Тому перший орбітальний політ Ship 20 перенесли на березень[56][57][58].

10 лютого 2022 року компанія SpaceX завершила будівництво повноцінного прототипу «Starship». Ракета готова до першого орбітального польоту. 11 лютого Ілон Маск провів презентацію «Starship»[59][60][61][62].

16 квітня 2023 року у SpaceX заявили, що планують запустити ракету «Starship» 17 квітня 2023 року, о 7 ранку за місцевим часом у Техасі (США). Вона матиме 150-хвилинне вікно запуску[63]. Однак за 40 с до старту запуск було скасовано через замерзання клапану тиску[64]. Повторний запуск заплановано на четвер (20 квітня), тобто SpaceX вдруге спробує запустити свій гігантський корабель Starship у космос. 62-хвилинне вікно запуску відкривається о 09:28 за східним часом (13:28 за Гринвічем)[65].

20 квітня 2023 року, о 16:33 за київським часом, SpaceX все ж здійснила перший суборбітальний запуск багаторазової ракетної системи «Starship». Однак менш ніж за чотири хвилини після старту перший ступінь «Super Heavy» не зміг відділитись від другого, через що ракета на висоті 39 км над Землею почала обертатись і на висоті 29 км — вона була керовано підірвана[66][67].

23 квітня 2023 року Ілон Маск у своєму Twitter повідомив, що повторний запуск ракетної системи «Starship» відбудеться через 1—2 місяці після попередньої невдалої спроби[68]. Однак 27 квітня 2023 року стало відомо, що Федеральне управління цивільної авіації США заборонило компанії SpaceX проводити нові запуски «Starship»[69]. Заборона була введена через випадок вибуху «Starship» під час запуску, який трапився 20 квітня. Розслідування комісії визначило, що уламки ракети впали поряд із будинками та місцями проживання тварин, які перебувають під загрозою зникнення. Зокрема, пил та залишки «Starship» посипалися на місто Порт-Ізабел (штат Техас). Розліт трапився приблизно за 10 км від пускового майданчика SpaceX. Постраждав від вибуху й пляж Бока Чіка, де гніздяться рідкісні птахи та морські черепахи[70]. 1 травня 2023 року група екологів подала до суду на Федеральну авіаційну адміністрацію, оскарживши схвалення розширеного запуску ракет компанії SpaceX поруч із національним заповідником дикої природи в Південному Техасі. Позивачі вважають, що дозвіл видали без детального екологічного дослідження. Водночас у позові зазначено, що інцидент 20 квітня став останнім із серії щонайменше дев'яти вибухів, які за своїми наслідками схожі на подію зі «Starship»[71][72].

31 жовтня 2023 року Федеральне авіаційне управління США (FAA) завершило перевірку безпеки ракети SpaceX «Starship» у Техасі (США). FAA та SpaceX співпрацювали протягом декількох місяців після того, як під час першого орбітального випробувального польоту останнього «Starship» ракета вибухнула в повітрі після того, як їй не вдалося усунути розділення ступенів[73]. Проте, згідно із законом, Служба охорони рибних ресурсів та диких тварин США (FWS) має ще 135 днів на перевірку впливу запуску «Starship» на природу. Це означає, що SpaceX може отримати дозвіл на другу спробу запуску ракети SpaceX Starship не раніше березня 2024 року[74].

11 листопада 2023 року SpaceX повідомила, що наступний випробувальний запуск ракетної системи «Starship» може відбутися вже 17 листопада 2023 року при отриманні «зеленого світла» від декількох регуляторних органів США, серед яких авіаційне управління цивільної авіації США (FAA)[75][76].

18 листопада 2023 року згідно з повідомленням агентства Reuters, ракета «Starship» стартувала з космодрому Starbase в районі Бока Чика, штат Техас (США) та піднялася на висоту близько 90 км над поверхнею Землі, таким чином здійснивши запланований 90-хвилинний політ у космос. Однак перший ступінь «Super Heavy», попри те, що їй вдалося здійснити вирішальний маневр з відділення від основного ступеня, незабаром після відділення вибухнув над Мексиканською затокою. Тим часом основний розгінний блок «Starship» продовжив рух до космосу, але приблизно через 10 хвилин польоту, управління польотами SpaceX раптово втратило зв'язок з апаратом[77][78]. Проте SpaceX вважає, що друга тестова місія «Starship» була успішною, оскільки останній телеметричний сигнал у ході запуску зафіксував висоту «Starship» на рівні 148 км, що значно перевищує межу космосу в 100 км[79]. Своєю чергою, Федеральне авіаційне управління цивільної авіації США (FAA) визнало результат повторного запуску ракети «Starship» нещасним і контролюватиме розслідування його причин[80].

6 червня 2024 року, о 07:50 за місцевим часом (о 12:50 за Грінвичем), SpaceX вчетверте здійснив тестовий політ «Starship». Запуск «Starship» та «Super Heavy» відбувся з космодрому Starbase в Південному Техасі (США)[81][82]. Зазначається, що «Starship», перш ніж повернутися на Землю, піднявся на висоту 212 км[83].

13 жовтня 2024 року, в ході п'ятого тестового польоту «Starship» Flight 5, який розпочався о 8:25 ранку за східним поясним часом (12:25 за Гринвічем) з об’єкта компанії Starbase, розташованого біля пляжу Бока-Чіка в Південному Техасі, надважкий носій ракети «Starship», вперше в історії космонавтики, успішно приземлився на стартовий майданчик[84][85].

За повідомленням видання Space, після успішного випробувального польоту 13 жовтня, коли прискорювач «Super Heavy» був спійманий на стартовій вежі, SpaceX планує зробити те ж саме з верхнім ступенем «Starship». Генеральний директор SpaceX Ілон Маск повідомив, що вже на початку 2025 року компанія спробує зловити 50-метровий космічний корабель за допомогою тієї ж технології, що використовується для першого ступеня. Цей прорив дозволить SpaceX продовжувати створення повністю багаторазової ракети, яка зможе доставляти вантажі та людей на Місяць і Марс[86][87].

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Ракета має у висоту 118 м і складається із двох основних частин: першого ступеня — Super Heavy та другого ступеня — Starship. Останній об'єднаний із секцією для корисного вантажу і є космічним кораблем. Обидва ступені розроблені для повного багаторазового використання, щоб максимально здешевити вартість запуску. Пальним для їх двигунів слугуватиме так званий methalox, тобто зріджені гази метан (t = −180 °C) та кисень (t = −207 °C)[88][89]. Цей космічний транспортний засіб належать до апаратів із вертикальним приземленням[en]. Під час повернення Super Heavy сідатиме на стартовий майданчик, а Starship — поблизу нього[90]. Маніпулятори, встановлені на стартовій вежі, обхоплюватимуть їх і фіксуватимуть на посадковому місці.

Перший ступінь

[ред. | ред. код]

Super Heavy має 70 м у висоту та 9 м у діаметрі[3]. Його очікувана злітна маса складе близько 3800 т, із яких 2800 — кисень, 800 т — метан і до 200 т — суха маса апарату. Корпус та паливні баки виготовлені із неіржавного сплаву; конструкційно Super Heavy буде схожий на перший ступінь Falcon 9[91]. Секція для двигунів вміщатиме їх у собі 33 одиниці[92]. При цьому кілька центральних установлять так, щоб під час польоту вони мали змогу нахилятися до 15 градусів у потрібному напрямку, керуючи вектором тяги. Чотири решітчасті керуючі поверхні по 3 т кожна, на відміну від литих титанових, що на Falcon 9, виготовлятимуть із неіржавного сплаву методом зварювання. Це здешевлює та спрощує процес виробництва[42][93]. Саме за них планується зачіпляння першого ступеня під час його посадки і утримання його маніпуляторами стартової вежі. Завдяки цьому вдалося відмовитися від зайвої маси посадкових опор[94].

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті SpaceX Super Heavy.

Другий ступінь (космічний корабель)

[ред. | ред. код]
Розстикування ступенів

Висота корабля Starship[95] — 50 м, діаметр — 9 м. Він має шість двигунів Raptor загальною тягою близько 12 МН: три рухомі — для роботи у атмосфері (аналогічні тим, що встановлені на першому ступені) і ще три — для вакуумного середовища (зі збільшеним питомим імпульсом)[96]. Зореліт оснастили двома керуючими поверхнями у кормовій частині та двома у носовій. Вони є рухомими задля вибору кута атаки під час руху у верхніх шарах атмосфери та повороту навколо осей обертання протягом подальшого спуску[97][98]. Реактивною системою керування є рушії, що працюють із метаном і киснем. Вони здатні впливати на напрямок руху літального апарата в тому числі і у вакуумі[41]. Акумулятори для електро обладнання розміщуються у носовій частині. Там же буде встановлений невеликий бак із киснем для живлення двигунів під час повернення із орбіти. Додатковий метановий бак розташований в основному кисневому. Їх поява обумовлена необхідністю уникнення кавітації та переривання роботи двигунів внаслідок перетікання залишків палива по всьому об'єму основних баків під час зниження та посадки[99].

Відомо, що Starship виготовлятимуть у кількох конфігураціях[100]:

  • Космічний корабель — великий транспортний засіб, здатний перевозити вантажі та пасажирів у межах Землі, на орбіту або на інші планети.
  • Танкер — призначений, щоб доставляти на ННО пальне для дозаправки на орбіті іншого Starship. Отримавши metalox від кількох танкерів, космічний корабель зможе остаточно покинути орбіту Землі та відправитися на Місяць чи іншу планету[101].
  • Апарат для запуску супутників, у якому герметичні секції на носі космічного корабля замінять на один відсік. Він матиме величезну відкидну панель, через яку супутники переміщуватимуться назовні, або навпаки, захоплюватимуться маніпулятором і поміщуватимуться всередину відсіку для повернення на Землю[102][103].
  • Космічний зонд — для максимального зменшення маси на нього не встановлюватимуть вантажні секції та обладнання для безпечної посадки. Тягу створюватимуть лише три двигуни. Зв'язок із Землею забезпечуватимуть кілька апаратів Starlink, розміщених у секціях біля двигунів[104].

Особливості корабля

[ред. | ред. код]
  • Кожен Starship буде спроможний літати тричі на добу[105].
  • Зорельоти матимуть можливість автоматизованого зближення та стикування у космосі.
  • У пасажирському кораблі буде 40 кают, у кожну з яких можна втиснути 5—6 осіб, але більш комфортною виглядає величина у 2—3 людини. Тобто, на Марс можна перевезти 100 людей за раз[21][106]. Загалом корабель матиме 1000 м3 герметичного об'єму (майже на 70 м3 більше, ніж на МКС) плюс 88 м3 негерметичного (біля двигунів); окрім кают там будуть великі загальні зали, центральне сховище, камбуз і притулок, де можна перечекати сонячний шторм під час перельоту до Марса.
  • Спуск відбуватиметься не лише двигунами уперед, як у першого ступеня, а й із нахилом на «живіт» корабля. Під час входження в атмосферу передня поверхня корабля значно розігріватиметься[107]. Тому в тих місцях буде викладена шестикутна плитка із кераміки (раніше планувалася сталева)[108]. Кілька таких було протестовано під час випробування Starhopper та на кораблі Dragon протягом місії SpaceX CRS-18[109]. На інших поверхнях, де температура не підніматиметься вище 1177 °С (1450 К), неіржавна сталь 301-ї серії, із якої буде зроблений корпус корабля та паливні баки, не потребуватиме додаткового захисту[96][110].
  • Завдяки надійній роботі двигунів рівень безпеки під час посадки корабля буде рівнозначним приземленню на звичайному літаку.

Випробування

[ред. | ред. код]

Користуючись тим, що Starship виготовляється із відносно дешевого неіржавного сплаву (на відміну від інших ракет та космічних кораблів, на виготовлення яких витрачаються значні кошти), SpaceX послуговується алгоритмом: «швидке будівництво — випробування — невдача — виправлення помилок — будівництво наступного прототипа»[111]. Загалом тестування прототипів корабля можна умовно розділити на три групи, залежно від запланованої висоти їх підйому.

Зоряний стрибунець

[ред. | ред. код]
Starhopper

12 березня 2018 року Маск розповів, що команда SpaceX планує перевіряти перший прототип свого космічного корабля короткими польотами із поступовим збільшенням амплітуди підйому (на кшталт випробувань Grasshopper). Це відбуватиметься на стартовому комплексі SpaceX у Техасі[112]. Там компанія отримала дозвіл на підйом до 5 км. У кінці грудня 2018 року почалося будівництво першої тестової версії Starship — Starhopper[113] (укр. «Зоряний стрибунець», «Зореконик»). Його запуски мали допомогти підтвердити герметичність системи подавання пального, перевірити роботу двигуна Raptor, методику створення в баку з пальним автогенного тиску, що дасть змогу відмовитися від встановлення ємності з гелієм, а також узгодити алгоритми дій під час підйому та приземлення[114].

Планувалося, що Starhopper складатиметься з трьох частин (фото[115]):

  • основа — має три нерухомі посадкові опори-стабілізатори. Це такий собі паливний бак зі стінками товщиною 12,5 мм[116], розділений на ємності для метану та кисню, з одним двигуном;
  • циліндрична середина та конусоподібна верхівка (пізніше об'єднані в один блок) — сформовані із листів тонкого блискучого металу.
Зовнішні відеофайли
 Транспортування Starhopper на YouTube
 Підйом на 150 м на YouTube

Але після того як 23 січня 2019 року внаслідок сильного вітру у 80 км/год сталося перекидання з'єднаних верхівки і середньої частини, заново їх уже не складали. Було вирішено, що для перших коротких стрибків буде досить і самої основи, тому 8 березня її транспортували до стартового майданчика. Після трьох запусків із максимальним підйомом до 1 м[117], 26 липня здійснено стрибок на 20 м. Маск виклав відео з камери біля двигуна[118].

27 серпня відбувся другий підйом цього апарата, але вже на 150 м, під час якого він перелетів на сусідній посадковий майданчик, пробувши у повітрі 57 с. Там він здійснив м'яке вертикальне приземлення. Надалі Starhopper застосовуватимуть, як стенд для випробування двигунів[119].

Підготовка до суборбітальних запусків

[ред. | ред. код]

Вони розраховані на дослідження режимів польоту[en] на суборбітальних висотах та «значних швидкостях»[120], а також для попередньої перевірки системи термічного захисту.

Перший корабель (Mk1) почали будувати в березні 2019 року у селищі Бока-Чика (Техас), а другий (Mk2) — у травні в містечку Коко (Флорида). Команди будівельників ділилися отриманими результатами та техніками виробництва[121]. Літальні апарати зварювалися з великої кількості сталевих листів[96][122][123][124]. Кораблі мали розміри оригіналу. Mk1 важив 200 т. Орієнтування в просторі під час входження в атмосферу і приземлення, а також стабілізація руху Starship, мали здійснюватися через чотири рухомі керуючі поверхні (по дві згори та знизу). Їх би живили чотири акумулятори від автомобіля Tesla по 100 МВт·год кожен. Крутний момент у Mk1 планували передавати за допомогою гідроакумулятора, а надалі — перейти на електромеханічний спосіб[125]. У вакуумі зміна напрямку руху мала відбуватися завдяки рушіям РСК, що працювали б на стисненому азоті.

Зовнішні відеофайли
Невдача у тестуванні Mk1 (20 листопада 2019)

Випробування Mk1 мало проходити наприкінці 2019 року з підйомом на 20 км за допомогою трьох двигунів[126]. Однак 20 листопада під час попередніх випробувань із заливкою у паливні баки кріогенної рідини (рідкого азоту) відбулося руйнування корабля, а саме порив зварного шва у місці кріплення купольної верхівки кисневого бака до циліндричної його стінки. Купол відірвало і відкинуло вбік. SpaceX заявила, що це не стало для них несподіванкою, бо вони й мали на меті створити в системі максимальний тиск[127]. А Маск зазначив, що цей прототип не підходив для польотних випробувань, і техаська команда не ремонтуватиме його, а візьметься за будівництво Mk3[128], який згідно з попереднім планом мав здійснити суборбітальний політ на шести двигунах[129]. Позаяк Mk2 виготовлявся за схожим із Mk1 принципом, виробництво його полишили, а багатьох робітників перевели до Техасу. На початку грудня пошкоджений корабель розібрали, залишивши лише носову частину[130].

У грудні 2019 року, на запитання про Mk3 Маск повідомив, що корабель тепер називатиметься SN1 (серійний номер 1), і що таких номерів буде принаймні 20. Зміну кожного з них супроводжуватимуть певні вдосконалення конструкції[124]. SN1 збирали не з окремих металевих листів, як Mk1 і Mk2, а із циліндрів висотою ~1,8 м і товщиною стінки 4 мм, що мали лише по одному зварному шву[131]. Це спростило виробництво та зменшило масу виробу з 200 до 120 т. За новою технологією також виготовляли куполи паливних баків.

Зовнішні відеофайли
 Руйнування SN1 на YouTube
SN5 встановлюють на стенд для тестування
Прототипи на стендах

10 січня 2020 року, використовуючи спеціально створений максимально зменшений по висоті варіант паливного бака, перевіряли, який найбільший тиск він може витримати[132]. Виявилося, що це 7,1 бар (7,1·105 Па), а для космічного польоту достатньо 6 бар. Вказаний тиск у бакові необхідний для нормальної роботи турбонасосів двигунів та деякої протидії зминанню стінок баку через його значну висоту, коли він буде повнорозмірним[133].

28 січня 2020 року випробування повторили з другим мінібаком, виготовленим за покращеною технологією збирання та зварювання. Цього разу максимальний тиск склав 8,5 бар, що на 41 % більше за необхідний[134].

29 лютого 2020 року, здійснюючи чергову перевірку тиском, команда SpaceX втратила SN1 (без носового конуса та двигунів). Його розірвало на шматки[135].

Прототипи для космічних польотів

[ред. | ред. код]

Mk4 почали складати у селищі Коко (Флорида) у жовтні 2019[122], але після інциденту із Mk1 роботи на тому майданчику призупинили.

Хоча підйом на орбітальну висоту планувався на 2020 рік[105], через невдачі під час випробувань він відбудеться не раніше травня 2022 року. Кораблем під час першого космічного запуску буде Ship 20, а першим ступенем — Booster 4.

14 березня 2024 року зі стартового майданчика компанії Starbase поблизу села Бока-Чіка на узбережжі Мексиканської затоки в Техасі (США) з третьої спроби було здійснено запуск космічного корабля Starship, який призначений для відправки астронавтів на Місяць і далі. Під час тестового польоту розгінний блок Starship піднявся на пікову висоту 234 км. Однак, Starship, який пролетів найбільшу відстань, ніж будь-коли раніше, був втрачений над Індійським океаном під час свого повернення на Землю. SpaceX підтвердила, що космічний корабель був втрачений — імовірно, згорів, розпався на частини під час входу в атмосферу або впав у море[136].

Список прототипів

[ред. | ред. код]

Перший ступінь

[ред. | ред. код]

Super Heavy — це перший ступінь надважкої ракети-носія SpaceX Starship, яка складається з двох ступенів (верхній ступінь — Starship). Станом на 2024 рік прототипи Super Heavy проходять льотні випробування. Super Heavy вперше здійснив політ 20 квітня 2023 року під час першої спроби орбітального запуску ракети Starship.

Детальніші відомості з цієї теми ви можете знайти в статті SpaceX Super Heavy.

Другий ступінь

[ред. | ред. код]

Початкові прототипи

[ред. | ред. код]
Назва Початок виготовлення — зняття з експлуатації Кількість польотів Висота Тривалість Статус
Місце виготовлення — Коко (Флорида)
Mk1 Грудень 2018 — листопад 2019 0 — — Зруйнований
Невдача під час випробування тиском. Носову частину залишили, все інше розібрали на переробку
Mk2 Травень — листопад 2019 0 — — Відправлено на брухт
Не завершений через застарілу методику виробництва
Mk4 Жовтень — листопад 2019 0 — — Відправлено на брухт
Було зібрано лише деякі компоненти
Місце виготовлення — космодром SpaceX, Бока-Чика
Star-hopper Грудень 2018 — квітень 2019 3 1 м
20 м
150 м 		—
22 с
57 с 		Уцілів
Максимальна висота підйому — 150 м. Залишився на стартовому майданчику, як випробувальний стенд для двигунів
SN1 Жовтень 2019 — березень 2020 0 — — Зруйнований
Невдача під час випробування тиском. Носову частину залишили, все інше розібрали на переробку
SN2 Лютий — березень 2020 0 — — Уцілів, на стенді
Складався лише з мінібака, на якому випробовували якість зварювання та шайбу для кріплення двигунів[137]
SN3 Березень — квітень 2020 0 — — Зруйнований
Цей прототип оснастили оновленими посадковими опорами[138]. Верхній бак наповнювали рідким азотом після заливки нижнього, але через недостатній тиск у останньому його стінки під вагою налитої рідини погнулися, і корабель зруйнувався. Це була аварія, а не запланована операція[139][140]. Позитивним моментом є те, що спричинили її недоліки у технологічному процесі тестування, а не конструкція корабля[141]. Відео руйнування[142]
SN4 Березень — травень 2020 0 — — Зруйнований
Успішно витримав тестування рідким азотом і створений тиск у 4,9, а потім і 7,5 бар[143][144]. Став першим повнорозмірним прототипом (без носового конуса), що пройшов статичне вогневе випробування (СВВ) (заправка та короткочасне (~3 с) увімкнення двигуна)[145][146]. Під час п'ятого подібного тестування також перевіряли здатність конектора, що приєднаний до паливного шланга та комунікаційних дротів, швидко від'єднуватися від порту корабля перед зльотом. Після вимкнення двигуна почався злив палива у наземний резервуар, але заново конектор під'єднався не повність, паливо розбризкалося, і стався вибух[147][148][149]
SN5 Квітень 2020 — січень 2021 1 150 м 40 с Відправлено на брухт
30 липня вдало завершив СВВ. А 5 серпня апарат піднявся із одним двигуном (№ 26), опустившись на розташований поруч посадковий майданчик (відео[150])[151]
SN6 Травень 2020 — січень 2021 1 150 м 39 с Відправлено на брухт
3 вересня здійснено підйом із Raptor № 29[152]
SN7 Травень — червень 2020 0 — — Зруйнований
Є черговим мінібаком, виготовленим із більш пластичного (особливо при низькій температурі) сплаву 304L та за новою методикою зварювання. Під час кріо випробування тиском на 7,6 барах утворився розрив, який, однак, завдяки великій пластичності нового сплаву обмежився незначною площею[153][154]. Бак легко відремонтували і провели друге тестування. Цього разу апарат зазнав значного руйнування[155]
SN7.1 Липень — вересень 2020 0 — — Зруйнований
Був мінібаком із сталі 304L[156] для вибухового тестування. Тиск у нижній частині — до 9 бар[157]
SN7.2 Грудень 2020 Уцілів, на стенді
Мінібак для руйнівного тестування зі зменшеною з 4 до 3 мм товщиною стінок
SN8 Липень — грудень 2020 1 12,5 км 6 хв 42 с Зруйнований
Виготовлений зі сталі 304L[156]. 13 листопада під час статичного випробування двигунів із подачею палива із мінірезервуарів для приземлення сталося значне підвищення тиску. Через відмову пневматичної системи, яка відбулася внаслідок потрапляння в певний її елемент шматочка покриття злітного майданчика, відкинутого реактивним струменем, регулювальні клапани тиску не відкрилися. Але руйнації корабля вдалося запобігти завдяки спрацюванню запобіжного вибухового клапана. Мінімум один двигун частково поплавився[158] (відео[159]).
9 грудня (UTC) відбувся його підйом на 12,5 км із трьома двигунами № 30, 36 і 42, під час якого перші два по черзі перестали працювати. Корабель почав зниження, використовуючи чотири керуючі поверхні, щоб падати майже параленьно землі. Перемикання подачі палива таким чином, щоб воно здійснювалося із мінірезервуарів, пройшло вдало, але тиск у метановому виявився занизьким. Двигуни повторно увімкнулися, але через велику швидкість SN8 вибухнув під час посадки на майданчик[160] (відео всього польоту від 1:48:20[161], приземлення[162])
SN9 Серпень 2020 — лютий 2021 1 10 км 6 хв 26 с Зруйнований
Мав три двигуни, включно з № 45 і № 49. Витримав шість статичних вогневих випробувань. 2 лютого 2021 року здійснив вдалий підйом на заплановану висоту, виконав маневр розвороту в горизонтальне положення із використанням керуючих поверхонь та спуск, який закінчився ударом об посадковий майданчик та вибухом. Перед приземленням увімкнувся лише один із двох запланованих двигунів (відео[163])[164]
SN10 Вересень 2020 — березень 2021 1 10 км 6 хв 24 с Зруйнований
3 березня (UTC) 2021 року відбувся підйом на трьох двигунах, які заплановано вимикалися один за одним, а останній нахилив апарат у потрібний бік. Далі — кероване падіння, з подальшим увімкненням усіх Raptor (як запобіжний захід на випадок не спрацювання одного з двох запланованих), вертикальне вирівнювання, розгортання посадкових опор та перше успішне приземлення прототипу з носовим конусом із використанням одного двигуна, адже другий обраний вимкнувся. За вісім хвилин корабель вибухнув через витік пального[165][166] (відео посадки та вибуху[167])
SN11 Вересень 2020 — березень 2021 1 10 км 5 хв 49 с Зруйнований
Серед встановлених двигунів був № 46. Успішно виконано всі операції аж до посадкового увімкнення двигунів. Незначний витік палива і горіння його у Raptor призвів до пошкодження деяких датчиків, наслідком чого став вибух корабля у повітрі
SN12 Вересень 2020 — лютий 2021 — — — Відправлено на брухт
SN13 Жовтень 2020 — лютий 2021 — — — Відправлено на брухт
SN14 Жовтень 2020 — лютий 2021 — — — Відправлено на брухт
SN15 Листопад 2020 — березень 2021 1 10 км 5 хв 59 с Уцілів, на стенді
У порівнянні з попередніми версіями, цей прототип отримав значну кількість удосконалень: нову авіоніку, систему подачі палива, покращений дизайн двигунів. 5 травня 2021 р. відбувся його перший вдалий політ. Після виконання всіх маневрів здійснено приземлення на двох двигунах. Незначний вогонь подолали системою пожежогасіння на посадковому майданчику[168]. Польотів більше не планують
SN16 Грудень 2020 На виставковому стенді
SN17 Грудень 2020 Відправлено на брухт
SN18 Січень 2021 Облишений
SN19 Лютий 2021 Облишений
Перевірка термозахисних плиток на Ship 20 після статичного випробування








Орбітальні апарати

[ред. | ред. код]
Назва Початок виготовлення — зняття з експлуатації Кількість польотів Висота Тривалість Статус
SN20/ Ship 20 Березень 2021 Відставлений на стенд
Навітряний бік повністю обкладений термозахисними плитками. Планувався до запуску із B4
Ship 21 Липень 2021 Відправлено на брухт
Ship 22 Вересень 2021 Будівництво зупинено
Ship 23 Жовтень 2021 Будівництво зупинено
Ship 24 Листопад 2021 1 39 км 3 хв 55 с Зруйнований
Після невдалого росзстикування був підірваний разом з B7
Ship 25 Листопад 2023 Зруйнований
Інформація очікується

Зібраний Starship

[ред. | ред. код]

Двигуни

[ред. | ред. код]
Докладніше: Raptor (ракетний двигун)
Випробування Raptor 25 вересня 2016 року

На обох ступенях ракети встановлюватимуть рідинні ракетні двигуни Raptor[169], що працюють на зріджених та доведених до наднизьких температур метані та кисню[170]. За словами Маска у грудні 2018 року, завдяки застосуванню новітнього суперстійкого до високих температур та корозії сплаву SX500[171], який SpaceX виробляє власними силами, застосовуючи кріообробку, двигун витримуватиме понад 30 МПа тиску в камері згоряння та видаватиме більше 200 тонн-сили, або 1961 кН тяги. Тяга тих двигунів на Super Heavy, що будуть нерухомими і не дроселюватимуться, можливо, сягне 300 тс[172]. Максимальна очікувана тягооснащеність Raptor із соплом для роботи у атмосфері складає більше 170 (у разі досягнення ним тяги >260 тонн-сили при його вазі у 1,5 тонни), а із соплом для роботи у вакуумі (Raptor Vac)[173] (через збільшений ступінь його розширення) — менше 120. Найбільший питомий імпульс очікується для Raptor Vac — 380 с[174].

Схема роботи двигуна Raptor

Двигун працюватиме за найбільш ефективною, але найскладнішою схемою — замкнутою, із повною газифікацією компонентів пального. Наразі ще жодному виробнику не вдалося запустити в експлуатацію такий двигун. Його робота відбувається наступним чином.

Надохолоджені гази кисень О2 та метан CH4 закачують турбонасосами з паливних баків у окремі газогенератори. Метан попередньо проходить каналами в соплі, здійснюючи його регенеративне охолодження. Деяка кількість О2 також подається в метановий газогенератор, а деяка кількість СН4 — відповідно, у кисневий. Там вони реагують між собою і нагріваються. Із газогенераторів витікають суміші газів, одна з яких збагачена метаном, а інша — киснем. Вони спрямовуються до камери згоряння, протікаючи на своєму шляху через турбіни турбонасосів і розкручуючи їх. Таким чином цикл повторюється.

Особливості пального:

  • метан був обраний через можливість виробляти його на Марсі in situ;
  • застосування зрідженого метану (а не гасу) призводить (за рахунок його нижчої температури та подальшого випаровування) до утворення у баці з пальним так званого «автогенного тиску». Це корисно, тому що усувається потреба в дорогих і складних системах нагнітання додаткового газу (гелію) в бак для нормального режиму роботи турбонасосу.

Випробування

[ред. | ред. код]
Перевірка кисневого газогенератора

Перші розмови SpaceX про двигун Raptor почалися у 2009 році[175][176]. Початкова концепція передбачала його встановлення лише на другий ступінь ракети, однак у 2014 році заговорили про застосування Raptor і на першому ступені[89]. У 2013 році SpaceX доукомплектувала додатковим обладнанням свій випробувальний стенд у космічному центрі Стеніса та у 2014—2015 роках почала перевірку компонентів двигуна[177][178]. У 2013 році обіцяна тяга одного двигуна становила 2900 кН[179], у 2014-му вона зросла до 4400 кН[180]. У 2015 році Маск суттєво зменшив цей показник (до 2300 кН), обіцяючи компенсувати це збільшеною кількістю двигунів[181].

2016 рік знаменувався отриманням від повітряних сил США 33,6 млн дол. на розробку Raptor[182]. Також на випробувальному стенді у Мак-Ґреґорі (Техас) протестовано прототип Raptor (атмосферну версію) потужністю 1000 кН[183].

У 2017 році загальна тривалість тестових запусків становила більше 1200 секунд. Найдовша перевірка одного двигуна тривала 100 секунд, і ця тривалість була обмежена величиною паливного бака (для посадки на Марс двигунам необхідно відпрацювати 40 с). Інженери компанії також випробували величезний вуглецевий композитний бак, здатний перевозити 1200 тонн рідкого кисню[90].

Після зміни матеріалу, із якого виготовляються деталі двигуна, у 2019 році випробування почалися наново. У лютому під час тестування Raptor № 1 із використанням «теплого палива» досягнуто тиску у камері згоряння у 257 бар (25,7 МПа) та тяги у 1589 кН[184]. У наступному тесті тиск склав 268,9 бар, а при подальшому його збільшенні двигун прогнозовано вибухнув[185]. Така ж доля спіткала два наступні Raptor, які вже встановлювали на Starhopper. Двигуни спеціально доводили до вибуху, щоб потім дослідити отримані деталі та весь процес. № 4 встановлювали, щоб перевірити систему керування вектором тяги. № 5 вибухнув незаплановано. Підйом Starhopper на висоту 20, а потім 150 метрів здійснювали за допомогою № 6[117]. Восени 2019 року компанія витрачала на виготовлення одного двигуна 8—10 днів, однак у 2020 році планує пришвидшити виробництво до одного Raptor на день[96].

На початку 2020 року офіційно повідомлено про введення в експлуатацію вертикального випробувального стенду у Мак-Ґреґорі. На відміну від горизонтальних стендів, тестування на ньому двигунів буде «більш репрезентативним для польотних умов». На лютий місяць було перевірено роботу вісімнадцяти Raptor[186]. У травні вибухом знищено Starship SN4 разом із двигуном № 20[187]. Raptor Vacuum заплановано тестувати не раніше червня 2020 року[188]. У серпні № 27 вдало підняв SN5 на 150 м, пропрацювавши 40 секунд[189], а № 39 на випробувальному стенді витримав у камері згоряння тиск у 300 бар, при якому продукована тяга може сягати 225 тонн-сили[190].

Застосування

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
 Starship:Earth to Earth на YouTube
Створення колонії на Марсі

Ракета може знайти застосування у таких сферах[191][192]:

Туристичний політ навколо Місяця

[ред. | ред. код]
Докладніше: DearMoon
Художнє зображення Starship

У вересні 2018 року SpaceX повідомила, що підписала контракт зі своїм першим клієнтом для туристичної місії DearMoon, яка планується не раніше 2023 року. Ним став японський мільярдер Юсаку Маедзава[196][32]. Він зробив «значний» грошовий внесок у розробку ракети і планує запросити із собою до 8 митців, які мають надихнутися польотом і створити потім мистецькі шедеври[197][198].

Плани щодо Марса

[ред. | ред. код]

Маск сподівався бути готовим до першого польоту на Марс до моменту відкриття зручного стартового вікна 2022 року, але процес розробки ракети затягнувся, і плани змістилися на 2024 рік[199]. Спочатку буде здійснено дві вантажні місії з метою «підтвердження наявності достатньої кількості водних ресурсів та виявлення небезпек». На Марс відправлять велику кількість сонячних панелей, гірничовидобувне обладнання, марсоходи, прилади для підтримки життєдіяльності, їжу[200].

Потім розраховують відправити ще чотири місії через один синодичний період у 2026 році: два пасажирських Starship плюс два вантажних, що доставлять додаткове обладнання та запаси з метою побудови сонячної електростанції, посадкових майданчиків, оранжерей та заводу для виробництва пального in situ[201]. Для цього використовуватимуть так звану реакцію Сабатьє. Діоксид вуглецю видобуватимуть з атмосфери Марса, а водень — із водяного льоду, що наявний на деякій глибині під поверхнею ґрунту: CO2 + 4H2 → CH4 + 2H2O.

Першим тимчасовим житлом для 20—50 відчайдухів, які наважаться полетіти на Марс, стануть космічні кораблі Starship, позаяк вони матимуть системи підтримки життєдіяльності. Перші 5 кораблів, ймовірно, залишаться там назавжди, а для отримання електрики, необхідної для виробництва пального для повернення на Землю одного Starship, доведеться розмістити сонячні панелі на ділянці розміром 6—10 футбольних полів[202]. База має розташовуватися на широті менше 40°: там буде трохи тепліше та більше сонячної енергії для панелей. Поряд обов'язково мають бути поклади водяного льоду[203]. За розрахунками SpaceX, вони можуть видобувати 1 т води за добу. Вивчається можливість отримання 1 т (CH4/O2) на добу з використанням 17 МВт·год енергії[204][205]. Маск вважає, що для створення першого життєздатного марсіанського містечка знадобиться принаймні 1000 Starship та 20 років[206]. А головним здобутком було б до 2050 року перевезти на Марс 1 млн людей. Для тих, хто бажає відправитися у таку подорож, але не має для цього коштів, SpaceX пропонуватиме влаштуватися до неї на роботу та поступово віддавати борг[207].

На членів місії можуть негативно впливати наступні чинники: тривала (від трьох до шести місяців[193]) космічна подорож у невеликому замкненому просторі, космічна радіація, невагомість, а надалі — перебування у гравітації Марса, що становить лише 38 % від Земної[208].

У жовтні 2020 року, β-користувачі супутникового інтернету Starlink, надавачем якого є SpaceX, оприлюднили деякі умови користувацького договору, наступний пункт якого привертає до себе увагу:

«Що стосується послуг, які надаватимуться на Марсі або на «Starship», чи іншому космічному кораблі марсіанських колоністів, сторони контракту визнають Марс вільною планетою, і жоден уряд, який знаходиться на Землі, не матиме повноважень та суверенітету над марсіанською діяльністю. Відповідно, суперечки вирішуватимуться на основі принципів самоуправління, які встановлюватимуться добросовісно під час заселення Марса»
— Умови договору для користувачів Starlink[209]

У березні 2018 року, Маск зазначав, що вважає найкращим способом керування на червоній планеті пряму демократію[210].

Співпраця з НАСА

[ред. | ред. код]

У квітні 2020 року НАСА визначила SpaceX як одну із трьох команд, що займатимуться розробкою системи посадки людини (Human Landing System) на Місяць. На це компанія тоді отримала 139 млн дол.. Цей контракт працює в рамках космічної програми Артеміда, згідно з якою США планують не раніше 2024 року (місія «Артеміда-3») відправити на поверхню нашого природного супутника своїх астронавтів, серед яких буде перша жінка, що полетить на Місяць. У квітні 2021 року Starship було остаточно обрано для цієї місії, а компанія Ілона Маска, як переможець, отримала 2,89 млрд дол[211]. План передбачає запуск Starship із Super Heavy, дозаправку КК на орбіті, його політ до навколомісячної орбіти і стикування його із космічною станцією Lunar Gateway. До неї також буде пристиковано КК Оріон, що запускатиметься ракетою SLS. На ньому астронавти прибуватимуть на станцію, після чого переходитимуть у Starship, на якому вже і опускатимуться на поверхню Місяця. Після виконання ними поставлених задач, корабель знову поверне їх на станцію[212][213].

На початок червня 2023 року, у НАСА посилилося занепокоєння, що місячна версія корабля SpaceX Starship не буде готова до експедиції місії космічної програми «Артеміда-3», під час якої наприкінці 2025 року на супутник Землі повинні були вирушити люди. Під час свого виступу 7 червня 2023 року на спільному засіданні Ради з аеронавтики та космічної техніки та Ради з космічних досліджень Національної академії наук США, заступник адміністратора НАСА з розробки дослідницьких систем Джим Фрі сказав, що запланована дата експедиції на Місяць може зміститися з грудня 2025 року далі, тобто вона плавно перетікає на 2026 рік[214]. Сумніви НАСА є зрозумілими, адже під час недавнього випробувального польоту система Starship показала себе не найкращим чином. Попереду розробка місячної версії Starship. За словами Фрі, SpaceX та НАСА відклали критичний аналіз конструкції корабля доти, доки компанія не проведе демонстрацію кріогенної дозаправки на навколоземній орбіті[215].

У травні 2024 року НАСА і SpaceX успішно випробували систему стикування для місії Artemis III, яка дасть астронавтам змогу переходити між космічним кораблем Orion і Starship HLS для посадки на Місяць. Випробування системи стикування для Starship HLS проводилися в космічному центрі Джонсона НАСА протягом 10 днів із використанням системи, яка моделює динаміку контакту між двома космічними кораблями на орбіті. Тестування включало понад 200 сценаріїв стикування з різними кутами заходу та швидкістю. Ці реальні результати з використанням повномасштабного апаратного забезпечення підтвердять комп'ютерні моделі системи стикування посадкового модуля на Місяць[216].

Критика та відгуки

[ред. | ред. код]

Аерокосмічний інженер та засновник Марсіанського товариства Роберт Зубрін переконує, що потрібно вивчати і колонізувати Марс, і вважає, що це відбудеться завдяки Ілону Маску[205]. Хоча Зубрін розрахував, що продуктивніше було б відправляти на Марс чи Місяць менший за розміром космічний корабель, такий собі «міні Starship»[217]. Американський астрофізик Ніл Тайсон хоча і має сумніви, що керівнику SpaceX вдасться залучити потрібну кількість коштів на розробку нової ракети[218], але все ж він вважає, що Маск здатний змінити майбутнє людства[219]. SpaceX дорікають відсутністю на кораблі Starship системи аварійного порятунку, що зазвичай передбачається для пілотованих космічних апаратів[220]. Також ракету Маска порівнюють із кораблем Христофора Колумба, сумніваючись, чи буде вона придатна до тривалих подорожей[221]. У вересні 2019 року директор НАСА Джим Брайденстайн звинуватив SpaceX у недостатній увазі до їхнього спільного проєкту щодо розробки пілотованого космічного корабля Dragon 2. Він натякнув, що причиною цього стала зосередженість компанії на новій ракеті. Маск у відповідь на це зізнався, що на Starship витрачається менше 5 % ресурсів SpaceX[222]. І лише після успішного проведення SpaceX DM-2 він визначив даний проєкт пріоритетом для компанії[223].

Значної критики проєкт зазнав від російських вчених. Особливо це стосується перельотів у межах Землі, адже перед польотами пасажири повинні будуть проходити медогляд (через можливі навантаження на організм). Також через заборону будувати космодроми надто близько до міст (Маск зазначив, що ця відстань складе близько 30 км[224]), люди витрачатимуть багато часу, щоб добратися до них. Головний редактор журналу «Новости космонавтики» І. Марінін, взагалі, назвав весь задум Маска «маразматичним», не вірячи у достатню потужність двигунів ракети[225]. Однак були також відгуки, у яких вже сперечалися з критиками[226].

Значну стурбованість вчених викликає можливість польоту Starship на Марс до того, як буде зроблений висновок про наявність там ознак життя. Відправлені туди люди «забруднять» червону планету Земними мікроорганізмами, і навіть безпілотний корабель Маска (на думку деяких науковців) здатен зробити це. Адже, на відміну від традиційного виготовлення ракет та космічних кораблів, що відбувається у стерильних умовах, Starship будують майже просто неба, лиш іноді використовуючи великі шатра у процесі зварювання, щоб захиститись від вітру[227].

26 серпня 2024 року, група російських вчених опубліковала в журналі Geophysical Research Letters результати дослідження, в якому зазначається, що вибух ракети Starship 18 листопада 2023 року, призвів до тимчасового утворення дірки у верхніх шарах атмосфери Землі. Вчені стверджують, що це був перший випадок в історії, коли подібна діра в атмосфері була створена саме вибухом ракети на висоті приблизно 150 км. Вказана діра в іоносфері існувала приблизно 40 хв., однак потім вона зникла, а її розміри досі залишаються невідомими[228][229][230].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Darrell Etherington (6 листопада 2019). Elon Musk says SpaceX’s Starship could fly for as little as $2 million per launch (англ.). techcrunch.com. Архів оригіналу за 7 листопада 2019. Процитовано 11 січня 2020.
  2. ↑ Jackie Wattles (29 вересня 2019). Elon Musk says SpaceX's Mars rocket will be cheaper than he once thought. Here's why (англ.). edition.cnn.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  3. ↑ а б в г Starship (англ.). spacex.com. 2020. Архів оригіналу за 22 травня 2020. Процитовано 8 вересня 2020.
  4. ↑ Ілон Маск (25 вересня 2019). Илон Маск в Твиттере. Twitter (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 29 вересня 2019. Mk1 ship is around 200 tons dry & 1400 tons wet, but aiming for 120 by Mk4 or Mk5. Total stack mass with max payload is 5000 tons
  5. ↑ Phillip Gaynor (24 жовтня 2020). SpaceX Starship: The Continued Evolution of the Big Falcon Rocket. nasaspaceflight.com (англ.). Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 25 листопада 2020.
  6. ↑ Марія Леонова (11 січня 2019). Маск показав нову ракету Starship: її орбітальна версія полетить на Марс та навколо Місяця (англ.). hromadske.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  7. ↑ Костянтин Ценцура (19 жовтня 2019). Нержавіючі монстри. SpaceX почала будівництво нової ракети Starship (англ.). nv.ua.
  8. ↑ Мирослав Ліскович (30 вересня 2019). Це - космічний корабель Starship: з ним Маск планує колонізувати Місяць і Марс (англ.). ukrinform.ua. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  9. ↑ Fernholz, Tim (29 вересня 2017). SpaceX’s Elon Musk unveiled a rocket that can fly to the Moon, Mars—and Shanghai. qz.com (англ.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2017.
  10. ↑ Gebhardt, Chris (29 вересня 2017). The Moon, Mars, & around the Earth – Musk updates BFR architecture, plans. nasaspaceflight.com (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017.
  11. ↑ Caleb Henry (28 червня 2019). SpaceX targets 2021 commercial Starship launch (англ.). spacenews.com. Архів оригіналу за 28 серпня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  12. ↑ Hoffman, Carl (22 травня 2007). Elon Musk Is Betting His Fortune on a Mission Beyond Earth’s Orbit. wired.com (англ.). Архів оригіналу за 14 листопада 2012.
  13. ↑ Rod Coppinger (23 листопада 2012). Huge Mars Colony Eyed by SpaceX Founder Elon Musk. space.com (англ.). Архів оригіналу за 28 липня 2013. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  14. ↑ Chris Berger (29 серпня 2014). Battle of the Heavyweight Rockets – SLS could face Exploration Class rival (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 31 серпня 2019.
  15. ↑ Berger, Eric (18 вересня 2016). Elon Musk scales up his ambitions, considering going “well beyond” Mars. arstechnica.com (англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2016.
  16. ↑ Berger, Eric (28 вересня 2016). Musk’s Mars moment: Audacity, madness, brilliance—or maybe all three. arstechnica.com (англ.). Архів оригіналу за 13 жовтня 2016.
  17. ↑ Grush, Loren (19 липня 2017). suggests SpaceX is scrapping its plans to land Dragon capsules on Mars. theverge.com (англ.). Архів оригіналу за 31 липня 2017.
  18. ↑ Jeff Foust (29 вересня 2017). Musk unveils revised version of giant interplanetary launch system (англ.). spacenews.com. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 31 грудня 2019.
  19. ↑ Making Life Multiplanetary (68-й З'їзд Міжнародного конгресу астронавтики в Аделаїді, Австралія). SpaceX (англ.). 29 вересня 2017. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 31 грудня 2019.
  20. ↑ Harwood, William (29 вересня 2017). Elon Musk revises Mars plan, hopes for boots on ground in 2024. spaceflightnow.com (англ.). Архів оригіналу за 30 січня 2018.
  21. ↑ а б Berger, Eric (29 вересня 2017). Musk revises his Mars ambitions, and they seem a little bit more real. arstechnica.com. Архів оригіналу за 5 жовтня 2017.
  22. ↑ Ralph, Eric. SpaceX will launch its Mars spaceship into orbit as early as 2020. teslarati.com (англ.). Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018.
  23. ↑ Галя Вахтіна (10 грудня 2017). Ілон Маск: мрійник, який змінює світ. hromadske.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2019.
  24. ↑ Foust, Jeff (15 жовтня 2017). Musk offers more technical details on BFR system. spacenews.com (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2021. Процитовано 31 грудня 2019.
  25. ↑ Тетяна Савчук (7 лютого 2018). Все про запуск Falcon Heavy: особисте значення для Ілона Маска та доля «водія» його автівки. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2019.
  26. ↑ Ілон Маск розповів про плани після Falcon. Економічна правда (укр.). 8 лютого 2018. Архів оригіналу за 14 жовтня 2019.
  27. ↑ Eric Berger (6 лютого 2018). This may be the moment SpaceX opened the cosmos to the masses. arstechnica.com (англ.). Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018.
  28. ↑ Berger, Eric (19 березня 2018). SpaceX indicates it will manufacture the BFR rocket in Los Angeles. arstechnica.com (англ.). Архів оригіналу за 21 березня 2018.
  29. ↑ Samantha Masunaga (19 квітня 2018). SpaceX gets approval to develop its BFR rocket and spaceship at Port of Los Angeles (англ.). latimes.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019.
  30. ↑ Berger, Eric (9 квітня 2018). Elon Musk shows off a new tooling for the BFR spaceship (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2018.
  31. ↑ Valerie Insinna (2 серпня 2018). One possible job for SpaceX’s BFR rocket? Taking the Air Force’s cargo in and out of space (англ.). defensenews.com. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  32. ↑ а б SpaceX (17 вересня 2018). First Private Passenger on Lunar Starship Mission (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 11 січня 2019.
  33. ↑ Eric Ralph (13 вересня 2018). SpaceX has signed a private passenger for the first BFR launch around the Moon (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2018. Процитовано 24 жовтня 2019.
  34. ↑ Alan Boyle (19 листопада 2018). Goodbye, BFR … hello, Starship: Elon Musk gives a classic name to his Mars spaceship (англ.). geekwire.com. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 24 жовтня 2019.
  35. ↑ а б Eric Ralph (23 січня 2019). SpaceX CEO Elon Musk explains Starship’s ‘transpiring’ steel heat shield (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 24 січня 2019.
  36. ↑ Ryan D'Agostino (22 січня 2019). Elon Musk: Why I'm Building the Starship out of Stainless Steel (англ.). popularmechanics.com. Архів оригіналу за 23 січня 2019.
  37. ↑ Eric Ralph (20 березня 2019). SpaceX goes all-in on steel Starship, scraps expensive carbon fiber BFR tooling (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019.
  38. ↑ Dimple Jaucian (18 травня 2019). SpaceX Starship prototype construction underway in Cocoa (англ.). constructiontimes24.com. Архів оригіналу за 26 травня 2019.
  39. ↑ Debra Fischer, Bradley Peterson тощо (26 серпня 2019). LUVOIR_Final Report (pdf) (PDF) (англ.). asd.gsfc.nasa.gov. с. 426. Архів (PDF) оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019.
  40. ↑ NASA Doddard (11 квітня 2019). We asked and @SpaceX checked. The #LUVOIR space telescope concept can indeed fly on Starship! (graphic used by permission) (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2019.
  41. ↑ а б SpaceX (29 вересня 2019). Starship Update (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 31 грудня 2019.
  42. ↑ а б Eric Ralph (6 жовтня 2019). SpaceX to replace Falcon 9’s titanium grid fins with steel on Starship’s Super Heavy booster (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2019.
  43. ↑ Darrell Etherington (28 жовтня 2019). SpaceX wants to land Starship on the Moon before 2022, then do cargo runs for 2024 human landing (англ.). techcrunch.com.
  44. ↑ Emre Kelly (14 жовтня 2019). NASA shows interest in SpaceX's Starship orbital refueling ambitions (англ.). floridatoday.com. Архів оригіналу за 13 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019.
  45. ↑ Eric Ralph (26 лютого 2020). SpaceX's Los Angeles Mars rocket factory go for launch after cresting last big hurdle (англ.). teslarati.com.
  46. ↑ Eric Ralph (29 травня 2020). SpaceX fires up Starship’s Raptor engine hours before huge regulatory milestone (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 1 червня 2020.
  47. ↑ Evelyn Arevalo (18 червня 2020). SpaceX Starship Launch Pad at Boca Chica features a house for Zeus -A Robot Dog by Boston Dynamics (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 1 вересня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
  48. ↑ Michael Sheets (19 січня 2021). SpaceX bought two former Valaris oil rigs to build floating launchpads for its Starship rocket (англ.). cnbc.com. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  49. ↑ https://twitter.com/elonmusk/status/1422607954101084161. Twitter (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  50. ↑ Ілон Маск показав ракету Starship, яка скоро полетить на земну орбіту. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  51. ↑ Вперше полетить на орбіту: Ілон Маск анонсував десятки запусків космічного корабля Starship. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  52. ↑ Підготовка до польоту на орбіту. SpaceX перевірила роботу двигуна Starship. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  53. ↑ Starship нікуди не полетить до кінця року: у чому причина. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  54. ↑ Wall, Mike (18 листопада 2021). SpaceX could launch 1st Starship to orbit in January, Elon Musk says. Space.com (англ.). Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  55. ↑ https://twitter.com/spacex/status/1451350259729420288. Twitter (англ.). Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021.
  56. ↑ published, Mike Wall (29 грудня 2021). 1st orbital test flight of SpaceX's Starship Mars rocket pushed to March at the earliest. Space.com (англ.). Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
  57. ↑ SpaceX перенесла перший орбітальний політ Starship: названо нові терміни. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
  58. ↑ У SpaceX знову проблеми: що стоїть на заваді польоту Starship. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
  59. ↑ Starship Animation (укр.), архів оригіналу за 11 лютого 2022, процитовано 11 лютого 2022
  60. ↑ SpaceX завершила будівництво найбільшої ракети у світі Starship. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
  61. ↑ Презентація Starship: Ілон Маск показав, як відбуватиметься колонізація Марсу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
  62. ↑ Ілон Маск розповів про "революцію у космічних польотах" на презентації Starship – відео. LIGA (укр.). 11 лютого 2022. Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
  63. ↑ SpaceX отримала ліцензію на запуск своєї найпотужнішої ракети Starship. www.ukrinform.ua, 16 квітня 2023.
  64. ↑ SpaceX за 40 секунд до старту зупинила запуск найбільшої ракети в історії. www.racurs.ua, 17 квітня 2023.
  65. ↑ SpaceX планує наступну спробу запуску Starship 20 квітня. 18.04.2023
  66. ↑ SpaceX успішно запустила ракету Starship у перший суборбітальний політ. За три хвилини вона вибухнула. // Марина Качура. 20.04.2023
  67. ↑ Ракета SpaceX вибухнула через чотири хвилини після старту. Маск заявив про успіх випробування «святого Грааля» космічних технологій. // Голос Америки. Квітень 20, 2023
  68. ↑ Ілон Маск анонсував наступний запуск ракети Starship. // Автор: Скарбик Павло. 23.04.2023
  69. ↑ SpaceX Starship launch under FAA investigation after raining potentially hazardous debris on homes and beaches. // By Ben Turner. Published 26 April 2023
  70. ↑ Улампи ракети Ілона Маска впали на житлові будинки. // Микола Шелудько April 27th, 2023
  71. ↑ Environmental groups sue U.S. over SpaceX launch license for Texas. May 1, 2023, 10:44 PM GMT+3
  72. ↑ Екологи звернулися до суду, щоб відкликати ліцензію SpaceX на запуск ракет поблизу заповідника. 01.05.2023, 23:49
  73. ↑ SpaceX схвалила перевірку безпеки FAA для другого польоту Starship. 31.10.2023
  74. ↑ Регулятор схвалив другий запуск SpaceX Starship. // Автор: Артем Житкевич. 01.11.2023
  75. ↑ Повідомлення SpaceX від 11 лист. 2023, 3:58 дп
  76. ↑ Другий політ Starship може відбутися 17 листопада — SpaceX. 12.11.2023, 14:39
  77. ↑ SpaceX Starship launch failed minutes after reaching space. // By Joe Skipper and Joey Roulette. November 18, 2023, 8:49 PM GMT+2
  78. ↑ Запуск ракети компанії Ілона Маска закінчився провалом. // Автор: Павло Дак. 18.11.2023, 19:25
  79. ↑ Подивіться, як вибухнула мегаракета SpaceX Starship. 20.11.2023
  80. ↑ FAA буде контролювати розслідування вибухонебезпечного польоту Starship. 19.11.2023
  81. ↑ Новий космічний політ: SpaceX готує до запуску Starship 6 червня. // Автор: Вікторія Рудзінська. 04.06.2024
  82. ↑ Четвертий запуск Starship: корабель вперше успішно приводився в океані. 06.06.2024
  83. ↑ Космічний корабель успішно завершив четверте випробування. // Автор: Anna Nevolina. 08.06.2024
  84. ↑ FULL REPLAY: SpaceX Launches Starship Flight 5 (and Catches A Booster)
  85. ↑ SpaceX успішно повернула ракету Starship на стартовий майданчик. 13.10.2024
  86. ↑ SpaceX plans to catch Starship upper stage with 'chopsticks' in early 2025, Elon Musk says. // By Mike Wall. October 16, 2024
  87. ↑ SpaceX планує зловити верхній ступінь Starship у 2025 році. // Автор: Вікторія Рудзінська. 16.10.2024
  88. ↑ The Definitive Guide To Starship: Starship vs Falcon 9, what’s new and improved? (англ.). everydayastronaut.com. 6 листопада 2020. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
  89. ↑ а б Alejandro G. Belluscio (7 березня 2014). SpaceX advances drive for Mars rocket via Raptor power (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  90. ↑ а б Phillip Gaynor (9 серпня 2018). The Evolution of the Big Falcon Rocket (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 17 серпня 2018. Процитовано 29 жовтня 2019.
  91. ↑ Chris Bergin (30 серпня 2020). Starship SN6 prepares for hop – Super Heavy is coming (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 30 серпня 2020. Процитовано 30 серпня 2020.
  92. ↑ Evelyn Arevalo (1 вересня 2020). SpaceX plans to conduct 'hundreds' of Starship missions before launching humans (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
  93. ↑ Jamie Groh (28 вересня 2019). SpaceX debuts Starship’s new Super Heavy booster desig (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.
  94. ↑ Mike Wall (4 січня 2021). SpaceX targets bold new 'catch' strategy for landing Super Heavy rockets (англ.). space.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  95. ↑ Lawler, Richard (20 листопада 2018). SpaceX BFR has a new name: Starship. engadget.com (англ.). Архів оригіналу за 20 листопада 2018.
  96. ↑ а б в г Stephen Clark (29 вересня 2019). Elon Musk wants to move fast with SpaceX’s Starship (англ.). spaceflightnow.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  97. ↑ Eric Ralph (17 вересня 2018). SpaceX’s BFR officially updated with new fins/legs, canard wings, and more. teslarati.com (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  98. ↑ Eric Ralph (30 жовтня 2019). SpaceX Mars landing expert talks Starship recovery challenges in new interview (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 12 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019.
  99. ↑ Eric Ralph (23 вересня 2019). SpaceX is installing Tesla battery packs on its Starship MK1 rocket prototype (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  100. ↑ Elon Musk (1 березня 2018). Making life Multi-planetary (англ.). liebertpub.com. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  101. ↑ Richard Lawler (29 вересня 2019). SpaceX's plan for in-orbit Starship refueling: a second Starship (англ.). engadget.com. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  102. ↑ Eric Ralph (2 жовтня 2019). SpaceX publishes dedicated Starship webpage after Elon Musk’s presentation (англ.). automotivetestdrivers.com. Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  103. ↑ Eric Ralph (28 жовтня 2019). SpaceX president teases Starship’s game-changing Starlink launch capabilities (англ.). teslarati.com.
  104. ↑ Eric Ralph (1 квітня 2019). SpaceX CEO Elon Musk proposes Starship, Starlink tech for Solar System tour (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  105. ↑ а б Darrell Etherington (29 вересня 2019). Elon Musk says Starship should reach orbit within six months – and could even fly with a crew next year (англ.). techcrunch.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  106. ↑ Loren Grush (17 вересня 2018). Elon Musk reveals updated design for future SpaceX Mars rocket. theverge.com (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2018. Процитовано 18 вересня 2018.
  107. ↑ Eric Ralph (17 березня 2019). SpaceX orbital Starship begins assembly as steel heat shield passes tests (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 18 березня 2019.
  108. ↑ Eric Ralph (25 липня 2019). SpaceX CEO Elon Musk hints that Starship’s ‘sweating’ metal heat shield is no morea (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  109. ↑ Eric Ralph (24 липня 2019). SpaceX testing ceramic Starship heat shield tiles on flight-proven CRS-18 Cargo Dragon (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  110. ↑ Elon Musk (23 січня 2019). ~1750K is peak heating expected on about 20% of Starship for LEO entry, ~1600K on 20%. Rest drops below 1450K, so no heat shield needed. Radiative cooling at T^4 takes care of 60% of the ship. Another reason for steel (англ.). twitter.com.
  111. ↑ Eric Berger (21 лютого 2020). SpaceX pushing iterative design process, accepting failure to go fast (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 25 грудня 2020. Процитовано 22 лютого 2020.
  112. ↑ Foust, Jeff (12 березня 2018). Musk reiterates plans for testing BFR. spacenews.com (англ.). Архів оригіналу за 2 квітня 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  113. ↑ Eric Ralph (31 грудня 2018). SpaceX’s Starship prototype proceeds at breakneck pace towards hop tests (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 7 січня 2019.
  114. ↑ Chris Gebhardt (3 квітня 2019). Starhopper conducts Raptor Static Fire tests (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  115. ↑ Cowboy Den (3 січня 2019). Фото складових Starhopper (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 28 серпня 2019.
  116. ↑ Elon Musk (7 лютого 2020). Hopper, for example, was made of 12.5mm steel vs 4mm for SN1 orbital design. Optimized skins will be <2mm in places across a 9000mm diameter (англ.). twitter.com.
  117. ↑ а б Thomas Burghardt (25 липня 2019). Starhopper successfully conducts debut Boca Chica Hop (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  118. ↑ Ілон Маск (26 липня 2019). Engine Cam (Відео першого стрибка Starhopper) (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 1 травня 2022. Процитовано 28 серпня 2019.
  119. ↑ Eric Ralph (27 серпня 2019). Watch SpaceX’s Starhopper hover 500ft above the ground in final test flight (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 27 серпня 2019.
  120. ↑ Jonathan Amos (29 вересня 2019). Elon Musk upbeat on Starship test flights (англ.). bbc.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  121. ↑ Tyler Gray (28 травня 2019). SpaceX ramps up operations in South Texas as Hopper tests loom (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  122. ↑ а б Eric Ralph (18 жовтня 2019). SpaceX’s fourth Starship prototype has begun to take shape in Florida (англ.). teslarati.com.
  123. ↑ Mike Wall (30 вересня 2019). 'Totally Nuts'? Elon Musk Aims to Put a Starship in Orbit in 6 Months. Here's SpaceX's Plan (англ.). space.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
  124. ↑ а б Eric Ralph (29 грудня 2019). SpaceX's Elon Musk works through holidays on Starship's "most difficult part" (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 1 січня 2020.
  125. ↑ Everyday Astronaut (1 жовтня 2019). A conversation with Elon Musk about Starship (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 31 грудня 2019.
  126. ↑ Eric Berger (29 вересня 2019). Elon Musk, Man of Steel, reveals his stainless Starship (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 18 жовтня 2019.
  127. ↑ Ian Atkinson (20 листопада 2019). SpaceX Starship Mk1 fails during cryogenic loading test (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 31 грудня 2019.
  128. ↑ Eric Ralph (20 листопада 2019). SpaceX Starship blew its top during rocket fueling test (updated) (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019.
  129. ↑ Alan Boyle (22 вересня 2019). Elon Musk tweets a sneak peek at his vision for SpaceX’s Starship mega-rocket (англ.). geekwire.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  130. ↑ Emre Kelly (3 грудня 2019). SpaceX pauses some Starship activity in Florida; focusing on new version in Texas (англ.). amp.floridatoday.com. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019.
  131. ↑ Elon Musk (30 грудня 2019). Is there a commercially available machine that can weld ~4mm full hard 301 stainless barrels & domes? (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 1 січня 2020.
  132. ↑ Eric Ralph (10 січня 2020). SpaceX prepares new Starship tank for explosive test after rapid construction (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  133. ↑ Evelyn Arevalo (10 січня 2020). SpaceX conducted a pressure test on a Starship dome tank at Boca Chica today (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  134. ↑ Eric Ralph (29 січня 2020). SpaceX Starship just aced another explosive tank test and Elon Musk has the results [video] (англ.). teslarati.com.
  135. ↑ Alan Boyle (29 лютого 2020). SpaceX’s Starship SN1 prototype blows up during pressure test on its Texas pad (англ.). finance.yahoo.com. Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 29 лютого 2020.
  136. ↑ Космічний корабель SpaceX втрачено при поверненні на Землю. 14.03.2024, 21:31
  137. ↑ Eric Ralph (10 березня 2020). SpaceX's latest Starship test was uneventful and that's great news for its flight debut (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 10 березня 2020.
  138. ↑ Eric Ralph (1 квітня 2020). SpaceX CEO Elon Musk's latest Starship photos reveal surprise landing legs [confirmed] (англ.). teslarati.com.
  139. ↑ Eric Ralph (2020). SpaceX Starship destroyed during cryo test but the next ship is already on the way (англ.). teslarati.com.
  140. ↑ Thomas Burghardt (3 квітня 2020). Starship SN3 fails during cryo testing (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
  141. ↑ Eric Ralph (6 квітня 2020). SpaceX's Elon Musk reveals next Starship's Raptor engines, explains latest failure (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 9 квітня 2020. Процитовано 8 квітня 2020.
  142. ↑ NASASpaceflight (3 квітня 2020). SpaceX's Starship SN3 prototype fails cryogenic proof test (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 8 квітня 2020.
  143. ↑ Michael Baylor (26 квітня 2020). SN4 becomes first full-scale Starship prototype to pass cryogenic proof test (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
  144. ↑ Elon Musk (10 травня 2020). SN4 passed high pressure (7.5 bar) & engine thrust load at cryo (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 10 травня 2020.
  145. ↑ Eric Ralph (6 травня 2020). SpaceX’s Starship rocket just breathed fire for the first time (and survived) (англ.). teslarati.com.
  146. ↑ Eric Ralph (20 травня 2020). SpaceX Starship prototype in limbo after engine test lights rocket on fire (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 27 травня 2020. Процитовано 20 травня 2020.
  147. ↑ Amy Thompson (29 травня 2020). SpaceX Starship SN4 prototype explodes in dramatic fireball (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 31 травня 2020.
  148. ↑ Eric Ralph (2 червня 2020). SpaceX’s Starship explosion explained by Elon Musk (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  149. ↑ Michael Baylor (5 червня 2020). SpaceX set for a swift return to testing following Starship SN4 anomaly (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  150. ↑ SpaceX (5 серпня 2020). Starship SN5 150m Hop (англ.). youtube.com.
  151. ↑ Mike Wall (5 серпня 2020). SpaceX's Starship SN5 prototype soars on 1st test flight! 'Mars is looking real,' Elon Musk says (англ.). space.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 5 серпня 2020.
  152. ↑ Chris Bergin (3 вересня 2020). Starship SN6 maiden hop complete – Super Heavy is coming (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 4 вересня 2020. Процитовано 3 вересня 2020.
  153. ↑ Eric Ralph (16 червня 2020). SpaceX’s Starship program returns to its roots with a new rocket ‘test tank (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 16 червня 2020. Процитовано 16 червня 2020.
  154. ↑ Elon Musk (16 червня 2020). Tank didn’t burst, but leaked at 7.6 bar. This is a good result & supports idea of 304L stainless being better than 301. We’re developing our own alloy to take this even further. Leak before burst is highly desirable (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 16 червня 2020.
  155. ↑ Eric Ralph (24 червня 2020). SpaceX blows up Starship tank to test new metal alloy (англ.). teslarati.com.
  156. ↑ а б Eric Ralph (21 липня 2020). SpaceX begins building upgraded Starship prototype (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
  157. ↑ Eric Ralph (23 вересня 2020). SpaceX Starship pop test opens the door for 60,000 foot hop (англ.). teslarati.com.
  158. ↑ Eric Ralph (13 листопада 2020). SpaceX Starship saved by ‘burst disk’ after Raptor static fire ends badly (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 13 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020.
  159. ↑ SN8 Starship Static Fire #3 (англ.). youtube.com. 12 листопада 2020. Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 13 листопада 2020.
  160. ↑ Eric Berger (10 грудня 2020). So, it turns out SpaceX is pretty good at rocketing (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
  161. ↑ SpaceX (10 грудня 2020). Starship SN8. High-Altitude Flight Test (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  162. ↑ SpaceX (10 грудня 2020). Starship landing flip maneuver (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 12 грудня 2020.
  163. ↑ VideoFromSpace (2 лютого 2021). SpaceX Starship SN9 soars in test flight, has explosive landing (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 8 лютого 2021.
  164. ↑ SpaceX провела випробування Starship SN9: корабель знову вибухнув – відео (укр.). tech.24tv.ua. 2 лютого 2021. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 2 лютого 2021.
  165. ↑ Kenneth Chang (3 березня 2021). SpaceX Launches, Lands and Explodes Prototype of Its Rocket to Mars (англ.). nytimes.com. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 4 березня 2021.
  166. ↑ Космічний корабель Ілона Маска Starship вперше вдало приземлився… а потім вибухнув [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.], УП, у березня 2021
  167. ↑ Cosmic Perspective (5 березня 2021). SpaceX Starship SN10 landing and explosion slowmotion (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
  168. ↑ Michael Sheets (5 травня 2021). SpaceX’s Starship prototype rocket SN15 successfully lands after test flight (англ.). cnbc.com. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  169. ↑ Eric Ralph (1 січня 2019). SpaceX CEO Elon Musk reveals photos of Starship’s first completed Raptor engine (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
  170. ↑ Elon Musk, Mike Suffradini (7 липня 2015). Elon Musk comments on Falcon 9 explosion - Huge Blow for SpaceX (video) (англ.). Подія сталася на 39:25–40:45. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 29 жовтня 2019. {{cite AV media}}: Вказано більш, ніж один |archiveurl= та |archive-url= (довідка) Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересня 2015. Процитовано 31 грудня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  171. ↑ Elon Musk (23 грудня 2018). SpaceX metallurgy team developed SX500 superalloy for 12000 psi, hot oxygen-rich gas (англ.). twitter.com.
  172. ↑ Elon Musk (8 листопада 2019). Most will be the (as high as) 300 ton thrust (but no throttle & no gimbal) variant for Super Heavy (англ.). twitter.com.
  173. ↑ Eric Ralph (16 жовтня 2019). SpaceX’s Starship Raptor Vacuum engine plans laid out by CEO Elon Musk (англ.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  174. ↑ Elon Musk (15 жовтня 2019). Max thrust version of Raptor should achieve true T/W > 170. Target is 1.5 ton engine with >260 t-F. Max Isp version should achieve ~380 sec, but T/W probably <120 due to big nozzle (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2019.
  175. ↑ Long term SpaceX vehicle plans (англ.). hobbyspace.com. 7 липня 2009. Архів оригіналу за 14 лютого 2010.
  176. ↑ David Todd (22 листопада 2012). SpaceX’s Mars rocket to be methane-fuelled (англ.). flightglobal.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
  177. ↑ SpaceX to test rocket engines in Hancock Co (англ.). mississippi.org. Архів оригіналу за 25 жовтня 2019. Процитовано 25 жовтня 2019.
  178. ↑ Stennis set for busy 2016 test schedule (PDF). Lagniappe (англ.). NASA-John C. Stennis Space Center. лютий 2016. с. 3. Архів (PDF) оригіналу за 26 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  179. ↑ Dan Leone (25 жовтня 2013). SpaceX Could Begin Testing Methane-fueled Engine at Stennis Next Year (англ.). spacenews.com.
  180. ↑ Stephen Nellis (19 лютого 2014). SpaceX’s propulsion chief elevates crowd in Santa Barbara (англ.). pacbiztimes.com. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 29 жовтня 2019.
  181. ↑ Elon Musk (2015). I am Elon Musk, CEO/CTO of a rocket company, AMA! (англ.). reddit.com.
  182. ↑ Contracts: Air Force. U.S. Department of Defense (Пресреліз). 13 січня 2016. Архів оригіналу за 15 січня 2016. Процитовано 15 січня 2016.
  183. ↑ Alejandro G. Belluscio (3 жовтня 2016). ITS Propulsion – The evolution of the SpaceX Raptor engine (англ.). nasaspaceflight.com. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 29 жовтня 2019.
  184. ↑ Elon Musk (7 лютого 2019). Engine reached 172 mT & 257 bar chamber pressure with warm propellant, which means 10% to 20% more with deep cryo (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 2 лютого 2019.
  185. ↑ Elon Mus (11 лютого 2019). Raptor reached 268.9 bar today (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  186. ↑ Eric Ralph (28 лютого 2020). SpaceX's new Starship test stand to make life a little easier for Raptor engine engineers (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 28 лютого 2020.
  187. ↑ Darrell Etherington (29 травня 2020). SpaceX’s Starship SN4 launch vehicle prototype explodes after static engine fire test (англ.). techcrunch.com. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
  188. ↑ Eric Ralph (4 травня 2020). SpaceX’s first orbital Starship rocket engine is almost ready for testing (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 4 травня 2020.
  189. ↑ Evelyn Arevalo (5 серпня 2020). Elon Musk outlined the next phase of SpaceX's Starship development after successful test flight (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 7 серпня 2020.
  190. ↑ Eric Ralph (18 серпня 2020). SpaceX crushes rocket engine world record during Raptor test (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 18 серпня 2020.
  191. ↑ SpaceX (29 вересня 2017). BFR is capable of transporting satellites to orbit, crew and cargo to the @Space_Station and completing missions to the Moon and Mars (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 5 жовтня 2017.
  192. ↑ Chris Gebhardt (29 вересня 2017). The Moon, Mars, & around the Earth – Musk updates BFR architecture, plans. nasaspaceflight.com (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 23 жовтня 2019.
  193. ↑ а б Pham, Sherisse; Wattles, Jackie (29 вересня 2017). Elon Musk is aiming to land spaceships on Mars in 2022. money.cnn.com (англ.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2017. Процитовано 4 жовтня 2017.
  194. ↑ Sam Dinkin (25 березня 2019). Could suborbital point-to-point really be worth $20 billion a year in 2030? (англ.). thespacereview.com. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  195. ↑ Michael Sheetz (18 березня 2019). Super fast travel using outer space could be $20 billion market, disrupting airlines, UBS predicts (англ.). cnbc.com. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  196. ↑ Мирослав Ліскович (19 вересня 2018). Хто купив перший квиток на Місяць, або Як мільярди роблять людину кращою. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 жовтня 2019.
  197. ↑ Chris Gebhardt (17 вересня 2018). SpaceX announces BFR lunar passenger, mission for Earth’s artists. nasaspaceflight.com (англ.). Архів оригіналу за 18 вересня 2018.
  198. ↑ #dearMoon (6 лютого 2019). Movie "FIRST MAN" Special talk -Yusaku Maezawa × Damien Chazelle × Ryan Gosling (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 17 липня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  199. ↑ Eric Ralph (12 травня 2021). SpaceX could land Starship on Mars in 2024, says Elon Musk (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 12 травня 2021.
  200. ↑ Іван Яковина (8 жовтня 2019). Наше космічне майбутнє. Про головну подію цієї осені (укр.). nv.ua.
  201. ↑ Elizabeth Rayne (15 серпня 2018). We're going to Mars by 2024, if Elon Musk has anything to say about it (англ.). syfy.com. Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 15 січня 2019.
  202. ↑ Zubrin shares new info about Starship (англ.). reddit.com. 13 лютого 2020. Архів оригіналу за 13 лютого 2020. Процитовано 17 лютого 2020.
  203. ↑ Paul Wooster (29 серпня 2018). SpaceX's Plans for Mars. 21st Annual International Mars Society Convention (англ.). Mars Society. Архів оригіналу за 4 вересня 2018.
  204. ↑ Steve Hoeser (23 квітня 2018). Engineering Mars commercial rocket propellant production for the Big Falcon Rocket (part 1). thespacereview.com. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 15 січня 2019.(англ.)
  205. ↑ а б Польоти на Марс. Ілон Маск обіцяє вивести корабель Starship на орбіту вже через пів року (укр.). bbc.com. 29 вересня 2019. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 31 грудня 2019.
  206. ↑ Darrell Etherington (8 листопада 2019). Elon Musk says building the first sustainable city on mars will take 1000 Starships and 20 years (англ.). techcrunch.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 31 грудня 2019.
  207. ↑ Tom McKay (17 січня 2020). Elon Mus: a new life awaits you on the off-world colonies - for a price (англ.). gizmodo.com. Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 18 січня 2020.
  208. ↑ Мрія про Марс: чи варто ризикувати? (укр.). ua.euronews.com. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  209. ↑ Victor Tangermann (30 жовтня 2020). STARLINK TERMS OF SERVICE DEMANDS THAT USERS “RECOGNIZE MARS AS A FREE PLANET” (англ.). futurism.com. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
  210. ↑ SPACEX STARLINK: USER TERMS OF SERVICE DECLARE MARS AS ‘FREE (англ.). inverse.com. 29 жовтня 2020. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
  211. ↑ As Artemis Moves Forward, NASA Picks SpaceX to Land Next Americans on Moon (англ.). nasa.gov. 16 квітня 2021. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
  212. ↑ Eric Berger (30 квітня 2020). NASA awards lunar lander contracts to Blue Origin, Dynetics—and Starship (англ.). arstechnica.com. Архів оригіналу за 13 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  213. ↑ Eric Ralph (1 травня 2020). SpaceX’s Moon Starship is a brilliant step towards reusable Mars rockets (англ.). teslarati.com. Архів оригіналу за 2 травня 2020. Процитовано 2 травня 2020.
  214. ↑ У NASA закликають змиритися з думкою, що висадження людей на Місяць у 2025 році буде малоймовірним. 11.06.2023
  215. ↑ NASA побоюється, що проблемний корабель Starship затримає відправлення людей на Місяць. 10.06.2023
  216. ↑ NASA і SpaceX успішно випробували систему стикування апарату Starship. Friday May 17th, 2024
  217. ↑ The Mars Society (29 жовтня 2019). Mars Direct 2.0 - Dr. Robert Zubrin - IAC 2019 (англ.). youtube.com. Архів оригіналу за 19 листопада 2020. Процитовано 31 грудня 2019.
  218. ↑ Callum Hoare (23 жовтня 2019). Space shock: Why Neil deGrasse Tyson claimed mission to Mars ‘not going to happen’ (англ.). express.co.uk. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  219. ↑ Tom Huddleston Jr. (20 листопада 2018). Neil deGrasse Tyson: Why Elon Musk is more important than Jeff Bezos, Steve Jobs and Mark Zuckerberg (англ.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  220. ↑ Jonathan O'Callaghan (3 жовтня 2019). The wild science behind Starship, Elon Musk’s planet-hopping rocket (англ.). wired.co.uk. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  221. ↑ Микола Романюк (10 серпня 2018). Ілон Маск проконсультувався: на Марс летимо в 2030-х (укр.). ukrinform.ua. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  222. ↑ Jeff Foust (30 вересня 2019). Starships are meant to fly (англ.). livescience.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  223. ↑ Evelyn Arevalo (10 червня 2020). SpaceX aims to send the first crew to Mars aboard Starship in 2024 (англ.). tesmanian.com. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
  224. ↑ Elon Musk (5 листопада 2019). That said, most Starship spaceports will probably need to be ~20 miles / 30km offshore for acceptable noise levels, especially for frequent daily flights, as would occur for point to point flights on Earth (англ.). twitter.com. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 31 грудня 2019.
  225. ↑ Любовь Алтухова, Наталья Демченко, Сергей Витько (29 вересня 2017). Российские эксперты раскритиковали проект суперракеты Илона Маска (рос.). rbc.ru. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  226. ↑ Павел Поцелуев (30 вересня 2017). Что не так с «российскими экспертами»: разбор материала РБК (рос.). thealphacentauri.net. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 жовтня 2019.
  227. ↑ Samantha Rolfe (2 жовтня 2010). Elon Musk’s Starship may be more moral catastrophe than bold step in space exploration (англ.). theconversation.com. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 2 лютого 2020.
  228. ↑ Supersonic Waves Generated by the 18 November 2023 Starship Flight and Explosions: Unexpected Northward Propagation and a Man-Made Non-chemical Depletion. // Y.V. Yasyukevich, A.M. Vesnin, E. Astafyeva, B.M. Maletckii, V.P. Lebedev, A.M. Padokhin. First published: 26 August 2024
  229. ↑ 'Catastrophic' SpaceX Starship explosion tore a hole in the atmosphere last year in 1st-of-its-kind event, Russian scientists reveal. // By Harry Baker published August 31, 2024
  230. ↑ Такого ще не було: вибух найбільшої ракети у світі Starship створив дірку в атмосфері (відео). 02.09.2024, 05:34

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Starship&oldid=43699935