Messerschmitt Bf 110

Messerschmitt Bf 110
Bf 110
Призначення:	важкий винищувач, нічний винищувач, винищувач-бомбардувальник
Перший політ:	12 травня 1936
Прийнятий на озброєння:	1937
Знятий з озброєння:	1945 Luftwaffe 1965 ВПС Іспанії
На озброєнні у:	Люфтваффе Королівські ПС Угорщини Королівські ПС Італії Королівські ПС Румунії ВПС Незалежної Держави Хорватія  ВПС СРСР (трофейні)
Розробник:	Messerschmitt, Аугсбург і Брауншвейг
Виробник:	Messerschmitt AG
Всього збудовано:	5 760 — 6 170[1]
Модифікації:	Bf 110 C-4, Bf 110 G-2, Me 210, Me 410
Конструктор:	Вільгельм Мессершмітт, Роберт Луссер
Екіпаж:	2 (3 — нічний винищувач) особи
Максимальна швидкість (МШ):	560 км/год
Бойовий радіус:	2 410 км
Практична стеля:	10 500 м
Довжина:	12,3 м
Висота:	3,3 м
Розмах крила:	16,3 м
Площа крила:	38,8 м²
Споряджений:	6 700 кг
Двигуни:	2 х Daimler-Benz DB 601B-1, перегорнутий V-12 рідкісного охолодження
Гарматне озброєння:	2 × 20-мм авіаційні гармати MG 151[2]
Боєзапас:	750
Кулеметне озброєння:	4 × 7,92-мм авіаційних кулемети MG 17 1×2× 7,92-мм кулемет MG 81Z[2]
Messerschmitt Bf 110 у Вікісховищі

Messerschmitt Bf 110 (також помилково Me 110) — німецький Zerstörer, двомоторний важкий винищувач, нічний винищувач, винищувач-бомбардувальник, що знаходився на озброєнні Люфтваффе за часів Другої світової війни, який спроектували Вільгельм Мессершмітт та Роберт Луссер.

Беззмінний лідер Люфтваффе Герман Герінг був головним прихильником Bf 110, та назвав його «Залізнобоким» (нім. Eisenseiten)^[3]. Винищувач Bf 110 успішно діяв в ході кампаній в Польщі, Норвегії та Франції. Водночас, літак був не дуже маневреним у повітрі, і вже під час битви за Британію керівництву ВПС Третього Рейху довелось відкликати низку підрозділів, озброєних цими винищувачами, через надвеликі втрати в повітряних боях з англійцями. Згодом, так званий стратегічний винищувач, був перекваліфікований на нічний винищувач та винищувач-бомбардувальник.

Протягом битв на Балканах, у Північній Африці та на Східному фронті літак відмінно зарекомендував себе як основний і надійний повітряний підтримувач дій наземних військ. У ході стратегічної повітряної оборони Третього Рейху Messerschmitt Bf 110 став грізним засобом боротьби з бомбардувальною авіацією західних союзників, протидіючі їх стратегічним бомбардуванням важливих об'єктів, але діяв в основному вночі. Переважна більшість німецьких нічних асів билася саме на цих винищувачах; так найрезультативнішій нічний ас Люфтваффе кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям, мечами і діамантами Гейнц-Вольфганг Шнауфер літав виключно на Bf 110 й здобув 121 перемогу в повітрі в 164 боях^[4].

Спроби модернізації та удосконалення важкого винищувача Messerschmitt Bf 110 розпочалися практично відразу з початком світової війни. Однак, технологічні негаразди в конструкції літака не сприяли успіху і літак продовжував знаходиться на службі ВПС, поруч зі своїми удосконаленими версіями Me 210 та Me 410 до кінця війни.

• Messerschmitt Bf 161
• Messerschmitt Bf 162
• Messerschmitt Me 210
• Messerschmitt Me 410
• Heinkel He 219
• Dornier Do 335
• Bristol Beaufighter
• Focke-Wulf Fw 187
• Fokker G.I
• Potez 630
• Kawasaki Ki-45
• Lockheed P-38 Lightning
• Nakajima J1N
• Пе-2

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Messerschmitt Bf 110

• Manual: (1944) A.M. Pamphlet 114C — Instructions for Flying the Messerschmitt 110
• Lemairesoft [Архівовано 13 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Aces of the Luftwaffe by Heinz-Wolfgang Schnaufer [Архівовано 3 липня 2012 у Wayback Machine.]
• Истребитель-бомбардировщик Bf110С-7 [Архівовано 29 липня 2012 у Wayback Machine.]
• Luftwaffe Resource Group [Архівовано 6 січня 2010 у Wayback Machine.]
• Bf 110 на Airwar.ru [Архівовано 12 травня 2013 у Wayback Machine.]