Лудза
| Лудза | ||
|---|---|---|
      | ||
| ||
  Лудза | ||
| Країна | Латвія | |
| Регіон | Латгалія | |
| Край | Лудзенський край | |
| Перша згадка | 1174 | |
| Площа | ||
| • Загалом | 10,53 км² | |
| Населення (2016)[1] | ||
| • Загалом | 8718 ос. | |
| • Густота | 827,9 осіб/км² | |
| Часовий пояс | EET (UTC+2) | |
| • Літній час | EEST (UTC+3) | |
| Сайт | www.ludzaspils.lv | |
 | ||
|
| ||
Лудза (латис. Ludza, нім. Ludsen), до 1918 Люцин — місто на сході Латвії, у Латгалії, адміністративний центр Лудзенського району. Залізнична станція на лінії Резекне — Великі Луки. Населення — 10 247 жителів (2004).
- Лузда (латис. Ludza;
)
- Людзен, Лудзен (нім. Ludsen)
- Люцин (пол. Lucyn, рос. Люцин)
- Люці (ест. Lutsi)
Відоме з 1173 (одне із старих міст Латвії). У 1399 тевтонці побудували в місті фортецю поверх старої латгальськой фортеці, використавши Лудзу як східний форпост Лівонії. Міське право — з 1777.
У вересні 1953 року в Лудзі відбулися події, незвичайні навіть за умов того підвищеного рівня злочинності, що був характерний для повоєнного Радянського Союзу: «окупація» міста хуліганами. Осередком злочинної активності стало ремісниче училище № 5, де переважна більшість учнів була російськомовними міґрантами (близько половини — сироти з білоруських дитячих будинків, що втратили батьків під час війни). Груба поведінка майстрів призвела до протистояння учнів та адміністрації, яка через свою безпорадність вимушена була звертатися до міліції, щоб встановити бодай якусь дисципліну. Це, у свою чергу, викликало ворожість учнів і до правоохоронців.
З початком навчального року старші учні не стали відвідувати уроки, били молодших, віднімали в них речі, примушували красти овочі в городах місцевих мешканців та взагалі дезорганізували училищне життя. В середині вересня розпочалася кримінальна активність підлітків на вулицях міста, з 17 вересня — сутички з міліцією (побиття міліціонерів натовпом хуліганів, закидування будинку відділення міліції камінням). Міліція була деморалізована, а хулігани, не зустрівши спротиву, у ніч з 22 на 23 вересня фактично захопили місто, патрулювали його з кийками та камінням, грабували та бешкетували.
Заворушення припинилися лише після міліцейської спецоперації та арешту 43 колишніх вихованців дитбудинків (загальне число учнів училища було 201)[2].
| 1897 | 1989[3] | 2004 | 2008 | 2009 | 2011 | 2015[4] | 2016[5] | 2017[5] | 2019[5] | 2020[5] | 2021[5] |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 5140 | 11853 | 10247 | 9734 | 9677 | 8931 | 8349 | 8718 | 8071 | 7777 | 7667 | 7473 |
Залізнична станція на лінії Резекне — Великі Луки.
- ↑ Latvijas iedzīvotāju skaits pašvaldībās pagastu dalījumā (PDF). Iedzīvotāju reģistra statistika uz 01.01.2016. Pilsonības un migrācijas lietu pārvalde. 1 січня 2016.
- ↑ В. А. Козлов. Массовые беспорядки в СССР при Хрущеве и Брежневе. Новосибирск: Сибирский хронограф, 1999, с. 194–195.
- ↑ Ethnic composition: 1989 census [Архівовано 23 серпня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Ethnic composition: 2015 census [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б в г д Statistikas datubāze - Statistikas portāls [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] (латис.)
- Arbusov, Leonid. Grundriss der Geschichte Liv-, Est- und Kurlands. — Riga: Jonck und Poliewsky, 1918.
- Lucyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 462. (пол.)
- Офіційний сайт [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.]