| dbo:abstract
|
- La Guerra de Successió Espanyola (1701 –1714) va ser un conflicte bèl·lic internacional que, a més d'afectar el conjunt d'Europa, va incloure la Guerra de la reina Anna a l'Amèrica del Nord, com també accions de pirates i corsaris a les costes de l'Amèrica espanyola. En aquesta confrontació, a més de la successió a la corona hispànica, s'hi dirimia també la qüestió de l'equilibri de poder entre les diferents potències europees, i és considerada un dels primers conflictes globals. Hi destacaren com a generals el duc de Villars, el duc de Berwick, el duc de Marlborough i el príncep Eugeni de Savoia. El 1700, Carles II de Castella i d'Aragó va morir reconeixent com a hereu universal Felip de Borbó, duc d'Anjou, net de Lluís XIV de França, qui, d'aquesta manera, esdevingué Felip V de Castella i IV d'Aragó. La guerra va començar perquè l'emperador Leopold I va reivindicar els drets de la seva nissaga a les corones hispàniques; a més, a mesura que Lluís XIV es va anar mostrant cada vegada més imperialista i agressiu, d'altres potències europees, com ara, principalment, Anglaterra, Portugal i les Set Províncies Unides dels Països Baixos van aliar-se amb l'Imperi per oposar-se a l'expansionisme francès, com també, en el cas anglès, per assegurar la successió al seu tron de prínceps protestants; de fet, la Guerra de Successió Espanyola s'inscriu dins d'allò que alguns historiadors anglesos denominen la Segona Guerra dels Cent Anys, concepte que designa la constant rivalitat anglofrancesa que existí en tots els conflictes europeus que es donaren entre 1689 i 1815. La Guerra va finalitzar amb la signatura el 1713 del Tractat d'Utrecht i el 1714 del Tractat de Rastatt, en aplicació dels quals Felip V fou reconegut com a rei d'Espanya, però amb la condició de renunciar als seus drets al tron francès, evitant així la unió de les dues corones; l'Imperi va annexionar-se gran part dels antics dominis espanyols a Itàlia i als Països Baixos. Tanmateix, malgrat que Lluís XIV va aconseguir situar el seu net al tron espanyol, el Tractat d'Utrecht va significar la fi de l'hegemonia francesa a Europa i va iniciar l'època de l'equilibri de poders que es mantindria fins a la fi de la Primera Guerra Mundial (1914-1918). Segons l'historiador Joaquim Albareda, qui va guanyar de debò va ser Anglaterra, que va aconseguir arrencar d'Espanya prebendes comercials a Amèrica i va aconseguir que França li'n fes d'altres i, a més, es quedés exhausta. També segons ell, la Guerra va marcar l'entrada d'Espanya en la decadència i va suposar la fi de la supremacia espanyola en l'ordre mundial. Dins dels regnes hispànics, la Corona de Castella va donar suport a Felip de Borbó mentre que, després de 1705, els estats de la Corona d'Aragó s'alinearen amb el pretendent Carles d'Àustria, que oferia mantenir les llibertats tradicionals. Per això, el triomf de Felip de Borbó, hereu del centralisme francès, va significar la fi dels drets i privilegis dels regnes de la Corona d'Aragó, que foren uniformitzats segons les lleis de Castella; a la Península, la guerra va durar fins al 1715, amb la capitulació de Mallorca davant de les forces de Felip V. Entre el 1702 i el 1715 van morir més d'1.200.000 combatents. (ca)
- Válka o španělské dědictví (1701–1714) představovala největší ozbrojený konflikt první poloviny 18. století. Její příčinou byl spor o následnictví na španělském trůně poté, co v roce 1700 vymřela španělská větev Habsburků. Konflikt skončil bez jasného vítěze. (cs)
- حرب الخلافة الإسبانية (1701-1714) هي حرب أوروبية اندلعت في أوائل القرن الثامن عشر، أشعل فتيلها موت كارلوس الثاني ملك إسبانيا في نوفمبر عام 1700، والذي لم يخلّف ذرية ترث عرش إسبانيا. رسّخت الحرب فكرة مفادها أن حقوق وراثة العرش السلالية أقل أهمية من الحفاظ على توازن القوى بين الدول الأوروبية المختلفة. ارتبطت الحرب بصراعات أخرى، أشهرها حرب الشمال العظمى بين عامي 1700 و1721، وحرب راكوتزي الاستقلالية في المجر، وتمرد الكاميسار في جنوب فرنسا، بالإضافة إلى حرب الملكة آن في أمريكا الشمالية وصراعات أخرى أصغر في مستعمرة الهند. ضعفت الإمبراطورية الإسبانية جراء قرنٍ من الصراعات المستمرة، لكنها بقيت قوة عالمية في عام 1700، وامتلكت عدة دول مستقلة تابعة لها، من بينها الأراضي المنخفضة الإسبانية والفلبين وأجزاء كبيرة من إيطاليا، بالإضافة إلى معظم أجزاء الأمريكيتين. كان آل هابسبورغ النمساويون وآل بوربون الفرنسيون أقرب ورثة كارلوس، فشكّل استحواذ إحدى العائلتين على كامل الإمبراطورية الإسبانية الموحدة تهديدًا لتوازن القوى الأوروبي. رفض الإسبان محاولات تقسيم ممتلكات الإمبراطورية بين عامي 1698 و1700 على يد لويس الرابع عشر ملك فرنسا ووليام الثالث ملك إنجلترا. في المقابل، اختار كارلوس وريثًا للعرش، وهو فيليب دوق أنجو، حفيد لويس الرابع عشر. اختار كارلوس بديلًا عن فيليب إذا رفض الأخير عرش إسبانيا، وهو الأرشيدوق كارل (كارل السادس) الابن الأصغر للإمبراطور ليوبولد الأول، رأس الإمبراطورية الرومانية المقدسة. قبل فيليب تبوأ عرش إسبانيا، وأصبح ملك الإمبراطورية الإسبانية الموحدة في 16 نوفمبر عام 1700. أدى تتويج فيليب إلى اندلاع الحرب، فوقفت فرنسا وإسبانيا في مواجهة التحالف الكبير الذي سعى إلى منع اتحاد عرشَيْ فرنسا وإسبانيا. حققت فرنسا تفوقًا في المراحل الأولى من الحرب، لكنها اضطرت إلى اتخاذ موقف دفاعي بعد عام 1706. بحلول عام 1710، فشل التحالف في إحراز أي تقدّم ملحوظ، في حين أدت انتصارات آل بوربون في إسبانيا خاصَ في مَعْرَكة المَنسٌى إلى إبقاء فيليب ملكًا على إسبانيا، والحفاظ على منصبه. خلف الأرشيدوق كارل شقيقه يوزف الأول بعد وفاة الأخير عام 1711، فبدأت الحكومة البريطانية محادثات السلام. كانت الإعانات البريطانية هي السبب الوحيد وراء استمرار الحلفاء في خوض الحرب، وقّعت الأطراف المتخاصمة معاهدة أوترخت عام 1713، عقبها توقيع معاهدتي بادن وراستات عام 1714. اعتُرف بمنصب فيليب ملكًا على إسبانيا مقابل قبول الانفصال الدائم عن فرنسا. حافظت الإمبراطورية الإسبانية على وحدة أراضيها، لكنها تنازلت عن أراضٍ في إيطاليا والبلدان المنخفضة لصالح النمسا وسافوي. احتفظت بريطانيا بجبل طارق ومنورقة، والتي استولت عليهما خلال الحرب، واستحوذت أيضًا على امتيازات تجارية في الأمريكيّتين الإسبانيّتين، وتفوّقت على الهولنديين لتصبح أبرز قوة بحرية وتجارية في أوروبا. اكتسب الهولنديون خطًا دفاعيًا محصنًا في المنطقة التي تُعرف اليوم باسم الأراضي المنخفضة النمساوية، لكن تكلفة الحرب ألحقت ضررًا دائمًا بالاقتصاد الهولندي، على الرغم من بقاء هولندا قوة تجارية كبرى. سحبت فرنسا دعمها السابق لحركة اليعاقبة، واعترفت بحق آل هانوفر في تبوأ عرش بريطانيا. ضمنت فرنسا علاقة طيبة مع إسبانيا، وكان ذلك انتصارًا كبيرًا، لكنه أدى إلى استنزاف فرنسا ماليًا. استمرّ تحوّل الإمبراطورية الرومانية المقدسة إلى دولة لامركزية، بالتزامن مع تزايد استقلالية مملكة بروسيا ومنتخبيّتي بافاريا وساكسونيا. تزايد اهتمام آل هابسبورغ النمساوية بأوروبا الجنوبية جراء العوامل السابقة، بالإضافة إلى الانتصارات التي حققها النمساويون على العثمانيين. (ar)
- Ο Πόλεμος της Ισπανικής Διαδοχής (1701–1714) ήταν μείζων ευρωπαϊκή σύγκρουση που ξεκίνησε το 1701 με το θάνατο του τελευταίου Αψβούργου βασιλιά της Ισπανίας, του Καρόλου Β΄. (el)
- Der Spanische Erbfolgekrieg war ein zwischen 1701 und 1714 ausgetragener dynastischer Konflikt der Herrscherhäuser Habsburg und Bourbon um die Nachfolge Karls II., des letzten Habsburgers auf dem spanischen Thron, und um das Mächtegleichgewicht in Europa. Im Kampf um die Herrschaft über Spanien, dessen europäische Nebenländer und sein ausgedehntes Kolonialreich standen das Frankreich Ludwigs XIV. und die Alliierten der Haager Großen Allianz gegenüber, in der sich die Habsburgermonarchie und das Heilige Römische Reich mit dem Königreich England, den Vereinigten Niederlanden, Preußen und weiteren Mächten verbündet hatten. Das Aussterben der spanischen Linie des Hauses Habsburg war seit den 1690er Jahren absehbar. Als Erben des kinderlosen Karl II. kamen am Ende nur zwei Nachkommen seines Vaters, König Philipps IV. von Spanien, in weiblicher Linie infrage: der französische Prinz Philipp von Anjou, Enkel König Ludwigs XIV., oder der österreichische Erzherzog Karl, Sohn Kaiser Leopolds I. Um einen Krieg um das Erbe zu vermeiden, schlossen die europäischen Mächte 1698 und 1699 zwei Teilungsverträge ab. In Madrid setzte sich jedoch eine starke Hofpartei dafür ein, den von Spanien beherrschten Länderkomplex möglichst ungeteilt zu erhalten. Dazu gehörten die Königreiche Neapel, Sizilien und Sardinien, das Herzogtum Mailand, die Spanischen Niederlande und die ausgedehnten überseeischen Besitzungen in Amerika, Afrika und Asien. Unterstützt vom französischen Gesandten gelang es den Granden, Karl II. dazu zu bewegen, Philipp von Anjou testamentarisch als Alleinerben einzusetzen. Bald darauf, am Allerheiligentag des Jahres 1700, starb der König. Als der Inhalt seines Testaments am französischen Hof bekannt wurde, entschied Ludwig XIV., sich nicht an den jüngsten Teilungsvertrag zu halten, sondern die spanische Krone im Namen seines Enkels anzunehmen. Dies wiederum veranlasste Leopold I., im Frühjahr 1701 militärisch gegen das spanische Mailand vorzugehen. Im Spätsommer traten die Seemächte England und die Niederlande der erneuerten Allianz gegen Frankreich bei. Der Krieg endete erst nach über zehn Jahren durch den Frieden von Utrecht von 1713 und den Rastatter Frieden von 1714. Frankreich gelang es zwar, Philipps Anrecht auf den spanischen Thron durchzusetzen, aber das Ergebnis des Konflikts war schließlich doch die Teilung und der endgültige Niedergang der spanischen Monarchie und die Eindämmung des französischen Hegemoniestrebens. Österreich stieg dagegen zur europäischen Großmacht und Großbritannien zur weltweit führenden Seemacht auf. Bis heute nachwirkende Folgen des Kriegs sind das Königtum der spanischen Bourbonen und der britische Besitz Gibraltars. Der Spanische Erbfolgekrieg war ein letzter Kulminationspunkt des 250 Jahre währenden habsburgisch-französischen Gegensatzes. Die Kämpfe in Europa fanden vor allem in Spanien, den Niederlanden, im Rheinland, in Bayern und in Oberitalien statt. Mit dem Queen Anne’s War von 1702 bis 1713, dem zweiten der vier „Franzosen- und Indianerkriege“, in denen Frankreich und Großbritannien um die Vorherrschaft in Nordamerika fochten, reichten die Auseinandersetzungen jedoch weit über den alten Kontinent hinaus. Wegen seiner Dauer und seiner Ausdehnung gilt der Konflikt vielen Historikern nicht als begrenzter Kabinettskrieg des 18., sondern vielmehr als ein Vorläufer der Weltkriege des 20. Jahrhunderts. (de)
- La milito de hispana sukcedo (1701 - 1714) estis milito inter Ludoviko la 14-a (Francio) kaj koalicio da eŭropaj regnoj sekve de la alveno al la hispana trono de lia nepo. Ĝin finis la Traktato de Utrecht. En 1712 Ludoviko antaŭvidis eblan malvenkon. Li eĉ proponis sin meti kape de sia armeo kaj tie morti batalante, aŭ fuĝi el Parizo. La lasta forta urbo, kiu defendis la reĝlandon, estis Douai, sieĝata de la Princo Eŭgeno de Savojo. Danke al informo de burĝo el Douai, marŝalo VILLARS sukcesis surprize sturmi la provizejon de la koalicia armeo en . (eo)
- Espainiako Ondorengotza Gerra nazioarteko gatazka armatua izan zen, Karlos II.a hil ostean, Espainiako Koroaren oinordekotza zela-eta, 1701-1714 bitartean gertatutakoa. Europako herrialde gehienek parte hartu zuten eta Ipar zein Hego Amerikako kostaldeetan ere borrokatu zen. Izan ere, Espainiako erregetzaren ondorengotzaz gain, Europako botere nagusien arteko oreka ere erabaki zen. Karlos II.a Espainiakoa 1700ean hil zen, Filipe Borboikoa —Anjouko dukea eta Louis XIV.a Frantziakoaren biloba— oinordekotzat utzita. Horrela, Filipe V.a Espainiakoa bihurtu zen. Leopoldo I.a Germaniako Erromatar Inperio Santukoak Espainiako tronuaren gaineko eskubideak aldarrikatu zituenean hasi zen gatazka. Gilen III.a Orangekoa Ingalaterrako erregeak (1707tik aurrera Eskoziarekin bat eginda Erresuma Batuan) ez zuen onartu Frantzia eta Espainiak familia bakar baten mendean egoterik eta bi herrialde horien aurkako aliantza osatu zuen, Herbehereak, Inperio Santua, Portugal eta Savoiarekin batera. Frantziar espantsionismoari aurre egiteko ez ezik, Ingalaterrako kasuan bere tronuan errege protestanteek segi zezaten ere nahi zuten. Izan ere, Ondorengotza Gerra hori Ingalaterrako hainbat historialarik deituriko Bigarren Ehun Urteko Gerraren barruan koka liteke, Ingalaterra eta Frantziaren arteko etsaigoa 1689 eta 1815 bitarteko gatazka europar guztietan agertu baitzen. Gerra 1713ko Utrechteko Itunarekin eta 1714ko Rastatteko Itunarekin amaitu zen. Hitzarmen horien ondorioz, Espainiako erregetzaren gaineko nazioarteko onespena jaso zuen Filipe V.ak, baldin eta Frantziako tronuaren gaineko eskubideei uko egiten bazien, bi herrialde horiek elkar ez zitezen. Habsburgotar Inperioak Espainiak Italian eta Herbeheretan zituen zenbait lurralde bereganatu zituen. Filipe Espainiako tronuan kokatzea lortu arren, Utrechteko Itunarekin Frantziako hegemonia Europan bukatu zen, eta Lehen Mundu Gerraren amaiera arte iraun zuen botereen arteko orekaren garaia hasi zen. Espainian, borrokak 1715ean bukatu ziren, Filipe V.aren tropen setioaren aurrean Mallorcak amore eman zuenean. Izan ere, Aragoiko koroak, era nagusian, Austriako Karlos erregegaiaren alde eta Filipe Borboikoaren aurka egin zuen. Hori zela eta, borboitarren garaipenarekin Aragoiko koroak zeuzkan barne-arautegiak deuseztatu ziren, eta Gaztelakoak ezarri ziren. (eu)
- La guerra de sucesión española fue un conflicto internacional que duró desde 1701 hasta la firma del Tratado de Utrecht en 1713, que tuvo como causa fundamental la muerte sin descendencia de Carlos II de España, último representante de la Casa de Habsburgo, y que dejó como principal consecuencia la instauración de la Casa de Borbón en el trono de España. En el interior del país, la guerra de Sucesión evolucionó hasta convertirse en una guerra civil entre borbónicos, cuyo principal apoyo lo encontraron en la Corona de Castilla, y austracistas, mayoritarios en la Corona de Aragón, cuyos últimos rescoldos no se extinguieron hasta 1714 con la capitulación de Barcelona y 1715 con la capitulación de Mallorca ante las fuerzas del rey Felipe V de España. Para la Monarquía Hispánica, las principales consecuencias de la guerra fueron la pérdida de sus posesiones europeas y la desaparición de la Corona de Aragón, lo que puso fin al modelo «federal» de monarquía, o «monarquía compuesta», de los Habsburgo españoles. (es)
- Tharla Cogadh Chomharbas na Spáinne, 1701–1714, nuair a d’éag Séarlas II ar 1 Samhain 1700, a bhí ina rí ar an Spáinn. Chuir "Síocháin Utrecht" deireadh le . (ga)
- La guerre de Succession d'Espagne est un conflit ayant opposé plusieurs puissances européennes de 1701 à 1713, et dont l'enjeu était, à la suite de la mort sans descendance du dernier Habsbourg espagnol, Charles II, la succession au trône d'Espagne et, à travers elle, la domination en Europe. Dernière grande guerre de Louis XIV, elle permit à la France d'installer un monarque français à Madrid : Philippe V (deuxième fils du Dauphin et petit-fils de Louis XIV), mais avec un pouvoir réduit et un renoncement théorique définitif, pour lui et pour sa descendance, au trône de France. Ces conditions ne permettaient pas une union aussi étroite que celle espérée par Louis XIV, mais donnèrent néanmoins naissance à la dynastie des Bourbons d'Espagne, qui règne toujours sur ce pays trois siècles plus tard. (fr)
- Perang Penerus Spanyol (1701–1714) adalah perang yang meletus antara beberapa kekuatan besar Eropa yang berkaitan dengan ketakutan akan kemungkinan penyatuan antara Spanyol dan Prancis di bawah seorang raja dari Wangsa Bourbon. Meski Spanyol terus mengalami kemunduran pada abad ke-17, negeri tersebut masih punya banyak jajahan, seperti Napoli, Milan, Belanda Spanyol, dan Hindia. Maka dari itu, Inggris dan negara lain merasa penyatuan tersebut akan mengubah keseimbangan kekuatan di Eropa. Perang ini meletus antara mereka yang mendukung penyatuan - orang Spanyol yang loyal kepada Philip V, Prancis, dan Elektorat Bayern - melawan mereka yang menentang penyatuan - yang terdiri dari orang Spanyol yang loyal kepada Charles, Kekaisaran Romawi Suci, Britania Raya, Republik Belanda, Kerajaan Portugal, dan Kadipaten Savoy. Perang lebih banyak berkecamuk di Eropa, tetapi di luar Eropa juga terjadi pertempuran, seperti di Amerika Utara. Perang yang berlangsung selama lebih dari satu dekade ini diakhiri oleh Traktat Utrecht dan Traktat Rastatt. Berdasarkan kedua traktat tersebut, Philip V tetap menjadi Raja Spanyol namun dihapuskan dari daftar penerus Prancis, sehingga menghilangkan kemungkinan penyatuan antara kedua kerajaan. Austria memperoleh wilayah Spanyol di Italia dan Belanda. Hegemoni Prancis di Eropa diakhiri dan keseimbangan kekuasaan menjadi bagian dari tatanan internasional. Philip segera memulihkan ambisi Spanyol; dengan memanfaatkan kekosongan kekuasaan akibat kematian Louis XIV pada tahun 1715, Philip mengumumkan ia akan mengklaim mahkota Prancis jika Louis XV meninggal, sehingga memicu pada tahun 1717. (in)
- スペイン継承戦争（スペインけいしょうせんそう、スペイン語: Guerra de Sucesión Española）は、18世紀初めにスペイン王位の継承者を巡ってヨーロッパ諸国間で行われた戦争（1701年 - 1714年）。また、この戦争において北アメリカ大陸で行われた局地戦はアン女王戦争と呼ばれる。 この戦争に参戦した一国であるイングランド王国は、戦争期間中に「グレートブリテン王国」へと変わっているが、本記事では王位と国制に関わる箇所を除いて「イギリス」に統一している。 (ja)
- The War of the Spanish Succession was a European great power conflict that took place from 1701 to 1714. The death of childless Charles II of Spain in November 1700 led to a struggle for control of the Spanish Empire between his heirs, Philip of Anjou and Charles of Austria, and their respective supporters, among them Spain, Austria, France, the Dutch Republic, Savoy and Great Britain. Related conflicts include the 1700–1721 Great Northern War, Rákóczi's War of Independence in Hungary, the Camisards revolt in southern France, Queen Anne's War in North America and minor trade wars in India and South America. Although weakened by over a century of continuous conflict, Spain remained a global power whose territories included the Spanish Netherlands, large parts of Italy, the Philippines, and much of the Americas, which meant its acquisition by either France or Austria potentially threatened the European balance of power. Attempts by Louis XIV of France and William III of England to resolve the issue through diplomacy were rejected by the Spanish and Charles II named Louis' grandson, Philip of Anjou, as his heir. His proclamation as king of an undivided Spanish Empire on 16 November 1700 led to war, with France and Spain on one side and the Grand Alliance on the other. The French held the advantage in the early stages, but were forced onto the defensive after 1706; however, by 1710 the Allies had failed to make any significant progress, while Bourbon victories in Spain had secured Philip's position as king. When Emperor Joseph I died in 1711, Archduke Charles succeeded his brother as emperor, and the new British government initiated peace talks. Since only British subsidies kept their allies in the war, this resulted in the 1713–15 Peace of Utrecht treaties, followed by the 1714 Treaties of Rastatt and Baden. Philip was confirmed as King of Spain in return for renouncing the right of himself or his descendants to inherit the French throne; the Spanish Empire remained largely intact, but ceded territories in Italy and the Low Countries to Austria and Savoy. Britain retained Gibraltar and Menorca which it captured during the war, acquired significant trade concessions in the Spanish Americas, and replaced the Dutch as the leading maritime and commercial European power. The Dutch gained a strengthened defence line in what was now the Austrian Netherlands; although they remained a major commercial power, the cost of the war permanently damaged their economy. France withdrew backing for the exiled Jacobites and recognised the Hanoverians as heirs to the British throne; ensuring a friendly Spain was a major achievement, but left them financially exhausted. The decentralisation of the Holy Roman Empire continued, with Prussia, Bavaria and Saxony increasingly acting as independent states. Combined with victories over the Ottomans, this meant Austria increasingly switched focus to southern Europe. (en)
- 스페인 왕위 계승 전쟁 (1701년 ~ 1714년)에서 유럽의 주요 열강들은 힘을 합쳐 프랑스가 스페인의 왕위를 계승하려는 것을 막아 유럽의 힘의 균형을 바꾸어 놓았다. 관련된 분쟁으로 헝가리의 , 프랑스 남부의 세벤 전쟁, 북아메리카의 앤 여왕 전쟁, 인도 식민지의 소규모 분쟁 등이 있다. 이 전쟁에서 빌라르 공작, 스튜어트 왕가의 지지자 베릭 공작, 말버러 공작, 사부아 공자 외젠 등 뛰어난 장군들의 군사적 지도력이 두드러졌다. 1700년, 스페인의 카를로스 2세(재위 1665~1700)가 사망하고 합스부르크 왕가인 그의 모든 영토를 ―스페인의 공주이자 프랑스의 왕 루이 14세(재위 1643~1715)의 아내인 오스트리아의 마리 테레즈의 요구에 따라― 루이 14세의 손자 앙주 공작 필리프(Philip, duc d'Anjou)에게 물려주면서, 부르봉 왕가의 필리프는 스페인의 펠리페 5세(재위 1700~24, 1724~46)가 되었다. 전쟁은 스페인 왕위에 대한 합스부르크 왕가의 권리를 주장하기 위해 신성로마제국 황제의 레오폴트 1세(재위 1658~1705)가 스페인 왕위의 계승권을 주장하면서 서서히 시작되었다. 그러나 루이 14세가 그의 영토확장을 위한 공세를 강화했을 때 다른 유럽 국가(영국을 주도로, 포르투갈과 네덜란드 공화국) 역시 프랑스의 영토 확장을 제어하기 위해 신성로마제국 측에 참여하였다. 다른 국가들도 새로운 영토를 확보하거나, 지금 소유하고 있는 영토를 지키기 위해 프랑스와 스페인에 대항하는 연합군에 참여하였다. 전쟁은 유럽만이 아니라 영국 식민지 주민들이 프랑스 식민지 주민(corsairs)과 스페인령인 남미 북안(Spanish Main)에 거점을 둔 사략선, 해적선과 싸운 앤 여왕전쟁으로 알려진 전투들이 북아메리카에서도 벌어졌다. 이들 전쟁의 결과로 인하여 400,000명 정도의 사람들이 사망하였다. 전쟁은 위트레흐트 조약(1713)과 (1714)으로 종결되었다. 이 조약들로 펠리페 5세는 스페인의 왕좌를 지켰으나, 프랑스의 왕위는 계승할 수 없게 되었고, 따라서 두 왕국이 합쳐질 위험은 사라졌다. 오스트리아는 이탈리아와 네덜란드에서 스페인이 소유한 영토의 대부분을 확보하게 되었다. 결과적으로 중부 유럽에 대한 프랑스의 헤게모니는 종결되었으며, 에 대한 생각은 위트레흐트 조약에서 언급된 이후부터 국제적인 질서의 일부가 되었다. 유럽에서의 전쟁은 독일과 이탈리아에서 벌어진 다른 중요한 전투와 함께 주로 스페인과 중서부 유럽(특히 저지대 국가)에서 벌어졌다. 외젠 공작과 말버러 공작은 스스로를 저지대의 군사령관으로 생각했다. (ko)
- La guerra di successione spagnola fu uno dei più importanti conflitti europei combattuti nel XVIII secolo. Il conflitto si originò dalla morte nell'anno 1700 dell'ultimo re di Spagna della casa d'Asburgo, Carlo II; la questione di chi avrebbe dovuto succedergli preoccupava i governi di tutta Europa, e i tentativi di risolvere il problema con una spartizione dell'Impero spagnolo tra i candidati eleggibili proposti dalle varie casate fallirono. Sul letto di morte Carlo II decise di affidare tutto l'Impero spagnolo al suo pronipote Filippo, nipote di re Luigi XIV di Francia; con Filippo contemporaneamente al governo della Spagna e parte della linea di successione francese, Luigi XIV avrebbe finito con il riunire due dei troni più potenti d'Europa e rompere così gli equilibri della stabilità europea. Per contrastare la crescente influenza di Luigi XIV, l'Inghilterra, la Repubblica delle Sette Province Unite e l'Austria, assieme ai loro alleati nel Sacro Romano Impero, riformarono la Grande Alleanza della Lega di Augusta e sostennero le pretese di Leopoldo I d'Asburgo sull'intero insieme dei possedimenti spagnoli per conto di suo figlio secondogenito, l'arciduca Carlo. Inglesi, olandesi e austriaci dichiararono quindi guerra alla Francia nel maggio 1702. Dal 1708 il duca di Marlborough e il principe Eugenio di Savoia ebbero assicurata la vittoria della coalizione imperiale nei Paesi Bassi spagnoli e in Italia; la Francia subì l'invasione ma la tenacia dimostrata, la sconfitta dei coalizzati in Spagna e l'aumento delle perdite umane e finanziarie spinsero l'Inghilterra a progettare l'uscita dal conflitto. Francesi e inglesi prepararono il terreno per una conferenza di pace da tenersi nel 1712; olandesi, austriaci e tedeschi continuarono a combattere per rafforzare le loro posizioni negoziali, ma vennero sconfitti dal maresciallo Villars e costretti ben presto ad accettare la mediazione anglo-francese. Secondo i termini del trattato di Utrecht (1713) e della pace di Rastatt (1714), l'Impero spagnolo venne spartito tra potenze maggiori e minori: gli austriaci ricevettero gran parte dei territori spagnoli, ma Filippo, dopo aver rinunciato ai propri diritti sulla corona francese, continuò a regnare sulla Spagna peninsulare e l'America spagnola, mantenendo così il bilanciamento tra le potenze europee. (it)
- Wojna o sukcesję hiszpańską – prowadzona w latach 1701–1714 pomiędzy Wielką Brytanią, Holandią, Austrią i Sabaudią a Francją, Hiszpanią, Bawarią i Kolonią o władztwo nad Hiszpanią i dominację w Europie. W jej wyniku następcą bezdzietnie zmarłego Karola II, ostatniego Habsburga na hiszpańskim tronie, został Filip V z dynastii Burbonów. (pl)
- De Spaanse Successieoorlog (1701–1713) was een oorlog van verschillende Europese mogendheden (de "Grote Alliantie") tegen onder andere het koninkrijk Frankrijk en het Spaanse Rijk. De Geallieerden slaagden in hun opzet: ze verhinderden dat deze twee rijken geregeerd werden door Lodewijk XIV van Frankrijk. (nl)
- A Guerra da Sucessão Espanhola ocorreu entre 1701 e 1714, envolvendo diversas monarquias europeias em torno dos direitos de sucessão da coroa espanhola. Após a morte do rei Carlos II, que não deixara herdeiros, terminava a dinastia dos Áustria, ramo espanhol da Casa de Habsburgo. Com o falecimento precoce de seu sobrinho, José Fernando, príncipe da Baviera, subiu ao trono espanhol o Duque de Anjou, Filipe de Anjou, neto de Luís XIV, dando início à dinastia de Bourbon na Espanha. Uma vez que os Bourbon teriam, além da França, poder sobre a Espanha e suas conquistas, as demais potências europeias recearam os efeitos da união de dois reinos tão poderosos sob a mesma dinastia. A preocupação vinha sobretudo por parte da Inglaterra, rival da França na disputa pela hegemonia europeia e nos espaços ultramarinos. O domínio espanhol dos Bourbon poderia alterar as dinâmicas e os balanços das relações tanto políticas quanto comerciais, o que dificultaria uma possível hegemonia inglesa. Ao mesmo tempo, a França temia uma união entre Espanha e Áustria sob as mãos de um mesmo monarca Habsburgo, como reivindicava o imperador Leopoldo I da Áustria em favor de seu filho, o arquiduque Carlos. Assim, em 1701, o conflito motivado pela crise sucessória da Espanha culminou em uma guerra entre monarquias europeias. A guerra se inicia em 1701, porém é oficializada em 1702 quando a Grande Aliança declara guerra contra a França. As batalhas se iniciaram no norte da Itália, mas se desdobraram por muitos outros territórios europeus, além de gerar conflitos na América como nas disputas territoriais entre os portugueses e espanhóis em torno da Colônia de Sacramento. Assim como ocorreram muitas batalhas importantes, como a pela conquista de Gibraltar. Houve várias tentativas de apaziguamento entre os reinos envolvidos na guerra, sendo a mais efetiva delas o Tratado de Utrecht, assinado em 1713. Entretanto, o fim da guerra só foi estabelecido em 1714. (pt)
- Війна́ за іспа́нську спа́дщину — війна 1701–1714 років між Великою Британією, Австрією, Нідерландами, Португалією і Данією проти Франції, Іспанії і Баварії. Конфлікт розпочався в 1701 році після смерті іспанського імператора Карла ІІ, який заповів трон Філіпу Анжуйському — внукові французького короля Людовіка XIV. Це викликало незадоволення імператора Священної Римської імперії Леопольда І, який спробував захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів. Таким чином, на початках це був конфлікт винятково Франції та Священної Римської імперії. Проте ситуація кардинально змінилась, коли Людовік XIV почав активно розширювати свої володіння, стаючи на перешкоді реалізації інтересів Англії та Республіки Об'єднаних провінцій (Голландської Республіки). Тож, Англія, Республіка Об'єднаних провінцій та ще ряд європейських держав об'єднуються в антифранцузький блок, метою якого було не допустити посилення Франції. Війна охопила не лише терени Європи, а й Північної Америки, де дістала назву «Війни королеви Анни», де англійська корона намагалась витіснити французів та іспанців з їхніх колоніальних володінь. Війна тривала понад десятиліття, в ній проявились таланти таких відомих полководців, як герцог де Віллар та герцог Бервік (Франція), герцог Мальборо (Англія) і принц Євгеній Савойський (Австрія). Війна завершилась підписанням Утрехтського (1713) та Раштадського (1714) мирних договорів. В результаті Філіп отримав право успадкувати іспанський престол під іменем Філіпа V, проте втратив право спадкувати французький престол, що розірвало династичний союз корон Франції та Іспанії. Австрійці отримали більшість іспанських володінь в Італії та Нідерландах, проте Іспанія зберегла за собою свої заморські володіння. В результаті гегемонії Франції в Європі було покладено кінець, а ідея балансу сил, що знайшла відображення в Утрехтському договорі, стала частиною міжнародного порядку. (uk)
- Spanska tronföljdskriget var ett europeiskt storkrig 1701–1714 som bottnade i oenighet angående tronföljdsfrågan i Spanien. Det fördes mellan Frankrike, kurfurstendömena Bayern och Köln samt hertigdömena Mantua och (till 1703) Savojen å ena sidan och Österrike, England, Förenade Nederländerna, Preussen, Hannover och Tysk-romerska riket samt längre fram Portugal och det från det franska förbundet avfallna Savojen å den andra. (sv)
- Война за испанское наследство (1701—1714) — крупный европейский конфликт, начавшийся в 1701 году после смерти последнего испанского короля из династии Габсбургов, Карла II. Карл завещал все свои владения Филиппу, герцогу Анжуйскому — внуку французского короля Людовика XIV — который впоследствии стал королём Филиппом V Испанским. Война началась с попытки императора Священной Римской империи Леопольда I защитить право своей династии (также Габсбургов) на испанские владения. Когда же Людовик XIV начал более агрессивно расширять свои территории, некоторые европейские державы (главным образом Англия и Голландская республика) выступили на стороне Священной Римской империи, чтобы воспрепятствовать усилению Франции. Другие государства присоединились к союзу Франции и Испании, чтобы попытаться заполучить новые территории или же защитить уже имеющиеся. Война проходила не только в Европе, но и в Северной Америке, где локальный конфликт был назван английскими колонистами войной королевы Анны. Война длилась более десятилетия, и в ней проявились таланты таких известных полководцев, как герцог де Виллар и герцог Бервик (Франция), герцог Мальборо (Англия) и принц Евгений Савойский (Австрия). Война завершилась подписанием Утрехтского (1713) и Раштатского (1714) соглашений. В результате Филипп V остался королём Испании, но лишился права наследовать французский престол, что разорвало династический союз корон Франции и Испании. Австрийские Габсбурги получили большую часть испанских владений в Италии и Нидерландах. Франция, в свою очередь, сохранила за собой все предыдущие завоевания Людовика XIV, а также получила княжество Оранж и Барселоннет. В итоге угроза окружения Франции владениями Габсбургов исчезла навсегда. (ru)
- 西班牙王位繼承戰爭（西班牙語：Guerra de sucesión española）是1701年至1715年涉及到近乎整個歐洲和美洲的龐大衝突，這場戰爭因1700年11月西班牙王國的哈布斯堡王朝絕嗣而引發。它確立了歐洲各大國的均勢和西班牙王位的歸屬。 儘管法國為首的國家一個多世紀的持續交戰中削弱了西班牙帝國，但在1700年，西班牙帝國仍然是龐大的全球帝國，擁有西屬尼德蘭、大部分的義大利地區、菲律賓和大部分的美洲地區。西班牙王位順位靠前的繼承人為奧地利哈布斯堡王朝或法國波旁王朝的成員，任何一方得到如此龐大的帝國都將威脅歐洲其他國家的勢力，在大同盟戰爭中，歐洲各國早已見識了龐大勢力的可怕。 法國路易十四曾在1698年和1700年企圖瓜分西班牙，但遭到西班牙政府的拒絕。反而他們決定任命路易十四的孫子安茹的菲利普為繼承人。在接受王位後，菲利普於1700年11月16日被宣佈為西班牙帝國的國王。該宣言引發了戰爭，奥格斯堡同盟組成的龐大聯軍開始圍剿法國和西班牙。 法軍在戰爭早期階段佔盡優勢，不斷攻下低地、義大利和莱茵兰的部分地區，但在1706 年後，因大同盟龐大的兵力和戰線的崩潰被迫轉入防守。到了1710年，聯軍未能取得任何重大進展，而法西聯軍因阿爾曼薩戰役的勝利確立了波旁王朝對西班牙的控制，使得戰事膠著。1711年約瑟夫一世皇帝駕崩，查理大公繼位為皇帝，新的英國政府也開始了談判。而1712年後，法軍在德南戰役勝利，並迅速收復所有損失的領土，最終於1713年的萊茵戰役攻入神圣罗马帝国本土，迫使奧地利展開和談。 法西聯軍支持的菲利普五世被確立為西班牙國王，但失去了法國王位繼承權。西班牙帝國將意大利和西屬尼德蘭讓與奧地利和薩沃伊。英國保留了它在戰爭期間佔領的直布羅陀和梅諾卡島，並在海軍上逐步取代法國成為海上第一強國。荷蘭在奧屬尼德蘭獲得了加強的防線，以抵禦法國的入侵，儘管它依然是個商業大國，但戰爭的代價永久的摧毀了他們的經濟和軍事力量。 法國收回了對詹姆斯党的支持，承認漢諾威王朝為英國王位的繼承人，並佔領了些許領土，以及成功獲得了一個龐大的西班牙帝國作為盟友。儘管它仍是歐洲最強大的國家，但與歐洲各國的交戰也逐步耗損本國的經濟。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Válka o španělské dědictví (1701–1714) představovala největší ozbrojený konflikt první poloviny 18. století. Její příčinou byl spor o následnictví na španělském trůně poté, co v roce 1700 vymřela španělská větev Habsburků. Konflikt skončil bez jasného vítěze. (cs)
- Ο Πόλεμος της Ισπανικής Διαδοχής (1701–1714) ήταν μείζων ευρωπαϊκή σύγκρουση που ξεκίνησε το 1701 με το θάνατο του τελευταίου Αψβούργου βασιλιά της Ισπανίας, του Καρόλου Β΄. (el)
- La milito de hispana sukcedo (1701 - 1714) estis milito inter Ludoviko la 14-a (Francio) kaj koalicio da eŭropaj regnoj sekve de la alveno al la hispana trono de lia nepo. Ĝin finis la Traktato de Utrecht. En 1712 Ludoviko antaŭvidis eblan malvenkon. Li eĉ proponis sin meti kape de sia armeo kaj tie morti batalante, aŭ fuĝi el Parizo. La lasta forta urbo, kiu defendis la reĝlandon, estis Douai, sieĝata de la Princo Eŭgeno de Savojo. Danke al informo de burĝo el Douai, marŝalo VILLARS sukcesis surprize sturmi la provizejon de la koalicia armeo en . (eo)
- Tharla Cogadh Chomharbas na Spáinne, 1701–1714, nuair a d’éag Séarlas II ar 1 Samhain 1700, a bhí ina rí ar an Spáinn. Chuir "Síocháin Utrecht" deireadh le . (ga)
- スペイン継承戦争（スペインけいしょうせんそう、スペイン語: Guerra de Sucesión Española）は、18世紀初めにスペイン王位の継承者を巡ってヨーロッパ諸国間で行われた戦争（1701年 - 1714年）。また、この戦争において北アメリカ大陸で行われた局地戦はアン女王戦争と呼ばれる。 この戦争に参戦した一国であるイングランド王国は、戦争期間中に「グレートブリテン王国」へと変わっているが、本記事では王位と国制に関わる箇所を除いて「イギリス」に統一している。 (ja)
- Wojna o sukcesję hiszpańską – prowadzona w latach 1701–1714 pomiędzy Wielką Brytanią, Holandią, Austrią i Sabaudią a Francją, Hiszpanią, Bawarią i Kolonią o władztwo nad Hiszpanią i dominację w Europie. W jej wyniku następcą bezdzietnie zmarłego Karola II, ostatniego Habsburga na hiszpańskim tronie, został Filip V z dynastii Burbonów. (pl)
- De Spaanse Successieoorlog (1701–1713) was een oorlog van verschillende Europese mogendheden (de "Grote Alliantie") tegen onder andere het koninkrijk Frankrijk en het Spaanse Rijk. De Geallieerden slaagden in hun opzet: ze verhinderden dat deze twee rijken geregeerd werden door Lodewijk XIV van Frankrijk. (nl)
- Spanska tronföljdskriget var ett europeiskt storkrig 1701–1714 som bottnade i oenighet angående tronföljdsfrågan i Spanien. Det fördes mellan Frankrike, kurfurstendömena Bayern och Köln samt hertigdömena Mantua och (till 1703) Savojen å ena sidan och Österrike, England, Förenade Nederländerna, Preussen, Hannover och Tysk-romerska riket samt längre fram Portugal och det från det franska förbundet avfallna Savojen å den andra. (sv)
- حرب الخلافة الإسبانية (1701-1714) هي حرب أوروبية اندلعت في أوائل القرن الثامن عشر، أشعل فتيلها موت كارلوس الثاني ملك إسبانيا في نوفمبر عام 1700، والذي لم يخلّف ذرية ترث عرش إسبانيا. رسّخت الحرب فكرة مفادها أن حقوق وراثة العرش السلالية أقل أهمية من الحفاظ على توازن القوى بين الدول الأوروبية المختلفة. ارتبطت الحرب بصراعات أخرى، أشهرها حرب الشمال العظمى بين عامي 1700 و1721، وحرب راكوتزي الاستقلالية في المجر، وتمرد الكاميسار في جنوب فرنسا، بالإضافة إلى حرب الملكة آن في أمريكا الشمالية وصراعات أخرى أصغر في مستعمرة الهند. (ar)
- La Guerra de Successió Espanyola (1701 –1714) va ser un conflicte bèl·lic internacional que, a més d'afectar el conjunt d'Europa, va incloure la Guerra de la reina Anna a l'Amèrica del Nord, com també accions de pirates i corsaris a les costes de l'Amèrica espanyola. En aquesta confrontació, a més de la successió a la corona hispànica, s'hi dirimia també la qüestió de l'equilibri de poder entre les diferents potències europees, i és considerada un dels primers conflictes globals. Hi destacaren com a generals el duc de Villars, el duc de Berwick, el duc de Marlborough i el príncep Eugeni de Savoia. (ca)
- Der Spanische Erbfolgekrieg war ein zwischen 1701 und 1714 ausgetragener dynastischer Konflikt der Herrscherhäuser Habsburg und Bourbon um die Nachfolge Karls II., des letzten Habsburgers auf dem spanischen Thron, und um das Mächtegleichgewicht in Europa. (de)
- La guerra de sucesión española fue un conflicto internacional que duró desde 1701 hasta la firma del Tratado de Utrecht en 1713, que tuvo como causa fundamental la muerte sin descendencia de Carlos II de España, último representante de la Casa de Habsburgo, y que dejó como principal consecuencia la instauración de la Casa de Borbón en el trono de España. En el interior del país, la guerra de Sucesión evolucionó hasta convertirse en una guerra civil entre borbónicos, cuyo principal apoyo lo encontraron en la Corona de Castilla, y austracistas, mayoritarios en la Corona de Aragón, cuyos últimos rescoldos no se extinguieron hasta 1714 con la capitulación de Barcelona y 1715 con la capitulación de Mallorca ante las fuerzas del rey Felipe V de España. Para la Monarquía Hispánica, las principa (es)
- Espainiako Ondorengotza Gerra nazioarteko gatazka armatua izan zen, Karlos II.a hil ostean, Espainiako Koroaren oinordekotza zela-eta, 1701-1714 bitartean gertatutakoa. Europako herrialde gehienek parte hartu zuten eta Ipar zein Hego Amerikako kostaldeetan ere borrokatu zen. Izan ere, Espainiako erregetzaren ondorengotzaz gain, Europako botere nagusien arteko oreka ere erabaki zen. (eu)
- Perang Penerus Spanyol (1701–1714) adalah perang yang meletus antara beberapa kekuatan besar Eropa yang berkaitan dengan ketakutan akan kemungkinan penyatuan antara Spanyol dan Prancis di bawah seorang raja dari Wangsa Bourbon. (in)
- The War of the Spanish Succession was a European great power conflict that took place from 1701 to 1714. The death of childless Charles II of Spain in November 1700 led to a struggle for control of the Spanish Empire between his heirs, Philip of Anjou and Charles of Austria, and their respective supporters, among them Spain, Austria, France, the Dutch Republic, Savoy and Great Britain. Related conflicts include the 1700–1721 Great Northern War, Rákóczi's War of Independence in Hungary, the Camisards revolt in southern France, Queen Anne's War in North America and minor trade wars in India and South America. (en)
- La guerre de Succession d'Espagne est un conflit ayant opposé plusieurs puissances européennes de 1701 à 1713, et dont l'enjeu était, à la suite de la mort sans descendance du dernier Habsbourg espagnol, Charles II, la succession au trône d'Espagne et, à travers elle, la domination en Europe. Dernière grande guerre de Louis XIV, elle permit à la France d'installer un monarque français à Madrid : Philippe V (deuxième fils du Dauphin et petit-fils de Louis XIV), mais avec un pouvoir réduit et un renoncement théorique définitif, pour lui et pour sa descendance, au trône de France. Ces conditions ne permettaient pas une union aussi étroite que celle espérée par Louis XIV, mais donnèrent néanmoins naissance à la dynastie des Bourbons d'Espagne, qui règne toujours sur ce pays trois siècles plus (fr)
- 스페인 왕위 계승 전쟁 (1701년 ~ 1714년)에서 유럽의 주요 열강들은 힘을 합쳐 프랑스가 스페인의 왕위를 계승하려는 것을 막아 유럽의 힘의 균형을 바꾸어 놓았다. 관련된 분쟁으로 헝가리의 , 프랑스 남부의 세벤 전쟁, 북아메리카의 앤 여왕 전쟁, 인도 식민지의 소규모 분쟁 등이 있다. 이 전쟁에서 빌라르 공작, 스튜어트 왕가의 지지자 베릭 공작, 말버러 공작, 사부아 공자 외젠 등 뛰어난 장군들의 군사적 지도력이 두드러졌다. 전쟁은 위트레흐트 조약(1713)과 (1714)으로 종결되었다. 이 조약들로 펠리페 5세는 스페인의 왕좌를 지켰으나, 프랑스의 왕위는 계승할 수 없게 되었고, 따라서 두 왕국이 합쳐질 위험은 사라졌다. 오스트리아는 이탈리아와 네덜란드에서 스페인이 소유한 영토의 대부분을 확보하게 되었다. 결과적으로 중부 유럽에 대한 프랑스의 헤게모니는 종결되었으며, 에 대한 생각은 위트레흐트 조약에서 언급된 이후부터 국제적인 질서의 일부가 되었다. 유럽에서의 전쟁은 독일과 이탈리아에서 벌어진 다른 중요한 전투와 함께 주로 스페인과 중서부 유럽(특히 저지대 국가)에서 벌어졌다. 외젠 공작과 말버러 공작은 스스로를 저지대의 군사령관으로 생각했다. (ko)
- La guerra di successione spagnola fu uno dei più importanti conflitti europei combattuti nel XVIII secolo. Il conflitto si originò dalla morte nell'anno 1700 dell'ultimo re di Spagna della casa d'Asburgo, Carlo II; la questione di chi avrebbe dovuto succedergli preoccupava i governi di tutta Europa, e i tentativi di risolvere il problema con una spartizione dell'Impero spagnolo tra i candidati eleggibili proposti dalle varie casate fallirono. Sul letto di morte Carlo II decise di affidare tutto l'Impero spagnolo al suo pronipote Filippo, nipote di re Luigi XIV di Francia; con Filippo contemporaneamente al governo della Spagna e parte della linea di successione francese, Luigi XIV avrebbe finito con il riunire due dei troni più potenti d'Europa e rompere così gli equilibri della stabilità e (it)
- Война за испанское наследство (1701—1714) — крупный европейский конфликт, начавшийся в 1701 году после смерти последнего испанского короля из династии Габсбургов, Карла II. Карл завещал все свои владения Филиппу, герцогу Анжуйскому — внуку французского короля Людовика XIV — который впоследствии стал королём Филиппом V Испанским. Война началась с попытки императора Священной Римской империи Леопольда I защитить право своей династии (также Габсбургов) на испанские владения. Когда же Людовик XIV начал более агрессивно расширять свои территории, некоторые европейские державы (главным образом Англия и Голландская республика) выступили на стороне Священной Римской империи, чтобы воспрепятствовать усилению Франции. Другие государства присоединились к союзу Франции и Испании, чтобы попытаться запо (ru)
- A Guerra da Sucessão Espanhola ocorreu entre 1701 e 1714, envolvendo diversas monarquias europeias em torno dos direitos de sucessão da coroa espanhola. Após a morte do rei Carlos II, que não deixara herdeiros, terminava a dinastia dos Áustria, ramo espanhol da Casa de Habsburgo. Com o falecimento precoce de seu sobrinho, José Fernando, príncipe da Baviera, subiu ao trono espanhol o Duque de Anjou, Filipe de Anjou, neto de Luís XIV, dando início à dinastia de Bourbon na Espanha. (pt)
- Війна́ за іспа́нську спа́дщину — війна 1701–1714 років між Великою Британією, Австрією, Нідерландами, Португалією і Данією проти Франції, Іспанії і Баварії. Конфлікт розпочався в 1701 році після смерті іспанського імператора Карла ІІ, який заповів трон Філіпу Анжуйському — внукові французького короля Людовіка XIV. Це викликало незадоволення імператора Священної Римської імперії Леопольда І, який спробував захистити свої права на володіння іспанських Габсбургів. Таким чином, на початках це був конфлікт винятково Франції та Священної Римської імперії. Проте ситуація кардинально змінилась, коли Людовік XIV почав активно розширювати свої володіння, стаючи на перешкоді реалізації інтересів Англії та Республіки Об'єднаних провінцій (Голландської Республіки). Тож, Англія, Республіка Об'єднаних п (uk)
- 西班牙王位繼承戰爭（西班牙語：Guerra de sucesión española）是1701年至1715年涉及到近乎整個歐洲和美洲的龐大衝突，這場戰爭因1700年11月西班牙王國的哈布斯堡王朝絕嗣而引發。它確立了歐洲各大國的均勢和西班牙王位的歸屬。 儘管法國為首的國家一個多世紀的持續交戰中削弱了西班牙帝國，但在1700年，西班牙帝國仍然是龐大的全球帝國，擁有西屬尼德蘭、大部分的義大利地區、菲律賓和大部分的美洲地區。西班牙王位順位靠前的繼承人為奧地利哈布斯堡王朝或法國波旁王朝的成員，任何一方得到如此龐大的帝國都將威脅歐洲其他國家的勢力，在大同盟戰爭中，歐洲各國早已見識了龐大勢力的可怕。 法國路易十四曾在1698年和1700年企圖瓜分西班牙，但遭到西班牙政府的拒絕。反而他們決定任命路易十四的孫子安茹的菲利普為繼承人。在接受王位後，菲利普於1700年11月16日被宣佈為西班牙帝國的國王。該宣言引發了戰爭，奥格斯堡同盟組成的龐大聯軍開始圍剿法國和西班牙。 法西聯軍支持的菲利普五世被確立為西班牙國王，但失去了法國王位繼承權。西班牙帝國將意大利和西屬尼德蘭讓與奧地利和薩沃伊。英國保留了它在戰爭期間佔領的直布羅陀和梅諾卡島，並在海軍上逐步取代法國成為海上第一強國。荷蘭在奧屬尼德蘭獲得了加強的防線，以抵禦法國的入侵，儘管它依然是個商業大國，但戰爭的代價永久的摧毀了他們的經濟和軍事力量。 (zh)
|
