| dbo:abstract
|
- Els Estats Shan són 34 estats de l'Estat Shan de Myanmar, dirigits per prínceps (sawpwas o saofas) fins al 1959 i repúbliques federades des del 1959. Els estats Shan reben el nom de l'ètnia shan, poble que pertany al grup dels tais. Entre certs grups que s'identifiquen com a tai, el nom del regne de "Siam" (amb un significat ample i un xic mític) ha donat origen a altres versions del mateix nom com Shan o Assam. (ca)
- دول شان (1885–1948) هي مجموعة من ممالك شعب شان الصغرى دُعيت باسم موانغ، وحمل حكامها لقب تشاو فا في بورما البريطانية. كانت تلك الدول شبيهة بالولايات الأميرية في الهند البريطانية. استُخدم المصطلح «دول شان» في البداية خلال فترة الحكم البريطاني لبورما، فحمل دلالة جيوسياسية لمناطق محددة من بورما (رسميًا، دول شان المتحدة فيدراليًا، وشملت دول كاريني التي تؤلف اليوم ولايتي شان وكايا). في بعض الأحيان، استُخدم مصطلح دول شان السيامية للدلالة على دولة لان نا، ومصطلح دول شان الصينية للإشارة إلى المناطق الواقعة في يونّان الجنوبية، مثل خيشوانغبانا. ظهرت الدلائل التاريخية المتعلقة بدول شان داخل حدود الأراضي التي تشكل اليوم دولة بورما خلال فترة حكم سلالة باغان، فتأسست أول دولة من دول شان الكبرى في تلك الفترة عام 1215 في مونغاونغ، ثم في مونغناي عام 1223. تأسست تلك الدولتان، بشكل جزئي، جراء هجرة كبرى لشعب التاي الذي أسس مملكة أهوم عام 1229 ومملكة سوكوتاي عام 1253. تزايدت سلطة شان السياسية بعدما اجتاح المغول مملكة باغان عام 1287، وتمكن شعب شان من الهيمنة على العديد من المناطق الواقعة شمال وشرق بورما –من الشمال الغربي لإقليم ساجينغ وحتى تلال شان في عصرنا الحالي. كانت دول شان المؤسسة حديثًا دولًا متعددة الإثنيات احتوت عددًا لا بأس به من الأقليات الإثنية، مثل شعوب تشِن وديانغ وليزو والباو والكاشين والباروق والبرماويين. هيمنت دول شان على سياسات بورما العليا خلال الفترة الواقعة بين القرنين الثالث عشر والسادس عشر. فكانت دول شان الأكثر قوة، كمونغاونغ ومونغيانغ وثيني، تُغيْر على بورما العليا. استطاعت مونغاونغ القضاء على مملكتي ساجينغ وبينيا عام 1364. استولى اتحاد دول شان، تحت قيادة دولة مونغيانغ، على ملمكة آفا عام 1527، وحكم الاتحاد بورما العليا حتى عام 1555. كانت دول شان ممزقة لدرجة أنها لم تقوَ على مقاومة انتهاكات جيرانها الأكبر منها. في الشمال، ألحقت الصين ما يُعرف اليوم بمقاطعة يونان في ثمانينيات القرن الرابع عشر، وأبادت آخر حركة مقاومة في دول شان بحلول أربعينيات القرن الخامس عشر. في الجنوب، استولت سلالة تاونغو على جميع دول شان التي ستُعرف لاحقًا بدول شان البورمية، وذلك عام 1557. على الرغم من أن دول شان خضعت لسيادة الممالك البورمية المتمركزة في وادي نهر إيروادي، لكن زعماء دول شان (والمعروفين بلقب تشاو فا) حافظوا على درجة كبيرة من الاستقلال الذاتي. عندما حصلت بورما على استقلالها عام 1948، أصبحت دول شان المتحدة فيدراليًا تُعرف باسم دولة شان ودولة كايا ضمن اتحاد بورما، وامتلكتا حقهما في الانسحاب من الاتحاد. عندما وصلت حكومة الجنرال ني وين العسكرية إلى السلطة، ألغت دول شان وحقوق زعمائها المتمثلة بالحكم الوراثي. (ar)
- The Shan States (1885–1948) were a collection of minor Shan kingdoms called muang whose rulers bore the title saopha in British Burma. They were analogous to the princely states of British India. The term "Shan States" was first used during the British rule in Burma as a geopolitical designation for certain areas of Burma (officially, the Federated Shan States, which included the Karenni States, consisted of today's Shan State and Kayah State). In some cases, the Siamese Shan States was used to refer to Lan Na (northern Thailand) and Chinese Shan States to the Shan regions in southern Yunnan such as Xishuangbanna. Historical mention of the Shan states inside the present-day boundaries of Burma began during the period of the Pagan Dynasty; the first major Shan State of that era was founded in 1215 at Mogaung, followed by Mone in 1223. These were part of the larger Tai migration that founded the Ahom Kingdom in 1229 and the Sukhothai Kingdom in 1253. Shan political power increased after the Mongols overran Pagan in 1287 and the Shans came to dominate many of the northern to eastern areas of Burma—from northwestern Sagaing Division to the present-day Shan Hills. The newly founded Shan States were multi-ethnic states that included a substantial number of other ethnic minorities such as the Chin, Palaung, Lisu, Pa-O, Kachin, Wa, and Burmans. The Shan States were a dominant force in the politics of Upper Burma throughout the 13th to 16th centuries. The strongest Shan States, Mogaung, Mongyang and Hsenwi, constantly raided Upper Burma. Mogaung ended the kingdoms of Sagaing and Pinya in 1364. The Mohnyin-led Confederation of Shan States captured the Ava Kingdom in 1527 and ruled Upper Burma until 1555. The Shan States were too fragmented to resist the encroachment of bigger neighbours. In the north, the Chinese Ming dynasty annexed today's Yunnan in the 1380s, stamping out the final Shan resistance by the 1440s. In the south, the Toungoo dynasty captured all those Shan States that would become known as in 1557. Though the Shan States came under the suzerainty of Burmese kingdoms based in the valley of the Irrawaddy River, the Shan saophas (chiefs) retained a large degree of autonomy. When Burma gained independence in 1948, the Federated Shan States became Shan State and Kayah State of the Union of Burma with the right to secede from the Union. However, the Shan States and the saophas' hereditary rights were removed by Gen. Ne Win's military government in 1962. (en)
- Państwa Szanów – księstwa (później protektorat brytyjski) zajmujące obszary dzisiejszej Mjanmy (Birmy), Junnanu w Chinach, Laosu i Tajlandii od końca XIII w. aż do połowy wieku XX. Określenie „Państwa Szanów” było użyte po raz pierwszy w okresie brytyjskich rządów kolonialnych w Birmie dla geopolitycznego oznaczenia pewnych obszarów kraju (nazywanych oficjalnie Sfederowanymi Stanami Szanów, odpowiadających dzisiejszym stanom Szan i Kaja). W niektórych sytuacjach używano określenia Syjamskie Państwa Szanów w odniesieniu do Lanna (północna Tajlandia) oraz Chińskie Państwa Szanów w stosunku do szańskich regionów w południowym Junnanie, takich jak Xishuangbanna. (pl)
- Шанские княжества — конгломерат феодальных владений, существовавших в Средние века в северной части современной Мьянмы. Шаны, завершив свою миграцию из Юго-Западного Китая на Индокитайский полуостров, во второй половине XIII века селились в северо-восточных и северо-западных горных районах Мьянмы, охватывая полукругом равнины верховьев рек Иравади, Салуин и Ситаун (то есть собственно Мьянму). Ещё во время существования Паганского царства они создали свои протогосударственные варварские объединения во главе с собуа (князьями), и стали совершать регулярные набеги на центральные районы страны, а также постепенно мигрировать к югу. Особенно активное продвижение шанов из своих феодализирующихся княжеств по периферии страны в собственно мьянманские районы произошло с началом в 1277 году монгольского вторжения, когда паганский царь Наратихапате не смогли противостоять внутренним конфликтам и сразу двум внешним силам. После развала Паганского царства на бывшей его территории в первой половине XIV века возникли также основанные шанами царства Пинья и Сикайн, которые в своей междоусобной борьбе прибегали к помощи северных соотечественников, стоявших на более низкой ступени развития. В конечном итоге государственные структуры шанов Центральной Мьянмы были сметены шанской вольницей: в 1364 году шанские князья уничтожили Сикайн, а в 1368 — Пинью. В XIV веке началась борьба шанов с постепенно объединяющим под своей властью территорию Центральной Мьянмы Авским государством. Так как Ава воевала ещё и с монским государством Хантавади, то часто она заключала союз с шанами против монов, и пропускала шанские войска через свою территорию. В начале XV века монскому правителю Разадари удалось подкупом разрушить дружеские отношения авского двора с северными шанскими княжествами, и объединённые силы шанских князей напали на Аву и осадили столицу страны. В начале XVI века конфедерация шанских княжеств, возглавляемая усилившимся княжеством Мохньин, усилило набеги на Авское государство. В 1524 году она захватила северо-восточную часть страны с городом Бамо, а затем его войска дошли до Таемьо и Пьи. В 1527 году шаны захватили, разгромили и сожгли город Ава; последний мьянманский правитель Авы, принимавший участие в битве, был убит на своём боевом слоне выстрелом из мушкета (считается, что это — первое упоминание об использовании огнестрельного оружия в Мьянме). Затем шаны обрушились на своего бывшего союзника — царство Пьи, полагая, что оно не оказало им достаточной помощи в войне с Авой, и в 1533 году разгромили его. После этого монньинский князь Саулон, возглавлявший конфедерацию, был убит своими министрами, и наступил политический вакуум. Тем временем южная Мьянма начала объединяться под властью династии Таунгу. В 1555 году мьянманцы захватили Аву, а в последующих кампаниях продолжавшихся до 1569 года, были покорены большинство шанских княжеств вплоть до границ с Китаем и Сиамом. Шанские государственные образования были поставлены под мьянманский сюзеренитет, во всех крупных городах были поставлены мьянманские гарнизоны, князья стали приносить клятву верности мьянманскому монарху, уплачивать ежегодную дань, приходить в его армию со своими ополчениями, посылать дочерей в гарем, а сыновей — на службу во дворец.
* Мьянма в 1310 году
* Мьянма в 1450 году (ru)
- Os Estados xãs (1885–1948) eram uma coleção de reinos xãs menores chamados mueang (cidade-Estado) cujos governantes ostentavam o título de saopha na Birmânia britânica. Eles eram análogos aos Estados principescos da Índia britânica. O termo “Estados xãs” foi usado pela primeira vez durante o domínio britânico na Birmânia como uma designação geopolítica para certas áreas da Birmânia (oficialmente, os Estados xãs federados, que incluíam os Estados karenni, consistiam no atual estado Xã e no estado Caiá). Em alguns casos, os Estados xãs siameses foram usados para se referir a Lanna (norte da Tailândia) e os Estados xãs chineses às regiões xãs no sul de Iunã, como Xishuangbanna. A menção histórica dos Estados xãs dentro dos limites atuais da Birmânia começou durante o período da dinastia de Pagã; o primeiro grande Estado xã daquela época foi fundado em 1215 em Mogaung, seguido por Mong Nai em 1223. Estes faziam parte da maior migração tai que fundou o Reino de Ahom em 1229 e o Reino de Sucotai em 1253. O poder político xã aumentou depois que os mongóis invadiram Pagã em 1287 e os xãs passaram a dominar muitas das áreas do norte ao leste da Birmânia — do noroeste da região de Sagaingue às atuais colinas Xã. Os recém-fundados Estados xãs eram estados multiétnicos que incluíam um número substancial de outras minorias étnicas, como os chin, palaung, lisu, pa-O, cachins, wa e birmanes. Os Estados xãs foram uma força dominante na política da Alta Birmânia ao longo dos séculos XIII a XVI. Os Estados xãs mais fortes, Mongkawng, Mongyang e Hsenwi, constantemente invadiam a Alta Birmânia. Mogaung acabou com os reinos de Sagaingue e Pinya em 1364. A Confederação dos Estados xãs, liderada por Mohnyin, capturou o Reino de Ava em 1527 e governou a Alta Birmânia até 1555. Os Estados xãs estavam muito fragmentados para resistir à invasão de vizinhos maiores. No norte, a dinastia chinesa Ming anexou a atual Iunã na década de 1380, eliminando a resistência final xã na década de 1440. No sul, a dinastia Taungû capturou todos os Estados xãs que se tornariam conhecidos como Estados xãs birmaneses em 1557. Embora os Estados xãs estivessem sob a suserania dos reinos birmaneses baseados no vale do rio Irauádi, os saophas (chefes) xãs mantiveram um grande grau de autonomia. Quando a Birmânia conquistou a independência em 1948, os Estados Federados xãs tornaram-se o estado Xã e o estado Caiá da União da Birmânia com o direito de se separar da União. No entanto, os Estados xãs e os direitos hereditários dos saophas foram removidos pelo governo militar do general Ne Win em 1962. (pt)
- 撣族諸邦（Shan States）是英屬緬甸時期對緬甸東北部大片地區的小王國的稱呼。撣族諸邦由世襲的撣族各紹帕統治，直到20世紀中期。 “撣族諸邦”一詞最初在英國統治緬甸時被用作緬甸某些地區的地緣政治名稱。當時英國殖民政府對其的官方稱謂是，其中包括（包括今天的撣邦和克耶邦）。有些時候，也會使用「暹羅撣邦」來指代蘭納（今屬泰國），以「中國撣邦」來指代中國治下的西雙版納。 在蒲甘王朝時期，有部分撣族在緬甸北部建勐；那個時代的第一個主要撣王國於1215年在孟拱成立，隨後是1223年的孟乃。在蒙古人於1287年佔領蒲甘後，撣族的政治權力有所增加，而撣人在緬甸的北部到東部地區佔據了主導地位 - 從西北部的實皆省到現今的撣邦。 在13至16世紀，撣族諸邦是上緬甸政治的主導力量。最強的撣族政權是孟卯，孟养和木邦，不斷襲擊上緬甸。孟卯在1364年結束了實皆和彬牙王国，孟养領導的撣族聯盟於1527年奪取了阿瓦王國並統治了上緬甸直到1555年。 但撣族王國太過分散，無法抵抗大鄰國的侵犯。在北方，中國在14世紀80年代吞併了今天的雲南，在1440年代摧毀了最後的撣族抵抗力量孟卯。在南部，緬族的東吁王朝在1557年佔領了所有那些被稱為緬甸撣邦的撣族王國。儘管臣屬於伊洛瓦底江流域的緬甸王國的宗主權，但是撣族酋長保留下來很大程度的自治權。 當緬甸在1948年獲得獨立時，撣邦加入了緬甸聯邦，根據彬龍會議，他們有權脫離緬甸，然而，1962年奈溫的軍政府取消了撣邦和紹帕的世襲權利。這也是奈溫發動政變的原因，他聲稱這麼做是為了阻止緬甸聯邦的瓦解。 (zh)
- Шанські князівства — конгломерат феодальних володінь, що існували у Середньовіччі в північній частині сучасної М'янми. Шани, завершивши свою міграцію з Південно-Західного Китаю на Індокитайський півострів, у другій половині XIII століття селилися в північно-східних і північно-західних гірських районах М'янми, охоплюючи півколом рівнини верхів'їв річок Іраваді, Салуїн і Сітаун (тобто власне М'янму). Ще під час існування Паганського царства вони створили свої протодержавні варварські об'єднання на чолі з собуа (князями), і стали здійснювати регулярні набіги на центральні райони країни, а також поступово мігрувати на південь. Особливо активне просування шанів зі своїх феодалізованих князівств по периферії країни в власне м'янманські райони сталося з початком 1277 року монгольського вторгнення, коли паганські царі не змогли протистояти внутрішнім конфліктам і відразу двом зовнішнім силам. Після розвалу Паганського царства на колишній його території в першій половині XIV століття виникли також засновані шанами царства Пінья і Сікайн, які у своїй міжусобній боротьбі вдавалися до допомоги північних співвітчизників, що стояли на більш низькому ступені розвитку. Зрештою державні структури шанів Центральної М'янми були зметені шанською вольницею: в 1364 році Шанські князі знищили Сікайн, а в 1368 — Піньє. У XIV столітті почалася боротьба шанів з поступово об'єднуючою під своєю владою територію Центральної М'янми державою Ава. Так як Ава воювала ще й з монською державою Гантаваді, то часто вона укладала союз з шанами проти монів, і пропускала Шанські війська через свою територію. На початку XV століття монському правителю Разадарі вдалося підкупом зруйнувати дружні відносини авського двору з північними Шанськими князівствами, і об'єднані сили шанських князів напали на Аву і обложили столицю країни. На початку XVI століття конфедерація шанських князівств, очолювана дедалі сильнішим князівством Мохньїн, посилили набіги на Аву. У 1524 році вони захопила північно-східну частину країни з містом , а потім його війська дійшли до Таємьо і П'ї. У 1527 році шани захопили, розгромили і спалили місто Ава; останній м'янманський правитель Ави, який брав участь у битві, був убитий на своєму бойовому слоні пострілом з мушкета (вважається, що це — перша згадка про використання вогнепальної зброї в М'янмі). Потім шани обрушилися на свого колишнього союзника — царство П'ї, вважаючи, що воно не чинило їм достатньої допомоги у війні з Авою, і в 1533 році розгромили його. Після цього монїнський князь Саулон, який очолював конфедерацію, був убитий своїми міністрами, і настав політичний вакуум. Тим часом південна М'янма почала об'єднуватися під владою династії Таунгу. У 1555 році м'янманці захопили Аву, а в подальших кампаніях, які тривали до 1569 року, були підкорені більшість шанских князівств аж до кордонів з Китаєм і Сіамом. Шанські державні утворення були поставлені під м'янманський сюзеренітет, у всіх великих містах були поставлені м'янманські гарнізони, князі стали приносити клятву вірності м'янманському монарху, сплачувати щорічну данину, приходити в його армію зі своїми ополченнями, посилати дочок в гарем, а синів — на службу в палац.
* М'янма в 1310
* М'янма в 1450 році (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Els Estats Shan són 34 estats de l'Estat Shan de Myanmar, dirigits per prínceps (sawpwas o saofas) fins al 1959 i repúbliques federades des del 1959. Els estats Shan reben el nom de l'ètnia shan, poble que pertany al grup dels tais. Entre certs grups que s'identifiquen com a tai, el nom del regne de "Siam" (amb un significat ample i un xic mític) ha donat origen a altres versions del mateix nom com Shan o Assam. (ca)
- Państwa Szanów – księstwa (później protektorat brytyjski) zajmujące obszary dzisiejszej Mjanmy (Birmy), Junnanu w Chinach, Laosu i Tajlandii od końca XIII w. aż do połowy wieku XX. Określenie „Państwa Szanów” było użyte po raz pierwszy w okresie brytyjskich rządów kolonialnych w Birmie dla geopolitycznego oznaczenia pewnych obszarów kraju (nazywanych oficjalnie Sfederowanymi Stanami Szanów, odpowiadających dzisiejszym stanom Szan i Kaja). W niektórych sytuacjach używano określenia Syjamskie Państwa Szanów w odniesieniu do Lanna (północna Tajlandia) oraz Chińskie Państwa Szanów w stosunku do szańskich regionów w południowym Junnanie, takich jak Xishuangbanna. (pl)
- دول شان (1885–1948) هي مجموعة من ممالك شعب شان الصغرى دُعيت باسم موانغ، وحمل حكامها لقب تشاو فا في بورما البريطانية. كانت تلك الدول شبيهة بالولايات الأميرية في الهند البريطانية. استُخدم المصطلح «دول شان» في البداية خلال فترة الحكم البريطاني لبورما، فحمل دلالة جيوسياسية لمناطق محددة من بورما (رسميًا، دول شان المتحدة فيدراليًا، وشملت دول كاريني التي تؤلف اليوم ولايتي شان وكايا). في بعض الأحيان، استُخدم مصطلح دول شان السيامية للدلالة على دولة لان نا، ومصطلح دول شان الصينية للإشارة إلى المناطق الواقعة في يونّان الجنوبية، مثل خيشوانغبانا. (ar)
- The Shan States (1885–1948) were a collection of minor Shan kingdoms called muang whose rulers bore the title saopha in British Burma. They were analogous to the princely states of British India. The term "Shan States" was first used during the British rule in Burma as a geopolitical designation for certain areas of Burma (officially, the Federated Shan States, which included the Karenni States, consisted of today's Shan State and Kayah State). In some cases, the Siamese Shan States was used to refer to Lan Na (northern Thailand) and Chinese Shan States to the Shan regions in southern Yunnan such as Xishuangbanna. (en)
- Шанские княжества — конгломерат феодальных владений, существовавших в Средние века в северной части современной Мьянмы. Шаны, завершив свою миграцию из Юго-Западного Китая на Индокитайский полуостров, во второй половине XIII века селились в северо-восточных и северо-западных горных районах Мьянмы, охватывая полукругом равнины верховьев рек Иравади, Салуин и Ситаун (то есть собственно Мьянму). Ещё во время существования Паганского царства они создали свои протогосударственные варварские объединения во главе с собуа (князьями), и стали совершать регулярные набеги на центральные районы страны, а также постепенно мигрировать к югу. Особенно активное продвижение шанов из своих феодализирующихся княжеств по периферии страны в собственно мьянманские районы произошло с началом в 1277 году монгольс (ru)
- Os Estados xãs (1885–1948) eram uma coleção de reinos xãs menores chamados mueang (cidade-Estado) cujos governantes ostentavam o título de saopha na Birmânia britânica. Eles eram análogos aos Estados principescos da Índia britânica. Quando a Birmânia conquistou a independência em 1948, os Estados Federados xãs tornaram-se o estado Xã e o estado Caiá da União da Birmânia com o direito de se separar da União. No entanto, os Estados xãs e os direitos hereditários dos saophas foram removidos pelo governo militar do general Ne Win em 1962. (pt)
- 撣族諸邦（Shan States）是英屬緬甸時期對緬甸東北部大片地區的小王國的稱呼。撣族諸邦由世襲的撣族各紹帕統治，直到20世紀中期。 “撣族諸邦”一詞最初在英國統治緬甸時被用作緬甸某些地區的地緣政治名稱。當時英國殖民政府對其的官方稱謂是，其中包括（包括今天的撣邦和克耶邦）。有些時候，也會使用「暹羅撣邦」來指代蘭納（今屬泰國），以「中國撣邦」來指代中國治下的西雙版納。 在蒲甘王朝時期，有部分撣族在緬甸北部建勐；那個時代的第一個主要撣王國於1215年在孟拱成立，隨後是1223年的孟乃。在蒙古人於1287年佔領蒲甘後，撣族的政治權力有所增加，而撣人在緬甸的北部到東部地區佔據了主導地位 - 從西北部的實皆省到現今的撣邦。 在13至16世紀，撣族諸邦是上緬甸政治的主導力量。最強的撣族政權是孟卯，孟养和木邦，不斷襲擊上緬甸。孟卯在1364年結束了實皆和彬牙王国，孟养領導的撣族聯盟於1527年奪取了阿瓦王國並統治了上緬甸直到1555年。 但撣族王國太過分散，無法抵抗大鄰國的侵犯。在北方，中國在14世紀80年代吞併了今天的雲南，在1440年代摧毀了最後的撣族抵抗力量孟卯。在南部，緬族的東吁王朝在1557年佔領了所有那些被稱為緬甸撣邦的撣族王國。儘管臣屬於伊洛瓦底江流域的緬甸王國的宗主權，但是撣族酋長保留下來很大程度的自治權。 (zh)
- Шанські князівства — конгломерат феодальних володінь, що існували у Середньовіччі в північній частині сучасної М'янми. Шани, завершивши свою міграцію з Південно-Західного Китаю на Індокитайський півострів, у другій половині XIII століття селилися в північно-східних і північно-західних гірських районах М'янми, охоплюючи півколом рівнини верхів'їв річок Іраваді, Салуїн і Сітаун (тобто власне М'янму). Ще під час існування Паганського царства вони створили свої протодержавні варварські об'єднання на чолі з собуа (князями), і стали здійснювати регулярні набіги на центральні райони країни, а також поступово мігрувати на південь. Особливо активне просування шанів зі своїх феодалізованих князівств по периферії країни в власне м'янманські райони сталося з початком 1277 року монгольського вторгнення (uk)
|