dbo:abstract
|
- Una paràbola és una al·legoria que conté un ensenyament moral. La veu ve del llatí parabŏla i aquesta del grec παραβολή (que significa 'comparació'), i designa una forma literària consistent en un relat figurat, del qual, per analogia o semblança, es deriva un ensenyament relatiu a un tema que no és l'explícit. La paràbola té una finalitat didàctica i en podem trobar un exemple en els evangelis cristians, on Jesús utilitza diverses paràboles per ensenyar al poble. (ca)
- Podobenství neboli parabola je forma alegorie. Spočívá ve vyjádření obecné myšlenky, životní moudrosti, mravního ponaučení apod. na základě podobného výjevu či příběhu. (cs)
- Στη λογοτεχνία η παραβολή ή και , όπως λέγεται, αποτελεί αξιόλογο μέσο για την εναργέστερη παράσταση των εννοιών. Η παραβολή συγγενεύει με τη και ζωντανεύει το κάθε από τη φαντασία "δυσύλληπτο" με την ομοίωσή του με κάτι αισθητό και γνωστό. Ο Λογγίνος στο "Περί ύψους" έργο του υποστηρίζει πως η παρομοίωση και η μεταφορά «γειτνιάζουσιν». Μεγαλοπρεπείς παραβολές θεωρούνται οι αναφερόμενες από τον Όμηρο στα έπη του οι οποίες και συνεχίσθηκαν στην επική ποίηση χωρίς όμως αυτό να σημαίνει πως καταφρονούνται εκείνες της πεζογραφίας ή ακόμη και της ρητορικής (Δημοσθένης, Υπερείδης κ.ά.). Εννοείται πως οι παραβολές στη λογοτεχνία άλλοτε μεν παρουσιάζονται λεκτικά πλήρεις και αναπτυγμένες και άλλοτε συγκεκομμένες, σύντομες, συνοπτικές, πολλές φορές και στερούμενες και των εξωτερικών ακόμη γνωρισμάτων της παρομοίωσης. (el)
- المثل (جمعه: أمثال)؛ هو قصة تعليمية وجيزة قد تكون شعر أو نثر يوضح واحد أو أكثر من الدروس أو المبادئ التثقيفية. تختلف المثل عن الحكايات الرمزية بأن الحكاية الرمزية توظف الحيوانات والنباتات والجمادات أو قوى الطبيعة كشخصيات موجودة فيها، بينما تحتوي الأمثال على شخصيات من الجنس البشري. وتعتبر المثل كنوع من المماثلة. (ar)
- Parabolo estas stila figuro simila al fabelo, t. e., malgranda kaj kun morala celo. Malsame al fabelo, en ĝi agas homoj kaj ne bestoj aŭ naturaj elementoj. (eo)
- Die Parabel (altgriechisch παραβολή parabolḗ „Vergleichung, Gleichnis, Gleichheit“, lateinisch parabole und parabola) ist eine mit dem Gleichnis verwandte Form von Literatur, eine lehrhafte und kurze Erzählung. Sie wirft Fragen über die Moral und ethische Grundsätze auf, welche durch Übertragung in einen anderen Vorstellungsbereich begreifbar werden. Das im Vordergrund stehende Geschehen (Bildebene) hat eine übertragene Bedeutung (ähnlich der Allegorie). Die Lehre kann sowohl explizit als auch implizit enthalten sein. Die Parabel soll durch die Herleitung des gemeinten Allgemeinen (Sachebene) den Leser zum Nachdenken und zu einer Erkenntnis bringen. Man kann das Charakteristische dieser Literaturform im Sinne einer Eselsbrücke auch an einer geometrischen Parabel verdeutlichen: Die beiden Parabeläste stehen dann für Bild- und Sachebene der Erzählung. Im Scheitelpunkt steht das abstrakte Bindeglied zwischen Erzähltem und Gemeintem (Tertium comparationis), das der verstehende Leser sich selbst erschließen muss. Nach Zymner ist die Parabel eine Makroform der Uneigentlichkeit, die damit neben Mikroformen wie der Metapher oder der Ironie steht. (de)
- Ein Gleichnis ist eine kurze Erzählung. Sie dient zur Veranschaulichung eines Sachverhalts nicht durch einen Begriff, sondern durch bildhafte Rede. Über die Veranschaulichung hinaus wird dem Gleichnis auch verändernde Funktion zugeschrieben. Der Hörer/Leser soll sich in der Erzählung selbst entdecken können und damit eingeladen werden, seine Situation zu verändern. (de)
- Parabola, (grezieratik, parabole, konparazioa), narratibaren azpigeneroa da. Parabolak ipuin laburrak izaten dira, helburu didaktikoa duten ipuin laburrak. Protagonistak pertsonak izan ohi dira, ez animaliak, alegietan bezala. Kontaera figuratu batean oinarritzen dira. Esplizitua ez den parekotasunez edo antzekotasunez ikaskizun batera bideratzen dute entzulea edo irakurlea. Esentziaz, kontaera sinboliko batean edo ikuspen sinesgarri batean oinarrituta dagoen konparaketa da. Bibliako, Ebanjelioetako pasarte batzuk, parabolak dira. (eu)
- La parábola designa una forma literaria que consiste en un relato figurado del cual, por analogía o semejanza, se deriva una enseñanza relativa a un tema que no es el explícito. Es, en esencia, un relato simbólico o una comparación basada en una observación verosímil. La parábola tiene un fin didáctico y podemos encontrar un ejemplo de ella en los evangelios cristianos, donde Jesús narra muchas parábolas como enseñanzas al pueblo. (es)
- A parable is a succinct, didactic story, in prose or verse, that illustrates one or more instructive lessons or principles. It differs from a fable in that fables employ animals, plants, inanimate objects, or forces of nature as characters, whereas parables have human characters. A parable is a type of metaphorical analogy. Some scholars of the canonical gospels and the New Testament apply the term "parable" only to the parables of Jesus,although that is not a common restriction of the term. Parables such as the parable of the Prodigal Son are important to Jesus's teaching method. (en)
- Parabel adalah cerita rekaan untuk menyampaikan ajaran agama, moral, atau kebenaran umum dengan menggunakan perbandingan atau ibarat. Parabel berisi perumpamaan-perumpamaan yang diperluas menjadi suatu kisah singkat. Perumpamaan sendiri adalah peribahasa yang biasanya didahului oleh perkataan seperti "seolah-olah", "ibarat", "bak", "seperti", "laksana", "macam", "bagai", dan "umpama", untuk menyamakan suatu hal dengan hal lain. Oleh karena itu, parabel dapat dikatakan sebagai sebuah analogi (cerita pengandaian) yang bersifat metaforis (menggunakan kiasan untuk menjelaskan suatu hal). Parabel berbeda dengan fabel. Fabel mengibaratkan suatu hal dengan hewan, tumbuhan, benda, dan lain-lain, sedangkan parabel tetap mengandaikan suatu hal dengan karakteristik manusia. Perumpamaan Yesus dalam Injil Alkitab Kristen merupakan salah satu parabel yang paling terkenal. (in)
- Une parabole (du grec παραϐολή, « rapprochement, comparaison ») est une des variétés de l’allégorie. La parabole est une figure de rhétorique consistant en une courte histoire qui utilise les événements quotidiens pour illustrer un enseignement, une morale ou une doctrine. Tandis que celle-ci, en général, présente directement le fait qu’elle a en vue, la parabole offre, sous ses couleurs véritables, un fait qui doit servir à la démonstration d’une vérité d’un autre ordre, avec laquelle elle a une relation plus ou moins facile à saisir. « Substituez dans la parabole, dit l’abbé Girard, le véritable fait à celui qu’elle expose, vous changerez le fond du discours : substituez dans l’allégorie les véritables couleurs à celles qu’elle emprunte, vous ne changerez que la forme. » On la trouve également dans le discours argumentatif lorsqu’un récit illustre la thèse défendue pour faciliter la compréhension du lecteur. La parabole est également un récit allégorique qui permet de dispenser un enseignement moral ou religieux. Présente dans la Bible où elle joue le rôle de l’apologue et de la fable, surtout les Évangiles, qui l'ont empruntée au midrash hébreu, la parabole biblique est reprise dans les sermons des orateurs chrétiens. Le Nouveau Testament en contient un très grand nombre : le grain de sénevé ou l’Église, le Bon Samaritain ou l’amour de l’humanité, le levain ou la grâce, les loups ravisseurs sous des peaux d’agneaux ou les instituteurs de fausses doctrines, le travail des ouvriers de la vigne ou les œuvres du salut, le mauvais riche ou l’obligation de l’aumône, le bon pasteur, etc. Les paraboles sont plus fréquentes encore dans la littérature bouddhique ; les Avadana, le Hitopadekas donnent à peine l’idée des recueils plus vastes dont ils sont extraits et dont l’un s’appelle le Yu-Lin, c’est-à-dire la « Forêt de comparaisons». Nietzsche s'inspire de la prose religieuse et notamment biblique dans son Ainsi parlait Zarathoustra, qui fourmille de paraboles. Dans les littératures modernes, les Allemands surtout ont cultivé la parabole ; Lessing, Herder et Krummacher y ont particulièrement réussi. Dans le Bouc émissaire, René Girard remarque que « paraballo signifie jeter quelque chose en pâture à la foule pour apaiser son appétit de violence, de préférence une victime, un condamné à mort ; c'est ainsi qu'on se tire soi-même d'une situation épineuse, de toute évidence. C'est pour empêcher la foule de se retourner contre l'orateur que celui-ci recourt à la parabole, c'est-à-dire à la métaphore. » (fr)
- たとえ話(譬え話、たとえばなし)とは、ある事柄を理解できるようにするために、他の事柄に置き換えて説明するものである。散文でも韻文でも綴られることがあり、道徳的ないし宗教的な教訓を示すことが多い。特に西洋においては、この広義のたとえ話のうち、人間が中心になっているものを、動物や植物、無生物を自然界の力などを擬人化して登場させるものと区別する用語法が一般的になっており、人間中心で、より日常的な物語となる前者を「英語: parable」と呼んでおり、狭義での「たとえ話」はその訳語である。これに対し、超自然的、非現実的な物語としての後者は「英語: fable」と呼ばれ、日本語では「寓話」と訳されることが多い。たとえ話はまた、類推(英語: analogy)のひとつのタイプである。 広義のたとえ話は、洋の東西を問わず古代から用いられており、例えば仏典の中にも、涅槃経の「五味相生の譬」や、法華経の「法華七喩」のようなたとえ話が伝えられている。 (ja)
- 비화(比話)는 복잡하고 이해하기 어려운 내용을, 비유에 의해서 구체적인 이야기에 옮겨 알기 쉽게 설명하는, 짧고 간결한 이야기를 의미한다. 산문이나 운문 모두 가능하며, 도덕적이거나 종교적인 교훈을 나타내는 것이 많다. 특히 서양에서는 인간이 중심이 되는 비화와, 동물, 식물, 무생물, 자연계의 힘 등을 의인화해 등장시키는 이야기를 구별하는 것이 일반적이다. 이 중 인간 중심으로, 보다 일상적인 이야기를 사용한 전자를 협의의 비화(parable)라고 부르고, 초자연적, 비현실적인 이야기를 사용하는 후자는 우화(fable)라고 부른다. 또 비화는 유추(analogy)의 한 종류이다. 광의의 비화는, 양의 동서를 불문하고 고대부터 이용되고 있어 예를 들면 불전 안에도, 열반경의 '오미상생의 비유'나, 법화경의 '법화칠유'와 같은 비화가 전하고 있다. (ko)
- Een parabel (van het Griekse παραβολή parabolè wat "vergelijking" betekent – evangelisten gebruikten dit woord in de betekenis van "gelijkenis") of gelijkenis is een kort verhaal, gewoonlijk gesitueerd in het dagelijks leven, dat dient om een religieus, moreel of filosofisch idee te illustreren. (nl)
- La parabola è un racconto breve il cui scopo è spiegare un concetto difficile con uno più semplice o dare un insegnamento morale. Come anche il termine parola, etimologicamente deriva dal latino parabola (confronto, similitudine), che a sua volta proveniva dal greco παραβολή (confronto, allegoria). Il sostantivo derivava dal verbo parabállein, che significava mettere di fianco, confrontare. Parabállein proviene, a sua volta, da pará (di fianco) e bállein (lanciare). Da bállein, infatti, deriva la parola balistica. La parabola è un genere letterario reso famoso dall'uso che è stato fatto nei Vangeli con le parabole di Gesù. In realtà quelle dei Vangeli a volte non sono parabole ma allegorie o un miscuglio dei due generi letterari. Oltre alle parabole cristiane abbiamo, anche, molte altre parabole di altre religioni. Ad esempio una famosa parabola è quella de I ciechi e l'elefante, ampiamente diffusa nel subcontinente indiano. Lo specifico del genere parabola è che introduce un esempio che vuole illuminare la realtà specificata, con un unico punto di contatto tra l'immagine e la realtà. In ciò si differenzia dall'allegoria, dove i punti di contatto tra l'immagine e la realtà sono molti o addirittura tutti. (it)
- Пара́бола (от др.-греч. παραβολή «сравнение, сопоставление, подобие, приближение»):
* Небольшой рассказ иносказательного характера, имеющий поучительный смысл и особую форму повествования, которая движется как бы по кривой (параболе): начатый с отвлечённых предметов, рассказ постепенно приближается к главной теме, а затем вновь возвращается к началу, например, Притча о блудном сыне в Новом Завете.
* Жанровая форма в литературе XX века, близко стоящая к притче. (ru)
- Przypowieść, parabola – gatunek literatury moralistyczno-dydaktycznej, którego cechy formalne (schematyzm fabuły, uproszczona konstrukcja postaci, obiektywny narrator, selekcja realiów) służą właściwemu odczytaniu alegorycznego lub symbolicznego znaczenia przedstawionego świata, przekazaniu prawdy moralnej. Posługuje się narracją, w której postacie i zdarzenia pełnią role nosicieli i zarazem przykładów prawd uniwersalnych. Fabuła ulega zwykle schematyzacji, realia zaś występują w postaci zredukowanej. Interpretacja przypowieści wymaga sięgnięcia do znaczeń alegorycznych lub symbolicznych. Przypowieść była szczególnie często stosowana w literaturze religijnej Dalekiego i Bliskiego Wschodu. Wiele znanych przypowieści znajduje się w Biblii, np. przypowieść o synu marnotrawnym. Stosowana często w homiletyce i literaturze parenetycznej, inspirowała wielu pisarzy, np. Adama Mickiewicza (Księgi narodu polskiego i pielgrzymstwa polskiego) czy Alberta Camusa (Dżuma). Według André Jollesa przypowieść jest jednym z morfologicznych archetypów leżących u podstaw współczesnych gatunków literackich. (pl)
- Parábola é uma narrativa curta que, mediante o emprego de linguagem figurada, transmite um conteúdo moral, sendo por isso erroneamente confundida com a fábula. Difere do apólogo, por ser protagonizada por seres humanos. Eram muito comuns entre os hebreus e seu principal contador de parábolas foi Jesus Cristo, que possui várias parábolas registradas no Novo Testamento. Trata-se pois de uma narrativa alegórica, que, por meio de ação ou analogia, transmite preceito moral ou religioso - a exemplo das parábolas encontradas nos Evangelhos. (pt)
- При́тча — короткий рассказ в иносказательной форме, заключающий в себе нравственное поучение (мораль). (ru)
- En filosofisk parabel är en pedagogisk eller moralisk allegori med enkla motiv hämtade från åhörarens vardag, till exempel Jesu liknelser i Bibeln. (sv)
- При́тча — це твір, в основу якого покладено повчально-алегоричний сюжет, побудований на прихованому порівнянні. На відміну від багатозначності тлумачення байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея. Сюжет притчі будується в образній формі, на життєвих ситуаціях, на повсякденних спостереженнях суспільного життя. На перший погляд здається, що зміст притчі дещо прихований і мовлення притчі проводиться наздогад. Але це не так. Притчі мають надзвичайно великий зміст, колосальний задум, неабиякий замисел. Вони винятково дохідливо сприймаються. Притчі уособлюють в собі й світські ситуації, й приповідки, й народні спостереження, й загалом всю народну мудрість а в Євангелії ще й Господню науку. Багато притч Ісуса Христа описали святі євангелісти Матвій, Марко, Лука та Іван, і, безперечно, багато притч Ісуса залишилися не записані й, на жаль, не дійшли до наших днів. У перекладі з грецької мови слово «притча» — це «йти пліч-о-пліч», себто притча пліч-о-пліч ставить відоме з невідомим. Адже притча дозволяє зрівняти відому істину з невідомою. Істини в притчах подавалися у символах, образах та алегоріях Притчі були надзвичайно популярні серед Стародавніх народів Сходу і це був фольклорний, народний жанр. Народні притчі нерідко містили в собі викривальні мотиви. Притча відома за «Панчатантрою». Вона широко застосовується в Євангелії, виражаючи в алегоричній формі духовні настанови, як, приміром, «Притчі Соломона». Це збірник мудрих, моральних, наставницьких висловів, багато з яких належить царю Соломону, частину з яких він зібрав серед народу за волею Божою, що вслід за Псалтирем набули широкого вжитку за часів Київської Русі. Особливої популярності зазнала «Повість про Варлаама і Йосафа», що стала предметом наукової студії І. Франка. Цей жанр мав великий вплив на його творчість, недарма оригінальні притчі складають композиційну основу його збірки «Мій Ізмарагд» (1898). Звертаються до притчі і сучасні поети (Д. Павличко, Ліна Костенко та ін.). Позначився жанр притчі і на українському малярстві, зокрема на серії малюнків Т. Шевченка. В новітній європейській літературі притча стала одним із засобів вираження морально-філософських роздумів письменника, нерідко протилежних до загальноприйнятих, панівних у суспільстві уявлень. Тут притча не зображує, а повідомляє про певну ідею, покладаючи у свою основу принцип : оповідь немовби віддаляється від даного часопростору і, рухаючись по кривій, повертається назад, висвітлюючи явище художнього осмислення у філософсько-естетичному аспекті (Б. Брехт, Ж.-П. Сартр, А. Камю та ін.), як, наприклад, вчинив Кафка у своїх «Оповіданнях для хрестоматії». У такій новій якості спостерігається притча і в творчості сучасних українських письменників, зокрема В. Шевчука («Дім на горі», «На полі смиренному» та інші). (uk)
- Пара́бола (дав.-гр. παραβολή — порівняння, зіставлення подоба) — повчальне інакомовлення, близький до притчі жанровий різновид, в якому за стислою розповіддю про певну подію приховується кілька інших планів змісту. (uk)
|
rdfs:comment
|
- Una paràbola és una al·legoria que conté un ensenyament moral. La veu ve del llatí parabŏla i aquesta del grec παραβολή (que significa 'comparació'), i designa una forma literària consistent en un relat figurat, del qual, per analogia o semblança, es deriva un ensenyament relatiu a un tema que no és l'explícit. La paràbola té una finalitat didàctica i en podem trobar un exemple en els evangelis cristians, on Jesús utilitza diverses paràboles per ensenyar al poble. (ca)
- Podobenství neboli parabola je forma alegorie. Spočívá ve vyjádření obecné myšlenky, životní moudrosti, mravního ponaučení apod. na základě podobného výjevu či příběhu. (cs)
- المثل (جمعه: أمثال)؛ هو قصة تعليمية وجيزة قد تكون شعر أو نثر يوضح واحد أو أكثر من الدروس أو المبادئ التثقيفية. تختلف المثل عن الحكايات الرمزية بأن الحكاية الرمزية توظف الحيوانات والنباتات والجمادات أو قوى الطبيعة كشخصيات موجودة فيها، بينما تحتوي الأمثال على شخصيات من الجنس البشري. وتعتبر المثل كنوع من المماثلة. (ar)
- Parabolo estas stila figuro simila al fabelo, t. e., malgranda kaj kun morala celo. Malsame al fabelo, en ĝi agas homoj kaj ne bestoj aŭ naturaj elementoj. (eo)
- Ein Gleichnis ist eine kurze Erzählung. Sie dient zur Veranschaulichung eines Sachverhalts nicht durch einen Begriff, sondern durch bildhafte Rede. Über die Veranschaulichung hinaus wird dem Gleichnis auch verändernde Funktion zugeschrieben. Der Hörer/Leser soll sich in der Erzählung selbst entdecken können und damit eingeladen werden, seine Situation zu verändern. (de)
- Parabola, (grezieratik, parabole, konparazioa), narratibaren azpigeneroa da. Parabolak ipuin laburrak izaten dira, helburu didaktikoa duten ipuin laburrak. Protagonistak pertsonak izan ohi dira, ez animaliak, alegietan bezala. Kontaera figuratu batean oinarritzen dira. Esplizitua ez den parekotasunez edo antzekotasunez ikaskizun batera bideratzen dute entzulea edo irakurlea. Esentziaz, kontaera sinboliko batean edo ikuspen sinesgarri batean oinarrituta dagoen konparaketa da. Bibliako, Ebanjelioetako pasarte batzuk, parabolak dira. (eu)
- La parábola designa una forma literaria que consiste en un relato figurado del cual, por analogía o semejanza, se deriva una enseñanza relativa a un tema que no es el explícito. Es, en esencia, un relato simbólico o una comparación basada en una observación verosímil. La parábola tiene un fin didáctico y podemos encontrar un ejemplo de ella en los evangelios cristianos, donde Jesús narra muchas parábolas como enseñanzas al pueblo. (es)
- A parable is a succinct, didactic story, in prose or verse, that illustrates one or more instructive lessons or principles. It differs from a fable in that fables employ animals, plants, inanimate objects, or forces of nature as characters, whereas parables have human characters. A parable is a type of metaphorical analogy. Some scholars of the canonical gospels and the New Testament apply the term "parable" only to the parables of Jesus,although that is not a common restriction of the term. Parables such as the parable of the Prodigal Son are important to Jesus's teaching method. (en)
- たとえ話(譬え話、たとえばなし)とは、ある事柄を理解できるようにするために、他の事柄に置き換えて説明するものである。散文でも韻文でも綴られることがあり、道徳的ないし宗教的な教訓を示すことが多い。特に西洋においては、この広義のたとえ話のうち、人間が中心になっているものを、動物や植物、無生物を自然界の力などを擬人化して登場させるものと区別する用語法が一般的になっており、人間中心で、より日常的な物語となる前者を「英語: parable」と呼んでおり、狭義での「たとえ話」はその訳語である。これに対し、超自然的、非現実的な物語としての後者は「英語: fable」と呼ばれ、日本語では「寓話」と訳されることが多い。たとえ話はまた、類推(英語: analogy)のひとつのタイプである。 広義のたとえ話は、洋の東西を問わず古代から用いられており、例えば仏典の中にも、涅槃経の「五味相生の譬」や、法華経の「法華七喩」のようなたとえ話が伝えられている。 (ja)
- 비화(比話)는 복잡하고 이해하기 어려운 내용을, 비유에 의해서 구체적인 이야기에 옮겨 알기 쉽게 설명하는, 짧고 간결한 이야기를 의미한다. 산문이나 운문 모두 가능하며, 도덕적이거나 종교적인 교훈을 나타내는 것이 많다. 특히 서양에서는 인간이 중심이 되는 비화와, 동물, 식물, 무생물, 자연계의 힘 등을 의인화해 등장시키는 이야기를 구별하는 것이 일반적이다. 이 중 인간 중심으로, 보다 일상적인 이야기를 사용한 전자를 협의의 비화(parable)라고 부르고, 초자연적, 비현실적인 이야기를 사용하는 후자는 우화(fable)라고 부른다. 또 비화는 유추(analogy)의 한 종류이다. 광의의 비화는, 양의 동서를 불문하고 고대부터 이용되고 있어 예를 들면 불전 안에도, 열반경의 '오미상생의 비유'나, 법화경의 '법화칠유'와 같은 비화가 전하고 있다. (ko)
- Een parabel (van het Griekse παραβολή parabolè wat "vergelijking" betekent – evangelisten gebruikten dit woord in de betekenis van "gelijkenis") of gelijkenis is een kort verhaal, gewoonlijk gesitueerd in het dagelijks leven, dat dient om een religieus, moreel of filosofisch idee te illustreren. (nl)
- Пара́бола (от др.-греч. παραβολή «сравнение, сопоставление, подобие, приближение»):
* Небольшой рассказ иносказательного характера, имеющий поучительный смысл и особую форму повествования, которая движется как бы по кривой (параболе): начатый с отвлечённых предметов, рассказ постепенно приближается к главной теме, а затем вновь возвращается к началу, например, Притча о блудном сыне в Новом Завете.
* Жанровая форма в литературе XX века, близко стоящая к притче. (ru)
- Parábola é uma narrativa curta que, mediante o emprego de linguagem figurada, transmite um conteúdo moral, sendo por isso erroneamente confundida com a fábula. Difere do apólogo, por ser protagonizada por seres humanos. Eram muito comuns entre os hebreus e seu principal contador de parábolas foi Jesus Cristo, que possui várias parábolas registradas no Novo Testamento. Trata-se pois de uma narrativa alegórica, que, por meio de ação ou analogia, transmite preceito moral ou religioso - a exemplo das parábolas encontradas nos Evangelhos. (pt)
- При́тча — короткий рассказ в иносказательной форме, заключающий в себе нравственное поучение (мораль). (ru)
- En filosofisk parabel är en pedagogisk eller moralisk allegori med enkla motiv hämtade från åhörarens vardag, till exempel Jesu liknelser i Bibeln. (sv)
- Пара́бола (дав.-гр. παραβολή — порівняння, зіставлення подоба) — повчальне інакомовлення, близький до притчі жанровий різновид, в якому за стислою розповіддю про певну подію приховується кілька інших планів змісту. (uk)
- Στη λογοτεχνία η παραβολή ή και , όπως λέγεται, αποτελεί αξιόλογο μέσο για την εναργέστερη παράσταση των εννοιών. Η παραβολή συγγενεύει με τη και ζωντανεύει το κάθε από τη φαντασία "δυσύλληπτο" με την ομοίωσή του με κάτι αισθητό και γνωστό. Ο Λογγίνος στο "Περί ύψους" έργο του υποστηρίζει πως η παρομοίωση και η μεταφορά «γειτνιάζουσιν». Μεγαλοπρεπείς παραβολές θεωρούνται οι αναφερόμενες από τον Όμηρο στα έπη του οι οποίες και συνεχίσθηκαν στην επική ποίηση χωρίς όμως αυτό να σημαίνει πως καταφρονούνται εκείνες της πεζογραφίας ή ακόμη και της ρητορικής (Δημοσθένης, Υπερείδης κ.ά.). (el)
- Die Parabel (altgriechisch παραβολή parabolḗ „Vergleichung, Gleichnis, Gleichheit“, lateinisch parabole und parabola) ist eine mit dem Gleichnis verwandte Form von Literatur, eine lehrhafte und kurze Erzählung. Sie wirft Fragen über die Moral und ethische Grundsätze auf, welche durch Übertragung in einen anderen Vorstellungsbereich begreifbar werden. Das im Vordergrund stehende Geschehen (Bildebene) hat eine übertragene Bedeutung (ähnlich der Allegorie). Die Lehre kann sowohl explizit als auch implizit enthalten sein. Die Parabel soll durch die Herleitung des gemeinten Allgemeinen (Sachebene) den Leser zum Nachdenken und zu einer Erkenntnis bringen. (de)
- Parabel adalah cerita rekaan untuk menyampaikan ajaran agama, moral, atau kebenaran umum dengan menggunakan perbandingan atau ibarat. Parabel berisi perumpamaan-perumpamaan yang diperluas menjadi suatu kisah singkat. Perumpamaan sendiri adalah peribahasa yang biasanya didahului oleh perkataan seperti "seolah-olah", "ibarat", "bak", "seperti", "laksana", "macam", "bagai", dan "umpama", untuk menyamakan suatu hal dengan hal lain. Oleh karena itu, parabel dapat dikatakan sebagai sebuah analogi (cerita pengandaian) yang bersifat metaforis (menggunakan kiasan untuk menjelaskan suatu hal). (in)
- Une parabole (du grec παραϐολή, « rapprochement, comparaison ») est une des variétés de l’allégorie. La parabole est une figure de rhétorique consistant en une courte histoire qui utilise les événements quotidiens pour illustrer un enseignement, une morale ou une doctrine. Tandis que celle-ci, en général, présente directement le fait qu’elle a en vue, la parabole offre, sous ses couleurs véritables, un fait qui doit servir à la démonstration d’une vérité d’un autre ordre, avec laquelle elle a une relation plus ou moins facile à saisir. « Substituez dans la parabole, dit l’abbé Girard, le véritable fait à celui qu’elle expose, vous changerez le fond du discours : substituez dans l’allégorie les véritables couleurs à celles qu’elle emprunte, vous ne changerez que la forme. » On la trouve éga (fr)
- La parabola è un racconto breve il cui scopo è spiegare un concetto difficile con uno più semplice o dare un insegnamento morale. Come anche il termine parola, etimologicamente deriva dal latino parabola (confronto, similitudine), che a sua volta proveniva dal greco παραβολή (confronto, allegoria). Il sostantivo derivava dal verbo parabállein, che significava mettere di fianco, confrontare. Parabállein proviene, a sua volta, da pará (di fianco) e bállein (lanciare). Da bállein, infatti, deriva la parola balistica. (it)
- Przypowieść, parabola – gatunek literatury moralistyczno-dydaktycznej, którego cechy formalne (schematyzm fabuły, uproszczona konstrukcja postaci, obiektywny narrator, selekcja realiów) służą właściwemu odczytaniu alegorycznego lub symbolicznego znaczenia przedstawionego świata, przekazaniu prawdy moralnej. Posługuje się narracją, w której postacie i zdarzenia pełnią role nosicieli i zarazem przykładów prawd uniwersalnych. Według André Jollesa przypowieść jest jednym z morfologicznych archetypów leżących u podstaw współczesnych gatunków literackich. (pl)
- При́тча — це твір, в основу якого покладено повчально-алегоричний сюжет, побудований на прихованому порівнянні. На відміну від багатозначності тлумачення байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея. У перекладі з грецької мови слово «притча» — це «йти пліч-о-пліч», себто притча пліч-о-пліч ставить відоме з невідомим. Адже притча дозволяє зрівняти відому істину з невідомою. Істини в притчах подавалися у символах, образах та алегоріях У такій новій якості спостерігається притча і в творчості сучасних українських письменників, зокрема В. Шевчука («Дім на горі», «На полі смиренному» та інші). (uk)
|