Cyclopterus lumpus

? Cyclopterus lumpus
Біологічна класифікація
Посилання
Вікісховище: Cyclopterus lumpus ITIS: 167612 NCBI: 8103

Пінагор або риба-горобець (Cyclopterus lumpus — вид морських променеперих риб з родини пінагорових (Cyclopteridae), єдиний представник роду Cyclopterus. Живуть у північній частині Атлантичного океану і в морях Північного Льодовитого океану.

Самці зазвичай досягають довжини 30-40 см, а самки більші та можуть виростати до 50 см і маси 5 кг. Найбільша зареєстрована довжина тіла 61 см, а маса - 9,5 кг^[1]. У солонуватих водах Балтійського моря довжина не перевищує 20 см. Тіло високе, товсте, стисле з боків. З боків тулуба і на спині розташовані кісткові горбки. Черевні плавники утворюють присоску для прикріплення до каменів, водоростей і інших об'єктів. Голова і грудні плавці самців більші, ніж у самок. Під шкірою міститься товстий шар желеподібного жиру.

Забарвлення тіла дорослих самок сіре, іноді з блакитним або зеленим відтінком, черевна поверхня світліша або біла. Самці зазвичай темніші: від зеленувато-оливкового до червонувато-сірого кольору на спині з темними плямами з боків, черево трохи світліше. Під час нересту самці змінюють забарвлення: черево, присоска і плавники забарвлюється в яскравий оранжево-червоний колір, тіло набуває сіруватого забарвлення зі сріблястими плямами на боках, спина стає майже чорною^[2].

Після вилуплення з ікри молоді пінагори проводять кілька днів у припливних басейнах або прикріпленими присоскою до плавучих водоростей. У міру зростання молодняк переселяється у відкрите море, де починає харчуватися студенистим зоопланктоном, ікрою інших риб і дрібними ракоподібними

Нерест проходить у прибережній зоні в лютому-липні в залежності від регіону. Плодючість від 15 до 350 000 ікринок.

Ряд ознак (відсутність плавального міхура, черевна присоска) вказують на донний спосіб життя, при цьому риби попадаються в пелагічних мережах і донних тралах однаково часто. Дослідження за допомогою електронних радіоміток, закріплених на тілі риб, показало, що пінагори проводять більшу частину дня біля дна, лише іноді піднімаючись в середні морські шари. Ближче до нересту риби навпаки, частіше залишають дно і більше часу плавають у товщі води. Завдяки відсутності плавального міхура риба здатна здійснювати протягом дня швидкі переміщення від поверхні до дна. Таким чином, пінагор вважається напівпелагічною/напівдонною рибою^[3].

Цінна промислова риба. Світові улови пінагора у 2005—2010 роках варіювалися від 11,5 до 20,4 тисяч тонн. Основні країни, які видобувають цю рибу — Гренландія та Ісландія. Історично Норвегія і Канада робили значний внесок у промисел і постачання пінагора на ринок, але через зниження цін на ікру і падіння чисельності пінагора вилов скоротився. Данія і Швеція також ловлять цю рибу, але обсяг їхнього вилову в порівнянні з іншими країнами невеликий^[4].

Самок пінагора ловлять переважно з метою видобутку ікри. Сама ікра рожевого кольору, але її часто підфарбовують у червоний або чорний колір, тоді вона зовні нагадує ікру лососевих або осетрових риб. Ікра пінагора багата білками, вітамінами. Часто використовується в східній кухні. Виловлюють риб зябровою сіттю. Ісландія налагодила торгівлю м'ясом пінагора з Китаєм.

У Норвегії з 2015 року робляться спроби використовувати пінагора з метою знищення лососевих вошей у рибальських господарствах.

• Стаття про пінагора [Архівовано 16 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• Froese, Rainer and Pauly, Daniel, eds. (2012). «Cyclopterus lumpus» in FishBase. July 2012 version.
• Muus, B., JG Nielsen, P. Dahlstrom and B. Nystrom (1999). Sea Fish. pp. 180—181. ISBN 8790787005
• «Lumpfish: Cyclopterus lumpus» [Архівовано 26 січня 2018 у Wayback Machine.]. NatureGate. Retrieved 2013-12-16.
• Kells, V., and K. Carpenter (2011). A Field Guide to the Coastal Fishes from Maine to Texas . pp. 192—193. ISBN 978-0-8018-9838-9
• Mocheck, AD (1973). «Spawning behaviour of the lumpsucker Cyclopterus lumpus L». Journal of Ichthyology (13): 615—619.
• Ingólfsson, Agnar (2000-12-01). «Colonization of floating seaweed by pelagic and subtidal [Архівовано 7 березня 2018 у Wayback Machine.] benthic animals in southwestern Iceland » [Архівовано 7 березня 2018 у Wayback Machine.] Hydrobiologia. 440 (1-3): 181—189. doi: 10.1023 / A: 1004119126869. ISSN 0018-8158.
• Holst, Jens Christian (1993-08-01). «Observations on the distribution of lumpsucker (Cyclopterus lumpus, L.) in the Norwegian Sea» [Архівовано 6 березня 2017 у Wayback Machine.]. Fisheries Research. 17 (3-4): 369—372. doi: 10.1016 / 0165-7836 (93) 90136-U.
• Wheeler, A. (1969). The fishes of the British Isles and north-west Europe. London: Macmillan. ISBN 0333059557.
• Eriksen, Elena; Durif, Caroline MF; Prozorkevich, Dmitry (2014-11-01). «Lumpfish (Cyclopterus lumpus) in the Barents Sea: development of biomass and abundance indices, and spatial distribution». ICES Journal of Marine Science. 71 (9): 2398—2402. doi: 10.1093 / icesjms / fsu059. ISSN 1054-3139.
• Casey, Jill M; Myers, Ransom A (1998-10-01). «Diel variation in trawl catchability: is it as clear as day and night? ». Canadian Journal of Fisheries and Aquatic Sciences. 55 (10): 2329—2340. doi: 10.1139 / f98-120. ISSN 0706-652X.
• Johannesson, J. (2006). «Lumpfish cavier — from vessel to consumer» [Архівовано 6 листопада 2017 у Wayback Machine.]. FAO Fisheries Technical Paper. 485.
• DFO (2011). "Assessment of Lumpfish in the Gulf of St. Lawrence (3Pn, 4RST) in 2010 ". DFO Can. Sci. Advis. Sec., Sci., Advis. Rep. 2011/005.
• Marine Stewardship Council (2014 року). «Icelandic Gillnet Lumpfish Fishery» [Архівовано 29 травня 2016 у Wayback Machine.]. Public Certification Report. Retrieved 2 March 2016.
• Hui, Yiu H. (2006). Handbook of Food Science, Technology, and Engineering [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.]. CRC Press. pp. 161-9. ISBN 978-0-8493-9849-0.
• "Cleaner fish — what do they do? [Архівовано 26 січня 2018 у Wayback Machine.] - Loch Duart Salmon " [Архівовано 26 січня 2018 у Wayback Machine.]. Loch Duart Salmon. 2017-06-08. Retrieved 2017-07-05.

• Кудрявцева О. Ю. Пинагор Баренцева моря и сопредельных вод. — М. : Наука, 2008. — 164 с. — ISBN 978-5-02-036128-7.