Поляри

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поляри (зорі типу AM Геркулеса) — зорі, оптичне випромінювання яких сильно поляризоване. Значна частина їх випромінювання (1/40 — 1/4 L☉) припадає на рентгенівський діапазон. Першою відкритою системою такого типу була AM Геркулеса, від якої й походить назва цього класу об'єктів[1].
Поляри є тісними подвійними системами (період обертання зір у системі становить від 80 хвилин до 4 годин) з перетіканням речовини від вторинної компоненти — карлика пізнього спектрального класу — до головної компоненти — білого карлика з надзвичайно сильним магнітним полем. Обертання білого карлика синхронізоване (або майже синхронізоване) з його орбітальним рухом[1].

Більшу частину часу поляри перебувають у двох станах[1]:

  • «високому» (або активному)
  • «низькому»

Світність у високому стані в декілька разів більша, ніж у низькому. Перехід у низький стан зумовлений зменшенням темпу акреції, причини якого на кінець XX-го сторіччя не було з'ясовано[1].

Поляри є різновидом катаклізмічних змінних зір. У більшості катаклізмічних змінних речовина із зорі-супутника під дією гравітації білого карлика утворює акреційний диск. Однак, у системах полярів магнітне поле білого карлика є надто потужним, аби могло відбутися формування акреційного диску[2]. Натомість іонізована речовина рухається вздовж ліній магнітного поля білого карлика й випадає на його поверхню біля магнітних полюсів. Речовина, що випадає на полюс, утворює акреційну колонну, випромінювання якої домінує в системі. Зокрема, вона випромінює і в рентгені. Темп акреції на різні полюси може бути різним (як крайній випадок, акреція може відбуватися тільки на один полюс)[1].

Типова потужність магнітних полів у полярах становить від 10 мільйонів до 80 мільйонів гаусів (1000—8000 тесл). Найсильніше магнітне поле з усіх відомих катаклізмічних змінних має зоря AN Великої Ведмедиці, потужність його становить 230 мільйонів гаусів (23 кТл)[3].

Поляризація є важливою при вивченні полярів: шляхом дослідження поляризації світла можна дізнатися про геометрію подвійної системи[джерело?].

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Поляри // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 369. — ISBN 966-613-263-X.
  2. ↑ Introduction to Cataclysmic Variables. NASA. Процитовано 19-06-2013.(англ.)
  3. ↑ Krzeminski, W. and Serkowski, K. (August 1977). Extremely high circular polarization of AN Ursae Majoris. The Astrophysical Journal Letters. 216: L45. Bibcode:1977ApJ...216L..45K. doi:10.1086/182506.(англ.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Coel Hellier (2001). Cataclysmic Variable Stars: How and Why They Vary. Springer Praxis. ISBN 1-85233-211-5.


Зоря Це незавершена стаття про зорю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поляри&oldid=42386219