Лайта

Лайта
47°44′11″ пн. ш. 16°13′49″ сх. д. / 47.736277777778° пн. ш. 16.230138888889° сх. д. / 47.736277777778; 16.230138888889
Витік	Східна частина Віденського басейну
• координати	47°44′11″ пн. ш. 16°13′49″ сх. д. / 47.736277777778° пн. ш. 16.230138888889° сх. д. / 47.736277777778; 16.230138888889
Гирло	Мошонський Дунай
• координати	47°52′08″ пн. ш. 17°17′17″ сх. д. / 47.868885° пн. ш. 17.28801° сх. д. / 47.868885; 17.28801
Басейн	басейн Дунаю
Країни:	Австрія і  Угорщина
Регіон	Нижня Австрія
Довжина	180 км
Площа басейну:	2138,1 км²
Середньорічний стік	10 м³/с
Притоки:	Schwarzad, Pittend і Варме Фішаd
Медіафайли у Вікісховищі

Лайта (нім. Leitha, угор. Lajta) — річка в Австрії та Угорщині, права притока Дунаю. Несудноплавна.

Довжина — 180 км, середня витрата води близько 10 м ³/сек. На річці розташовані міста Вінер-Нойштадт, Брук-ан-дер-Лайта (Австрія) і Мошонмадьяровар (Угорщина). Останнє стоїть при впадінні Лайти в гирло Дунаю — Мошонський Дунай. Також на річці розташована низка дрібніших селищ.

Річка утворюється в Фішбахських Альпах на захід від Вінер-Нойштадт. Провідний напрям течії — на схід, біля Ніккельсдорфа входить на територію Угорщини. Між Ебенфуртом і Лайтапродерсдорфом і між Брук-ан-дер-Лайта і Гаттендорфом річка утворює межу між Нижньою Австрією і Бургенландом, яка відповідає кордону між Австрією та Угорщиною до 1921 року. На правому березі річки біля угорського кордону є Лайтські гори.

Від річки відходить кілька каналів, які живлять малі гідроелектростанції. На окремих ділянках ці канали забирають більшу частину води Лайти. У річку впадає декілька річок, у тому числі річка Шед.

Річка Лайта дала назву Цислейтанії і Транслейтанії, двом складовим частинам Австро-Угорщини, утвореним з Австро-угорської угоди 1867 року. Терміни Цислейтанія і Транслейтанія буквально означають «по цей» і «по той бік Лайти».

• Josef Lampel: Erörterungen und Materialien zur Geschichte der Leithagrenze. Blätter des Vereins für Landeskunde von Niederösterreich, 33. Jg., Nr. 6–8. Wien 1899
• Heinrich Zwittkovits: Von Cyligendorf zu Zillingdorf. Eigenverlag der Marktgemeinde Zillingdorf, 2004