Кагера
| Кагера | |
|---|---|
 | |
| 0°56′41″ пд. ш. 31°46′36″ сх. д. / 0.94472222222222° пд. ш. 31.7767° сх. д. | |
| Витік | |
| • координати | 0°56′41″ пн. ш. 31°46′36″ сх. д. / 0.94472° пн. ш. 31.77667° сх. д. |
| Гирло | впадає в озеро Вікторія за 40 км на північ від Букоби, |
| • координати | 0°56′41″ пд. ш. 31°46′36″ сх. д. / 0.94472222222222° пд. ш. 31.776666666667° сх. д. |
| Басейн | Нілу |
| Країни: |  Бурунді,  Руанда,  Танзанія і  Уганда |
| Прирічкові країни: |  Руанда,  Танзанія,  Уганда |
| Довжина | 420 (800) км |
| Площа басейну: | 60 000 км² |
| Середньорічний стік | 1500 т³/с |
| Притоки: | Лукарара, Рувіронза та ін. |
| Водойми в руслі | Вікторія |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Каге́ра (англ. Kagera) — річка в Східній Африці, протікає територією Руанди, Танзанії і Уганди, а також частково по межах між ними. Є найдовшою притокою Нілу.
Утворюється при злитті річок Ньяваронго і Рувуву неподалік від озера Рверу, звідки її довжина до гирла становить 420 км; якщо вважати від витоку річки Рукарара, який знаходиться у Бурунді біля північного краю озера Тганьїка і є найвіддаленішою від гирла точкою річкової системи Кагери, то її довжина становить близько 800 км.
Кагера тече на північ в широкій заболоченій долині, приймаючи води численних невеликих озер. Поряд з населеним пунктом Кагитумба (сходження кордонів Руанди, Танзанії і Уганди) Кагера повертає на схід і впадає в озеро Вікторія за 40 км на північ від Букоби, будучи найбільшою з річок, що впадають в це озеро. Середня річна витрата води 1500 м³/сек. Щонайдовшим притоком Кагари є Лукарара, найпівденнішим, — Рувіронза.
У верхній течії на річці знаходяться водоспад Русумо. На заболочених низинах середньої течії організований національний парк Кагера. Судноплавство здебільшого річки неможливе, єдиний порт Куака (Танзанія) в нижній течії обслуговує судна із невеликим осадом.
На річці будується ГЕС Русумо-Фоллс та планується будівництво інших.
Кагера була відкрита в 1862 році експедицією Джона Спика, хоча БСЕ вказане, що це зробив Генрі Стенлі в 1876 році. Після річка була досліджена австрійцем О. Бауманом (1892—1893) і Кандтом (1898).
Під час геноциду в Руанді тіла вбитих, кинуті в річку, масово пливли за течією в озеро Вікторія.
