Очікує на перевірку

АК-630

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АК-630
ТипЗенітна автоматична артилерійська установка
Походження СРСР
Історія використання
На озброєнні1976–дотепер
Оператори ВМФ СРСР
ВМФ Росії
ВМС України
~ 20 країн
Історія виробництва
Розроблено1976
ВиробникТуламашзавод
Характеристики
Вага3800

Вага снаряду0,39 кг
Калібр30 мм
Стволи6
Підвищеннявід - 12° до +88°
Траверс360°
Темп вогню5000
Дальність вогню
Ефективна8,1

АК-630 у Вікісховищі
Країни-експлуатанти АК-630
Червоним показані колишні експлуатанти

АК-630 — радянська шестиствольна корабельна 30-мм зенітна автоматична артилерійська установка, призначена для перехоплення швидкісних протикорабельних ракет, які летять на малій висоті.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Розробка зенітної артилерійської установки АК-630 розпочалась у 1963 році. Полігонні випробування проводились у 1972—1973 роках. Установка була прийнята на озброєння у 1976 році.

Конструкція

[ред. | ред. код]

АК-630 складається шестиствольного автомата «А-213» та пристрою управління стрільбою МР-123 «Вимпел».

Гармати

[ред. | ред. код]

Зенітний автомат АО-18 має блок зі шести стволів, які обертаються під дією порохових газів. Це дозволило реалізувати просту та надійну систему паралельного перезаряджання кожного зі стволів. Скорострільність — 5400 пострілів на хвилину.

Живлення автомата патронами здійснюється за допомогою сталевої стрічки. У початковому варіанті стрічка вкладалась у плоский магазин ємністю 2000 патронів. Наприкінці 70-х років для зменшення загальної маси установки система була модернізована. При цьому замість плоского магазину був встановлений круглий такої ж ємності. Крім того, в барбеті був змонтований додатковий бункер на 1000 патронів.

Наведення на ціль здійснюється за допомогою електрогідравлічних приводів. У горизонтальній площині система може обертатись на 360°, вертикальне наведення можливе в межах від -12° до +87°.

Охолодження стволів АК-630 відбувається за допомогою замкнутої системи, в якій циркулює вода.

Пристрій керування стрільбою

[ред. | ред. код]

Управління стрільбою здійснюється дистанційно за допомогою системи МР-123 «Вимпел». Її РЛС може також використовуватись як РЛС загального спостереження. Система дозволяє керувати вогнем двох 30-мм або 30-мм і 57-мм установок одночасно.

Після модернізації наприкінці 70-х років система «Вимпел» могла керувати вогнем 30-мм та 76-мм установок.

У випадку виходу РЛС з ладу або при стрільбі по плаваючих мінах чи берегових цілях можна використовувати виносний пульт дистанційного управління з оптичним прицілом.

Боєприпаси

[ред. | ред. код]

Боєкомплект АК-630 складається із осколково-фугасно-запалювальних снарядів ОФ-84 та осколково-трасуючих снарядів ОР-84 масою 0,39 кг.

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Тип зброї: 6-ствольна автоматична гармата
  • Калібр — 6х30-мм
  • Довжина ствола, калібрів — 54
  • Скорострільність, пострілів / хв — 4000-5000
  • Максимальний кут піднесення, град. — 88
  • Швидкість наведення у вертикальній площині, град. / С — 50
  • Швидкість наведення в горизонтальній площині, град. / С — 70
  • Ефективна дальність стрільби, км — 4 (максимальна ефективність до 1 км), балістична 8,1 км
  • Досяжність по висоті, м — 4000
  • Тип снаряда — ОФ, ОТ
  • Маса снаряда, кг — 0,39
  • Кількість готових до стрільби пострілів — 2000
  • Маса артустановки, т — 1,85

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • АК-630 — початковий варіант
  • АК-630-М — модифікований варіант із круглим магазином

Використання

[ред. | ред. код]

Зенітні установки АК-630 розміщувались на кораблях ВМФ СРСР, а також постачались у близько 20 країн.

Запропоновано встановити на ракетні катери типу «Веспа»[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Стало відомо як виглядатиме ракетний катер для ВМС України. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 11 жовтня 2018. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 10 жовтня 2018.

Література

[ред. | ред. код]
  • Шунков В. Н. Авианесущие корабли и морская авиация/Худ.обл. М. В. Драко.—Мн: ООО «Попурри», 2003—576 с.:ил. ISBN 985-438-979-0

Посилання

[ред. | ред. код]