Ĥ

Ĥ, ĥ — літера розширеної латинки, що в мові есперанто позначає глухий м'якопіднебінний фрикативний [x] або глухий язичковий фрикативний [χ]. Літера в есперанто має назву ĥo (вимовляється /xo/).

У малій літері ĥ циркумфлекс у різних шрифтах може мати різну позицію: над усією літерою, над лівим виступом або над правою частиною.

ĥ у шрифтах Code2000, Sylfaen, Pragmatika Esperanto

Оскільки на друкарських машинках ĥ зазвичай була відсутня, Людвік Заменгоф дозволяв вживати hh як заміну.

Неофіційно також вживається hx, аналогічно до інших діакритичних знаків у мові (це не призводить до плутанини, адже літери x в есперанто немає).

Ĥ завжди вживалася найрідше серед усіх літер есперантської абетки (хоча в словнику як перша літера використовується в більшій кількості слів, ніж ĵ), а більшість слів із нею мають грецьке походження, де їй відповідає хі. Оскільки остання в більшості мов перейшла в звук [k], згодом з'явилися нові еквіваленти з заміною «ĥ» на «k», зокрема, teĥniko → tekniko, ĥemio → kemio тощо. Траплялися й заміни ĥ в інших випадках, такі як Ĥino → Ĉino (китаєць).

Ці доповнення та зміни з'явилися ще до Першої світової війни, і з того моменту частою темою є неминуче зникнення літери ĥ в майбутньому. Проте сучасних прикладів заміни літери в словах дуже небагато, серед них, наприклад, koruso замість ĥoro. («хор»). Деякі слова з ĥ мають альтернативне написання, але перевага надається оригінальному (наприклад, ĥaoso).

Проте ĥ широко вживається, особливо в словах негрецького походження (ĥano, ĥoto, Liĥtenŝtejno тощо) чи тих, що мають інше значення з k замість ĥ. (Наприклад, eĥo («ехо»), ĉeĥo («чех»), ĥoro («хор») та, відповідно, eko («початок»), ĉeko («чек»), koro («серце») / horo («година»)).

• Ĉ
• Ĝ
• Ĵ
• Ŝ
• Ŭ

• Spelling Society : Esperanto spelling.