| dbo:abstract
|
- Laŭ la antikva eposo en sanskrito nome Mahabarato, Ŝakuntalo, Ŝakuntala aŭ Shakuntalá estis la filino de la apsara Menakā, kiu seksaltiris unu nokton la saĝulon Viŝuamitra. Ŝia historio, rakontita en la Mahabarato, estis teatrigita diversajn okazojn, el kiuj la plej fama estas la poezia teatraĵo Abhijñānaśākuntalam ("La ekkonilo de Ŝakuntala" aŭ "De Ŝakuntala rekonita per ĵetono") verkita de Kalidaso. En Hinduismo, Ŝakuntalo (en sanskrito: Śakuntalā) estas la edzino de Duŝjanta kaj patrino de la imperiestro Bharata. La verko Ŝakuntalo de Kalidaso markis la plej altan pinton de la Sanskrita literaturo kaj apartenis al la periodo de la Gupta imperio. Ĝi estas ĝenerale rigardita kiel majstraĵo. Ĝi estis inter la unuaj sanskritaj verkoj estantaj tradukitaj en la anglan, kaj poste estis tradukita en multajn lingvojn. (eo)
- Según el antiguo texto épico sánscrito Majabhárata, Shakuntalá era la hija de la apsarás Menakā, que sedujo por una noche al sabio Vishuamitra. Su historia, relatada en el Mahabharata, ha sido dramatizada varias veces, siendo la versión más célebre la obra de teatro escrita por Kālidāsa. (es)
- Mahabharata antzinako sanskritozko testu epikoaren arabera, Shakuntala alaba zen, gau batez jakintsua limurtu zuena. (eu)
- Sakuntala (Dewanagari: शकुन्तला; IAST: Śākuntalā शकुन्तला), dalam mitologi Hindu, adalah nama permaisuri Raja Duswanta, leluhur Pandawa dan Korawa dalam wiracarita Mahabharata. Ia merupakan Ibu dari Raja Bharata yang menurunkan keluarga Bharata. Ia juga merupakan anak angkat Bagawan Kanwa. Konon Ibu kandungnya adalah bidadari Menaka dari kahyangan. (in)
- Shâkuntalâ (« protégée des oiseaux » en sanskrit), parfois francisé en Sacontale, est un personnage de la mythologie hindoue. Elle est l’épouse du roi Dushyanta et la mère de Bharata, ancêtre éponyme de la nation indienne. Elle est mentionnée dans le Mahabharata et dans La Reconnaissance de Shâkountalâ (Abhijñānashākuntala) du poète Kâlidâsa. Guillaume Apollinaire parle d'elle dans sa Chanson du mal-aimé : L'époux royal de SacontaleLas de vaincre se réjouitQuand il la retrouva plus pâleD'attente et d'amour yeux pâlisCaressant sa gazelle mâle
* Portail du monde indien
* Portail de la mythologie (fr)
- Shakuntala (Sanskrit: Śakuntalā) is the wife of Dushyanta and the mother of Emperor Bharata. Her story is told in the Adi Parva of the ancient Indian epic Mahabharata and dramatized by many writers, the most famous adaption being Kalidasa's play Abhijñānaśākuntala (The Sign of Shakuntala). (en)
- シャクンタラー（शकुन्तला, Śakuntalā）は、インドの叙事詩『マハーバーラタ』に登場する女性で、『マハーバーラタ』に登場する主要人物たちの祖先。天女（アプサラス）のメーナカーと、クシャトリヤ出身の大聖ヴィシュヴァーミトラとの間に生まれたが、メーナカーは幼いシャクンタラーを川岸に捨て、天界に帰ってしまった。捨てられた幼児を鳥たちが囲って守っていたところにカンヴァ仙が来て、彼女を連れ帰り養女とした。彼女は鳥（シャクンタ）に守られて（ラーヤテー）いたので、シャクンタラーと名付けられた。『マハーバーラタ』には、彼女とドゥフシャンタ王との数奇な恋物語が描かれる。 (ja)
- Śakuntalā (in sanscrito: शकुन्तला) è un personaggio del poema epico indiano Mahābhārata e la protagonista di un celebre dramma del poeta indiano Kālidāsa, intitolato Abhijñānaśākuntala. Nel racconto del Mahābhārata è figlia del saggio Viśvāmitra e dell'apsaras Menaka, sposa di Duṣyanta e madre dell'imperatore Bharata. (it)
- Shakuntala är en gudom i indisk mytologi. Hon är dotter till (vedisk profet) och (vattennymf) och förekommer bland annat i Mahabharata och ett drama av Kalidasa. (sv)
- Шаку́нтала (санскр. शकुन्तला, IAST: Śakuntalā, «птичка») — персонаж индуистской мифологии, жена Душьянты и мать императора Бхараты. Её история описывается в древнеиндийском эпосе «Махабхарата» и в драме Калидасы «Абхиджняна-Шакунтала». Эта драма была первым индийским литературным произведением, переведенным на европейский (английский) язык, и привлекла всеобщее внимание и восхищение читающей публики, в том числе таких людей, как Гёте и Вильгельм Гумбольдт. Николай Карамзин, переведший несколько сцен драмы (с немецкого перевода Форстера, сделанного с английского перевода У. Джонса), писал («Московский журнал», 1792 год, часть VI): «Почти на каждой странице… находил я высочайшие красоты… Калидас для меня столь же велик, как и Гомер», и выражал надежду, «что сии благовонные цветы азиатской литературы будут приятны для многих читателей, имеющих тонкий вкус». (ru)
- Шакунтала (санскр. शकुन्तला, Śakuntalā IAST) — персонаж індуїстської міфології, дружина і мати імператора . Її історія описується в давньоіндійському епосі «Магабгарата» і в знаменитій драмі Калідаси «Абхіджняна-Шакунтала». (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Según el antiguo texto épico sánscrito Majabhárata, Shakuntalá era la hija de la apsarás Menakā, que sedujo por una noche al sabio Vishuamitra. Su historia, relatada en el Mahabharata, ha sido dramatizada varias veces, siendo la versión más célebre la obra de teatro escrita por Kālidāsa. (es)
- Mahabharata antzinako sanskritozko testu epikoaren arabera, Shakuntala alaba zen, gau batez jakintsua limurtu zuena. (eu)
- Sakuntala (Dewanagari: शकुन्तला; IAST: Śākuntalā शकुन्तला), dalam mitologi Hindu, adalah nama permaisuri Raja Duswanta, leluhur Pandawa dan Korawa dalam wiracarita Mahabharata. Ia merupakan Ibu dari Raja Bharata yang menurunkan keluarga Bharata. Ia juga merupakan anak angkat Bagawan Kanwa. Konon Ibu kandungnya adalah bidadari Menaka dari kahyangan. (in)
- Shakuntala (Sanskrit: Śakuntalā) is the wife of Dushyanta and the mother of Emperor Bharata. Her story is told in the Adi Parva of the ancient Indian epic Mahabharata and dramatized by many writers, the most famous adaption being Kalidasa's play Abhijñānaśākuntala (The Sign of Shakuntala). (en)
- シャクンタラー（शकुन्तला, Śakuntalā）は、インドの叙事詩『マハーバーラタ』に登場する女性で、『マハーバーラタ』に登場する主要人物たちの祖先。天女（アプサラス）のメーナカーと、クシャトリヤ出身の大聖ヴィシュヴァーミトラとの間に生まれたが、メーナカーは幼いシャクンタラーを川岸に捨て、天界に帰ってしまった。捨てられた幼児を鳥たちが囲って守っていたところにカンヴァ仙が来て、彼女を連れ帰り養女とした。彼女は鳥（シャクンタ）に守られて（ラーヤテー）いたので、シャクンタラーと名付けられた。『マハーバーラタ』には、彼女とドゥフシャンタ王との数奇な恋物語が描かれる。 (ja)
- Śakuntalā (in sanscrito: शकुन्तला) è un personaggio del poema epico indiano Mahābhārata e la protagonista di un celebre dramma del poeta indiano Kālidāsa, intitolato Abhijñānaśākuntala. Nel racconto del Mahābhārata è figlia del saggio Viśvāmitra e dell'apsaras Menaka, sposa di Duṣyanta e madre dell'imperatore Bharata. (it)
- Shakuntala är en gudom i indisk mytologi. Hon är dotter till (vedisk profet) och (vattennymf) och förekommer bland annat i Mahabharata och ett drama av Kalidasa. (sv)
- Шакунтала (санскр. शकुन्तला, Śakuntalā IAST) — персонаж індуїстської міфології, дружина і мати імператора . Її історія описується в давньоіндійському епосі «Магабгарата» і в знаменитій драмі Калідаси «Абхіджняна-Шакунтала». (uk)
- Laŭ la antikva eposo en sanskrito nome Mahabarato, Ŝakuntalo, Ŝakuntala aŭ Shakuntalá estis la filino de la apsara Menakā, kiu seksaltiris unu nokton la saĝulon Viŝuamitra. Ŝia historio, rakontita en la Mahabarato, estis teatrigita diversajn okazojn, el kiuj la plej fama estas la poezia teatraĵo Abhijñānaśākuntalam ("La ekkonilo de Ŝakuntala" aŭ "De Ŝakuntala rekonita per ĵetono") verkita de Kalidaso. En Hinduismo, Ŝakuntalo (en sanskrito: Śakuntalā) estas la edzino de Duŝjanta kaj patrino de la imperiestro Bharata. (eo)
- Shâkuntalâ (« protégée des oiseaux » en sanskrit), parfois francisé en Sacontale, est un personnage de la mythologie hindoue. Elle est l’épouse du roi Dushyanta et la mère de Bharata, ancêtre éponyme de la nation indienne. Elle est mentionnée dans le Mahabharata et dans La Reconnaissance de Shâkountalâ (Abhijñānashākuntala) du poète Kâlidâsa. Guillaume Apollinaire parle d'elle dans sa Chanson du mal-aimé : L'époux royal de SacontaleLas de vaincre se réjouitQuand il la retrouva plus pâleD'attente et d'amour yeux pâlisCaressant sa gazelle mâle (fr)
- Шаку́нтала (санскр. शकुन्तला, IAST: Śakuntalā, «птичка») — персонаж индуистской мифологии, жена Душьянты и мать императора Бхараты. Её история описывается в древнеиндийском эпосе «Махабхарата» и в драме Калидасы «Абхиджняна-Шакунтала». Эта драма была первым индийским литературным произведением, переведенным на европейский (английский) язык, и привлекла всеобщее внимание и восхищение читающей публики, в том числе таких людей, как Гёте и Вильгельм Гумбольдт. Николай Карамзин, переведший несколько сцен драмы (с немецкого перевода Форстера, сделанного с английского перевода У. Джонса), писал («Московский журнал», 1792 год, часть VI): «Почти на каждой странице… находил я высочайшие красоты… Калидас для меня столь же велик, как и Гомер», и выражал надежду, «что сии благовонные цветы азиатской ли (ru)
|
