| dbo:abstract
|
- كانت الدولة السامانية (وتُعرف أيضًا باسم إمبراطورية سامانيان، أو السلالة السامانية، أو الإمارة السامانية، أو ببساطة السامانيون) دولة إيرانية إسلامية سنية امتدت منذ عام 819م وحتى 999م. تمركزت الدولة في خراسان الكبرى وبلاد ما وراء النهر، وشملت الدولة في أقصى اتساع لها ما يُعرف اليوم باسم أفغانستان، وأجزاء واسعة من إيران، وطاجكستان، وتركمنستان، وأوزبكستان، وقيرغيزستان، وأجزاء من كازاخستان، وباكستان، واتخدوا سمرقند ثم بخارى عاصمة لهم. (ar)
- La dinastia samànida o dels samànides (àrab: السامانيون, as-sāmāniyyūn; persa: سامانیان, sāmāniyān) fou una nissaga persa que va regnar a la Transoxiana i després al Khorasan, primer nominalment com a dependents dels governadors del Khorasan i els tahírides del Khorasan (819-875), i després com a sobirans autònoms nominalment dependents del califat (875 al 1003). (ca)
- Die Samaniden (persisch سامانیان, DMG Sāmāniyān) waren eine persischstämmige, aus einer zoroastrischen Familie hervorgegangene muslimische Dynastie mit erheblichem politischen sowie kulturellen Einfluss. Von ihrer Hauptstadt Buchara aus herrschten bzw. regierten ihre Emire von 819 bzw. 874 bis 1005 über weite Gebiete in Transoxanien und Chorasan, unterstanden jedoch dem Kalifat der Abbasiden in Bagdad. (de)
- Οι Σαμανίδες (819-999 μ.Χ., περσικά: سامانیان) ήταν γηγενής περσική δυναστεία στο Μεγάλο Ιράν και την Κεντρική Ασία, ηγέτες της "Αυτοκρατορίας των Σαμανιδών", μετά την κατάρρευση της Αυτοκρατορίας των Σασσανιδών που προκάλεσε η αραβική κατάκτηση. Ιδρύθηκε από τον Σαμάν Χούντα, ο οποίος προσηλυτίστηκε στο Ισλάμ, παρά την καταγωγή του από τη ζωροαστρική θεοκρατική αριστοκρατία της χώρας του. Βασίλεψαν για 180 χρόνια, σε μια έκταση που περιελάμβανε τις περιοχές Χορασάν, Καμπούλ, Ρέι, Υπερωξιανή, Ταπουρία, Καρμανία, Γκοργκάν, και δυτικά από αυτές τις επαρχίες μέχρι το Ισφαχάν. Στην ακμή της δύναμής τους, ήλεγχαν μια περιοχή που εκτεινόταν νότια ως τα Όρη Σουλεϊμάν στο Πακιστάν, τη Γκάζνα και την Κανταχάρ. Ήταν απόγονοι του διάσημου Πέρση στρατηγού Μπαχράμ Τσομπίν, και εξ'αυτού κατάγονταν από τον Οίκο των Μιχράν, έναν από τους "Επτά Μεγάλους Οίκους" του Ιράν. Στην κυβέρνηση της επικράτειάς τους μιμήθηκαν το διοικητικό μοντέλο των Αββασιδών, με την Αυλή του χαλίφη και τη γενικότερη οργάνωση. Ανταμείφθηκαν για την υποστήριξη των Αββασιδών στην Υπερωξιανή και το Χορασάν, και με τις μεγάλες πόλεις-πρωτεύουσές τους στη Μπουχάρα, τη Μπαλχ, τη Σαμαρκάνδη και τη Χεράτ, διαμόρφωσαν το βασίλειό τους μετά τη νίκη τους επί των Σαφαριδών. Με τις καταβολές τους από την πόλη Μπαλχ, τμήμα τότε του Μεγάλου Χορασάν, προώθησαν τις Τέχνες, αναπτύσσοντας τις επιστήμες και τη λογοτεχνία, έλκοντας έτσι λογίους όπως τον και τον Αβικέννα. Η Μπουχάρα μάλιστα, συναγωνιζόταν σε δόξα τη Βαγδάτη των Αββασιδών. Διάφοροι επιστήμονες σημειώνουν ότι οι Σαμανίδες αναζωογόνησαν την Περσία περισσότερο από τους Βουγίδες και τους Σαφαρίδες, ενώ συνέχισαν να πατρονάρουν τους Άραβες σε σημαντικό βαθμό. Παρόλα αυτά, σε μια διάσημη , οι σαμανιδικές Αρχές διακήρυξαν ότι "εδώ, σε αυτή την περιοχή, η γλώσσα είναι η Περσική, και οι βασιλιάδες του βασιλείου είναι Πέρσες βασιλιάδες". Κατά τη διάρκεια της σαμανιδικής περιόδου σχηματίστηκε στην Κεντρική Ασία το έθνος των Τατζίκων. Η Αυτοκρατορία των Σαμανιδών θεωρείται ως το πρώτο τατζικικό κράτος, ενώ και παλαιότερες ιρανικές δυναστείες προέρχονταν από τις περιοχές ὀπου οι Τατζίκοι κατοικούν έως σήμερα (Ταχιρίδες, Σαφαρίδες, Φαριγουνίδες κλπ.). (el)
- La Samanida Imperio (perse سامانیان, Sāmāniyān), konata ankaŭ kiel Samanida dinastio, Samanida Emirlando, aŭ simple Samanidoj, estis Sunaisma Irana Imperio, kiu hegemoniis el 819 al 999. Tiu imperio estis ĉefe centrata en Granda Ĥorasano kaj Transoksiano dum sia ekzisto, sed je sia plej granda etendo, la imperio enhavis la tuton de nuntempa Afganio, kaj grandajn partojn de Irano, Turkmenio, Uzbekio, Taĝikio, Kirgizio, Kazaĥio kaj Pakistano. La Samanida ŝtato estis fondita de kvar fratoj ibn Asad; nome Nuh, Ahmad, Jahja kaj Iljas — ĉiuj el kiuj regissian propran teritorion sub suvereneco de Abasidoj. En 892, (892–907) unuigis la Samanidan ŝtaton sub nur unu reganto, kaj tio efektive metis finon al la feŭda sistemo uzita de Samanidoj. Ankaŭ dum lia regado la Samanidoj iĝis sendependaj el la Abasida aŭtoritato. La Samanida Imperio estis parto de la Irana Intertempo, kiam okazis la kreado de persiigitaj kulturo kaj identeco kiu alportis Iranan parolmanierojn kaj tradiciojn en la kerno de la Islama mondo. Tio kondukus al la formado de Turk-Persa tradicia kulturo. La Samanidoj helpis artojn, ebligante progreson de scienco kaj literaturo, kaj tiele allogante fakulojn kiaj Rudaki, Ferdoŭsio, kaj Aviceno. Kvankam sub Samanida kontrolo, Buĥaro estis rivalo de Bagdado en ties gloro. Fakuloj rimarkas ke Samanidoj revivigis la persan pli ol la Bujidoj kaj la Safaridoj, kvankam ili plue patronigis la araban je pli malgranda grado. Per fama edikto, Samanidaj aŭtoritatoj deklaris ke "ĉi tie, en tiu ĉi regiono, la lingvo estas la persa, kaj la reĝoj de tiu regno estas persaj reĝoj." (eo)
- Samandarra 874-999 bitarteko urteetan Persian agindu zuen dinastia izan zen. , Samango jaunak, sortu zuen dinastia, eta, garaian (913-942), Transoxiana, Khorasan, Seistan eta Tabaristan aldera zabaldu zen inperioa. Bukhara izan zuten hiriburu samandar dinastiako erregeek. Samandar agintariek arteak, zientziak eta literatura bultzatu zituzten bereziki. (eu)
- Les Samanides sont une dynastie iranienne qui reprend le pouvoir après la conquête arabe. (fr)
- Los samánidas o samaníes (en persa, سامانیان, transcrito como Sāmāniyān) fueron una de las primeras dinastías de emires iraníes que ejercieron su poder en las provincias orientales de Irán después de la conquista árabe. Se los recuerda principalmente por su labor de mecenazgo, fundamental en el desarrollo de la literatura persa posislámica (“neopersa”). (es)
- Dinasti Samaniyah (bahasa Persia: سلسلهٔ سامانیان), juga dikenal sebagai Kekaisaran Samaniyah atau hanya Samaniyah (819–999) (bahasa Persia: سامانیان Sāmāniyān) adalah negara dan kekaisaran Tajik yang penting di Asia Tengah dan Khorasan Raya, dinamai dari pendirinya Saman Khuda yang berubah agama menjadi Islam Sunni meskipun memiliki kebangsawanan teokratik Zoroastrian. Dinasti ini adalah dinasti Persia pertama di Iran Raya dan Asia Tengah setelah penaklukan oleh Arab dan runtuhnya Kekaisaran Sassania. (in)
- The Samanid Empire (Persian: سامانیان, romanized: Sāmāniyān) also known as the Samanian Empire, Samanid dynasty, Samanid amirate, or simply as the Samanids) was a Persianate Sunni Muslim empire, of Iranian dehqan origin. The empire was centred in Khorasan and Transoxiana; at its greatest extent encompassing modern-day Afghanistan, huge parts of Iran, Turkmenistan, Uzbekistan, Kyrgyzstan, Tajikistan, and parts of Kazakhstan and Pakistan, from 819 to 999. Four brothers—Nuh, Ahmad, Yahya, and Ilyas—founded the Samanid state. Each of them ruled territory under Abbasid suzerainty. In 892, Ismail Samani (892–907) united the Samanid state under one ruler, thus effectively putting an end to the feudal system used by the Samanids. It was also under him that the Samanids became independent of Abbasid authority. The Samanid Empire is part of the Iranian Intermezzo, which saw the creation of a Persianate culture and identity that brought Iranian speech and traditions into the fold of the Islamic world. This later contributed to the formation of the Turko-Persian culture. The Samanids promoted the arts, giving rise to the advancement of science and literature, and thus attracted scholars such as Rudaki, Ferdowsi, and Avicenna. While under Samanid control, Bukhara was a rival to Baghdad in its glory. Scholars note that the Samanids revived Persian language and culture more than the Buyids and the Saffarids while continuing to patronize Arabic for sciences as well as the religious studies. They considered themselves to be descendants of the Sasanian Empire. In a famous edict, Samanid authorities declared that "here, in this region, the language is Persian, and the kings of this realm are Persian kings." (en)
- L'impero samanide (in persiano سامانیان, Sāmāniyān, noto anche come impero samanico, dinastia samanide, emirato samanide, o semplicemente Samanidi) fu retto da una dinastia iraniana sunnita dall'819 al 999. L'impero nacque nel Grande Khorasan e nella Transoxiana e, al momento della sua massima estensione, comprendeva l'Afghanistan moderno, gran parte dell'Iran, del Turkmenistan, dell'Uzbekistan, del Kirghizistan, del Tagikistan e parti del Kazakistan e del Pakistan. Lo Stato samnide venne fondato da quattro fratelli, Nuh, Ahmad, Yahya e Ilyas. Ognuno di loro governava il proprio territorio sotto la sovranità abbaside. Nell'892, Ismail Samani (892-907) unì lo stato sotto un unico sovrano, ponendo così fine al sistema feudale utilizzato dai Samanidi. Fu anche durante il suo regno che i Samanidi divennero indipendenti dall'autorità abbaside. L'impero Samanide fu parte dell'Intermezzo iraniano, che vide la creazione di una cultura e di un'identità persiana che portò la lingua e le tradizioni iraniane all'interno del mondo islamico. Ciò in seguito contribuì alla formazione della cultura turco-persiana. I Samanidi promossero le arti, dando origine al progresso della scienza e della letteratura attrassero studiosi come Rudaki, Ferdowsi e Avicenna. Mentre era sotto il controllo dei Samanidi, Bukhara era una rivale di Baghdad. Gli studiosi notano che i Samanidi fecero rivivere la lingua e la cultura persiana più dei Buyidi e dei Saffaridi, pur continuando a patrocinare l'arabo per le scienze e gli studi religiosi. Autoritenendosi discendenti dell'Impero sasanide, in un famoso editto, le autorità samanidi dichiararono che «qui, in questa regione, la lingua è persiana, e i sovrani di questo regno sono re persiani». (it)
- 사마니얀(페르시아어: سامانیان), 또는 사만 왕조, 사만 토후국, 사만 제국은 중앙아시아의 트란스옥시아나와 이란의 호라산 지방에 있던 이슬람 왕조이다. (ko)
- サーマーン朝（サーマーンちょう、سامانيان Sāmāniyān, 873年 - 999年）は、中央アジア西南部のマー・ワラー・アンナフルとイラン東部のホラーサーンを支配したイラン系のイスラーム王朝。 首都はブハラ。中央アジア最古のイスラーム王朝の1つに数えられる。ブハラ、サマルカンド、フェルガナ、チャーチュ（タシュケント）といったウズベキスタンに含まれる都市のほか、トルクメニスタンの北東部と南西部、アフガニスタン北部、イラン東部のホラーサーン地方を支配した。 サーマーン家の君主はアッバース朝の権威のもとでの地方太守の格であるアミールの称号を名乗り、アッバース朝のカリフの宗主権のもとで支配を行ったが、イスラーム世界において独立王朝が自立の証とする事業を行い、アッバース朝の東部辺境で勢力を振るった。 サーマーン朝の時代に東西トルキスタン、およびこれらの地に居住するトルコ系遊牧民のイスラーム化が進行した。 英主イスマーイール・サーマーニーはウズベキスタンとタジキスタンで民族の英雄として高い評価が与えられ、タジキスタンの通貨単位であるソモニは、サーマーニーに由来している。このイスマーイールが事実上の王朝の創始者と見なされている。 (ja)
- De Samaniden waren een Perzische dynastie die van 819-999 heerste in Centraal-Azië. De dynastie is genoemd naar de stichter, . De dynastie wordt door de (aan de Perzen verwante) Tadzjieken beschouwd als de grondleggers van hun land Tadzjikistan. De Samaniden herstelden oud-perzische tradities en taal na de Arabische verovering. Hun gebieden bevonden zich in de streken Transoxanië, Khorasan en andere delen van Centraal-Azië. Hun hoofdsteden waren Buchara, Samarkand en Herat. In 999 werd hun land opgedeeld door de Karachaniden enerzijds en de Ghaznaviden anderzijds. (nl)
- La dinastia samanide regnò dall'819 al 1005 su Khorasan e Transoxiana ed ebbe Bukhara per capitale. I domini samanidi (819–999) Deve il suo nome a Saman Khoda, il capostipite, rappresentante della vecchia aristocrazia persiana, e fu quindi una delle prime dinastie indigene della Persia islamica. Fu vassalla degli Abbasidi da quando i quattro nipoti di Saman furono ricompensati con territori dal califfo per il loro fedele servizio, fino al regno di Ismāʿīl I che si rese di fatto indipendente. Ismāʿīl conquistò i domini dei Saffaridi (900) e degli Zayditi del Tabaristan, ed estese il suo impero su ampie zone dell'Asia centrale, sull'Afghanistan e sull'Iran orientale. I suoi successori non riuscirono a continuare la sua politica e caddero sotto l'influenza dei turchi della guardia reale (Ghaznavidi), che divennero dominanti a corte e che misero fine, insieme ai Karakhanidi, al regno samanide nel 999. L'ultimo rappresentante della dinastia, , cercò di salvare alcuni suoi territori ma fu assassinato nel 1005. I Samanidi dettero nuovo impulso alla cultura persiana, che conobbe una sorta di Rinascimento: Bukhara e Samarcanda divennero importanti centri culturali dove furono costruiti alcuni dei più significativi e importanti edifici dell'architettura islamica. Anche la letteratura e la poesia furono rivitalizzate, e gli autori tornarono a scrivere le loro opere in lingua persiana oltre che in arabo, che rimaneva comunque la lingua dominante. Questa dinastia fu responsabile dell'espansione e del rafforzamento dell'Islam sunnita nelle profondità dell'Asia centrale, fino ad allora divisa tra le fedi Zoroastriana, Buddhista Mahayana e Tengrista (animista). (it)
- Samanidzi, pers. سامانیان – dynastia pochodzenia irańskiego, panująca w Azji Środkowej w latach 819–1005. Eponimiczny protoplasta Samanidów, Samanchuda (pierwsza połowa VIII wieku), był perskim , który nawrócił się na islam na dworze umajjadzkiego namiestnika Chorasanu. W zamian za poparcie udzielone kalifowi Al-Mamunowi jego czterej wnukowie w roku 819 otrzymali namiestnictwa Samarkandy, Fergany, Czaczu (dzis. Taszkent) i Heratu. Spośród nich (zm. 864) przeżył pozostałych braci i przekazał władzę swoim synom, z najstarszym Nasrem (864–892) jako seniorem. Wraz z upadkiem rządów Tahirydów w Chorasanie Nasr stał się faktycznie niezależnym władcą Mawarannahru ze stolicą w Samarkandzie. W roku 874 na miejsce Tahirydzkiego namiestnika Buchary wprowadził on swojego młodszego brata Isma’ila (892–907). Ten swoimi sprawnymi rządami zdobył taką popularność, że w roku 888 przy poparciu miejscowej ludności rzucił wyzwanie bratu i pokonał go. Nasr pozostał jednak przy życiu, i to jako formalny zwierzchnik brata, odwdzięczając mu się zaś za okazaną wielkoduszność wyznaczył go swoim następcą. Tym samym emirem nad całą Azją Środkową został Isma’il i to „jego uznajemy za właściwego twórcę emiratu samanidzkiego”. Od roku 875 Samanidzi byli oficjalnie uznawani przez Abbasydów za ich namiestników Mawarannahru, jednak w roku 898 kalif przekazał prawa do tej prowincji Amr Ibn Lajsowi z dynastii Saffarydów, chcąc sprowokować konflikt pomiędzy nim a Isma’ilem. W latach 899–900 Samanida pobił w dwóch bitwach oddziały Saffarydów, przy czym w drugiej z nich, stoczonej w pobliżu Balchu, Amr dostał się do niewoli. Wysłany przez Isma’ila do Bagdadu, po rocznym uwięzieniu został stracony przez nie ukrywających radości ze zwycięstwa Samanidów Abbasydów. Po swoim zwycięstwie Isma’il otrzymał od kalifa nadanie Chorasanu, środkowego Iranu z Rejem i Isfahanem oraz Tabarystanu (ten ostatni trzeba jednak było dopiero zdobyć na miejscowych Alidach). Panowanie Isma’ila oraz jego następców (907–914) i (914–943) uważane jest za złoty wiek emiratu Samanidów. Podatki były niskie, Samanidzi bowiem czerpali dochody z kontroli nad szlakami karawanowymi Azji Środkowej, w tym nad głównym szlakiem „handlu niewolnikami, którymi zasilano siły zbrojne niemal wszystkich ówczesnych państw muzułmańskiego świata”. Rolnicza ludność Azji Środkowej była skutecznie chroniona przed najazdami koczowników. W roku 840 Samanidzi zdobyli Isfidżab (dzis. Sajram), a w 893 Isma’il pokonał kagana i zdobył Taraz. Pensje urzędników i żołnierzy były wypłacane regularnie, a dworski mecenat przyciągał uczonych i pisarzy. Okres ten zakończył się jednak brutalnie, kiedy po nawróceniu na isma’ilizm Nasr został zdjęty z tronu i prawdopodobnie zabity (źródła są niejasne) przez spisek sunnickich duchownych oraz konserwatywnych dowódców wojskowych. Późniejsze kłopoty Samanidów z regularnym wypłacaniem pensji niewolnym żołnierzom, na których opierała się ich armia, prowadziły do ciągłego zagrożenia buntem. Wychowywani od dziecka w lojalności w stosunku do emira tureccy dowódcy pomimo to nie wahali się podejmować prób zagarnięcia jak największej władzy dla siebie. Jednocześnie postępował proces feudalizacji emiratu. Wiązał się on z rozszerzaniem systemu nadań typu „”, polegających na przekazywaniu przez państwo jego dochodów z określonego źródła danej osobie. W praktyce prowadziło to często do tworzenia się dziedzicznych posiadłości na ziemiach państwowych. Tureccy dowódcy i wielcy feudałowie rywalizowali przede wszystkim o namiestnictwo kluczowego Chorasanu. Początkowo opanował go Abu Ali Czaghani (zm. 955) z panującego w rodu wasalów Samanidów, . Za panowania małoletniego Abd al-Malika (954–961) namiestnictwo prowincji i rzeczywistą władzę w państwie przejął dowódca ghulamów Alptigin (zm. 963). Po śmierci Abd al-Malika musiał on jednak uciekać przed swoimi politycznymi przeciwnikami i na skraju emiratu założył państwo z ośrodkiem w Ghaznie, zalążek przyszłego sułtanatu Ghaznawidów. Od tej pory Chorasanem z krótkimi przerwami, lecz w sumie przez ponad czterdzieści lat, rządziła rodzina , która dążyła do jego oderwania. Jednocześnie Samanidom zaczęli zagrażać Turcy zjednoczeni pod przywództwem nawróconych na islam Karachanidów. Namiestnik Chorasanu Abu Ali Simdżuri zaproponował Karachanidzie Hasan Bughra-chanowi (zm. 992) podział ziem Samanidów – on miał zagarnąć Chorasan, zaś chan Mawarannahr. W rezultacie kiedy ten ostatni w roku 992 zaatakował, zajął Bucharę niemal bez oporu, ponieważ także dowódca ghulamów Faʾik współdziałał z Simdżurim i przeszedł na stronę Karachanidów. Niespodziewana śmierć Bughra-chana sprawiła że Turcy wycofali się, jednak emir (976–997) mógł pokonać Simdżuriego i Faʾika tylko dzięki pomocy swojego nominalnego wasala Sebüktigina (977–997), za którą musiał zapłacić oddaniem namiestnictwa Chorasanu jego synowi Mahmudowi z Ghazni. Następca Nuha, (997–999), został oślepiony i zdjęty z tronu przez ponownie służącego Samanidom Faʾika i innego Turka, . Władzę przejął teraz brat Mansura, (999), jednak nie był on w stanie stawić czoła najazdowi Ileka Nasra (998–1012/1013), który 23 października zajął Bucharę i pojmał emira. Był to właściwie koniec państwa Samanidów, chociaż o jego odbudowę walczył jeszcze brat Abd al-Malika (999–1005), który mimo przejściowych sukcesów ostatecznie zginął w roku 1005. Samanidzi ograniczali się do protokolarnych form podległości wobec kalifów, a „regularne wpływy do budżetu kalifatu zaczęli zastępować doraźnymi wpłatami lub po prostu okolicznościowymi prezentami”. Szczególne znaczenie ma fakt że to właśnie na dworze Samanidów i za ich zachętą doszło do odrodzenia języka perskiego jako medium poezji, nauki i historii. Rudaki (zm. 941), który przebywał na dworze w Bucharze, uważany jest za pierwszego wielkiego poetę języka nowoperskiego. To pod patronatem Samanidów Dakiki rozpoczął pisanie Szahname, a Ferdousi skomponował większość tego najważniejszego pomnika perskiego języka i literatury. Podstawą tego przedsięwzięcia była perska adaptacja arabskiego przekładu sasanidzkiej Chudajname (Księgi Królów) autorstwa Ibn al-Mukaffy, przygotowana pod nadzorem Samanidzkiego namiestnika Tusu . To za zachętą emira (961–976) wezyr Abu Ali Muhammad Balami sporządził perską wersję kroniki At-Tabariego i to za Samanidów przełożono na perski jego wielki komentarz do Koranu. To także pod ich patronatem rozpoczęli swoją działalność Biruni i Awicenna. Ten ostatni opisując w swojej autobiografii bibliotekę Samanidów pisał: „Nigdy w życiu nie oglądałem takiego księgozbioru, ani przedtem, ani potem”. Podsumowując, „Samanidzi zapisali się nie tylko jako ostatnia irańska dynastia Azji Środkowej, lecz jako dynastia, która potrafiła zjednoczyć to terytorium pod jedną władzą i która ocaliła od zapomnienia spuściznę dawnego Iranu”, pokazując, że „starożytna kultura irańska może być przystosowana do islamu. Na tym właśnie polegał wielki wkład Samanidów do kultury świata islamu i, oczywiście, do cywilizacyjnego dziedzictwa Iranu”. (pl)
- Samaniderna (på persiska "سامانیان") var en persisk dynasti som frigjorde sig från det arabiska kalifatet under senare hälften af 800-talet. Genom erövringar underlade de sig Buchara, Samarkand, Herat och kringliggande områden öster och söder om Kaspiska havet.Samanider var ättlingar till Saman Khoda som under Kalifa Mamun, hade stor makt och inflytande i provinsen Balkh. Grundläggaren av samanidernas rike, Nasr ibn Ahmad utsåg Buchara till sin residensstad och riket stod på höjden av makt och blomstring under första hälften av 900-talet. Saminidernas härskare mördades 1004 varefter deras område lydde under khanen i Turkestan tills det efter några år erövrades av ghaznaviderna. Med samanidernas uppkomst följde en nationell väckelse och ett upplivande av den genom islam i förfall bragta fornpersiska kulturen. Under samaniderna återupplivades den persisk litteraturen och flera berömda författare beskyddades av samanidiska kungar. Den störste poeten var Rudagi. Mausoleet över samanidernas grundare finns kvar i Buchara, Uzbekistan. (sv)
- O Império Samânida foi um Estado governado por uma dinastia iraniana que surgiu em 819 no leste do atual Irã e no Usbequistão e que se notabilizou por renovar o sentimento nacional e o aprendizado da cultura iraniana. Existiu até 999, quando a sua capital Bucara foi conquistada por tropas do Império Gasnévida e do Canato Caracânida. (pt)
- Саманидское государство (перс. امارت سامانیان; Amārat-i Sāmāniyān) (также известное как империя Саманидов, Саманидская династия, Саманидский эмират) — иранское государство, существовавшее в Средней Азии в 875—999 годах. Правящей династией были Саманиды. Столица государства — Бухара. Четыре брата — Нух, Ахмад, Яхья и Ильяс — основали Саманидское государство. Каждый из них управлял территорией под сюзеренитетом Аббасидов. В 892 году Исмаил Самани объединил государство Саманидов под властью одного правителя. Именно при нём Саманиды стали независимыми от власти Аббасидов. Саманидское государство является частью иранского интермеццо, в котором была создана персидская культура и самобытность, которые принесли иранскую речь и традиции в лоно исламского мира. Саманиды поощряли искусство, способствуя развитию науки и литературы, и таким образом привлекали таких ученых, как Рудаки, Фирдоуси и Ибн Сина. Находясь под контролем Саманидов, Бухара соперничала с Багдадом в своей славе. Ученые отмечают, что Саманиды возродили персидский язык и культуру в большей степени, чем Буиды и Саффариды, продолжая покровительствовать арабскому языку в науках, а также в религиозных исследованиях. Они считали себя потомками Сасанидов. В известном эдикте власти Саманидов заявили, что «здесь, в этом регионе, язык персидский, а цари этого царства — персидские цари». Общий бюджет Саманидского государства составлял около 45 миллионов дирхамов, из которых около 20 миллионов дирхамов было потрачено на содержание армии и государственных чиновников. (ru)
- Самани́ды (перс. سامانیان, Sāmāniyān) — иранская правящая династия, основавшая Саманидское государство, которое существовало на территории Хорасана и Мавераннахра (ныне территории Ирана, Таджикистана, Афганистана, Туркмении, Узбекистана, Киргизии, Казахстана и Пакистана) в 875—999 годах. Государство Саманидов появилось в период «иранского интермеццо», когда после арабского завоевания на Иранском нагорье стали возникать независимые государства с правителями иранского происхождения. Саманиды ведут свой род от Сасанидского шахиншаха Бахрама Чубина. Основатель династии — Саман-худат был родом из селения Саман (по разным данным, находилось вблизи Самарканда, Балха или Термеза), принял ислам во времена омейядского наместника Хорасана Асада ибн Абдуллаха аль-Касри (правил в 723—727 годах). В его честь Саман-худат назвал одного из своих сыновей «Асадом». В период правления аббасидского наместника Хорасана Гассана ибн Аббада сыновья Асада, внуки Саман-худата, были назначены правителями Самарканда (Нух ибн Асад), Ферганы (Ахмад ибн Асад), Шаша (Яхья ибн Асад) и Герата (Ильяс ибн Асад). Это было наградой за помощь халифу аль-Мамуну в борьбе с восставшим Рафи ибн Лейсом. Официальное признание государство Саманидов получило в 875 году, когда халиф аль-Мутамид пожаловал Насру ибн Ахмаду титул правителя всего Мавераннахра. Наибольшего могущества Саманиды достигли во времена правления брата Насра ибн Ахмада — Исмаила Самани (892—907). Столица Саманидов Бухара в этот период стала конкурировать с Багдадом за звание культурного центра ислама. Будучи благочестивыми мусульманами, Саманиды поддерживали миссионерскую деятельность по распространению ислама и перевод религиозной литературы с арабского языка на персидский. Они придерживались суннитской ветви ислама и ханафитской школы права, за исключением периода правления Насра II, который симпатизировал исмаилитам. (ru)
- 薩曼王朝（Samanid Empire， (波斯語：سامانیان，Sāmāniyān，也以Samanian Empire、Samanid dynasty、 Samanid amirate、或Samanids來表達)）是一個在於公元819年到999年間的遜尼派的伊朗帝國。其疆域主要集中在呼羅珊以及河中地區；版圖最大時涵蓋今日阿富汗全境、伊朗大部分、塔吉克、土庫曼、烏茲別克、吉爾吉斯、以及哈薩克和巴基斯坦部分地區。 薩曼王朝由四兄弟所建立——、、、，每位統治自己的領地，都以阿拔斯王朝為宗主國。伊斯梅爾·本·艾哈邁德（在位期間公元892年到907年在位）在公元892年將四領地統一，薩曼人的封建制度時期結束。薩曼王朝脫離阿拔斯王朝而獨立。 薩曼王朝是伊朗人中興中的一部分，波斯化社會的文化和身份在此期間誕生，讓伊朗語言和傳統進入伊斯蘭世界，後來更導致突厥-波斯文化形成。 薩曼王朝促進藝術、科學、和文學發展，因此能吸引像魯達基、菲爾多西、和伊本·西那等學者前往。薩曼王朝統治之時，布哈拉和巴格達互爭光輝。學者們注意到，薩曼王朝在復興波斯語及文化上，比白益王朝和薩法爾王朝的功勞更勝一籌，王朝也同時繼續贊助阿拉伯語的科學和宗教研究。王朝統治者認為自己是薩珊王朝的後裔。薩曼王朝朝廷在一項著名的勒令中宣示：“在此地，使用的語言是波斯語，而君王是波斯人。” (zh)
- Самані́дська держа́ва — феодальна держава, що існувала в Середній Азії в 875—999 роках. Правлячою династією були Саманіди. Столиця держави — Бухара. Саманідська держава утворилася після розпаду арабського халіфату. Її засновником вважається Ісмаїл Самані (849—907). У 1-й половині Х століття в період економічного та культурного розквіту Саманідська держава включала Мавераннахр, Хорасан, Північний і Східний Іран. Ряд державних утворень — Хорезм, Решт, Газні та інші — перебували в васальній залежності від Саманідів. Внутрішня політика держави спрямовувалася на зміцнення центральної влади, створення сильного війська. Переважала державна власність на землю і зрошувальну систему. Найважливішими містами Саманідської держави були Бухара, Самарканд, Мерв, Газні та інші. Значного розвитку набули ремесла, а також торгівля з Київською Руссю, Сирією, Візантією, Китаєм та іншими країнами. У багатьох містах виникли мусульманські школи — медресе. Своєю бібліотекою уславилася Бухара. При дворі Саманідів творили Рудакі, Фарабі. Розвивалися архітектура й будівництво. Феодальне гноблення в Державі Саманідів було причиною ряду народних виступів — 913, 930, 944 років та інші. Зростання феодальної роздробленості призвело до розпаду в кінці Х століття. Саманідська держава припинила своє існування за Мансура II (997—999), після здобуття (999) Бухари Караханідами. (uk)
- Самані́ди — династія правителів, яка владарювала у Середній Азії в 819—999 роки. Засновник династії — Саман-Худат походив із села Саман (північний Афганістан). Спочатку Саманіди захопили намісництво в Мавераннахрі та Хорасані, а від 875 року стали правителями Саманідської держави, засновником якої вважається Ісмаїл Самані (849—907). Династія Саманідів припинила своє існування за Мансура II (997—999), після здобуття (999) Бухари Караханідами. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- كانت الدولة السامانية (وتُعرف أيضًا باسم إمبراطورية سامانيان، أو السلالة السامانية، أو الإمارة السامانية، أو ببساطة السامانيون) دولة إيرانية إسلامية سنية امتدت منذ عام 819م وحتى 999م. تمركزت الدولة في خراسان الكبرى وبلاد ما وراء النهر، وشملت الدولة في أقصى اتساع لها ما يُعرف اليوم باسم أفغانستان، وأجزاء واسعة من إيران، وطاجكستان، وتركمنستان، وأوزبكستان، وقيرغيزستان، وأجزاء من كازاخستان، وباكستان، واتخدوا سمرقند ثم بخارى عاصمة لهم. (ar)
- La dinastia samànida o dels samànides (àrab: السامانيون, as-sāmāniyyūn; persa: سامانیان, sāmāniyān) fou una nissaga persa que va regnar a la Transoxiana i després al Khorasan, primer nominalment com a dependents dels governadors del Khorasan i els tahírides del Khorasan (819-875), i després com a sobirans autònoms nominalment dependents del califat (875 al 1003). (ca)
- Die Samaniden (persisch سامانیان, DMG Sāmāniyān) waren eine persischstämmige, aus einer zoroastrischen Familie hervorgegangene muslimische Dynastie mit erheblichem politischen sowie kulturellen Einfluss. Von ihrer Hauptstadt Buchara aus herrschten bzw. regierten ihre Emire von 819 bzw. 874 bis 1005 über weite Gebiete in Transoxanien und Chorasan, unterstanden jedoch dem Kalifat der Abbasiden in Bagdad. (de)
- Samandarra 874-999 bitarteko urteetan Persian agindu zuen dinastia izan zen. , Samango jaunak, sortu zuen dinastia, eta, garaian (913-942), Transoxiana, Khorasan, Seistan eta Tabaristan aldera zabaldu zen inperioa. Bukhara izan zuten hiriburu samandar dinastiako erregeek. Samandar agintariek arteak, zientziak eta literatura bultzatu zituzten bereziki. (eu)
- Les Samanides sont une dynastie iranienne qui reprend le pouvoir après la conquête arabe. (fr)
- Los samánidas o samaníes (en persa, سامانیان, transcrito como Sāmāniyān) fueron una de las primeras dinastías de emires iraníes que ejercieron su poder en las provincias orientales de Irán después de la conquista árabe. Se los recuerda principalmente por su labor de mecenazgo, fundamental en el desarrollo de la literatura persa posislámica (“neopersa”). (es)
- Dinasti Samaniyah (bahasa Persia: سلسلهٔ سامانیان), juga dikenal sebagai Kekaisaran Samaniyah atau hanya Samaniyah (819–999) (bahasa Persia: سامانیان Sāmāniyān) adalah negara dan kekaisaran Tajik yang penting di Asia Tengah dan Khorasan Raya, dinamai dari pendirinya Saman Khuda yang berubah agama menjadi Islam Sunni meskipun memiliki kebangsawanan teokratik Zoroastrian. Dinasti ini adalah dinasti Persia pertama di Iran Raya dan Asia Tengah setelah penaklukan oleh Arab dan runtuhnya Kekaisaran Sassania. (in)
- 사마니얀(페르시아어: سامانیان), 또는 사만 왕조, 사만 토후국, 사만 제국은 중앙아시아의 트란스옥시아나와 이란의 호라산 지방에 있던 이슬람 왕조이다. (ko)
- サーマーン朝（サーマーンちょう、سامانيان Sāmāniyān, 873年 - 999年）は、中央アジア西南部のマー・ワラー・アンナフルとイラン東部のホラーサーンを支配したイラン系のイスラーム王朝。 首都はブハラ。中央アジア最古のイスラーム王朝の1つに数えられる。ブハラ、サマルカンド、フェルガナ、チャーチュ（タシュケント）といったウズベキスタンに含まれる都市のほか、トルクメニスタンの北東部と南西部、アフガニスタン北部、イラン東部のホラーサーン地方を支配した。 サーマーン家の君主はアッバース朝の権威のもとでの地方太守の格であるアミールの称号を名乗り、アッバース朝のカリフの宗主権のもとで支配を行ったが、イスラーム世界において独立王朝が自立の証とする事業を行い、アッバース朝の東部辺境で勢力を振るった。 サーマーン朝の時代に東西トルキスタン、およびこれらの地に居住するトルコ系遊牧民のイスラーム化が進行した。 英主イスマーイール・サーマーニーはウズベキスタンとタジキスタンで民族の英雄として高い評価が与えられ、タジキスタンの通貨単位であるソモニは、サーマーニーに由来している。このイスマーイールが事実上の王朝の創始者と見なされている。 (ja)
- De Samaniden waren een Perzische dynastie die van 819-999 heerste in Centraal-Azië. De dynastie is genoemd naar de stichter, . De dynastie wordt door de (aan de Perzen verwante) Tadzjieken beschouwd als de grondleggers van hun land Tadzjikistan. De Samaniden herstelden oud-perzische tradities en taal na de Arabische verovering. Hun gebieden bevonden zich in de streken Transoxanië, Khorasan en andere delen van Centraal-Azië. Hun hoofdsteden waren Buchara, Samarkand en Herat. In 999 werd hun land opgedeeld door de Karachaniden enerzijds en de Ghaznaviden anderzijds. (nl)
- O Império Samânida foi um Estado governado por uma dinastia iraniana que surgiu em 819 no leste do atual Irã e no Usbequistão e que se notabilizou por renovar o sentimento nacional e o aprendizado da cultura iraniana. Existiu até 999, quando a sua capital Bucara foi conquistada por tropas do Império Gasnévida e do Canato Caracânida. (pt)
- 薩曼王朝（Samanid Empire， (波斯語：سامانیان，Sāmāniyān，也以Samanian Empire、Samanid dynasty、 Samanid amirate、或Samanids來表達)）是一個在於公元819年到999年間的遜尼派的伊朗帝國。其疆域主要集中在呼羅珊以及河中地區；版圖最大時涵蓋今日阿富汗全境、伊朗大部分、塔吉克、土庫曼、烏茲別克、吉爾吉斯、以及哈薩克和巴基斯坦部分地區。 薩曼王朝由四兄弟所建立——、、、，每位統治自己的領地，都以阿拔斯王朝為宗主國。伊斯梅爾·本·艾哈邁德（在位期間公元892年到907年在位）在公元892年將四領地統一，薩曼人的封建制度時期結束。薩曼王朝脫離阿拔斯王朝而獨立。 薩曼王朝是伊朗人中興中的一部分，波斯化社會的文化和身份在此期間誕生，讓伊朗語言和傳統進入伊斯蘭世界，後來更導致突厥-波斯文化形成。 薩曼王朝促進藝術、科學、和文學發展，因此能吸引像魯達基、菲爾多西、和伊本·西那等學者前往。薩曼王朝統治之時，布哈拉和巴格達互爭光輝。學者們注意到，薩曼王朝在復興波斯語及文化上，比白益王朝和薩法爾王朝的功勞更勝一籌，王朝也同時繼續贊助阿拉伯語的科學和宗教研究。王朝統治者認為自己是薩珊王朝的後裔。薩曼王朝朝廷在一項著名的勒令中宣示：“在此地，使用的語言是波斯語，而君王是波斯人。” (zh)
- Самані́ди — династія правителів, яка владарювала у Середній Азії в 819—999 роки. Засновник династії — Саман-Худат походив із села Саман (північний Афганістан). Спочатку Саманіди захопили намісництво в Мавераннахрі та Хорасані, а від 875 року стали правителями Саманідської держави, засновником якої вважається Ісмаїл Самані (849—907). Династія Саманідів припинила своє існування за Мансура II (997—999), після здобуття (999) Бухари Караханідами. (uk)
- Οι Σαμανίδες (819-999 μ.Χ., περσικά: سامانیان) ήταν γηγενής περσική δυναστεία στο Μεγάλο Ιράν και την Κεντρική Ασία, ηγέτες της "Αυτοκρατορίας των Σαμανιδών", μετά την κατάρρευση της Αυτοκρατορίας των Σασσανιδών που προκάλεσε η αραβική κατάκτηση. Ιδρύθηκε από τον Σαμάν Χούντα, ο οποίος προσηλυτίστηκε στο Ισλάμ, παρά την καταγωγή του από τη ζωροαστρική θεοκρατική αριστοκρατία της χώρας του. (el)
- La Samanida Imperio (perse سامانیان, Sāmāniyān), konata ankaŭ kiel Samanida dinastio, Samanida Emirlando, aŭ simple Samanidoj, estis Sunaisma Irana Imperio, kiu hegemoniis el 819 al 999. Tiu imperio estis ĉefe centrata en Granda Ĥorasano kaj Transoksiano dum sia ekzisto, sed je sia plej granda etendo, la imperio enhavis la tuton de nuntempa Afganio, kaj grandajn partojn de Irano, Turkmenio, Uzbekio, Taĝikio, Kirgizio, Kazaĥio kaj Pakistano. (eo)
- The Samanid Empire (Persian: سامانیان, romanized: Sāmāniyān) also known as the Samanian Empire, Samanid dynasty, Samanid amirate, or simply as the Samanids) was a Persianate Sunni Muslim empire, of Iranian dehqan origin. The empire was centred in Khorasan and Transoxiana; at its greatest extent encompassing modern-day Afghanistan, huge parts of Iran, Turkmenistan, Uzbekistan, Kyrgyzstan, Tajikistan, and parts of Kazakhstan and Pakistan, from 819 to 999. (en)
- La dinastia samanide regnò dall'819 al 1005 su Khorasan e Transoxiana ed ebbe Bukhara per capitale. I domini samanidi (819–999) Deve il suo nome a Saman Khoda, il capostipite, rappresentante della vecchia aristocrazia persiana, e fu quindi una delle prime dinastie indigene della Persia islamica. Fu vassalla degli Abbasidi da quando i quattro nipoti di Saman furono ricompensati con territori dal califfo per il loro fedele servizio, fino al regno di Ismāʿīl I che si rese di fatto indipendente. Ismāʿīl conquistò i domini dei Saffaridi (900) e degli Zayditi del Tabaristan, ed estese il suo impero su ampie zone dell'Asia centrale, sull'Afghanistan e sull'Iran orientale. I suoi successori non riuscirono a continuare la sua politica e caddero sotto l'influenza dei turchi della guardia reale (Ghaz (it)
- L'impero samanide (in persiano سامانیان, Sāmāniyān, noto anche come impero samanico, dinastia samanide, emirato samanide, o semplicemente Samanidi) fu retto da una dinastia iraniana sunnita dall'819 al 999. L'impero nacque nel Grande Khorasan e nella Transoxiana e, al momento della sua massima estensione, comprendeva l'Afghanistan moderno, gran parte dell'Iran, del Turkmenistan, dell'Uzbekistan, del Kirghizistan, del Tagikistan e parti del Kazakistan e del Pakistan. (it)
- Samanidzi, pers. سامانیان – dynastia pochodzenia irańskiego, panująca w Azji Środkowej w latach 819–1005. Eponimiczny protoplasta Samanidów, Samanchuda (pierwsza połowa VIII wieku), był perskim , który nawrócił się na islam na dworze umajjadzkiego namiestnika Chorasanu. W zamian za poparcie udzielone kalifowi Al-Mamunowi jego czterej wnukowie w roku 819 otrzymali namiestnictwa Samarkandy, Fergany, Czaczu (dzis. Taszkent) i Heratu. Spośród nich (zm. 864) przeżył pozostałych braci i przekazał władzę swoim synom, z najstarszym Nasrem (864–892) jako seniorem. Wraz z upadkiem rządów Tahirydów w Chorasanie Nasr stał się faktycznie niezależnym władcą Mawarannahru ze stolicą w Samarkandzie. W roku 874 na miejsce Tahirydzkiego namiestnika Buchary wprowadził on swojego młodszego brata Isma’ila (892 (pl)
- Самани́ды (перс. سامانیان, Sāmāniyān) — иранская правящая династия, основавшая Саманидское государство, которое существовало на территории Хорасана и Мавераннахра (ныне территории Ирана, Таджикистана, Афганистана, Туркмении, Узбекистана, Киргизии, Казахстана и Пакистана) в 875—999 годах. Государство Саманидов появилось в период «иранского интермеццо», когда после арабского завоевания на Иранском нагорье стали возникать независимые государства с правителями иранского происхождения. (ru)
- Саманидское государство (перс. امارت سامانیان; Amārat-i Sāmāniyān) (также известное как империя Саманидов, Саманидская династия, Саманидский эмират) — иранское государство, существовавшее в Средней Азии в 875—999 годах. Правящей династией были Саманиды. Столица государства — Бухара. Четыре брата — Нух, Ахмад, Яхья и Ильяс — основали Саманидское государство. Каждый из них управлял территорией под сюзеренитетом Аббасидов. В 892 году Исмаил Самани объединил государство Саманидов под властью одного правителя. Именно при нём Саманиды стали независимыми от власти Аббасидов. (ru)
- Samaniderna (på persiska "سامانیان") var en persisk dynasti som frigjorde sig från det arabiska kalifatet under senare hälften af 800-talet. Genom erövringar underlade de sig Buchara, Samarkand, Herat och kringliggande områden öster och söder om Kaspiska havet.Samanider var ättlingar till Saman Khoda som under Kalifa Mamun, hade stor makt och inflytande i provinsen Balkh. Grundläggaren av samanidernas rike, Nasr ibn Ahmad utsåg Buchara till sin residensstad och riket stod på höjden av makt och blomstring under första hälften av 900-talet. Saminidernas härskare mördades 1004 varefter deras område lydde under khanen i Turkestan tills det efter några år erövrades av ghaznaviderna. Med samanidernas uppkomst följde en nationell väckelse och ett upplivande av den genom islam i förfall bragta for (sv)
- Самані́дська держа́ва — феодальна держава, що існувала в Середній Азії в 875—999 роках. Правлячою династією були Саманіди. Столиця держави — Бухара. Саманідська держава утворилася після розпаду арабського халіфату. Її засновником вважається Ісмаїл Самані (849—907). У 1-й половині Х століття в період економічного та культурного розквіту Саманідська держава включала Мавераннахр, Хорасан, Північний і Східний Іран. Ряд державних утворень — Хорезм, Решт, Газні та інші — перебували в васальній залежності від Саманідів. (uk)
|
