| dbo:abstract
|
- Die Atago (jap. 愛宕) war ein Schwerer Kreuzer der Takao-Klasse der Kaiserlich Japanischen Marine im Zweiten Weltkrieg. Benannt war das Schiff nach dem Berg in der Präfektur Kyōto. (de)
- El crucero pesado Atago (愛宕 ''Atago''?) fue uno de los cuatro cruceros clase Takao diseñado para reemplazar a la clase Myōkō. Estos barcos eran rápidos, poderosos y fuertemente armados. La clase Takao de cruceros fue aprobada en el presupuesto fiscal gubernamental de 1927 como parte de la estrategia de la Armada Imperial Japonesa de formar una fuerza de ataque a largo alcance. Este crucero, del mismo modo que los de su clase, fue nombrado en honor a una montaña; en este caso el Monte Atago localizado a las afueras de Kioto. (es)
- Atago (愛宕) was the second vessel in the Takao-class heavy cruisers, active in World War II with the Imperial Japanese Navy (IJN). These were among the largest and most modern cruisers in the Japanese fleet, designed with the intention to form the backbone of a multipurpose long-range strike force. Her sister ships were Takao, Maya and Chōkai. (en)
- Le Atago (愛宕), construit de 1927 à 1932, a été la deuxième unité de la quatrième classe de croiseurs lourds mise sur cale par la Marine impériale japonaise. Avec un déplacement standard officiel (mais sous-évalué) de 9 850 tonnes, il associait une artillerie puissante, une protection satisfaisante, et une grande vitesse. Comme ses trois sister-ships, au sein de la 4e Division de Croiseurs, dont il fut souvent le navire amiral, il prit une part active aux opérations de la guerre du Pacifique. Il a fini torpillé par un sous-marin américain, à l'ouest de Palawan, à la veille de la bataille du golfe de Leyte. (fr)
- Atago (愛宕) adalah sebuah kapal penjelajah berat kedua dalam kelas Takao. Ia aktif dalam Perang Dunia II dalam naungan Angkatan Laut Kekaisaran Jepang. Ia merupakan salah satu kapal penjelajah terbesar dan paling modern dalam armada Jepang. Ia dirancang untuk menjadi tulang punggung dalam satuan penyerang multi-guna jarak jauh. (in)
- L'Atago (愛宕?) è stato un incrociatore pesante della Marina imperiale giapponese, seconda unità appartenente alla classe Takao e così chiamato in onore della montagna omonima che si eleva vicino alla città di Kyoto (isola di Honshū). Fu varato dal cantiere di Kure nel giugno 1930. Con gli altri tre esemplari della classe formò la 4ª Divisione incrociatori e negli anni trenta operò sia nelle acque nazionali, sia in quelle cinesi. All'inizio delle ostilità nel Pacifico fu aggregato alla 2ª Flotta del viceammiraglio Nobutake Kondō e coprì gli sbarchi in Malesia e nelle Filippine; fu quindi coinvolto in un'operazione di rastrellamento delle acque a sud di Giava nel marzo 1942. In giugno, dopo revisione e potenziamento della dotazione contraerea, seguì la flotta nel corso della battaglia delle Midway, nella quale non ebbe alcun ruolo, e poi a Truk in seguito allo sbarco statunitense su Guadalcanal. Durante la sfibrante campagna, fu presente agli scontri aeronavali di fine agosto e poi alla battaglia delle isole Santa Cruz (25-26 ottobre), quindi fu coinvolto nell'evacuazione finale del gennaio 1943. Per gran parte dell'anno non partecipò ad alcuna operazione degna di nota e solo in novembre fu mobilitato con il resto della 4ª Divisione per intervenire al largo dell'isola di Bougainville: il 5 novembre, mentre si trovava a Rabaul, fu quasi colpito da tre bombe nel corso di un'improvvisa incursione aerea statunitense e dovette rientrare in Giappone per le riparazioni indispensabili. Nel gennaio 1944 rientrò in servizio e spese la prima metà dell'anno in esercitazioni tra le Filippine e Singapore. Aggregato alla 1ª Flotta mobile del viceammiraglio Jisaburō Ozawa, partecipò marginalmente alla battaglia del Mare delle Filippine, risoltasi con una grave sconfitta strategica giapponese. Tornò dunque alla dipendenze della 2ª Flotta e rimase alle isole Lingga nei mesi seguenti. A metà ottobre si spostò a Brunei poiché coinvolto nel complesso attacco di superficie organizzato dall'ammiraglio Soemu Toyoda per distruggere le forze anfibie statunitensi nel Golfo di Leyte. Il mattino presto del 23 ottobre, però, rimase vittima del sommergibile , che lo colpì con quattro siluri. L'Atago fu squarciato e affondò molto rapidamente a ovest dell'isola di Palawan, tuttavia gran parte dell'equipaggio fu salvato, compreso il comandante. (it)
- 愛宕（あたご）は、日本海軍の重巡洋艦。 (ja)
- Atago (jap. 愛宕, あたご) – krążownik ciężki typu Takao japońskiej cesarskiej marynarki wojennej z okresu II wojny światowej. Zatopiony 23 października 1944 podczas bitwy o Leyte. (pl)
- «Атаго» (яп. 愛宕, по названию горы в префектуре Киото) — японский тяжёлый крейсер, первый вступивший в строй представитель типа «Такао». Построен в Курэ в 1927—1932 годах. Активно использовался в межвоенный период, в 1938—1939 годах прошёл крупную модернизацию. В ходе боевых действий на Тихоокеанском театре Второй мировой войны в первой половине 1942 года в составе 4-й дивизии крейсеров участвовал в захвате Малайи и Нидерландской Ост-Индии, будучи флагманом адмирала Кондо. В последующей Гуадалканальской кампании крейсер принял участие в сражениях у восточных Соломоновых островов, у островов Санта-Крус, втором бое у Гуадалканала и завершившей её эвакуации японских войск. В 1944 году «Атаго» участвовал в сражениях у Марианских островов и в заливе Лейте, став первой жертвой последнего: будучи флагманским кораблём адмирала Куриты, он был поражён четырьмя торпедами с американской подводной лодки «Дартер» и перевернулся спустя 20 минут. (ru)
- O Atago (愛宕 Atago?) foi um navio cruzador pesado operado pela Marinha Imperial Japonesa e a segunda embarcação da Classe Takao, depois do Takao e seguido pelo Maya e Chōkai. Sua construção começou em abril de 1927 no Arsenal Naval de Kure e foi lançado ao mar em junho de 1930, sendo comissionado na frota japonesa em março de 1932. Era armado com uma bateria principal de dez canhões de 203 milímetros montados em cinco torres de artilharia duplas, tinha um deslocamento de mais de catorze mil toneladas e conseguia alcançar uma velocidade máxima de 35 nós. O Atago foi designado para servir com a 2ª Frota, tendo o Distrito Naval de Yokosuka como seu porto de chamada. O primeiro-ministro Inukai Tsuyoshi realizou uma viagem de inspeção a bordo do cruzador em abril de 1932, enquanto em outubro de 1936 o imperador Hirohito fez um cruzeiro no navio de Kobe até Etajima, retornando no dia seguinte e participando da Revista Naval Imperial. A embarcação passou por uma modernização entre abril de 1938 e outubro de 1939, quando seu casco, superestrutura, armamentos e sistema de controle de disparo foram aprimorados. O cruzador teve uma carreira bem ativa na Segunda Guerra Mundial. Ele apoiou as invasões da Malásia e Filipinas em dezembro de 1941, no início da Guerra do Pacífico. No ano seguinte o Atago participou das batalhas do Mar de Java e Midway, além de vários confrontos no decorrer da Campanha de Guadalcanal, ajudando inclusive a danificar o couraçado USS South Dakota. O navio esteve presente na Batalha do Mar das Filipinas em junho de 1944 e depois da Batalha do Golfo de Leyte em 23 de outubro, quando afundou depois de ser torpedeado pelo submarino USS Darter. (pt)
- Атаго (Atago, яп. 愛宕) – важкий крейсер Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні. Корабель, який відносився до крейсерів типу «Такао», спорудили у 1932 році на верфі ВМФ у Куре. 2 грудня 1941-го Атаго прибув з Японії до Мако (важлива база японського ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки). Він належав до , проте у відповідності до складеного японським командуванням плану цей підрозділ не вступав у війну єдиним загоном. Атаго і ще один крейсер увійшли до складу загону великих артилерійських кораблів адмірала Кондо, який також мав два лінкори та повинен був забезпечувати прикриття вторгнення до Малаї та на північ Філіппін. 4 грудня загін полишив базу і попрямував на південь в район острова Пуло-Кондоре (наразі Коншон, неподалік від південного завершення В’єтнаму), оскільки найбільшою вважалась загроза від британських сил у Сінгапурі. Дійсно, після опівдня 9 грудня японський підводний човен повідомив про рух із Сінгапуру ворожої ескадри, головну силу якої складали 2 лінкора. На світанку 10 грудня до головних сил Кондо при’єднались ще 5 важких крейсерів, проте на цей раз вступити в бій їм не довелось, оскільки тієї ж доби японська базова авіація потопила обидва ворожі лінкора. 11 грудня Атаго разом з головними силами Кондо прибув до бухти Камрань (центральна частина В’єтнаму). З 14 по 17 грудня 1941-го Атаго разом із загоном Кондо виходив із Камрані в межах операції із проведення Другого Малайського конвою, який рушив із тієї ж бухти на добу раніше та розпочав розвантаження на півострові Малакка 16 числа. Наступна операція була пов’язана із висадкою головних сил на філіппінський острів Лусон (до того японці вже провели шість допоміжних десантів у північній частині архіпелагу, дистанційне прикриття яких провадили крейсерські загони). 20 грудня загін Кондо вийшов з Камрані, в ніч на 22 грудня 1941-го розпочалось десантування в затоці Лінгайєн (північно-західне узбережжя Лусону), яке не зустріло протидії зі сторони надводних сил союзників, а 24 грудня Атаго знову прибув у Камрань. Успішний розвиток операцій в Малаї та на Філіппінах призвів до рішення перенаправити сили Кондо на ще один бойовий напрямок, де японські війська розвивали наступ на схід Нідерландської Ост-Індії з півдня Філіппін. 8 – 11 січня 1942-го загін Атаго перейшов з Камрані до Мако, а 14 – 18 січня прослідував до Палау у західній частині Каролінських островів. З 21 по 25 січня 1942-го з’єднання Кондо виходило з Палау для прикриття двох ударних авіаносців, які 24 січня нанесли удар по острову Амбон. При цьому воно розділилось на дві групи, що діяли на захід та південь від Палау, і Атаго перебував у складі останньої. 18 – 21 лютого 1942-го Атаго разом з основними силами Кондо перейшов з Палау до затоки Старінг-Бей на південно-східному півострові острова Целебес (тут певний час базувались значні сили японського флоту). 25 лютого 1942-го Атаго та два інші важкі крейсери 4-ї дивізії під прикриттям есмінців «Арасі» та «Новакі» вийшли зі Старінг-Бей в межах операції по вторгненню на Яву. Вони складали один із загонів, що мали перехоплювати ворожі кораблі та судна, які спробують полишити цей головний острів Нідерландської Ост-Індії. 2 березня Атаго разом з важким крейсером «Такао» перехопили і потопили британський есмінець HMS Pillsbury. 4 березня загін Атаго у повному складі зустрів конвой, що прямував із Чілачапа (південне узбережжя Яви) до австралійського Фрімантлу. Конвой, до якого входили три транспорти під ескортом шлюпа та тральщика, був повністю втрачений для союзників (всі крейсери прийняли участь бою, проте вважається, що вирішальний внесок у потоплення шлюпу Yarra вніс саме Атаго, а судно Tjisaroea захопили есмінці). Тієї ж доби «Атаго» захопив нідерландське судно Duymaer Van Twist (1030 GRT), яке в подальшому використовуватиметься японцями як «Дай-Мару» (у травні 1945-го буде потоплене союзною авіацією на сході Індонезії). 7 березня Атаго повернувся до Старінг-Бей. 18 березня 1942-го вирушив у інспекційний рейс на Атаго. Крейсер у супроводі двох есмінців вийшов зі Старінг-Бей та послідовно відвідав Таракан, Балікпапан (центри нафтовидобувної промисловості на Борнео), Макассар (південно-західний півострів острова Целебес), Сінгапур, Пенанг (порт на західному узбережжі півострова Малакка) та Камрань (бухта на узбережжі В’єтнаму). 11 – 17 квітня 1942-го Атаго здійснив перехід з Камрані до японського порту Йокосука, де мав пройти ремонт (відомо, що під час якогось випадку в 1942-му Атаго замість 4 одиночних 120-мм гармат отримав 4 спарені 127-мм зенітні установки). Втім, спершу йому довелось прийняти участь у операції, викликаній «рейдом Дуліттла». 18 квітня 1942-го американські літаки здійснили перший наліт на Японію і японський флот вийшов у море в спробі наздогнати ворога. Зокрема, до операції залучили Атаго та два інші крейсера 4-ї дивізії, при цьому досягнути якихось результатів не вдалось і 23 квітня Атаго повернувся до Йокосуки. 27 травня 1942-го Атаго та інший крейсер 4-ї дивізії вирушили із Внутрішнього Японського моря в межах операції по оволодінню атолом Мідвей. Вони належали до з’єднання великих артилерійських кораблів адмірала Кондо, яке загалом налічувало 2 лінкора та 4 важкі крейсера під охороною легкого крейсера та 7 есмінців. Після катастрофічної поразки авіаносного з’єднання в битві 4 червня висадку на Мідвеї скасували, а 14 червня Атаго повернувся до Японії. 7 серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. 11 серпня Атаго вийшов із Йокосуки у складі великого загону надводних кораблів, який загалом налічував 1 лінкор, 5 важких крейсерів та 1 гідроавіаносець під охороною легкого крейсера та 10 есмінців. 17 серпня вони прибули на атол Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). 20 серпня з Труку в межах операції по проведенню конвою з великими підкріпленнями для Гуадалканалу вийшли кілька з’єднань, зокрема, Атаго разом зі ще 4 важкими крейсерами під охороною легкого крейсера та 5 есмінців складав головні сили адмірала Кондо. 24 серпня відбулась битва авіаносних з’єднань біля східних Соломонових островів, а на наступний день рух конвою виявився остаточно припиненим унаслідок ударів авіації з наземних аеродромів. Певний час кораблі Кондо, які так і не вступили у бій з надводними силами ворога, перебували у морі, а 5 вересня повернулись на Трук. 9 вересня 1942-го Атаго вийшов з Труку у складі з’єднання із 2 лінкорів та 5 важких крейсерів, щоб у взаємодії з іншим угрупованням (2 авіаносці, легкий авіаносець, 2 лінкора та 3 важкі крейсери) патрулювати північніше від Соломонових островів в межах підтримки операцій на Гуадалканалі. Втім, на цей раз до якогось зіткнення з супротивником не дійшло і 23 вересня японські сили повернулись на Трук. 11 жовтня 1942-го Атаго вийшов з Труку у складі головних сил адмірала Кондо, які включали 2 лінкора і ще 3 важкі крейсери (а також 2 придані їм важкі авіаносці). Разом з двома іншими з’єднаннями (всього 2 важкі та 1 легкий авіаносці, 2 лінкора та 4 важкі крейсери) вони знову мали завдання підтримати операції на Гуадалканалі. В останній декаді жовтня відбулась битва біля островів Санта-Круз, під час якої все вирішила дуель авіаносців, а надводні сили так і не вступили у бій. 30 жовтня 1942-го кораблі Кондо повернулись на Трук. На початку листопада 1942-го японське командування готувало проведення до Гуадалканалу великого конвою з підкріпленнями, що в підсумку вилилось у вирішальну битву надводних кораблів біля острова. 9 листопада Атаго знову рушив з Труку у складі головних сил Кондо, які включали 2 лінкора і ще 2 важкі крейсери (а також 1 приданий їм важкий авіаносець, який єдиний залишився на Труці після битви при Сант-Круз). Вони повинні були прикривати загін адмірала Абе, який напередодні підходу транспортів мав провести артилерійський обстріл аеродрому Гендерсон-Філд (за місяць до того така операція відбулась доволі вдало). В ніч на 13 листопада біля Гуадалканалу загін Абе перестріло американське з'єднання із крейсерів та есмінців, яке понесло значні втрати, проте зірвало обстріл аеродрому. Як наслідок, Атаго та ще один важкий крейсер передали для формування нового загону, що мав все-таки провести бомбардування Гендерсон-Філд в ніч на 15 листопада. Крейсери з’єднались з одним лінкор із колишніх сил Абе (другий лінкор загинув в бою 13 числа) та попрямували до Гуадалканалу. На цей раз операцію зірвало американське з’єднання, головну силу якого складали два лінкора. Атаго та інший важкий крейсер спершу безрезультатно випустили вісім торпед по лінкору USS Washington, а потім змогли вразити лінкор USS South Dakota сімнадцятьма 203-мм і п’ятьма 155-мм снарядами та завдали останньому значних пошкоджень. Втім, USS Washington спромігся нанести фатальні пошкодження японському лінкору, що й призвело до поразки японців та остаточного провалу їх операції. 18 листопада Атаго прибув на Трук. 12 – 17 грудня 1942-го Атаго прослідував до Куре, а 21 – 25 січня 1943-го повернувся на Трук. 31 січня 1943-го Атаго вийшов з Трука у складі великого з’єднання, яке включало ще 3 важкі крейсери, 2 важкі та 1 легкий авіаносці, 2 лінкори під ескортом легких крейсерів та есмінців. Завданням загону було патрулювання північніше від Соломонових островів задля прикриття евакуації японських сил з Гуадалканалу. Остання завершилась 9 лютого і тоді ж Атаго повернувся на Трук. Із завершенням битви за Гуадалканал інтенсивність бойових дій у регіоні суттєво знизилась. На протязі кількох місяців Атаго залишався на Труці, проте не виходив для нових операцій. 30 червня союзники висадились у центральній частині Соломонових островів на архіпелазі Нью-Джорджія, що започаткувало нову тримісячну битву, проте Атаго не задіяли у ній участі і 21 – 26 липня крейсер прослідував до Йококсуки для ремонту, під час якого отримав дві строєні установки 25-мм зенітних автоматів (що довело загальну кількість таких стволів на кораблі до 18 одиниць). 17 – 23 серпня 1943-го Атаго прослідував з Йокосуки на Трук у складі великого угруповання, яке також включало 1 ескортний авіаносець, 3 лінкори та ще один важкий крейсери. Далі Атаго 25 – 27 серпня перейшов до Рабаула (головна передова база в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї) для доставки туди доправлених з Японії військ. І на цей раз крейсер не стали використовувати у боротьбі за Нью-Джорджію, так що 29 серпня Атаго вже повернувся на Трук. У середині вересня 1943-го американське авіаносне з’єднання здійснило рейд проти зайнятих японцями островів Гілберта (лежать південніше від Маршаллових островів). У відповідь 18 вересня з Труку на схід вийшли значні сили (2 авіаносці, 2 лінкори, 7 важких крейсерів та інші кораблі), до яких належав і Атаго. Японці попрямували до атолу Еніветок (крайній північний захід Маршалових островів), проте у підсумку так і не вступили у контакт з союзними силами та 25 вересня повернулись на базу. На початку жовтня 1943-го американське авіаносне з’єднання нанесло удар по острову Вейк (північніше від Маршаллових островів) без жодної суттєвої реакції зі сторони ворожого флоту. Зате через пару тижнів японці на основі радіоперехоплення вирішили, що готується нова атака на Вейк, і 17 жовтня вислали з Труку до Еніветоку головні сили (3 авіаносці, 6 лінкорів, 8 важких крейсерів та інші кораблі), разом з якими прямував і Атаго. Цей флот кілька діб безрезультатно очікував ворога, при цьому 23 жовтня Атаго виходив в район на південний захід від Уейка. У підсумку 26 жовтня японці повернулись на Трук. 1 листопада 1943-го союзники здійснили висадку на острові Бугенвіль, лише за чотири сотні кілометрів на південний схід від Рабаула. З останнього в межах контрзаходів вийшов загін, найбільшими кораблями якого були два важкі крейсери, проте в ніч на 2 листопада він зазнав поразки в бою у затоці Імператриці Августи. Готуючись до нової контратаки, японське командування 3 листопада вислало з Труку до Рабаулу одразу сім важких крейсерів, і серед них Атаго. 5 листопада шість крейсерів досягнули пункту призначення (сьомий перенаправили для допомоги пошкодженим танкерам), проте цього ж дня Рабаул вперше став ціллю для американського авіаносного угруповання. Унаслідок атаки одразу 5 важких крейсерів отримали пошкодження, що фактично остаточно нейтралізувало загрозу для сил вторгнення на Бугенвіль (хоча японське командування помилково вважало, що ворожі сили суттєво послаблені внаслідок бою 2 листопада). Неподалік від Атаго розірвалось три 224-кг бомби, що призвело до надходження води у корпус в районі частини котельних та машинних відділень, загинуло 22 члени екіпажу. Втім, того ж 5 листопада Атаго покинув Рабаул разом з важким крейсером «Такао» та 7 листопада прибув на Трук. 11 – 15 листопада Такао прослідував до Йокосуки на ремонт, який тривав до кінця грудня. При цьому змонтували додаткові вісім одинарних установок 25-мм зенітних автоматів (що довело загальну кількість таких стволів на кораблі до 26 одиниць). 4 – 9 січня 1944-го Атаго прослідував з Йокосуки на Трук. Втім, японське командування вже розуміло, що Трук втратив своє значення і подальше базування тут значних сил наражає їх на небезпеку. Як наслідок, майже всі великі кораблі вивели звідси, зокрема 10 – 13 лютого Атаго та ще 3 важкі крейсери під охороною 4 есмінців прослідували до Палау, а база на Труці вже 17 лютого була розгромлена американським авіаносним з’єднанням. 29 березня – 2 квітня 1944-го всі крейсери з Палау (сюди також прибув з Японії ще один важкий крейсер) перешли до Давао (південне узбережжя філіппінського острова Мінданао), при цьому вже на наступний день після їх відбуття база на Палау була розгромлена при рейді авіаносного з’єднання. А 7 – 9 квітня цей загін (до якого приєднався легкий крейсер, що прибув у Давао з Японії) прослідував в район Сінгапуру до якірної стоянки Лінгга, де зосередились головні сили японського флоту (дії підводних човнів на комунікаціях вкрай ускладнювали доставку палива до Японії та призвели до рішення базувати флот у Південно-Східній Азії поблизу від районів нафтовидобутку). 11 – 13 травня 1944-го Атаго прослідував з Лінгга до Таві-Таві (у філіппінському архіпелазі Сулу поряд з нафтовидобувними районами острова Борнео). На той час японське командування очікувало швидкої ворожої атаки на головний оборонний периметр імперії, що після відходу з Труку проходив через Маріанські острова, Палау та захід Нової Гвінеї, а тому перевело флот ближче до цих районів. 12 червня американці розпочали операцію по оволодінню Маріанськими островами і наступної доби японський флот рушив для контратаки, при цьому Атаго належав до загону «С» адмірала Куріти. В битві 19 – 20 червня у Філіппінському морі японці зазнали важкої поразки, хоча Атаго не довелось вступити у бій. 22 червня Атаго прибув на Окінаву, а 24 червня вже був у Внутрішньому Японському морі. В Куре на Атаго у черговий раз підсилили зенітне озброєння за рахунок встановлення 4 строєних та 22 одиночних установок 25-мм зенітних автоматів (тепер таких стволів на кораблі було вже 60). А 8 – 16 липня 1944-го Атаго разом з головними силами флоту прослідував з Куре до Сінгапуру, де до кінця липня пройшов короткочасний ремонт. Після цього крейсер перейшов на якірну стоянку Лінгга, та залишався там більше двох місяців (за виключенням кількаденного рейсу до Сінгапуру та назад наприкінці серпня). 18 жовтня 1944-го головні сили японського флоту полишили Лінгга для підготовки до протидії неминучій ворожій атаці на Філіппіни. Вони прослідували через Бруней, після чого розділились на два з’єднання. Атаго увійшов до ескорту головних сил адмірала Куріти, які мали слідувати через північну частину внутрішніх морів Філіппін. Втім, Атаго не зміг дійти туди, оскільки вранці 23 жовтня під час слідування уздовж західного узбережжя острова Палаван з’єднання Куріти пройшло через район дії кількох американських підводних човнів. Атаго був поцілений чотирма торпедами з субмарини USS Darter та затонув через 20 хвилин. Загинуло 360 членів екіпажу, але сім сотень моряків підібрали – 529 на есмінець «Кісінамі», а 171 на есмінець «Асасімо». Можливо відзначити, що USS Darter також пошкодила важкий крейсер «Такао», а при спробі добити його сіла на мілину та була втрачена. (uk)
- 愛宕（あたご）是大日本帝國海軍（以下為日本海軍）的重巡洋艦。高雄型2號艦。艦名來自京都府的愛宕山，亦為繼承自上一代在未完成就被迫停工的天城型巡洋戰艦3號艦。在日本海軍中為第3艘使用該名稱的艦艇。另外，這名稱亦由海上自衛隊的愛宕型護衛艦（あたご型護衛艦）1號艦「愛宕（あたご）」所繼承。從太平洋戰爭開始，到1944年（昭和19年）10月的雷伊泰灣海戰中沉沒為止，「愛宕」幾乎一直作為第二艦隊旗艦，連金剛型戰艦、長門型戰艦及大和型戰艦等主力艦隻也在其指揮之下。 由於在建造期間突然趕工，所以竣工日期較1號艦的「高雄」為早。因此高雄型重巡洋艦亦被稱為愛宕型。 (zh)
|