| dbo:abstract
|
- Un canó d'assalt és un canó o canó obús muntat en un vehicle de motor o un xassís blindat, dissenyat per ser utilitzat com a suport d'infanteria en atacs directes contra la infanteria enemiga o posicions fortificades. Aquest canó autopropulsat és fix, manca de capacitat de rotació o gir sobre el seu muntatge, altrament passa a convertir-se en tanc. Històricament, els canons d'assalt blindats es construïen muntant l'arma principal en una casamata tancada en un xassís d'un carro de combat. L'ús de la casamata en lloc de la torreta genèrica limitava el camp d'acció de l'arma, però resultava una construcció més senzilla i barata menys propensa als errors mecànics. L'increment d'espai i la reducció de pes del disseny sense torreta també permetia muntar un canó major i afegir més blindatge frontal al xassís, i en la majoria dels casos, reduir el perfil del vehicle com a blanc per a l'enemic. (ca)
- السلاح الهجومي (بالإنجليزية: assault gun) هو عبارة عن بندقية ومدفعية مركبة على سيارة أو شاصي مدرعة. صممت للمساندة المشاة ورمي الأهداف المباشرة عند الهجوم على العدو أو انسحابه من أرض المعركة. تم استخدامها أثناء الحرب العالمية الثانية وأول من اخترعها هي ألمانيا في الحرب العالمية الثانية. (ar)
- Sturmgeschütze waren als gepanzerte Selbstfahrlafetten zur unmittelbaren Unterstützung der Infanterie die Hauptwaffe der Sturmartillerie. Zu Beginn des Zweiten Weltkrieges verfügte ausschließlich die deutsche Wehrmacht über solche Fahrzeuge, die sich im Verlauf des Krieges auch in der Bekämpfung von gegnerischen Kampffahrzeugen bewährten. Das Konzept fand in anderen Nationen Nachahmer, da durch die Art des Einbaus größere Geschütze auf Fahrgestellen verwendet werden konnten, die eigentlich nicht für eine derartige Bewaffnung geeignet waren. Der Urtyp dieser mit einem Artilleriegeschütz bestückten Vollkettenpanzerfahrzeuge, das Sturmgeschütz III, wurde ab Mitte der 1930er Jahre in Deutschland entwickelt. Die Begriffe Sturmgeschütz, gelegentlich Sturmhaubitze, Panzerjäger und Jagdpanzer werden von Laien oft synonym verwendet, obwohl sich diese Fahrzeugtypen in Aufbau und Einsatzzweck zum Teil deutlich unterscheiden. Sturmgeschütze waren ursprünglich reine Infanterieunterstützungspanzer, welche zur Waffengattung Artillerie gehörten. Nach der Bauart werden sie auch als Kasemattpanzer bezeichnet. Im Unterschied zum klassischen Kampfpanzer, der mit einer Kampfwagenkanone (kurz: KwK, heute Panzerkanone) ausgerüstet ist, verfügen Sturmgeschütze über eine Sturmkanone (kurz: StuK), die nicht in einem Drehturm, sondern einem besonders flachen Aufbau der Wanne untergebracht ist, was zwar die seitliche Schwenkfähigkeit der Waffe deutlich einschränkt, jedoch einige Vorteile (niedrige Silhouette, geringeres Gewicht, einfachere Produktion) mit sich bringt. Im Verlauf des Zweiten Weltkrieges wurden die Sturmgeschütze zunehmend auch in der Rolle der mobilen Panzerabwehr und auch als Ersatz für Kampfpanzer eingesetzt. Abhängig von der Hauptbewaffnung teilte sich der Verwendungszweck zum einen in die Rolle des vollgepanzerten Panzerjägers, der zusammen mit Jagdpanzern zur Panzerabwehr den Panzerjäger-Abteilungen zugeteilt wurde und die eigentlichen Sturmgeschütze zur unmittelbaren Feuerunterstützung der Infanterie bei der Verteidigung und im Angriff. Die Zweitgenannten waren, nachdem die Panzerungen immer stärker wurden, nur noch bedingt zur Panzerabwehr geeignet. Gleichzeitig entwickelte sich die gepanzerte bewegliche Artillerie mit Panzerhaubitzen oder mechanisierten Kanonen auf Selbstfahrlafette. Diese profitierten in ihren eigenen Entwicklungslinien von den mit den Sturmgeschützen gemachten Erfahrungen. (de)
- Assault gun (from German: Sturmgeschütz - "storm gun", as in "storming/assaulting") is a type of self-propelled artillery which uses an infantry support gun mounted on a motorized chassis, normally an armored fighting vehicle, which are designed to provide direct fire support for infantry attacks, especially against other infantry or fortified positions. Assault guns were pioneered by the Soviet Union and Nazi Germany during the 1930s, initially being self-propelled guns with direct fire in mind (such as the Soviet SU-5-1), with Germany introducing the first purpose-built (and purpose-named) assault gun, the Sturmgeschütz III, in 1940. Historically, the concept of assault guns was very similar to that of the infantry tank, as both were combat vehicles intended to accompany infantry formations into battle. However, during World War II assault guns were more mobile than tanks and could be utilized as both direct and indirect fire artillery. Although they could approximate the firepower of a tank, assault guns mostly fired high explosive shells at relatively low velocities, which were well suited for their role of knocking out hard points such as fortified positions and buildings. They were not intended to be deployed as tank substitutes or dedicated tank destroyers. Nevertheless, as the conflict progressed, the increasing proliferation of tanks on the battlefield forced many assault gun units to engage armor in defense of the infantry, and led to armies becoming more dependent on multipurpose designs which combined the traditionally separate roles of an assault gun and a tank destroyer. German and Soviet assault guns introduced during World War II usually carried their main armament in a fully enclosed casemate rather than a gun turret. Although this limited the field of fire and traverse of the armament, it also had the advantage of a reduced silhouette and simplified the manufacturing process. The United States never developed a purpose-built assault gun during the war, although it did modify preexisting armored fighting vehicles for that role, including the M4 Sherman (as the M4(105)), the M5 Stuart (as the M8 Scott) and the M3 Half-track (as the T19 HMC). The classic assault gun concept was largely abandoned during the postwar era in favor of tanks or multipurpose tank destroyers attached to infantry formations which were also capable of providing direct fire support as needed. In the United States and most Western countries, the assault gun ceased to be recognized as a unique niche, with individual examples being classified either as a self-propelled howitzer or a tank, one exception being Sweden, which continued to develop casemate assault guns post war, such as the ikv 72, all the way into the 1960s before settling on a turreted design in 1968, becoming the ikv 91. The Soviet Union continued funding development of new assault guns as late as 1967, although few of its postwar designs were adopted in large numbers. In Soviet and other Eastern European armies, the traditional assault gun was primarily superseded by tank destroyers such as the SU-100 capable of supporting either infantry or armor. Since the 1980s however the multi-purpose assault gun concept has seen a resurgence, mainly in the form of turreted wheeled designs, such as the South African Rooikat and Italian Centauro. (en)
- Un cañón de asalto es un cañón u obús montando en un vehículo de motor o un chasis blindado, diseñado para ser utilizado como apoyo de infantería en ataques directos contra la infantería enemiga o posiciones fortificadas.Este cañón autopropulsado es fijo, carece de capacidad de rotación o giro sobre su montaje, de lo contrario pasa a convertirse en tanque. Históricamente, los cañones de asalto blindados se construían montando el arma principal en una casamata cerrada en un chasis de un carro de combate. El uso de la casamata en lugar de la torreta genérica limitaba el campo de acción del arma, pero resultaba un construcción más sencilla y barata, y menos propensa a los fallos mecánicos. El incremento de espacio y la reducción de peso del diseño sin torreta también permitía montar un cañón mayor y añadir más blindaje frontal en el chasis, y en la mayoría de los casos, reducir el perfil del vehículo como blanco para el enemigo. (es)
- Meriam serbu (bahasa Inggris: Assault gun) adalah meriam atau howitzer yang dipasang pada sasis kendaraan lapis baja, dan digunakan untuk mendukung pasukan infanteri disaat menyerang pasukan atau tempat pertahanan musuh. Meriam serbu pertama kali diciptakan oleh negara Jerman Nazi dan diklasifikasikan sebagai Sturmgeschütz III/StuG III (Meriam serbu III, yaitu sebuah kendaraan meriam serbu yang dibuat dari sasis tank Panzer III) pada tahun 1940. (in)
- 突撃砲（とつげきほう、独: Sturmgeschütz）は、第二次世界大戦時にドイツ国防軍によって歩兵支援用に生み出された自走砲（自走歩兵砲）の一種であるが、主に砲を備えた密閉式固定戦闘室が搭載されているものが突撃砲と言われている。 なお、アメリカ軍においても“Assault Gun（アサルトガン）”の名で呼ばれる兵器が存在し、これを日本語に直訳すると「突撃砲」となるが、これは特定の兵器の種別名ではなく、機甲部隊や機械化歩兵部隊において、榴弾砲を主砲とし、それによる直射火力支援を主任務とした戦車や自走砲の運用法に拠る部隊編制上の呼称で、アメリカ軍に「アサルトガン」という車両種名があるわけではない。
* 当項目では主にドイツ軍のものについて記述する。 (ja)
- 돌격포(독일어: Sturmgeschütz 슈투름게슈츠[*], 영어: Assault gun)는 장갑화된 차체에 보병포 혹은 대전차포를 탑재한 기갑으로, 주로 적의 방어 진지 및 보병에게 직사 화력을 퍼붓는다. 대부분의 돌격포는 포탑이 없는 구조를 가진 무포탑 전차로 설계되어 생산되었다. 그 때문에 전차보다 제한된 시야를 가지고 교전을 해야 했으며 표적을 조준하려면 직접 차체를 움직여야 하는 단점이 있었다. 하지만 포탑이 삭제된 만큼 구조가 단순해져 생산 단가가 낮아졌으며, 총 중량이 가벼워지고 공간이 넓어지면서 차체에 비해 더욱 큰 주포와 두꺼운 장갑을 장착할 수 있었다 미국t95,영국a39토터스, 독일의 야크트 티거등 매우 단단하다. 하지만 최고로 단단한 전차에 타이틀은 8호전차 마우스가 가져갔다. 그럴 뿐만 아니라 차량의 높이가 낮아지는 효과가 있었기 때문에 기존의 전차에 비해 피탄될 확률이 낮아졌고 매복하기도 쉬웠다. 하지만 이러한 장점들에도 포탑을 제거하면서 생긴 무포탑 전차의 고질적인 문제 즉 좁은 시야와 낮은 주포의 부앙각, 가동각으로 인해 표적을 조준하기 위해서는 차체를 움직여야 하는 단점을 메울 수는 없었다. 결국 제2차 세계 대전 이후 MBT(Main Battle Tank)의 개념으로 개발된 주력전차들이 속속들이 등장하면서 돌격포라는 무기체계가 제2차 세계 대전 이후의 구축전차와 같이 도태된다. 제2차 세계 대전 동안에는 주로 나치 독일군이 사용하였으며, 돌격포 중에서도 특히 3호 돌격포를 주력으로 생산하였다. 나치 독일의 돌격포는 전형적인 돌격포의 모습으로, 무포탑 돌격포였다. 개발 당시 전차에 비해서 높은 방어력을 요구받아 원형의 전차에 비해 높은 수준의 방어력을 갖추게 하였으며, 초창기에는 기갑 병과가 아닌 포병으로 분류되어 보병들을 지원하였다. 그렇지만 따로 돌격포 중대 및 대대를 편성해서 기갑부대 일부로 쓰이기도 하였고, 1943년부터 포병에서 기갑으로 이관되면서 돌격포의 승무원들도 기갑차량 승무원의 특징인 검은색 제복을 입고 다녔다. 처음에는 보병 지원의 목적으로 쓰였으나 동부 전선에서 나치 독일의 가용할 수 있는 전차의 수량이 소비에트 연방의 전차에 비해 매우 부족하였기 때문에 보병 지원을 목적으로 하는 3호 돌격포의 적 전차 조우가 빈번하게 일어났다. 결국 나치 독일은 1942년 가을부터 75mm PaK 40 대전차포를 탑재하여 돌격포는 적의 전차를 격파하기 위한 구축전차의 임무도 수행하게 된다. 이후 제2차 세계 대전 말기부터는 의 폭격으로 여러 군수공장이 마비되면서 손실된 전차를 대체하기 어려워지자, 돌격포 대대의 이름을 전차 대대로 바꿔 배속하는 등 사실상 전차의 대용품으로 쓰였다. 또한 제2차 세계대전 동안 나치 독일군은 군수참모부를 제외하고는 여러 형태의 돌격포를 분류하지 않고 모두 돌격포라고 기재하였기 때문에 독일의 군수체계가 복잡해지는 원인을 제공하기도 하였다. (ko)
- Il cannone d'assalto è un semovente d'artiglieria cingolato, dotato di una spessa corazzatura e armato con un cannone o un obice di medio calibro installato in una casamatta fissa sullo scafo. Originariamente concepito all'inizio della seconda guerra mondiale per il supporto diretto alla fanteria sulla linea del fuoco contro postazioni fortificate o altre formazioni di fanteria, con il prosieguo del conflitto fu destinato anche al contrasto di mezzi corazzati, occupando quindi un ruolo da cacciacarri. (it)
- Een gemechaniseerd geschut is een rupsvoertuig zonder koepel dat voorzien is van een stuk vlakbaangeschut (kanon). Het moet dus onderscheiden worden van zowel de tank, die een 360° draaibare koepel bezit die voorzien is van een kanon, als de gemechaniseerde artillerie, die voorzien is van krombaangeschut (houwitser). De eerste tanks uit de Eerste Wereldoorlog - zoals de Mark I, de Schneider, de St Chamond en de A7V - worden, hoewel ze volmaakt aan bovenstaande definitie voldoen, gemeenlijk géén "gemechaniseerd geschut" genoemd en hetzelfde geldt voor de Zweedse Sv 103 uit de jaren zestig. De term duidt dus meer bepaald een tactische functie aan die alleen kan bestaan binnen een specifieke historische context: dat er gelijktijdig duurdere echte tanks met koepel operationeel zijn, waar het gemechaniseerd geschut dan een goedkoop alternatief voor biedt door zo'n koepel weg te laten. Deze situatie deed zich voor het eerst voor in de Tweede Wereldoorlog, toen door de wedloop tussen bewapening en pantser tanks snel verouderd raakten. Het chassis van de "oudjes" werd dan bruikbaar gehouden door de te klein geworden koepel te verwijderen en een sterker antitankkanon in een opbouw op de romp te plaatsen. Zo kon men het chassis ook in productie houden. Deze methode was vooral populair bij Duitsland dat zich bij de productie van tanks geconfronteerd zag met een grote kwalitatieve en kwantitatieve achterstand ten opzichte van de Sovjet-Unie. Duitse tankchassis' werden aldus gebruikt als Panzerjäger (zonder gesloten opbouw), Jagdpanzer (mét gesloten dak) of Sturmgeschütz (voertuigen voor directe vuurondersteuning die desalniettemin, in navolging van het Franse gebruik, bij de artillerie waren ingedeeld). Toen de Duitsers in 1943 een nieuwe generatie van zwaardere tanks inzetten, zoals de Panther, gingen ook de Sovjets op grotere schaal over op gebruik van gemechaniseerd geschut, zoals de SU-85 en de SU-100, om de nieuwe Duitse tanks zo snel mogelijk het hoofd te kunnen bieden. De Sovjets bouwden ook een aantal gemechaniseerde kanonnen die gespecialiseerd waren op het afschieten van brisantgranaten tegen vijandelijke stellingen, zoals de SU-122, , ISU-122 en ISU-152 - dit was ook de oorspronkelijke functie van het Duitse Sturmgeschütz, maar net als de Sovjets gebruikten de Duitsers zulke voertuigen noodgedwongen vaak tegen vijandelijke tanks. De westelijke geallieerden daarentegen bouwden nauwelijks Self-propelled Guns van enige soort, hoewel daar wel alle reden toe was, want ze hadden een grote achterstand in de tankontwikkeling. Na de oorlog investeerden alle mogendheden voldoende geld om alleen echte tanks aan te schaffen. Het gemechaniseerd geschut verdween dus in rap tempo uit de verschillende legerorganisaties. De enige belangrijke uitzondering hierop vormde de Kanonenjagdpanzer die door Duitsland gebouwd en ook door België aangeschaft werd: een licht gemechaniseerd geschut dat als tankjager bij de infanterie ingedeeld was. De moderne projecten met koepelloze rupsvoertuigen die bedoeld zijn als gelijkwaardige vervanging van Main Battle Tanks, worden zelf ook "tank" genoemd - zij zijn immers geen goedkoop alternatief. Tot nu werd daarvan alleen de Zweedse Stridsvagn 103 in productie genomen. Natuurlijk is de definitie nooit helemaal sluitend te krijgen. (nl)
- Infanterikanonvagn (förkortat ikv), tidigare även benämnd stormartillerivagn (sav) eller stormkanonvagn (skv), är en typ av stridsfordon vars grundläggande uppgift är att utgöra en mobil, skyddad, självgående artilleripjäs för direkt infanteriunderstöd. Huvudbeväpningen på infanterikanonvagnar utgörs därför vanligen av en (kaliber >60 mm) kanon avsedd för bekämpning av traditionella infanterimål, såsom oskyddad trupp, kulsprutepositioner, stridsvärn (pjäsvärn, skyttevärn, skyttegravar, bunkrar, etc), artilleribatterier och andra fordon, etc. De ska främst användas som en skyddad självgående fältkanon som kan rycka fram med infanteri både i och utanför strid, men även som egna enheter som kan användas ihop med pansartrupper. Flera historiska infanterikanonvagnar har även haft en sekundär eller kombinerad roll som pansarvärnskanonvagn, som till exempel den välkända nazityska Stug III från andra världskriget, eller den mer moderna svenska ikv 91 som har ett kanontorn. I modern tid har infanterikanonvagnar minskat i betydelse och de fordon som används är lättare, snabbare och smidigare med mångfunktionalitet som gränsar över till andra roller, såsom spaning; se avsnittet för mer information. (sv)
- Штурмово́е ору́дие — специализированная бронированная самоходная артиллерийская установка (САУ) на танковой базе, для непосредственной поддержки наступающих пехоты и танков. Во время Второй мировой войны являлись прежде всего оружием сопровождения пехоты с дистанции около 300 метров, хотя их могли использовать и не по прямому назначению для решения срочных оперативных задач Использовались в основном для огня прямой наводкой для подавления пулемётов и других огневых точек противника. При обороне подразделения штурмовых орудий использовались для поддержки контратак пехоты, как правило, на решающем направлении. Главное отличие атаки танковой боевой группы от атаки пехоты со штурмовыми орудиями заключаются в том, что направление начатой атаки, поддерживаемой штурмовыми орудиями очень трудно изменить. Штурмовые орудия в большей степени предназначены для борьбы с небронированными целями, полевой и долговременной фортификацией противника, частично для городских боёв. Как правило, они действуют в боевых порядках наступающих войск и поражают цели огнём прямой наводкой. Поэтому по сравнению с танком-базой штурмовое орудие обычно имеет пушечное вооружение большего калибра. Поздние модели штурмовых орудий с длинноствольными орудиями хорошо себя зарекомендовали и как противотанковое оружие. После Второй мировой войны развитие концепции основного танка свело на нет САУ этого класса. В настоящее время штурмовые орудия практически не применяются. (ru)
- Uma canhão de assalto, injetor de assalto, ou ainda arma de assalto, é uma arma ou obus montado em um veículo a motor ou em um chassi de um veículo blindado, projetado para ser usado como suporte de infantaria em ataques diretos contra a infantaria inimiga ou posições fortificadas. Historicamente, canhões de assalto não possuem torres giratórias, e sua arma principal é acoplada juntamente ao chassi do veículo, numa forma de casamata, isso permitiu que o chassi do veículo comportasse uma maior blindagem frontal e um canhão de maior calibre e poder de fogo, além de reduzir o perfil do veículo, a fim de ser menos detectável pelo inimigo. Canhões de assalto são semelhantes aos destruidores de tanques, sua única diferença é que o canhão de assalto possuí canhões de calibres maiores e mais poderosos (geralmente acima dos 120 mm), indicados para destruição de fortificações inimigas. Depois da Segunda Guerra Mundial, assim como os destruidores de tanques, os canhões de assalto caíram em desuso, sendo as suas funções inteiramente assumidas pelos carros de combate armados com canhões de calibres cada vez maiores. A função de caça-carro tem sido assumida ou pelos próprios carros de combate ou por blindados ligeiros sobre rodas ou sobre lagartas, armados com peças de grande potência (disparando projéteis especiais anticarro) ou com mísseis anticarro. Na língua alemã, o termo arma de assalto é literalmente "Sturmgeschütz", nome dado a uma série de destruidor de tanques. (pt)
- Działo pancerne – rodzaj działa samobieżnego – działo artyleryjskie umieszczone na silnie opancerzonym podwoziu gąsienicowym. Jego zadaniem było wspieranie ogniem artyleryjskim piechoty i czołgów. Zazwyczaj działa pancerne budowano na podwoziach takich samych jak czołgi. Historia dział pancernych jest stosunkowo krótka. Pierwsze działa pancerne pojawiły się w 1939 roku (niemiecki Sturmgeschütz III). Podczas II wojny światowej były masowo produkowane przez Niemcy i Związek Radziecki. Przyczyną ich popularności była uproszczona w porównaniu z czołgami konstrukcja (działo umieszczano w kadłubie zamiast w wieży). Takie rozwiązanie pozwalało zmniejszyć cenę pojedynczego pojazdu, zwiększyć wytrzymałość pancerza poprzez jego większe pochylenie i zastosowanie grubszych płyt dzięki oszczędnościom na ciężarze oraz montować działa większego kalibru (działa w kadłubie mogą mieć większą siłę odrzutu niż te w wieży). Zlikwidowanie wieży czyniło też pojazd niższym i tym samym trudniejszym do trafienia oraz łatwiejszym do ukrycia. Prostota konstrukcji była jednak jednocześnie największą wadą dział pancernych – aby skierować działo w bok trzeba było obrócić cały pojazd, a nie tylko wieżę. Spowodowało to, że ich historia skończyła się niedługo po zakończeniu II wojny światowej. Po wojnie produkowano już nieliczne konstrukcje dział pancernych, w małych seriach, głównie w ZSRR. Powstawały też całkowicie opancerzone samobieżne działa przeciwpancerne (niszczyciele czołgów) o układzie konstrukcyjnym i sylwetce dział pancernych, lecz znacznie słabszym opancerzeniu, chroniącym jedynie przed pociskami małego kalibru (jak ASU-85). Wyjątkiem jest szwedzki Stridsvagn 103 – wyglądający jak działo pancerne czołg. Najbardziej znane działa pancerne:
* niemieckie
* Sturmgeschütz III/IV
* Hetzer
* Elefant (Ferdinand)
* Jagdpanzer
* Jagdpanther
* Jagdtiger
* Sturmtiger
* radzieckie
* SU-85
* SU-100
* SU-122
* SU-152
* ISU-122
* ISU-152
* powstańcze
* Działo pancerne „Chwat” (pl)
- Штурмова гармата — спеціалізована для безпосередньої підтримки піхоти та танків — повністю і добре броньована установка на танковій базі (самохідно-артилерійська установка). Під час Другої світової війни штурмові гармати були перш за все зброєю супроводу піхоти з дистанції близько 300 метрів, хоча їх могли використовувати і не по прямому призначенню для вирішення термінових оперативних завдань. Використовувалися в основному для ведення артилерійського вогню прямим наведенням з метою придушення кулеметів та інших вогневих точок противника. При обороні підрозділи штурмових гармат використовувалися за підтримки контратак піхоти, як правило на вирішальному напрямі. Головна відмінність атаки танкової бойової групи від атаки піхоти зі штурмовими гарматами полягають у тому, що напрямок розпочатої атаки, підтримуваної штурмовими гарматами, дуже важко змінити. Штурмові гармати більшою мірою призначені для боротьби з неброньованими цілями, польовими і довготривалими фортифікаціями противника, міських боїв. Як правило, вони діють у бойових порядках військ, що наступають, і вражають цілі вогнем прямим наведенням. Тому в порівнянні з танком-базою штурмова гармата має більш великокаліберне гарматне озброєння. Пізні моделі штурмових гармат з довгоствольною гарматою з успіхом використовувалися і проти бронетехніки противника. У післявоєнний час танкобудування країн світу пішло шляхом розвитку концепції основного бойового танка, що зробило САУ цього класу застарілими. Насправді, більшість країн (окрім Фінляндії) не змогли опанувати використання Штурмґешютце через відсталість теорії бронетанкових військ і повне нерозуміння суті цього виду зброї. Тому зі сходженням зі світової арени Третього Райху як потужної військової держави і переходом соціал-демократичного режиму Німеччини до стандартів НАТО, у наш час штурмові гармати не застосовують. (uk)
- 突擊砲（德語：Sturmgeschütz）是一種活躍於第二次世界大戰的裝甲戰鬥車輛，由德軍等首先發展出來，後來他國（主要是蘇聯）受到影響而發展出其他型號。 大部份突擊砲外觀和戰車相似但沒有砲塔，車身相對低矮且射角受限。不同於集中進行機動打擊的坦克部隊，和主要作反戰車任務的驅逐戰車，突擊砲是一種直射火力，主要用於支援步兵掃蕩和摧毀敵人的堅強陣地。 突擊砲在德軍中受砲兵指揮。德軍突擊砲最初是搭載短砲身的加農砲，但在德軍戰車數量不足時開始搭載長砲管的反戰車砲，肩負反戰車的任務。生產突擊砲比生產坦克便宜，因此德國大量生產突擊砲以填補坦克產量不足。德軍在戰爭中生產的突擊砲主要是三號突擊砲，共約有10,000多輛。德軍突擊砲原本應該裝備反坦克大隊，但二戰後期各裝甲團也裝備大量突擊砲，作為填補坦克數目不足的權宜之計。 蘇軍方面，受到三號突擊砲成功的影響，也先後開發出SU-122、SU-85、SU-152、SU-76等，苏军自称为“自行火炮”，分別用作直接支援步兵，間接炮擊或反坦克作戰。二戰後期蘇軍每個坦克軍及機械化軍均裝備1個輕突擊砲團（SU-76）、1個中型自行火炮團（SU-85）和1個重型自行火炮團（SU-152或ISU-152等）。 另外，雖然英美兩國對突擊砲並不熱衷，但英國的AVRE版邱吉爾戰車，和部份裝備105mm榴彈炮的M4謝爾曼坦克，也應被視為突擊砲（兩者均保留砲塔）。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- السلاح الهجومي (بالإنجليزية: assault gun) هو عبارة عن بندقية ومدفعية مركبة على سيارة أو شاصي مدرعة. صممت للمساندة المشاة ورمي الأهداف المباشرة عند الهجوم على العدو أو انسحابه من أرض المعركة. تم استخدامها أثناء الحرب العالمية الثانية وأول من اخترعها هي ألمانيا في الحرب العالمية الثانية. (ar)
- Meriam serbu (bahasa Inggris: Assault gun) adalah meriam atau howitzer yang dipasang pada sasis kendaraan lapis baja, dan digunakan untuk mendukung pasukan infanteri disaat menyerang pasukan atau tempat pertahanan musuh. Meriam serbu pertama kali diciptakan oleh negara Jerman Nazi dan diklasifikasikan sebagai Sturmgeschütz III/StuG III (Meriam serbu III, yaitu sebuah kendaraan meriam serbu yang dibuat dari sasis tank Panzer III) pada tahun 1940. (in)
- 突撃砲（とつげきほう、独: Sturmgeschütz）は、第二次世界大戦時にドイツ国防軍によって歩兵支援用に生み出された自走砲（自走歩兵砲）の一種であるが、主に砲を備えた密閉式固定戦闘室が搭載されているものが突撃砲と言われている。 なお、アメリカ軍においても“Assault Gun（アサルトガン）”の名で呼ばれる兵器が存在し、これを日本語に直訳すると「突撃砲」となるが、これは特定の兵器の種別名ではなく、機甲部隊や機械化歩兵部隊において、榴弾砲を主砲とし、それによる直射火力支援を主任務とした戦車や自走砲の運用法に拠る部隊編制上の呼称で、アメリカ軍に「アサルトガン」という車両種名があるわけではない。
* 当項目では主にドイツ軍のものについて記述する。 (ja)
- Il cannone d'assalto è un semovente d'artiglieria cingolato, dotato di una spessa corazzatura e armato con un cannone o un obice di medio calibro installato in una casamatta fissa sullo scafo. Originariamente concepito all'inizio della seconda guerra mondiale per il supporto diretto alla fanteria sulla linea del fuoco contro postazioni fortificate o altre formazioni di fanteria, con il prosieguo del conflitto fu destinato anche al contrasto di mezzi corazzati, occupando quindi un ruolo da cacciacarri. (it)
- 突擊砲（德語：Sturmgeschütz）是一種活躍於第二次世界大戰的裝甲戰鬥車輛，由德軍等首先發展出來，後來他國（主要是蘇聯）受到影響而發展出其他型號。 大部份突擊砲外觀和戰車相似但沒有砲塔，車身相對低矮且射角受限。不同於集中進行機動打擊的坦克部隊，和主要作反戰車任務的驅逐戰車，突擊砲是一種直射火力，主要用於支援步兵掃蕩和摧毀敵人的堅強陣地。 突擊砲在德軍中受砲兵指揮。德軍突擊砲最初是搭載短砲身的加農砲，但在德軍戰車數量不足時開始搭載長砲管的反戰車砲，肩負反戰車的任務。生產突擊砲比生產坦克便宜，因此德國大量生產突擊砲以填補坦克產量不足。德軍在戰爭中生產的突擊砲主要是三號突擊砲，共約有10,000多輛。德軍突擊砲原本應該裝備反坦克大隊，但二戰後期各裝甲團也裝備大量突擊砲，作為填補坦克數目不足的權宜之計。 蘇軍方面，受到三號突擊砲成功的影響，也先後開發出SU-122、SU-85、SU-152、SU-76等，苏军自称为“自行火炮”，分別用作直接支援步兵，間接炮擊或反坦克作戰。二戰後期蘇軍每個坦克軍及機械化軍均裝備1個輕突擊砲團（SU-76）、1個中型自行火炮團（SU-85）和1個重型自行火炮團（SU-152或ISU-152等）。 另外，雖然英美兩國對突擊砲並不熱衷，但英國的AVRE版邱吉爾戰車，和部份裝備105mm榴彈炮的M4謝爾曼坦克，也應被視為突擊砲（兩者均保留砲塔）。 (zh)
- Un canó d'assalt és un canó o canó obús muntat en un vehicle de motor o un xassís blindat, dissenyat per ser utilitzat com a suport d'infanteria en atacs directes contra la infanteria enemiga o posicions fortificades. Aquest canó autopropulsat és fix, manca de capacitat de rotació o gir sobre el seu muntatge, altrament passa a convertir-se en tanc. (ca)
- Assault gun (from German: Sturmgeschütz - "storm gun", as in "storming/assaulting") is a type of self-propelled artillery which uses an infantry support gun mounted on a motorized chassis, normally an armored fighting vehicle, which are designed to provide direct fire support for infantry attacks, especially against other infantry or fortified positions. Assault guns were pioneered by the Soviet Union and Nazi Germany during the 1930s, initially being self-propelled guns with direct fire in mind (such as the Soviet SU-5-1), with Germany introducing the first purpose-built (and purpose-named) assault gun, the Sturmgeschütz III, in 1940. (en)
- Un cañón de asalto es un cañón u obús montando en un vehículo de motor o un chasis blindado, diseñado para ser utilizado como apoyo de infantería en ataques directos contra la infantería enemiga o posiciones fortificadas.Este cañón autopropulsado es fijo, carece de capacidad de rotación o giro sobre su montaje, de lo contrario pasa a convertirse en tanque. (es)
- Sturmgeschütze waren als gepanzerte Selbstfahrlafetten zur unmittelbaren Unterstützung der Infanterie die Hauptwaffe der Sturmartillerie. Zu Beginn des Zweiten Weltkrieges verfügte ausschließlich die deutsche Wehrmacht über solche Fahrzeuge, die sich im Verlauf des Krieges auch in der Bekämpfung von gegnerischen Kampffahrzeugen bewährten. Das Konzept fand in anderen Nationen Nachahmer, da durch die Art des Einbaus größere Geschütze auf Fahrgestellen verwendet werden konnten, die eigentlich nicht für eine derartige Bewaffnung geeignet waren. (de)
- 돌격포(독일어: Sturmgeschütz 슈투름게슈츠[*], 영어: Assault gun)는 장갑화된 차체에 보병포 혹은 대전차포를 탑재한 기갑으로, 주로 적의 방어 진지 및 보병에게 직사 화력을 퍼붓는다. 대부분의 돌격포는 포탑이 없는 구조를 가진 무포탑 전차로 설계되어 생산되었다. 그 때문에 전차보다 제한된 시야를 가지고 교전을 해야 했으며 표적을 조준하려면 직접 차체를 움직여야 하는 단점이 있었다. 하지만 포탑이 삭제된 만큼 구조가 단순해져 생산 단가가 낮아졌으며, 총 중량이 가벼워지고 공간이 넓어지면서 차체에 비해 더욱 큰 주포와 두꺼운 장갑을 장착할 수 있었다 미국t95,영국a39토터스, 독일의 야크트 티거등 매우 단단하다. 하지만 최고로 단단한 전차에 타이틀은 8호전차 마우스가 가져갔다. 그럴 뿐만 아니라 차량의 높이가 낮아지는 효과가 있었기 때문에 기존의 전차에 비해 피탄될 확률이 낮아졌고 매복하기도 쉬웠다. (ko)
- Een gemechaniseerd geschut is een rupsvoertuig zonder koepel dat voorzien is van een stuk vlakbaangeschut (kanon). Het moet dus onderscheiden worden van zowel de tank, die een 360° draaibare koepel bezit die voorzien is van een kanon, als de gemechaniseerde artillerie, die voorzien is van krombaangeschut (houwitser). (nl)
- Uma canhão de assalto, injetor de assalto, ou ainda arma de assalto, é uma arma ou obus montado em um veículo a motor ou em um chassi de um veículo blindado, projetado para ser usado como suporte de infantaria em ataques diretos contra a infantaria inimiga ou posições fortificadas. Na língua alemã, o termo arma de assalto é literalmente "Sturmgeschütz", nome dado a uma série de destruidor de tanques. (pt)
- Działo pancerne – rodzaj działa samobieżnego – działo artyleryjskie umieszczone na silnie opancerzonym podwoziu gąsienicowym. Jego zadaniem było wspieranie ogniem artyleryjskim piechoty i czołgów. Zazwyczaj działa pancerne budowano na podwoziach takich samych jak czołgi. Historia dział pancernych jest stosunkowo krótka. Pierwsze działa pancerne pojawiły się w 1939 roku (niemiecki Sturmgeschütz III). Podczas II wojny światowej były masowo produkowane przez Niemcy i Związek Radziecki. Najbardziej znane działa pancerne: (pl)
- Штурмово́е ору́дие — специализированная бронированная самоходная артиллерийская установка (САУ) на танковой базе, для непосредственной поддержки наступающих пехоты и танков. Во время Второй мировой войны являлись прежде всего оружием сопровождения пехоты с дистанции около 300 метров, хотя их могли использовать и не по прямому назначению для решения срочных оперативных задач После Второй мировой войны развитие концепции основного танка свело на нет САУ этого класса. В настоящее время штурмовые орудия практически не применяются. (ru)
- Infanterikanonvagn (förkortat ikv), tidigare även benämnd stormartillerivagn (sav) eller stormkanonvagn (skv), är en typ av stridsfordon vars grundläggande uppgift är att utgöra en mobil, skyddad, självgående artilleripjäs för direkt infanteriunderstöd. Huvudbeväpningen på infanterikanonvagnar utgörs därför vanligen av en (kaliber >60 mm) kanon avsedd för bekämpning av traditionella infanterimål, såsom oskyddad trupp, kulsprutepositioner, stridsvärn (pjäsvärn, skyttevärn, skyttegravar, bunkrar, etc), artilleribatterier och andra fordon, etc. De ska främst användas som en skyddad självgående fältkanon som kan rycka fram med infanteri både i och utanför strid, men även som egna enheter som kan användas ihop med pansartrupper. Flera historiska infanterikanonvagnar har även haft en sekundär e (sv)
- Штурмова гармата — спеціалізована для безпосередньої підтримки піхоти та танків — повністю і добре броньована установка на танковій базі (самохідно-артилерійська установка). Під час Другої світової війни штурмові гармати були перш за все зброєю супроводу піхоти з дистанції близько 300 метрів, хоча їх могли використовувати і не по прямому призначенню для вирішення термінових оперативних завдань. Використовувалися в основному для ведення артилерійського вогню прямим наведенням з метою придушення кулеметів та інших вогневих точок противника. (uk)
|
.jpg){kind=link}