хабар

хаба́р m. (gen. хабара́, mon. хабарі́)

1. lahjus

   Напува́в сільськи́х су́ддів горі́лкою, дава́в, де тре́ба, хабарі́в, і ті су́дді скрути́ли всю спра́ву. (Borys Hrintšenko)

   Juotti kylien tuomareille viinaa, antoi, missä tarvis, lahjuksia, ja nuo tuomarit väärensivät koko jutun.

• adjektiivit: хабарний