Milk and Honey (альбом)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Milk and Honey
Студійний альбом
ВиконавецьДжон Леннон та Йоко Оно
Дата випуску9 січня 1984
ЗаписанийЖовтень-листопад 1979, серпень-грудень 1980, 1982-1983
ЖанрРок
Тривалість36:49
Моваанглійська
ЛейблPolydor (перший випуск), Capitol (перевидання)
ПродюсерДжон Леннон, Йоко Оно
Хронологія Джон Леннон та Йоко Оно
Попередній
←
 The John Lennon Collection
(1982)
Live in New York City
(1986)
Наступний
→
Сингли з Milk and Honey
  1. «Nobody Told Me»
    Випущений: 6 січня, 1984
  2. «Borrowed Time»
    Випущений: 9 березня, 1984
  3. «I'm Stepping Out»
    Випущений: 15 липня, 1984

Milk and Honey — шостий і останній альбом Джона Леннона та Йоко Оно, випущений у січні 1984 року, через три роки після вбивства Леннона. Це восьмий і останній альбом Леннона і перший посмертний реліз нової музики Леннона, записаний в останні місяці його життя під час і після сесій для альбому Double Fantasy 1980 року. Він був зведений Йоко Оно у співпраці з Geffen Records.

Передумови

[ред. | ред. код]

Milk and Honey був запланованим продовженням Double Fantasy, але вбивство Леннона змусило тимчасово відкласти роботу над проєктом. Оно знадобилося три роки, щоб відновити роботу над його завершенням. Матеріал Оно здебільшого складається з нових записів, які вона зробила під час підготовки альбому в 1983 році, що надає її пісням більш комерційного та сучасного звучання. І навпаки, матеріал Леннона, будучи чорновими та репетиційними записами, має більш невимушене відчуття.

Музика і тексти

[ред. | ред. код]

«Nobody Told Me», пісня, яку Леннон призначав для альбому Рінго Старра Stop and Smell the Roses 1981 року, була випущена як сингл і стала світовим топ-10 хітом. Іншими синглами з альбому були «I'm Stepping Out» та «Borrowed Time». Пісні «Let Me Count the Ways» і «Grow Old with Me» були написані Ленноном і Оно один для одного, надихаючись віршами Елізабет Баррет Браунінг і Роберт Браунінга. Вони представлені в демо-версії.[1]

Критик Ultimate Classic Rock Нік ДеРізо назвав «I Don't Want to Face It» найбільш недооціненою піснею на Milk and Honey, описавши її як «складну, як Леннон, жорстоко відверту і начебто відкинуту».[2]

Назва

[ред. | ред. код]

Назву альбому придумала Оно, яка пояснила, що вона відсилає до їхньої подорожі до США, «країни молока і меду». «Але також у Святому Письмі земля молока і меду — це місце, куди ти потрапляєш після смерті, як до землі обітованої», — говорила Оно. «Тому дуже дивно, що я подумала про цю назву. Майже страшно — ніби хтось згори сказав мені назвати наступний альбом Milk and Honey».[3] Обкладинка є альтернативним знімком з тієї ж фотосесії, що і обкладинка Double Fantasy, хоча ця фотографія з'явилася в кольорі.[4]

Реліз

[ред. | ред. код]
Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело Рейтинг
AllMusic 3/5 зірок[5]
Robert Christgau A[6]
Mojo 3/5 зірок[7]
MusicHound 2.5/5 зірок[8]
Paste 3/5 зірок[9]
Rolling Stone 3/5 зірок[1]
The Rolling Stone Album Guide 3.5/5 зірок[10]
Uncut 2/5 зірок[11]

Після сварки з Девідом Геффеном, чий лейбл Geffen Records спочатку випустив Double Fantasy, Оно перевела свої майбутні проєкти на Polydor Records, який спочатку і випустив Milk and Honey.[4] EMI, що є домівкою для всіх записів Леннона, в тому числі і з The Beatles, придбали цей та всі інші релізи Леннона наприкінці 1990-х років. Milk and Honey не мав такого комерційного успіху, як Double Fantasy після смерті Леннона, але все одно був добре прийнятий, досягнувши 3-го місця у Великій Британії та 11-го у США, де став золотим. Джек Дуглас, який був співпродюсером Double Fantasy разом з Ленноном та Оно, також брав участь у початкових сесіях роботи над Milk and Honey, хоча Оно відмовилася вказувати його після того, як їхні професійні стосунки зіпсувалися після смерті Леннона.

У 2001 році Оно керувала ремастерингом Milk and Honey для його перевидання на компакт-диску, додавши три бонус-треки і 22-хвилинний уривок з останнього інтерв'ю Леннона, яке він дав пізно ввечері 8 грудня 1980 року, за 5 годин до своєї смерті.

До бонус-треків увійшли домашні демозаписи «I'm Stepping Out» та «I'm Moving On» (з Double Fantasy), а також версія «Every Man Has a Woman Who Loves Him» з вокалом лише Леннона, яку планувалося включити до триб'ют-альбому Оно Every Man Has a Woman (вийшов у 1984 році).

Трек-лист

[ред. | ред. код]

Сторона 1

  1. «I'm Stepping Out» (Леннон) — 4:06
  2. «Sleepless Night» (Оно) — 2:34
  3. «I Don't Wanna Face It» (Леннон) — 3:22
  4. «Don't Be Scared» (Оно) — 2:45
  5. «Nobody Told Me» (Леннон) — 3:34
  6. «O' Sanity» (Оно) — 1:05

Side two

  2. «Borrowed Time» (Леннон) — 4:29
  3. «Your Hands» (Оно) — 3:04
  4. «(Forgive Me) My Little Flower Princess» (Леннон) — 2:28
  5. «Let Me Count the Ways» (Оно) — 2:17
  6. «Grow Old with Me» (Леннон) — 3:07
  7. «You're the One» (Оно) — 3:56

Бонус-треки перевидання 2001 року

  1. «Every Man Has a Woman Who Loves Him» — 3:19
  2. «I'm Stepping Out (home version)» — 2:57
  3. «I'm Moving On (home version)» — 1:20
  4. «John and Yoko interview by Dave Sholin and Laurie Kaye, 8 December 1980» — 21:55

Персоналії

[ред. | ред. код]
  • Джон Леннон — гітара, клавішні, вокали, піаніно на «Grow Old with Me»
  • Йоко Оно — вокали, піаніно на «Let Me Count the Ways»
  • Кріс Моусон — гітара
  • Ерл Слік — гітара
  • Елліот Рендалл — гітара
  • Стів Лав — гітара
  • Г'ю Маккрекен — гітара
  • Ніл Джейсон — бас
  • Тоні Левін — бас
  • Вейн Педзівіятр — бас
  • Говард Джонсон — баритон-саксофон
  • Ґордон Ґроді — бек-вокал
  • Біллі Алессі — бек-вокал
  • Боббі Алессі — бек-вокал
  • Пітер Каннароцці — синтезатор
  • Пол Ґріффін — піаніно
  • Джордж Смолл — піаніно
  • Ед Волш — клавішні
  • Пітер Том — бек-вокал
  • Курт Ягджаян — бек-вокал
  • Карлос Аломар — бек-вокал
  • Енді Ньюмарк — барабани
  • Аллан Шварцберг — барабани
  • Йоґі Хортон — барабани
  • Артур Дженкінс — перкусія
  • Джиммі Мейлен — перкусія

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Don Shewey. Milk & Honey (англ.). Rolling Stone. Процитовано 28 жовтня 2023.
  2. ↑ Nick DeRiso. Underrated John Lennon: The Most Overlooked Song From Each LP (англ.). Ultimate Classic Rock. Процитовано 28 жовтня 2023.
  3. ↑ Ono, Yoko (October 2010). Milk and Honey 2010 Remaster Liner Notes.
  4. ↑ а б US album release: Milk And Honey by John Lennon and Yoko Ono (англ.). beatlesbible.com. Процитовано 28 жовтня 2023.
  5. ↑ Richard S. Ginell. Milk and Honey Review by Richard S. Ginell (англ.). AllMusic. Процитовано 28 жовтня 2023.
  6. ↑ Robert Christgau. John Lennon: extended (англ.). Robert Christgau. Процитовано 28 жовтня 2023.
  7. ↑ Doyle, Tom (November 2010). John Lennon Signature Box. Mojo. с. 114.
  8. ↑ Gary Graff & Daniel Durchholz (eds), MusicHound Rock: The Essential Album Guide, Visible Ink Press (Farmington Hills, MI, 1999; ISBN 1-57859-061-2), p. 667.
  9. ↑ Kemp, Mark (23 жовтня 2007). John Lennon – Reissues. Paste. Процитовано 28 жовтня 2023.
  10. ↑ John Lennon: Album Guide | Rolling Stone Music. Rollingstone.com. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 28 жовтня 2023.{{cite magazine}}: Обслуговування CS1:Сторінки з посиланнями на джерела, що мають непридатні URL (посилання)
  11. ↑ Mullholland, Garry (November 2010). John Lennon – Remasters. Uncut. с. 108. Архів оригіналу за 11 листопада 2014. Процитовано 28 жовтня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Milk_and_Honey_(альбом)&oldid=43402385