HMS Vanoc (H33)

«Венок» (H33)
HMS Vanoc (H33)
Британський есмінець «Венок»
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець «Адміралті» типу «V»
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії
На честь	єдиний корабель флоту на ім'я «Венок»
Корабельня	John Brown & Company, Клайдбанк
Замовлено	30 червня 1916
Закладено	20 березня 1916
Спущено на воду	14 червня 1917
Введено в експлуатацію	15 серпня 1917
На службі	1917–1945
Статус	26 липня 1947 року проданий на металобрухт
Нагороди	4 бойових відзнаки[Прим. 1][1]
Бойовий досвід	Перша світова війна Друга світова війна Битва за Атлантику Норвезька кампанія
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1 140 т (стандартна) 1 550 т (повна)
Довжина	95,1 м
Ширина	9 м
Осадка	2,7-3,43 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни Brown-Curtis 3 × парових котли Yarrow
Гвинти	2
Потужність	27 000 к.с.
Швидкість	34 вузлів (63 км/год)
Дальність плавання	3 500 миль (6 482 км) на швидкості 15 вузлів 900 миль (1 700 км) на швидкості 32 вузла
Екіпаж	110 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	4 × 101,6-мм універсальні гармати QF 4 inch Mk V
Торпедно-мінне озброєння	4 (2 × 2) × 533-мм торпедних апарати
Зенітне озброєння	2 × 40-мм автоматичні зенітні гармати Vickers QF 2 pounder Mark II[2]

«Венок» (англ. HMS Vanoc (H33) — військовий корабель, ескадрений міноносець «Адміралті» типу «V» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Першої та Другої світових війн.

«Венок» був закладений 20 березня 1916 року на верфі компанії John Brown & Company у Клайдбанку. 14 червня 1917 року він був спущений на воду, а 15 серпня 1917 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Есмінець брав участь у бойових діях на морі в Першій та Другій світових війнах, бився в Північній Атлантиці, біля берегів Африки, на Середземному морі, супроводжував конвої. За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель заохочений чотирма бойовими відзнаками^[1].

З початку Другої світової війни есмінець брав участь у конвоюванні та патрулюванні у протоці Ла-Манш. Потім «Венок» дія у складі сил Командування Західних підходів для забезпечення прикриття конвоїв, що проходили по Південно-Західних проходах. 28 грудня 1939 року він разом з «Вайтхолл», «Вірлвінд» та «Віверн» вийшли на ескорт конвою OG 21, що прямував до Гібралтару. Британські ескадрені міноносці перебували з транспортним конвоєм до передачі його французьким військовим кораблям, після чого повернули на базу.

З січня 1941 року «Венок» увійшов до 5-ї ескортної групи^{[Прим. 2]} Командування Західних підходів, з базуванням у Ліверпулі.

8 січня 1940 року «Венок» з есмінцями «Волонтір», «Венеція» та «Віконт» ескортували конвой HG 13 на завершальній фазі його переходу з Гібралтару до Ліверпуля.

До початку вторгнення німецького вермахту в Норвегію переведений до Домашнього флоту та 11 квітня 1940 року вийшов разом з крейсером «Каїр» з есмінцями «Волонтир», «Візерінгтон», «Вірлвінд», «Венок» та «Хайлендер», що ескортували конвой NP 1 з британськими військами до норвезького Нарвіка.

14 квітня крейсери «Каїр» і «Бірмінгем», есмінці «Венок», «Вірлвінд» та «Хайлендер» супроводжували польський лайнер «Хробрий» та лайнер «Імператриця Австралії» до Намсуса. Протягом квітня-травня прикривав британські та французькі кораблі, що діяли біля норвезьких берегів.

Після поразки британських експедиційних сил на півночі Норвегії, наприкінці травня 1940 року разом з есмінцями «Ерроу», «Файрдрейк», «Гавлок» та «Еко» евакуював англійських солдатів із Буде.

29 листопада «Венок» встановлював міни в безпосередній близькості до портів Шербур та Гавр з есмінцями «Ікарус», «Волонтир» та «Вітч»^[1].

16 березня 1941 року німецькі ПЧ U-99 і U-100 затопили шість суден конвою HX 112; наступного дня обидва човни були затоплені есмінцями ескорту «Волкер» і «Венок»^[3]

8 грудня 1942 року есмінець з іншими ескадреними міноносцями «Антілоуп», «Поркьюпайн», «Бореас» і польським «Блискавиця» ескортував десантні судна «Отранто», SS Tegelberg і плавучу базу ПЧ «Мейдстоун» до Орана, коли піддались атаці німецького підводного човна. «Поркьюпайн» був уражений торпедою німецького підводного човна U-602, який випустив чотири торпеди в «Мейдстоун», але промазав й лише одна влучила в британський есмінець. У наслідок вибуху 7 осіб загинуло та три дістали поранень, корабель від отриманих пошкоджень розколовся навпіл.

Напрочуд «Поркьюпайн» не затонув і лишився на плаву. Весь екіпаж, за винятком критично необхідного персоналу, підібрав «Венок», а рештки корабля відбуксував фрегат «Екс» до Арзева у Французькому Алжирі.

16 березня 1944 року у Гібралтарській затоці «Венок» за підтримки фрегата «Аффлек» та трьох американських PBY «Каталін» потопив глибинними бомбами німецький підводний човен U-392 з усім екіпажем^[4].

• HMS Venus (R50)
• HMS Volage (R41)
• USS Reuben James (DD-245)
• Ескадрені міноносці типу «Флетчер»
• Ескадрені міноносці типу E та F
• Список ескадрених міноносців ВМС Великої Британії

Виноски

Джерела

• HMS Vanoc (H 33). на uboat.net. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 14 січня 2020. (англ.)
• HMS VANOC (H 33) - V & W-class Destroyer. на naval-history.net. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 14 січня 2020. (англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Vanoc (H33)

• Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two: An International Encyclopedia, Volume 1988, Part 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 14 січня 2020.
• Preston, Antony (1971). 'V & W' Class Destroyers 1917-1945. London: Macdonald. OCLC 464542895.
• Raven, Alan; Roberts, John (1979). 'V' and 'W' Class Destroyers. Man o' War. Т. 2. London: Arms & Armour. ISBN 0-85368-233-X.