Douglas B-23 Dragon
| Douglas B-23 Dragon | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | середній бомбардувальник |
| Перший політ: | 27 липня 1939 |
| Прийнятий на озброєння: | 1940 |
| Знятий з озброєння: | 1945 |
| Період використання: | 1940—1945 |
| На озброєнні у: | США |
| Розробник: | Douglas Aircraft Company |
| Виробник: | Douglas Aircraft Company |
| Всього збудовано: | 38 |
| Конструктор: | Douglas Aircraft Company |
| Екіпаж: | 4-5 особи |
| Крейсерська швидкість: | 338 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 454 км/год |
| Дальність польоту: | 2 341 км |
| Практична стеля: | 9 632 м |
| Довжина: | 17,78 м |
| Висота: | 5,64 м |
| Розмах крила: | 28,04 м |
| Площа крила: | 92,25 м² |
| Споряджений: | 13 835 кг |
| Двигуни: | 2 × Wright R-2600-3 «Cyclone» 14 по 1600 к.с. кожен |
| Гарматне озброєння: | 3 х 7,62-мм кулемети Browning М1919 1 х 12,7-мм кулемет Browning M2 |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | до 910 кг |
Douglas B-23 Dragon у Вікісховищі | |
Дуглас B-23 Дрегон (англ. Douglas B-23 Dragon — Дракон) — американський двомоторний суцільнометалевий 4-5-місний бомбардувальник середнього радіуса дії.
Ще під час створення B-18 було зрозуміло, що дуже швидко буде потрібний бомбардувальник з значно кращими характеристиками, спроба просто поставити потужніші двигуни (модель XB-22) очікуваних результатів не принесла і компанія Douglas почала розробку нового літака. Новий проєкт B-23 все ще створювався на базі B-18, але в нього, у порівнянні з попередником, був значно перероблений фюзеляж та вертикальне оперення, а також посилені крила запозиченні в лайнера DC-3. Проєкт був прийнятий військовими, які переоформили замовлення останніх 38 B-18 на B-23. Перший політ відбувся у 1939 році, але після виконання контракту на 38 літаків, більше B-23 не виготовлялись.[1]
На відміну від B-18, літак B-23 був низькопланом, мав вужчий фюзеляж з високим кілем та рулем висоти, абсолютно нові мотогондоли з двигунами Wright R-2600-3 та хвостову кулеметну точку. Шасі повністю ховались, причому хвостове колесо також ховалось у спеціальну нішу. Носова частина бомбардувальника не мала засклення та стрілецької точки, оскільки передбачалось, що маючи більшу швидкість, B-23 зможе ухилитись від бою з винищувачами на зустрічних курсах.
- Екіпаж: 4-6 чоловік
- Довжина: 17,78 м
- Розмах крила: 28,04 м
- Площа крила: 92,25 м ²
- Маса порожнього: 8 645 кг
- Маса спорядженого: 13 835 кг
- Максимальна злітна маса: 15 696 кг
- Двигуни: 2 × Wright R-2600-3 Cyclone 14
- Потужність: 2 × 1 600 к. с.
- Максимальна швидкість: 454 км/г на висоті 3 658 м
- Практична дальність: 2 341 км
- Практична стеля: 9 632 м
- Кулеметне:
- 3 × 7,62 мм кулемети Browning М1919 в носовій, верхній і нижній установках
- 12,7-мм кулемет Browning M2 в хвості
- Бомбове навантаження:
- до 910 кг бомб
Літаки B-23 почали заміняти застарілий Northrop A-17, проте їхня служба виявилась дуже нетривалою. Досить швидко аналіз повітряних боїв в Європі показав, що сам B-23 не може конкурувати з бомбардувальниками воюючих сторін. У 1941 році вони стали замінюватись новими B-25 та B-26. Через це літаки B-23 участь у бойових діях не брали, але наприкінці 1941 року декілька літаків залучались до патрулювання тихоокеанського узбережжя США.
B-23 використовувались для тренування льотчиків бомбардувальників. Частина літаків були переобладнані на транспортні, їм був присвоєний індекс UC-67.
Після війни непотрібні B-23 та UC-67 продали приватним власникам. Багато з них були перероблені технічним відділом компанії Pan American World Airways у пасажирські. Замість бомбового відсіку був обладнаний пасажирський салон на 12 осіб з туалетом та засобами обслуговування. По бортах були зроблені ілюмінатори. Деякі переобладнані літаки літали до кінця 1970-х років.
На даний час збереглось 4 екземпляри B-23, які знаходяться в авіамузеях США.
- ↑ Харук, 2012, с. 257.
- Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. ISBN 985-438-823-9.
- Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
