Очікує на перевірку

30 Уранія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
30 Уранія 
Відкриття
ВідкривачДжон Рассел Гінд
Місце відкриттяЛондон
Дата відкриття22 липня 1854
Позначення
Позначення30 Urania
Названа на честьУранія
Тимчасові позначення1948 JK
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[2]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь2,365847240149 а. о.
Перигелій2,065781757105 а. о.
Афелій2,665912723193 а. о.
Ексцентриситет0,126832146197
Орбітальний період1329,163711824 д
Середня орбітальна швидкість0,270846997098 °/д
Середня аномалія262,1427236225°
Нахил орбіти2,098068400227°
Довгота висхідного вузла307,6340829918°
Аргумент перицентру86,70679825709°
Фізичні характеристики
Розміри88±2 км[1]
100.2±6.8 км (IRAS)[2]
94.48±5.37 км[3]
Маса(1.3±0.9)×1018 кg[1]
(1.74±0.49)×1018 кg[3]
Середня густина3.7±2.7 г/см3[1]
3.92±1.29 g/cm3[3]
Прискорення вільного падіння на поверхні0,0280? м/с²
Друга космічна швидкість0,0529? км/с
Період обертання13,686 год[4]
Альбедо0.214[1]
0.1714[2]
Температура~177 K
Спектральний типS[2]
Видима зоряна величина9,36 (brightest)
Стандартна зоряна величина7,57
CMNS: 30 Уранія у Вікісховищі

30 Уранія — великий астероїд головного поясу, відкритий англійським астрономом Джоном Расселом Гайндом 22 липня 1854 року[5]. Це було десяте й останнє відкриття астероїда Джоном Гайндом. Названий на честь Уранії, грецької музи астрономії. Початкові елементи орбіти 30 Уранії опублікував Вільгельм Гюнтер, асистент обсерваторії Бреслау[6].

Астероїд обертається навколо Сонця з періодом 3,64 роки[2] і обертається навколо своєї осі з періодом 13,7 годин[4]. За спектром його класифікують як кам’яний астероїд S-типу[7]. 2000 року були проведені вимірювання розмірів астероїда з Національного телескопа Галілея[en] на Канарських островах за допомогою спекл-інтерферометрії. Вони дали для видимої форми поперечного перерізу Уранії еліпс довжиною 111 км і шириною 89 км[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г P. Vernazza et al. (2021) VLT/SPHERE imaging survey of the largest main-belt asteroids: Final results and synthesis. Astronomy & Astrophysics 54, A56
  2. а б в г д База даних малих космічних тіл JPL: 30 Уранія (англ.) . Процитовано 2014.05.15. Останнє спостереження 2013.05.31.
  3. а б в Carry, B. (December 2012), Density of asteroids, Planetary and Space Science, 73 (1): 98—118, arXiv:1203.4336, Bibcode:2012P&SS...73...98C, doi:10.1016/j.pss.2012.03.009. See Table 1.
  4. а б EAR Derived Lightcurve Parameters, version 8, Planetary Data System Asteroid/Dust Archive, NASA, процитовано 9 квітня 2013.
  5. Numbered Minor Planets 1–5000, Discovery Circumstances, IAU Minor Planet center, процитовано 7 квітня 2013.
  6. Gunther, W. (December 2012), Elements and ephemeris of (30) Urania, Astronomical Journal, 4 (85): 103, Bibcode:1855AJ......4..103G, doi:10.1086/100505. See Table 1.
  7. DeMeo, Francesca E. та ін. (July 2009), An extension of the Bus asteroid taxonomy into the near-infrared (PDF), Icarus, 202 (1): 160—180, Bibcode:2009Icar..202..160D, doi:10.1016/j.icarus.2009.02.005, архів оригіналу (PDF) за 17 березня 2014, процитовано 8 квітня 2013. See appendix A.
  8. Cellino, A. та ін. (April 2003), Speckle interferometry observations of asteroids at TNG, Icarus, 162 (2): 278—284, Bibcode:2003Icar..162..278C, doi:10.1016/S0019-1035(03)00006-X