Координати: 5°03′00″ пд. ш. 151°20′00″ сх. д. / 5.05° пд. ш. 151.33333333333° сх. д. / -5.05; 151.33333333333

Улавун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Улавун
англ. Ulawun
Викиди вулкана видно з космосу. Фото НАСА
Викиди вулкана видно з космосу. Фото НАСА
Викиди вулкана видно з космосу. Фото НАСА

5°03′00″ пд. ш. 151°20′00″ сх. д. / 5.05° пд. ш. 151.33333333333° сх. д. / -5.05; 151.33333333333
Країна Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея,
Східна Нова Британія
о. Нова Британія
Регіон Архіпелаг Бісмарка
Тип стратовулкан
матеріал Андезит
Висота 2334 м
Висота відносна 2334 м
Виверження 26 червня — 5 жовтня 2019[1]
Улавун. Карта розташування: Папуа Нова Гвінея
Улавун
Улавун
Улавун (Папуа Нова Гвінея)
Мапа
CMNS: Улавун у Вікісховищі

Улавун (англ. Ulawun) — базальтовий і андезитовий стратовулкан, розташований на острові Нова Британія (Папуа Нова Гвінея), приблизно за 130 км на північний захід від міста Рабаул. Висота вулкана становить 2334 м, що робить його найвищою точкою архіпелагу Бісмарка.

Географія

[ред. | ред. код]
Вулкан Улавун

Значна частина вулкана покрита рослинністю, тим не менше на висоті понад 1000 м вона відсутня[1]. Другорядні вулканічні конуси знаходяться на північно-західній і східній сторонах.

Улавун є одним з найбільш активних вулканів Папуа Нової Гвінеї. Його перше зареєстроване виверження відбулося в 1700 р., коли повз остров Нової Британії пропливав британський мандрівник Вільям Дампір. Наступне виверження відбулося тільки в 1915 році, коли поселення Торіу, розташоване приблизно, за 50 км на північний схід від Улавуна, було накрите шаром попелу в 10 см[2]. Всього з початку XVIII ст. сталося 45 зареєстрованих вулканічних виверження, останнє з яких відбулося 26 червня — 5 жовтня 2019 року[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Ulawun. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. Процитовано 30-09-2020. (англ.)
  2. Ulawun Volcano // John Seach. 10-04-09 http://www.webcitation.org/677CqICy9 2012-04-22

Література

[ред. | ред. код]
  • McGonigle A.J.S., Oppenheimer C., Tsanev V.I. et al. Sulphur dioxide fluxes from Papua New Guinea's volcanoes // Geophysical Research Letters. — 2004. — V. 31, issue 8.

Посилання

[ред. | ред. код]