Теуво Туліо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теуво Туліо
фін. Teuvo Tulio
латис. Teodors Turlajs
Дата народження23 серпня 1912(1912-08-23)[1][2]
Місце народженняСанкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті8 червня 2000(2000-06-08)[1] (87 років)
Місце смертіГельсінкі
ПохованняГієтаніємі
Громадянство Фінляндія[3]
Професіярежисер
IMDbID 0876343
CMNS: Теуво Туліо у Вікісховищі

Теуво Туліо (справжнє ім'я Теодор Антоніус Тугай; 23 серпня 1912 – 8 червня 2000) – фінський кінорежисер і актор.

Розпочавши свою кар'єру актора наприкінці німого кіно, Туліо звернувся до режисури і постановки у 1930-х. Його фільми відзначаються надзвичайно мелодраматичним стилем.[4][5][6]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у Резекне (Вітебська губернія, Російська імперія, нині – Латвія).

При народженні Туліо отримав ім'я Теодор Антоній Тугай від батька турецько-польського та матері персько-латвійського походження.

Перед тим як переїхати з матір'ю, що одружилася з фіном, до Гельсінкі, Тугай провів ранню частину свого дитинства в Латвії зі своїми бабусями та дідусями.

У віці чотирнадцяти років Тугай став зіркою, зігравши роль у фільмі свого колеги, російського емігранта, вісімнадцятирічного Валентина Ваали "Mustat silmät" ("Чорні очі"), що був завершений у 1929. Через свою "екзотичну" зовнішність, молодого Тугая іноді називали відповіддю Фінляндії Рудольфу Валентино.

У 1936 Тугай змінив ім'я на більш фінське Теуво Туліо. Його першоюрежисерською роботою став фільм "Taistelu Heikkilän" ("Бій за особняк Гейкіла",1936) Реґіною Ліннангеймо у головній ролі.[5] Ліннангеймо стала супутницею Туліо на все життя, хоча вони ніколи не були одружені. Реґіна виступала в ролі провідної леді у багатьох його фільмах і стала співавторкою сценарів для шести творів Теуво Туліо, включно з останнім фільмом «Сенсуела» (1973).

Ліннангеймо написала сценарій до "Rikollinen nainen" ("Крива жінка") та до "Olet mennyt minun vereeni" ("Ти увійшов у мою кров").

Всього Туліо зняв 15 художніх фільмів, три з яких були знищені під час пожежі в 1959. Частини двох фільмів були знайдені у 2007 та 2015 роках.[7]

Подальший вплив і репутація

[ред. | ред. код]

Фільми Туліо вплинули на фінського режисера Акі Каурісмякі, який пізніше привернув міжнародну увагу до Туліо-кінорежисера.[4]

У 2008 та 2009 роках у США відбулися короткі ретроспективи його творчості в Бруклінській академії музики та Тихоокеанському кіноархіві.

Кінокритик Дж. Гоберман у щотижневику "The Village Voice" писав: "Одночасно вигадливий і невмілий, чіткий і наповнений. Для кінострічок Туліо характерна перебільшена емоційна напруженість і не менш первісна відсутність самосвідомості... Його фільми відчайдушні та наполегливі, іноді незграбні, але від цього не менш сильні».

У короткому нарисі режисера для англомовного вебсайту «The Auteurs» Анна Бак-Квапіль назвала роботи Туліо «видовищами страждання та сексу»[6] написавши: «Його стиль може бути ейзенштейнівським. Завдяки експресіоністичному монтажу сяючі обличчя пролетаріату перетинаються з кошенятами, розп'яттями або з недопалками, але він обожнює Голлівуд, надто захопливо наслідуючи К'юкора, Любіча та Фон Стернберга".

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Режисерські роботи
  • Taistelu Heikkilän talosta (Боротьба за особняк Гейкіла, 1936), частина копії, знайденої в 2007 році [8]
  • Nuorena nukkunut (Силя, яка заснула, молодою, 1937), частина копії, знайденої в архівах La Cinémathèque Franҫaise у 2015.[7]
  • Kiusaus (Спокуса, 1938), всі копії, знищені вогнем у 1959.
  • Laulu tulipunaisesta kukasta (Пісня про червону квітку, 1938)
  • Vihtori ja Klaara (Віктор і Клара, за мотивами коміксу "Виховувати батька", 1939)
  • Unelma karjamajalla (У полях мрій, 1940)
  • Sellaisena kuin sinä minut halusit (Шлях, на якому ти хотів мене, 1944) та його шведськомовна версія –Sådan du ville ha mig (1944)
  • Rakkauden risti (Хрест кохання, 1946) та його шведськомовна версія: Kärlekens kors (1946)
  • Levoton veri (Неспокійний Бод, 1946) та його шведськомовна версія: Oroligt blod (1946)
  • Intohimon vallassa (У захваті від пристрасті, 1947) та його шведськомовна версія: Olof – forsfararen (1947)
  • Хорнанкоскі (Пороги Пекла, 1949) та його шведськомовна версія: Forsfararna (1949); у співпраці з Roland af Hällström
  • Rikollinen nainen (Крива жінка, 1952)
  • Mustasukkaisuus (Ревнощі, 1953) та його шведськомовна версія: Kvinnorna på forsgården (альтернативна: Två kvinnor, 1953)
  • Olet mennyt minun vereeni (Ти увійшов у мою кров, 1956)
  • Se alkoi omenasta (Спочатку було яблуко, 1962)
  • Сенсуела (1973)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Teuvo Tulio — SLS.
  3. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  4. ↑ а б Village Voice: BAM Samples Finland's Teuvo Tulio. Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 30 травня 2020.
  5. ↑ а б "How did Theodor Tugai turn into Teuvo Tulio?" at Embassy of Finland, Riga
  6. ↑ а б The Auteurs: The Strange Loves of Teuvo Tulio
  7. ↑ а б SILJA - FALLEN ASLEEP WHEN YOUNG — Midnight Sun Film Festival. Midnight Sun Film Festival (амер.). Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
  8. ↑ THE FIGHT OVER THE HEIKKILA MANSION — Midnight Sun Film Festival. Midnight Sun Film Festival (амер.). Архів оригіналу за 13 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Теуво_Туліо&oldid=38333380