Східні Карпати

Східні Карпати
Свидовець (Україна)
47°35′40″ пн. ш. 24°38′11″ сх. д. / 47.5945° пн. ш. 24.6364° сх. д. / 47.5945; 24.6364
Країна	Республіка Польща,  Словаччина,  Україна і  Румунія[1]
Регіон	Підкарпатське воєводство Пряшівський край Закарпатська область Івано-Франківська область Чернівецька область Вранча Бакеу Нямц Сучава Марамуреш Бистриця-Несеуд Муреш Харгіта Ковасна Бузеу Прахова
Тип	гірський хребет[1] і Фізико-географічна провінція
Висота	П'єтрос, 2303 м
Східні Карпати Східні Карпати (Україна)
Східні Карпати Східні Карпати (Карпати)
Східні Карпати у Вікісховищі

Схі́дні Карпа́ти — найбільша за протяжністю фізико-географічна провінція Карпат. Простягається від межі із Західними Карпатами (проводять через Тилицький перевал або, за польським поділом Карпат, через Лупківський перевал на кордоні Словаччини і Польщі) до перевалу Предял та долини річки Прахова у Румунії, у південно-східному напрямку. Переважна більшість гірських хребтів фізико-географічної провінції (за винятком масивів Чорногора, Родна та Келіман) не досягає 2000 м над рівнем моря. У межах Східних Карпат на підставі приналежності гірських споруд до тектонічних поясів Зовнішніх (Флішових) та Внутрішніх (Центральних) Карпат виділяють дві фізико-географічні підпровінції — відповідно Зовнішні Східні Карпати та Внутрішні Східні Карпати.

На території Польщі та Словаччини до Зовнішніх Східних Карпат належать Центральнобескидське передгір'я, Низькі (Центральні Бескиди) та Бещади з найвищою вершиною Тарниця (1366 м). У межах території України до підпровінції Зовнішніх Східних Карпат відносять фізико-географічні області Зовнішньофлішових (Скибових) Карпат, Вододільно-Верховинських та Полонинсько-Чорногірських Карпат. Довжина їх від витоків Сяну (права притока Вісли) та лівих приток Дністра до верхньої течії Сучави становить близько 270 км, ширина 80–90 км. У масиві Чорногора області Полонинсько-Чорногірських Карпат знаходиться найвища вершина усіх Зовнішніх Східних Карпат — гора Говерла (2061 м). На території Румунії до підпровінції відносять групу гірських хребтів і масивів під загальною назвою Молдавсько-Мунтенські Карпати. Найвищою вершиною серед них є пік Ому (1932 м) у горах Сухард.

До Внутрішніх Східних Карпат у межах Словаччини відносять тільки вулканічний масив Вигорлат, східна частина якого заходить на територію України. Він є одним із масивів Вигорлат-Гутинського вулканічного хребта, який своїм південно-східним краєм заходить у Румунію. В Україні до Внутрішніх Східних Карпат також відносять Солотвинське низькогір'я та два фрагменти Мармароського масиву (Рахівські гори та Чивчини). Найбільша частина території підпровінції Внутрішніх Східних Карпат знаходиться у межах Румунії. Тут до них відносять хребти і масиви, які входять до складу п'яти фізико-географічних областей. Серед них уже згадана область Вигорлат-Гутинського хребта, а також Мармарош-Родна, гори Бистриця, Келіман-Харгіта та Джурджеу-Брашовська западина. Найвищий масив Внутрішніх Східних Карпат – Родна (Роднянські Альпи) розміщений у витоках Бистриці (Золотої Бистриці — правої притоки Сірету та річки Сомеш (ліва притока Тиси), неподалік українсько-румунського кордону. Його вершина підноситься до ви­соти 2303 м (г. П'єтрос – найвища точка усіх Внутрішніх Східних Карпат і усіх Східних Карпат).

Загалом Східні Карпати покриті мішаними і темнохвойними лісами (бук, ялина, ялиця, сосна); у нижньому поясі — букові ліси, ще нижче — дубові. Гірські луки верхнього поясу (використовуються як літні пасовища).

• Українські Карпати
• Вершини Українських Карпат
• Зона Вранча

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Східні Карпати
• «Фізична географія Європи».— І. П. Половина; Київ, «АркЕк», 1998; с. 172.
• Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-
• Гілецький Й.Р., Тимофійчук Н.М. Фізико-географічне районування Українських Карпат для цілей пізнавального туризму. / Й. Р. Гілецький, Н.М. Тимофійчук. //Географія та туризм: Науковий збірник, Випуск 53. – Київ, 2020. С. 103–109.
• Гнилко О. М. Геологічна будова та еволюція Українських Карпат. /Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук. Львів, 2016, 46 с. https://geology.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/06/Автореферат-Гнилко-О.М..pdf.

Це незавершена стаття про гірську вершину. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.