Сеттела Штайнбах
| Сеттела Штайнбах | |
|---|---|
| Settela Steinbach | |
 | |
| Ім'я при народженні | Анна-Марія (Сеттела) Штайнбах |
| Народилася | 23 грудня 1934 Бюхтен (громада Сіттард-Гелен, провінція Лімбург) |
| Померла | між 31 липня та 3 серпня 1944 р. табір смерті Освенцім |
| Підданство | Нідерланди |
| Діяльність | жертва злочину, боєць опору |
| Батько | Генріх Штайнбах |
| Мати | Емілія Штайнбах |
| Брати, сестри | Celestinus Steinbachd |
Анна-Марія (Сеттела) Штайнбах (нар. 23 грудня 1934, Бюхтен, Нідерланди — пом. між 31 липня і 3 серпня 1944 року, табір смерті Аушвіц в Освенцімі) — циганська дівчинка з Нідерландів, яка загинула разом з родиною у нацистському таборі смерті Освенцім. Її фотографія, яка є кадром з документального кіноматеріалу, відзнятого під час навантаження в'язнів на ешелон в Освенцім, довгий час була одним із символів Голокосту в Нідерландах, поки в 1994 році журналіст Ад Вагенар (нід. Aad Wagenaar) не встановив особистість дівчинки та її приналежність до циганської народності сінті. Тепер світлина є символом геноциду європейських циган.
Анна-Марія (циганське ім'я — Сеттела) Штайнбах народилася 1934 року в селі Бюхтен громади Сіттард-Гелен в провінції Лімбург, Нідерланди[1]. Сеттела була сьомою дитиною в сім'ї торговця і скрипаля Генріха (Муселмана) і Емілії (Тутели) Штайнбах, у яких було десять дітей.
16 травня 1944 року арештована в Ейндговені під час організованої по всій країні облави на циган. В той же день разом з іншими 577 заарештованими депортована до транзитного табору Вестерборк. 279 осіб були відпущені, бо за расовими критеріями нацистів не вважалися циганами, незважаючи на те, що проживали, як цигани, у житлових фургонах.
19 травня 1944 року 244 цигана, в числі яких була Сеттела, були відправлені ешелоном до концентраційного табору смерті Освенцім (Аушвіц-Біркенау). У Вестерборці в'язень транзитного табору єврей Рудольф Бреслауер[de], за наказом німецького коменданта табору Альберта Конрада Геммекера[de], знімав кінохроніку відправлення ешелону з депортованим. Серед інших до кадру потрапила Сеттела. За свідченням очевидиці Краси Вагнер, яка перебувала в тому ж товарному вагоні, мати Сеттели окрикнула дівчинку по імені і веліла відійти від дверей, щоб їй не прищемили голову, бо вже було чути, як засовують і замикають зовні стулки дверей. У короткому фрагменті документального фільму Сеттела визирає у прочинені двері товарного вагона. Можливо, вона дивиться на собаку, що бігала біля поїзда. Голова дівчинки пов'язана шматком матерії, можливо, розірваної наволочкою, — всім циганкам перед відправкою поголили голову для профілактики педикульозу, і, за спогадами Вагнер, їм довелося прикривати голову аби чим[2].
21 травня ешелон прибув до Освенціму. Депортовані цигани були зареєстровані і поміщені до так званого «циганського сімейного табору». Визнані працездатними змушували працювати на побудованих біля Освенціма заводах концерну «І. Г. Фарбеніндастрі», а також у зовнішніх командах з метою «знищення за допомогою праці». Інші 3000 в'язнів-циган у період з липня по 3 серпня 1944 року були закатовані газом. В їх числі були Сеттела Штайнбах, її мати, два брати, дві сестри, тітка, два племінники і племінниці. З усієї родини Сеттели вижив тільки батько. Він помер від горя в 1946 році і похований в Маастрихті.
Після війни семисекундний фрагмент кінострічки Рудольфа Бреслауера незліченну кількість разів використовувався в документальних фільмах. Образ невідомої «дівчинки в хустці», яка злякано визирала з вагона поїзда, що відправлявся в Освенцім, став символом жертв масових злочинів нацистів. Помилкова ідентифікація приреченої на смерть дівчинки як єврейки сталася через те, що темі геноциду ромів довгий час приділялося мало уваги[3].
У грудні 1992 року нідерландський журналіст Ад Вагенар зацікавився особистістю дівчинки. З деяких деталей зовнішнього вигляду вагонів — насамперед за номерами, написаним крейдою на борту, — а також з'ясувавши приналежність єдиної валізи, що потрапила у кадр, Вагенар встановив дату відправки знятого ешелону — 19 травня 1944 року. За документами, це був змішаний ешелон, на якому депортувались нідерландські євреї та цигани. 7 лютого 1994 року Краса Вагнер, що уціліла в Освенцімі і проживала на стоянці «жителів фургонів» в Спейкеніссе, упізнала Сеттелу з фотографії, яку їй показав Вагенар. «Жителі фургонів» — маргінальна соціальна група в Нідерландах (принизливо звана «kampers»; переважний самоназва — «reizigers», «мандрівні»), що утворилася в XIX столітті з представників збіднілих верств нідерландської населення. Вони розмовляють на соціолекті «баргунс[nl]», різновиді нідерландського жаргону.
Історія про те, як була визначена дівчинка з сумно відомої світлини, розказана в документальному фільмі «Settela, gezicht van het verleden» («Сеттела, обличчя з минулого») (режисер Cherry Duyns[nl], 1994). Результати свого журналістського розслідування Вагенар опублікував у книзі[4].
- ↑ Holocaust Memorial Day Trust | Anna Maria ‘Settela’ Steinbach (англ.). Процитовано 8 січня 2021.
- ↑ WWII: Never Again!. artists-for-roma-net.ning.com. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021. [Архівовано 2016-08-15 у Wayback Machine.]
- ↑ Romanies and the Holocaust: A Reevaluation and an Overview. Radoc.net. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 30 квітня 2021. [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.]
- ↑ ISBN 90-295-5612-9) (Settela: The Girl Who Got Her Name Back). The revised English translation of Settela — by Janna Eliot — is ISBN 978-0-9933898-2-5
- Aad Wagenaar: Settela, het meisje heeft haar naam terug («Сеттела: дівчинка, якій повернули ім'я»). ISBN 90-295-5612-9.
- Aad Wagenaar: Settela (англійський переклад, 2005). ISBN 0-907123-70-8.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | BPN: 86463037 · Freebase: /m/0cxblm · GND: 1187516767 · GTAA: 214027 · ISNI: 0000000031236754 · J9U: 987011425242805171 · LCCN: n95067641, no2006038569 · NTA: 134399706 · VIAF: 43550712, 66221791 |