Селігер
| Селігер | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 57°13′ пн. ш. 33°00′ сх. д. / 57.217° пн. ш. 33.000° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Регіон |
Тверська область Новгородська область | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | природна територія особливої охорони Росіїd і група озерd | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 260 км² | |||
| Висота | 205 м | |||
| Глибина макс. | 24 м | |||
| Розмір | 66 x 37 км | |||
| Довжина | 100 км | |||
| Ширина | 37 км | |||
| Берегова лінія | 528 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| ↑ Водний басейн | басейн Волгиd | |||
| Вливаються | Крапівенка, Сорога і Серемуха | |||
| Витікають | Селіжаровка | |||
| Площа басейну | 2 275 км² | |||
| Країни басейну | Росія | |||
| Інше | ||||
| Острови | 160 | |||
| Geonames | 497809 | |||
| Код ДВР Росії | 08010100411110000000381 | |||
  Селігер (Росія) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Селігер у Вікісховищі | ||||
Селіге́р (рос. Селигер, д.-рус. Серегѣръ) — озеро в Росії, на Валдайській височині (у сточищі Волги); 212 км², глибина до 24 м.
Площа озера 260 км², близько 38 км² її припадає на острови (їх на Селігері понад 160). Найбільший — Хачин, другий за розміром — Городомля. Площа всього басейну — 2275 км².
Селігер приймає 110 приток (найбільші — річки Крапівенка, Сорога і Серемуха), а з нього витікає лише одна річка Селіжаровка. Озеро, що розташоване на висоті 205 метрів над рівнем моря, має льодовикове походження. Цим пояснюється його своєрідна форма — це не озеро в звичному понятті, а швидше ланцюжок озер, що протягнулися з півночі на південь на 100 км і пов'язаних між собою короткими вузькими протоками. Ці окремі частини озера називаються «плесами» (рос. плёсы).
На Селігері налічується 24 плеса, найбільші — Полновське, Осташковське, Кравотинське, Селіжаровське, Троїцьке, Сосницьке, Нижньокотицьке і Березовське. Окремі частини озера носять самостійні назви: озера Вясцо, Величко, Серемо, Глибоке, Довге, Святе, Сватиця тощо.
Вода в Селігері дуже прозора, прозорість досягає 5 метрів.
На березі південної частини озера Селігер розташовано місто Осташков — районний центр Осташковського району.
Перші згадки про Селігер зустрічаються в руських літописах 12-13 століть. В ті часи озеро, що називалося частіше Серегір, входило до складу жвавих новгородських шляхів. Ці пересування по Селігеру перш за все і відображені в літописах. Так, в 1199 році, по дорозі з міста Новгород у Владимир на Селігері помер новгородський архієпископ Меркурій. Під 1216 роком збереглася звістка, що новгородці «ходили Серегером на верх рѣки Волга».
Озеро Селігер у формі Серегѣръ з'являється руських літописах в XII—XIII століттях[1].
Гідронім має, скоріше за все, прибалтійсько-фінське походження, але його етимологічне значення залишається спірним. О. Л. Погодін, а також О. І. Попов пов'язували назву з фін. Selkäjärvi («високо розташоване озеро»). Я. Каліма і М. Фасмер виводять гідронім від фін. Särkijärvi («плотвяне озеро»)[2][3]. При цьому обидві версії взаємовиключні і мають певні фонетичні труднощі. Проблема етимології озера Селігер залишається дискусійною ще внаслідок наявності як прибалтійсько-фінської, так і балтійської гідронімії в регіоні і складності їх розрізнення[4].
Комп'ютерна обробка фото 1910 року С. М. Прокудіна-Горського
На озері, на острові Столбний розташований монастир Нилова Пустинь, заснований на честь Нила Столбенського.
У Селігері мешкає близько 30 видів риб (промислове значення мають снеток, лящ, щука, судак, минь, ряпушка, в'язь), ведуться роботи з акліматизації вугра, пеляді, коропа.
В околицях Селігера збереглися такі ссавці, як лось, свиня дика, ведмідь бурий, вовк, лисиця руда, заєць, вивірка лісова, куниця лісова, бобер європейський, різноманітні кажани. Тут акліматизовано єнота уссурійського.
З птахів є чапля, журавель сірий, качка, мартин, рябчик, сорока, дятел.
Селігер — судноплавне озеро. Пасажирські перевезення здійснюються суднами типів «Москва», «Москвич», МО та інших. В Осташкові є річковий вокзал, на багатьох островах є пристані.
Також на озері діють поромні переправи.
Селігер — популярне місце автомобільного, водного, велосипедного туризму. Є численні бази відпочинку та ін.
У 2005—2014 роках на березі озера щорічно проводився молодіжний форум «Селігер». Організатором форуму з 2005 є пропутінський молодіжний рух «Наші». Починаючи з 2009 форум курувався спільно з Федеральним агентством у справах молоді («Росмолодь»)[5].
11-14 липня 2013 року на березі Селігера пройшов третій та останній Український молодіжний форум Росії[6] .
- ↑ Покажчик географічних назв та етнонімів (укр.). Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 23 липня 2017.
- ↑ Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. III. С. 595—596.
- ↑ Иванов В. Ф. Топонимический словарь Селигерского края [Архівовано 25 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Откупщиков Ю. В. Индоевропейский суффикс *-men-/*-mōn- в славянской топонимике // Откупщиков Ю. В. Из истории индоевропейского словообразования. СПб.: СПбГУ, 2005. С. 247.
- ↑ Британский совет отказался ехать на кремлевский слет. BBC. 27.05.2010
- ↑ Карась, Сєргєй Ігорєвіч (2022). ДІЯЛЬНІСТЬ МОЛОДІЖНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ РОСІЇ У 2011-2014 РР.. МАТЕРІАЛИ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ПРАКТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН В НОВИЙ ТА НОВІТНІЙ ЧАС» 10 ТРАВНЯ 2022 РОКУ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ (укр) . Київ: Київський національний університет імені Т. Шевченка. с. 293—300. ISBN УДК 94(4/.8):323.113(=161.2) «15/20» (08).
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка)
- Селіґер // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Фотографії озера Селігер.
|
Це незавершена стаття з географії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |