Очікує на перевірку

Щаслива Україна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Щаслива Україна» (попередня назва: Успішна Країна) — заборонена[1] українська політична партія, зареєстрована 26 липня 2011[2].

Історія створення та фінансування

[ред. | ред. код]

В травні 2010 року відбувся установчий з'їзд, на якому було прийнято рішення про створення політичної партії. На підтримку заснування партії було зібрано понад 14 000 підписів громадян у різних областях України.

З 2010 до 2014 рік формувалися регіональні осередки партії. У 2015 році для реалізації соціально-політичних проектів була зареєстрована громадська організація «Успішна Країна».

Фінансування партії здійснюється, у тому числі, за рахунок коштів (близько $ 12 млрд, $ 778 млн[3] — під час Революції гідності), виведених Олександром Клименком протягом 2011—2013 років в офшори на Британських Віргінських островах, Кіпрі, в Ліхтенштейні та легалізовані в європейських банках[4], також за рахунок коштів від рухомого та нерухомого майна в Україні[5].

Керівництво

[ред. | ред. код]

Головою партії була Дєдушева Марина Володимирівна, фахівець з оподаткування, перший заступник голови Окружної державної податкової служби[6], за даними ЗМІ — член наглядової ради банку «Юнісон», що належить родині Клименко, в минулому — перший заступник начальника центрального офісу Міністерства доходів і зборів[7]. Згодом партію очолила Дмітріченко Наталія Борисівна, сертифікований аудитор, у минулому — топ-менеджер великого сільськогосподарського холдингу[8].

Головою партії згідно з даними реєстру політичних партій України на сайті Мінюсту є Голубєв Андрій Сергійович[9].

Почесним головою партії (з 12 грудня 2015) є Клименко Олександр Вікторович[10] — український підприємець та політик, колишній Міністр доходів і зборів України (24 грудня 2012 — 27 лютого 2014), представник «сім'ї» та «гаманець» Януковича[11][12]. Звинувачений у корупції[13], перебуває в державному та міжнародному розшуку, переховується за кордоном.

За іншою інформацією, Клименко не фігурує в списках керівництва партії[14].

Ідеологія

[ред. | ред. код]

Партія відстоює інтереси великого бізнесу. Програма партії представлена за авторством українського олігарха, колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості України Юрія Бойка і складена в 2004 році[15].

В числі головних причин, що не дозволяють Україні стати успішною країною, почесний голова партії Олександр Клименко називає «корупцію та непрофесіоналізм влади»[16].

Діяльність

[ред. | ред. код]

Найбільш масовим заходом партії є всеукраїнське соціологічне дослідження, проведене влітку-восени 2015 року, метою якого було звернути увагу суспільства та влади на мотивацію українців під час голосувань на виборах.

Переслідування та протидія діяльності

[ред. | ред. код]

Заходи правоохоронних органів

[ред. | ред. код]

Військовий прокурор Анатолій Матіос характеризує партію як «квазіпартію», елемент «схеми» по розкраданню коштів[5].

В жовтні 2017 в житлових приміщеннях уповноважених осіб партії проводилися обшуки з метою отримання доказів незаконної легалізації коштів[17].

Громадянські акції

[ред. | ред. код]

Після Революції гідності публічні заходи партії наражалися на спротив прибічників Євромайдану. В травні 2016 року форум партії був зірваний у Дніпрі[18], в червні — в Миколаєві[19][20].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Восьмий ААС розглянув справу щодо заборони політичної партії «Щаслива Україна». court.gov.ua (укр.). Процитовано 7 лютого 2023.
  2. Політичні партії. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 18 грудня 2015.
  3. Матіос: Клименко під час Майдану вивів майже мільярд доларів. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  4. Матіос та Аваков вполювали активи екс-міністра Клименка. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  5. а б Елітна нерухомість, авто та 1000 залізничних вагонів. Матіос розповів про коштовне майно компанії Клименка. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  6. Довідник. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 25 грудня 2015.
  7. Успех от Клименко. Как «кошелек Януковича» идет к реваншу
  8. Команда политической партии «Успішна країна»
  9. Політичні партії. minjust.gov.ua (рос.). Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 12 листопада 2019.
  10. Олександр Клименко очолив партію «Успішна країна». Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 18 грудня 2015.
  11. «Гаманець Януковича» Клименко теж рветься мирити Україну. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 18 грудня 2015.
  12. Прерванный полет: как обогащались младобизнесмены из «семьи» Януковича [Архівовано 26 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. Інтерв'ю Голови СБУ Валентина Наливайченка інформаційному агентству "Интерфакс-Украина": "Перемога - це мирне життя". Архів оригіналу за 25 серпня 2016. Процитовано 3 липня 2016.
  14. Повсталі з «колишніх»: від Мінздоху до успіху?. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  15. Історія створення ВГО «Успішна Україна». Архів оригіналу за 26 березня 2016. Процитовано 18 грудня 2015.
  16. Александр Клименко возглавил партию «Успішна країна» [Архівовано 1 липня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. Генпрокуратура проводит обыски у представителей партии Клименко. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 28 листопада 2017.
  18. В Днепре сорвали форум партии Клименко «Успішна країна» [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. «Успішна країна» вимагає від ГПУ та поліції розпочати кримінальне розслідування за фактом заворушень у Миколаєв. Архів оригіналу за 12 серпня 2016. Процитовано 3 липня 2016.
  20. "Успішна країна" - шлях для повернення клану Януковича. Архів оригіналу за 3 липня 2016. Процитовано 3 липня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]