Шверін

Шверін Schwerin
Герб Шверіна Прапор Шверіна
Шверінський замок
Основні дані
53°37′44″ пн. ш. 11°24′54″ сх. д. / 53.628888888889° пн. ш. 11.415° сх. д. / 53.628888888889; 11.415
Країна	Німеччина
Регіон	Мекленбург-Передня Померанія
Столиця для	Мекленбург-Передня Померанія
Межує з — сусідні нас. пункти Людвігслюст-Пархім, Північно-Західний Мекленбург ?
Поділ	18 підрайонів
Засновано	1160
Площа	130,46 км²
Населення	95 609 (31 грудня 2020[1])
· густота	730 осіб/км²
Висота НРМ	38  м
Водойма	Шверінське озеро, Burgseed, Fauler Seed, Grimkeseed, Heidenseed, Große Karausched, Lankower Seed, Medeweger Seed, Neumühler Seed, Ostorfer Seed, Pfaffenteichd, Ziegelseed, Aubachd, Störd
Міста-побратими	Таллінн (11 серпня 1993)[2], Вупперталь (9 лютого 1987)[3][4], Вааса (червень 1970)[5], Реджо-нель-Емілія (14 квітня 1966)[6][7], Оденсе (листопад 1995)[8], Піла (24 травня 1996)[9], Векше (комуна) (5 грудня 1999)[10]
Телефонний код	(+49) 385
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	SN
GeoNames	2834281
OSM	r62685  ·R
Поштові індекси	19053, 19055, 19057, 19059, 19061, 19063
Міська влада
Адреса	Am Packhof 2-6 19053 Schwerin
Мер міста	Ангеліка Грамков (нім. Angelika Gramkow)(Ліві)
Вебсайт	www.schwerin.de
Мапа
Шверін Шверін (Німеччина)
Шверін у Вікісховищі

Швері́н, Звірин, Зверін (в.-луж. Zwěrin, н.-луж. Zwěrin; чеськ. Zvěřín; серб. Шверин; ниж.-нім. Swerin; лат. Zuarina, Suerinum, Squirsina; нім. Schwerin) — місто в Німеччині, адміністративний центр федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія.

Місто розташоване серед системи озер та ставків, головним із яких є Шверінське озеро.

Як свідчить хроніка міста Мерзебурга (Thietmars von Merseburg), Шверін виник поблизу зруйнованого 1018 року слов'янського (ободритського) укріплення Зверін (Zuarin, в.-луж. Zwěrin) у 1160 році за велінням Генріха Льва, ставши при цьому першим містом на відвойованій у слов'ян території.

Протягом 1167—1648 років місто було резиденцією єпископа та духовним осередком усього регіону.

У 1358 році герцог Мекленбурга Альбрехт Другий отримав у спадок місто, що мало право бути місцем резиденції графа й оселився в за́мку, який за виключенням двох перерв, правив за місце перебування герцогів Мекленбурзьких аж до 1918 року. Так, у 1628—1631 роки герцоги були змушені покинути свій родовий замок у покарання за їхні союзницькі відносини з Данією, а в 1756—1837 роки їхня резиденція містилася в Людвігслюсті.

У XVI столітті місто було відоме як «Північна Флоренція».

З 1701 року Шверін був столицею Мекленбург-Шверінського герцогства, яке 1815 року отримало статус великого герцогства

Шверінський замок зведений на острові на місці старішої будівлі. Споруда являє собою в плані неправильний п'ятикутник, утворений п'ятьма флігелями, і вважається найвідомішою в місті.

Сучасний вигляд замок отримав у 1845—1857 роки. Перед цим герцог Фрідріх Франц Другий вислав свого придворного архітектора Георга Адольфа Деммлера, уже відомого своїми роботами в місті, здійснюваними починаючи від 1825 року, та будівничого Германа Віллебранда у відрядження до Англії та Франції. Вони вирушили 1844 року, і отримали найсильніші враження від замку Шамбор на Луарі, риси якого можна убачити і у Шверінському замку. Взагалі ж Шверінський замок архітектурно є сумішшю різноманітних стилів, відтак являючи чи не найкращий зразок модного в той час узагальненого стилю історизм.

За задумом Готфріда Земпера будівля повинна була мати головну, 70-метрову башту. 1851 року архітектор будівлі Деммлер вимушений був усунутись на деякий час від роботи (з політичних мотивів), і його працю продовжив Фрідріх Август Штюлер. На зверненому до замкового саду фасаді замку він зробив глибоку нішу, в яку помістив кінну статую слов'янського князя Ніклота, підступно вбитого у битві. Статую виготовив Христіян Геншоу.

26 травня 1857 року герцог і герцогиня Макленбурзькі з великою помпою в'їхали у свою нову резиденцію.

Перед флігелем, що виходить на Замкове озеро, 1935 року було встановлено скульптуру, Великого герцога Пауля Фрідріха, виконану ще 1849 року Христіаном Даніелем Раухом.

У теперішній час деякі з приміщень замкового комплексу у Шверіні зайняті місцевим ландтагом. У решті будівель — функціонують музейні експозиції.

Палацовий сад вважається видатним зразком садово-паркового мистецтва, однією з пам'яток загальнодержавного культурного значення Німеччини. Парк створено прусським королівським директором парків Петером Йосифом Ленне. Після останньої реконструкції сад знову відкритий для відвідування в 2001 році.

На території Парку:

• Шельфова церква;
• Церква Пауля;
• будівлі архітектора Г. А. Деммлера;
• Ратуша

Будівлю музею збудовано Германом Віллібрандом у пізньому класицизмі на місці розпочатого Деммлером герцогського палацу, і вона являє собою споруду з монументальними сходами й портиком, утвореним іонічними колонами.

Колекція цього музею бере початок від колишнього Музею Великого герцога (1877—1882). Музейне зібрання було розширено в 1901—1902 роках. Нині музей є складовою Державного Музею міста Шверіна.

Шверін багатий на театральні традиції. Влітку просто неба в місті, переважно на території палацового комплексу, відбуваються масштабні постановки опер.

Будівля Мекленбурзького державного театру з його монументальним центральним ризалітом розташована на місці згорілої споруди авторства Деммлера. Цей будинок звів Георг Даніель у 1883—1885 роках у стилі неоренесансу.

Сучасна будівля кафедрального собору Шверіна є 3-ю за ліком культовою спорудою на цьому місці.

1228 року тут було освячено романську базиліку, від якої зберігся лише парадний портал біля південного бічного нефу.

• Єлизавета Мекленбург-Шверінська (1869—1955) — принцеса Мекленбург-Шверінська
• Вільгельм Фрідріх Лепер (1883—1935) — партійний діяч НСДАП, групенфюрер СС
• Марія Бард (1900—1944) — німецька акторка німого кіно

• Шверінський замок
• Шверінське озеро

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.