Черленківський замок
| Черленківський замок | |
|---|---|
 | |
49°8′7.0000001008019″ пн. ш. 28°21′25.000000098401″ сх. д. / 49.13528° пн. ш. 28.35694° сх. д. | |
| Тип | шато |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Країна |  Україна |
| Розташування | с. Селище (Тиврівський район) |
| Будівник | Черленський |
| Матеріал | цегла, камінь |
| Будівництво | 16 ст. — |
| Стан | на реставрації[1] |
  Черленківський замок (Україна) | |
 | |
 Черленківський замок у Вікісховищі | |
Черленківський замок — руїна історичної оборонної споруди. Пам'ятка архітектури і містобудування місцевого значення, включена до відповідного Реєстру пам'яток історії та культури Вінницької області.[2]
Деякі краєзнавці та історики поширюють міф про появу Черленківського замку за часів хазяйнування на Поділлі князів Коріятовичів. Абсолютно безпідставно стверджується що тоді ця оборонна споруда разом з поселенням на Лисій горі над Бугом, т. зв. Черлений град, переважав за розмірами і кількістю населення Вінницю.[3] Також у багатьох джерелах помилково стверджується що у 1448 р. поселення отримує Магдебурзьке право та навіть свій герб. Вперше цю версію поширив вінницький історик Констянтин Завальнюк у книзі '' Останній з визначних Щеньовських''[2] Однак ця версія є помилковою. Історик сплутав або свідомо підмінив Черленків з містечком Червоногород /Черлений град (зникле нині містечко, що було центром одноіменного повіту якому дійсно було надано такий привілей у 1448 році. Розташовувалось поблизу нинішнього села Нирків Тернопільської області .[2] [3] [4]
Слід також розрізняти поселення Черленків, яке знаходилось в кількох кілометрах вище по Бугу та власне замок Черленковських, що знаходився на території села Селище, чіткі відомості про який з'являються лише у 17-му столітті. Приблизно з середини 1600-х років,після розорення татарами Черленкова, будується нове укріплення в Селищах і маєтності Черленковських розділяються на Черленків Старий ( на місці спаленого татарами) та Селище або Черленків Новий (Siedliszcze alias Cherlenkow Nowy). Саме під такими назвами ці поселення згадуються у орендному контракті від Черленковського Яну Дзіку [5] та у записі маєтків від Атаназія Черленковського Стефану Пісочинському у 1668 році. [6]Однак подвійна назва не прижилася і з 1700-х років не використовувалась.
У XVI - XVII ст. замок разом з навколишніми землями належить родині шляхтичів Кмитів-Черленківських. Місцина ця отримує назву Черленківщина. . У 1648 р. після знищення у Вінниці домініканського монастиря, Черленківський замок приймає вигнанців. Останній з чоловічої гілки Черленківських — Анатас (Атаназій), ставши ченцем, передає замок в числі інших своїх маєтностей, Стефану Пісочинському. Пізніше серед володарів згадуються родини Пісочинських, Шашкевичів, Чарнецьких, Куніцьких,Нітославських, а з 1750 р. — Щеньовські.[7]
Староста трахтемирівський, житомирський підчаший Станіслав Щеньовський[8] відремонтував стіни замку, спорядив його гарматами. Але вже 1768 р., за часів Барської конфедерації,діяльний конфедерат — воєвода брацлавський Онуфрій Щеньовський[джерело?], отримавши поразку під Білою Церквою від царських військ,потрапляє в ув'язнення,а його син Ігнаци остаточно розбирає Черленківський замок задля спорудження власного палацу. Замок втрачає своє оборонне значення, втім так і не бачивши протягом свого існування жодної осади. Одна з веж, що залишилась, від 1800-х років стала капличкою з родинною криптою - усипальницею Щеньовських, де труни висіли на ланцюгах. У 1820 році першим тут був похований Ігнаци Шеньовський.
Такою її побачив і замалював художник Наполеон Орда, який здійснив подорож цими місцинами між 1871 та 1873 рр.
У більшовицьку добу палац разом зі склепом знищено, труни Щеньовських скинуто в Буг, а одна з них певний час використовувалась як місток через струмочок. Другу башту замку розтягнуто по цеглині вже в сучасну добу.
Археологічні розкопки на замчищі у 1969 та 2007 роках виявили знахідки періоду трипільскої культури. Також знайдено фундаменти прямокутної в плані споруди та залишки цегли в формі плінфи. [9]
Двоярусна шестигранна вежа з оштукатуреним фасадом і рустованими кутами являє собою руїну і продовжує руйнуватись. У 2012 р. об'єкт, незважаючи на туристичну привабливість, не потрапив до переможців районного конкурсу «Сім чудес Тиврівщини».[10] Поруч з руїною на місці замчиська з 2007 р. ведеться будівництво стилізованого під фортецю ресторанно-розважального комплексу.[11],[12] Вежа Черленківського замку включена до туристичного маршруту, розробленого Сутисківським історичним музеєм «Слава».[13] Її також згадано у путівнику «Чотирнадцять мандрівок Вінниччиною» як «пустку без даху, залишену напризволяще».[14]
Циркулює легенда про двох братів-паничів, які не могли поділити руку дівчини. Один з братів закрився з дівчиною в замку, а інший зібравши військо, взяв замок в облогу і змусив його здатись через голод. Брат застрелив іншого стрілою з замкових мурів, за що судом був даний йому смертний вирок, проте король, враховуючи його заслуги, помилував його.
За часів Гайдамаччини в замку зі старим слугою оборонялася пані Чарнецька (родом з Черленківських).
Існують історії про чималі підземні ходи із замчиська попід Південний Буг і до Вінниці. За радянських часів люди шукали в проваллях підземних ходів панські скарби — 16 діжок із золотом, по чотири діжки в чотирьох різних місцях.[15]
|
- Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с. — С. 28, 56.
- Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с. — С. 221—235.
- Тиврівщина: Альбом / Стебелєв А., Очеретяний Є. — Туристичне видання. — Вінниця: ТОВ Нілан-ЛТД, 2015. — 80 с. — ISBN 978-966-924-014-9. — С. 30.
- Бондар, Дмитро. З любов'ю до минулого. Селище в документах і спогадах. — Вінниця, 2009.
- Завальнюк, Анатолій. Село Юрківці на Черленківщині. 400 років: історично-документальний нарис. — Вінниця: Континент-Прим, 2002. — 151 с. [Архівовано 9 травня 2017 у Wayback Machine.]
- [3]
- Про історію Черленківського замку на сайті «Мій Гнівань» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Ще одна історична пам'ятка, яку знищили росіяни: розповідаємо історію Черленківського замку.
- ↑ а б Пам'ятки історії та культури Вінницької області: словникова частина / Упоряд. Ю. А. Зінько, М. Р. Мудрак та ін. — Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. — С. 367.
- ↑ а б Деякі історики і краєзнавці трактують відомості про Черлений городок з літописів Даниловича-Попова і Биховця 1351 р. про відбудування Коріятовичами фортець у Смотричі, Бакоті, Кам'янці, Скалі, Черленому городку, Сокільці, Вінниці на користь Черленкова замку у Селищі. Одначе, інші вважають, що в літописах йдеться про Червоногородську фортецю на сучасному Тернопіллі.
- ↑ Король Казимир переводить місто Червоногород з польського права та будь-якого іншого на магдебурзьке право. 13 серпня 1448 року в Кам’янці.
- ↑ Архив Юго-западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов [в 35 тт.]. – Ч. 7. – Т. І: Акты о заселении Юго-Западной России. – К., 1886.
- ↑ Bori︠a︡k, H. V.; Grimsted, Patricia Kennedy; Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny; Instytut ukraïnsʹkoï arkheohrafiï ta dz︠h︡ereloznavstva im. M.S. Hrushevsʹkoho; T︠S︡entralʹnyĭ derz︠h︡avnyĭ istorychnyĭ arkhiv Ukraïny v m. Kyi︠e︡vi, ред. (2002). Rusʹka (Volynsʹka) metryka: rehesty dokumentiv Koronnoï kant︠s︡eli︠a︡riï dli︠a︡ ukraïnsʹkykh zemelʹ (Volynsʹke, Kyïvsʹke, Brat︠s︡lavsʹke, Chernihivsʹke voi︠e︡vodstva), 1569-1673. Aktovi dz︠h︡erela. Kyïv: Derz︠h︡. kom-t arkhiviv Ukraïny. ISBN 978-966-02-2504-6. OCLC 53798364.
- ↑ [1]Завальнюк К. В. Останній із визначних Щеньовських: черленківська минувшина. — Вінниця: Книга-Вега, 2004. — С. 8-11.
- ↑ Trechtymirów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 453. (пол.) — S. 453—458. (пол.)
- ↑ Археологічні дослідження на Україні в 1969 році. Випуск 4.
- ↑ Про підсумки конкурсу «Сім чудес Тиврівщини» //Сайт Тиврівської районної ради. — 2012. — 21 грудня. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
- ↑ Даниленко, Ян. [[Скомаровський Володимир Володимирович|Володимир Скомаровський]] збудує замок у Селищі // Сайт Gazeta.ua. — 2007. — 6 листопада. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
- ↑ Єрофєєва, Світлана. У весільній сукні через таємний підземний перехід часів середньовіччя зможуть пройтись наречені Вінниччини, коли закінчиться реставрація Черленківського замку // 33 канал. — 2009. — 10 червня[недоступне посилання з серпня 2019].
- ↑ Туристично-краєзнавчий маршрут «[[Тиврівський район|Тиврівщина]] — перлина [[Поділля]]" // Сайт [[Сутиски (смт)|Сутисківського]] історичного музею «Слава». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2015.
- ↑ Чотирнадцять мандрівок Вінниччиною / Уклад. Д. Антонюк. — Київ: Грані-Т, 2009. — С. 37-38.
- ↑ Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с. — С. 222.
- Czerlenków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 809. (пол.)
- Список пам'яток України
- Віртуальний тур: Черленківський замок та околиці
