Хлор-36
| Хлор-36 | |
|---|---|
 Хлор-36 | |
| Загальні відомості | |
| Назва, символ | Хлор-36,36Cl |
| Нейтронів | 19 |
| Протонів | 17 |
| Властивості ізотопу | |
| Природна концентрація | 7×10−13 |
| Період напіврозпаду | 301300±1500 years |
| Продукти розпаду | 36Ar |
| Канал розпаду | Енергія розпаду |
| Бета-розпад | 710 keV МеВ |
| Електронне захоплення | 120 keV МеВ |
| Електронне захоплення | 1142 keV МеВ |
Хлор-36 (36 Cl) — ізотоп хлору. Хлор має два стабільних ізотопи та один природний радіоактивний ізотоп, космогенний ізотоп 36Cl. Його період напіврозпаду становить 301300 ± 1500 років.[1] 36Cl розпадається головним чином (98 %) шляхом бета-мінус розпаду до 36Ar, а решта до 36S.[1]
Слідові кількості радіоактивного 36Cl існують у навколишньому середовищі у співвідношенні приблизно (7–10) × 10−13 до 1 зі стабільними ізотопами хлору.[2][3] Це відповідає концентрації приблизно 1 Бк/(кг Cl).
36Cl утворюється в атмосфері шляхом розщеплення 36Ar під час взаємодії з протонами космічного випромінювання. У верхньому метрі літосфери 36Cl утворюється в основному за рахунок активації 35Cl тепловими нейтронами та сколювання 39K і 40Ca.[2] У підземному середовищі більш важливим стає захоплення мюонів 40Ca.[2] Швидкість утворення становить приблизно 4200 атомів 36Cl/рік/моль 39K і 3000 атомів 36Cl/рік/моль 40Ca внаслідок сколювання в гірських породах на рівні моря.[2]
Період напіврозпаду цього ізотопу робить його придатним для геологічного датування в діапазоні від 60 000 до 1 мільйона років.[4] Його властивості роблять його корисним як проксі-джерело даних для характеристики бомбардування космічними частинками та сонячної активності минулого.[5]
Крім того, велика кількість 36Cl була отримана в результаті опромінення морської води під час атмосферних і підводних випробувань ядерної зброї між 1952 і 1958 роками. Час перебування 36Cl в атмосфері становить близько 2 років. Таким чином, як маркер події 1950-х років води в ґрунті та підземних водах, 36Cl також корисний для датування вод менше 50 років до теперішнього часу. 36Cl знайшов застосування в інших областях геологічних наук, включаючи датування льоду та відкладень. Вимірювання вмісту хлору-36 в перхлорат-іонах дозволяє визначити джерело їх походження.[6]
- ↑ а б Audi, G.; Kondev, F. G.; Wang, Meng; Huang, W.J.; Naimi, S. (2017-03). The NUBASE2016 evaluation of nuclear properties. Chinese Physics C. Т. 41, № 3. с. 030001. doi:10.1088/1674-1137/41/3/030001. ISSN 1674-1137. Процитовано 26 травня 2024.
- ↑ а б в г M. Zreda та ін. (1991). Cosmogenic chlorine-36 production rates in terrestrial rocks. Earth and Planetary Science Letters. 105 (1–3): 94—109. Bibcode:1991E&PSL.105...94Z. doi:10.1016/0012-821X(91)90123-Y.
- ↑ M. Sheppard and M. Herod (2012). Variation in background concentrations and specific activities of 36Cl, 129I and U/Th-series radionuclides in surface waters. Journal of Environmental Radioactivity. 106: 27—34. doi:10.1016/j.jenvrad.2011.10.015. PMID 22304997.
- ↑ Chlorine. Isotopes & Hydrology. Архів оригіналу за 27 березня 2004. [Архівовано 2004-03-27 у Archive.is]
- ↑ Paleari, Chiara I.; F. Mekhaldi; F. Adolphi; M. Christl; C. Vockenhuber; P. Gautschi; J. Beer; N. Brehm; T. Erhardt (2022). Cosmogenic radionuclides reveal an extreme solar particle storm near a solar minimum 9125 years BP. Nat. Commun. 13 (214). doi:10.1038/s41467-021-27891-4.
{{cite journal}}:|hdl-access=вимагає|hdl=(довідка) - ↑ N.C. Sturchio, M. Caffee, Abelardo D. Beloso, L.J. Heraty, J.K. Böhlke, P.B. Hatzinger, W.A. Jackson, B. Gu, J.M. Heikoop, M. Dale. Chlorine-36 as a tracer of perchlorate origin : [англ.] // Environmental Science & Technology. — ACS Publications, 2009. — Vol. 43, № 18 (1 January). — С. 6934—6938. — ISSN 1520-5851. — DOI:10.1021/es9012195.