[go: up one dir, main page]

Перейти до вмісту

Фекда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фекда

Розташування Фекди Великої Ведмедиці (обведено)
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Велика Ведмедиця
Пряме піднесення 11г 53х 49.84732с[1]
Схилення +53° 41′ 41.1350″[1]
Видима зоряна величина (V) +2.438[2]
Характеристики
Спектральний клас A0 Ve + K2 V[3]
показник кольору U−B +0.008[2]
показник кольору B−V –0.013[2]
Тип змінності
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −12.6[4] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: +107.68[1] мас/р
Схил.: +11.01[1] мас/р
Паралакс (π) 39.21 ± 0.40 мас[1]
Відстань 83.2 ± 0.8 св. р.
(25.5 ± 0.3 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
+0.4[5]
Компоненти орбіти
Другий компонент
Період (P) 20.5 ± 1 років
Велика піввісь (a) 0.460"
Ексцентриситет (e) 0.3 ± 0.3
нахил (i) 51 ± 15°
Вузол (Ω) 6 ± 61°
Епоха периастру (T) B 1984.0 ± 2.0
Фізичні характеристики
Маса 0.79[3] M
Радіус 3.04 ± 0.08[6] R
Світність 65.255[3] L
Ефективна температура 9,355[7] K
Обертання 178[8]
Інші позначення
Пахад, Фагда, Феха, Фад
Посилання

Фекда також Гамма Великої Ведмедиці [ˈfɛkdə][9][10] — зірка в сузір'ї Великої Ведмедиці. З 1943 року спектр цієї зірки служив однією зі стабільних опорних точок, за якими класифікуються інші зірки. Згідно з вимірюваннями паралакса за допомогою астрометричного супутника Гіппаркос, він розташований на відстані близько 83,2 світлового року (25,5 парсека) від Сонця.

Для більшості спостерігачів у північній півкулі вона більше відома як нижня ліва зірка, яка утворює ковш Великої Ведмедиці разом з Дубхе (угорі), Мерак (праворуч внизу) і Мегрезом (вгорі ліворуч). Разом із чотирма іншими зірками в цьому добре відомому астеризмі Фекда утворює вільну асоціацію зірок, відому як рухома група Великої Ведмедиці. Як і інші зірки в групі, вона є зіркою головної послідовності, як і Сонце, хоча й дещо гарячіша, яскравіша та більша.

Фекда розташована у відносно близькій фізичній близькості до видатної зоряної системи Міцар-Алькор. Їх розділяє орієнтовна відстань 8.55 с.р. (2,62 ПК); набагато ближче, ніж ці два від Сонця. Зірка Мерак Великої Ведмедиці відділена від гамми Великої Ведмедиці на 11.0 ly (3.4 ПК).

Властивості

[ред. | ред. код]

Гамма Великої Ведмедиці — це зірка Ae, яка оточена газовою оболонкою, яка додає лінії випромінювання до спектру зірки; отже суфікс «e» у зоряній класифікації A0 Ve. Він має масу Сонця у 2,6 раза, радіус Сонця в три рази та ефективну температуру 9355 у своїй зовнішній атмосфері. Ця зірка швидко обертається з прогнозованою швидкістю обертання 178 km s−1. Розрахунковий кутовий діаметр цієї зірки становить приблизно 0,92 mas. Її вік оцінюють у 300 мільйонів років.

Фекда Великої Ведмедиці також є астрометричною подвійною системою: зірка-компаньйон регулярно збурює первинну зірку типу Ae, змушуючи первинну зірку коливатися навколо барицентру. З цього було розраховано орбітальний період 20,5 років. Вторинна зірка — це зірка головної послідовності K-типу, яка в 0,79 рази масивніша за Сонце, і має температуру поверхні 4780 K.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357, S2CID 18759600
  2. а б в Oja, T. (1986), UBV photometry of stars whose positions are accurately known. III, Astronomy and Astrophysics Supplement Series, 65 (2): 405—4, Bibcode:1986A&AS...65..405O
  3. а б в Eggl, S.; Pilat-Lohinger, E.; Funk, B.; Georgakarakos, N.; Haghighipour, N. (2012). Circumstellar habitable zones of binary-star systems in the solar neighbourhood. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 428 (4): 3104. arXiv:1210.5411. Bibcode:2013MNRAS.428.3104E. doi:10.1093/mnras/sts257. S2CID 73534476.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  4. Wielen, R. та ін. (1999), Sixth Catalogue of Fundamental Stars (FK6). Part I. Basic fundamental stars with direct solutions, Veröff. Astron. Rechen-Inst. Heidelb, Astronomisches Rechen-Institut Heidelberg, 35 (35): 1, Bibcode:1999VeARI..35....1W
  5. Gontcharov, G.A.; Kiyaeva, O.V. (2010). Photocentric orbits from a direct combination of ground-based astrometry with Hipparcos II. Preliminary orbits for six astrometric binaries. New Astronomy. 15 (3): 324—331. arXiv:1606.08182. Bibcode:2010NewA...15..324G. doi:10.1016/j.newast.2009.09.006. S2CID 119252073.
  6. Fitzpatrick, E. L.; Massa, D. (March 2005), Determining the Physical Properties of the B Stars. II. Calibration of Synthetic Photometry, The Astronomical Journal, 129 (3): 1642—1662, arXiv:astro-ph/0412542, Bibcode:2005AJ....129.1642F, doi:10.1086/427855, S2CID 119512018
  7. King, Jeremy R. та ін. (April 2003), Stellar Kinematic Groups. II. A Reexamination of the Membership, Activity, and Age of the Ursa Major Group, The Astronomical Journal, 125 (4): 1980—2017, Bibcode:2003AJ....125.1980K, doi:10.1086/368241
  8. Royer, F.; Zorec, J.; Gómez, A. E. (February 2007), Rotational velocities of A-type stars. III. Velocity distributions, Astronomy and Astrophysics, 463 (2): 671—682, arXiv:astro-ph/0610785, Bibcode:2007A&A...463..671R, doi:10.1051/0004-6361:20065224, S2CID 18475298
  9. Kunitzsch, Paul; Smart, Tim (2006). A Dictionary of Modern star Names: A Short Guide to 254 Star Names and Their Derivations (вид. 2nd rev.). Cambridge, Massachusetts: Sky Pub. ISBN 978-1-931559-44-7.
  10. IAU Catalog of Star Names. Процитовано 28 липня 2016.