Марченко Олександр Олександрович
Марченко Олександр Олександрович | |
---|---|
Ім'я при народженні | Олександр Олександрович Марченко |
Прізвисько | «Каменяр» |
Народився | 14 січня 1965 Рибчинці, Українська РСР |
Помер | 6 березня 2022 (57 років) Мощун, Київська область, Україна |
Поховання | Біла Церква |
Країна | Україна |
Діяльність | політик, військовослужбовець |
Alma mater | МАУП |
Учасник | Російсько-українська війна (з 2014), російське вторгнення в Україну (з 2022) і Битва за Київ (2022) |
Посада | народний депутат України |
Партія | ВО «Свобода» |
Нагороди | |
Народний депутат України | |||
---|---|---|---|
8-го скликання | |||
ВО «Свобода» | 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 |
|
Марченко Олександр Олександрович (14 січня 1965, Рибчинці, Українська РСР — 6 березня 2022, Мощун, Київська область, Україна) — український підприємець та політичний діяч, народний депутат України 8-го скликання.
Освіта вища. Був генеральним директором ТДВ «Білоцерківський кар'єр», членом політичної партії ВО «Свобода». Жив у місті Біла Церква, Київська область.
З 27 листопада 2014 року по 29 серпня 2019 року — народний депутат України, обраний по Виборчому округу № 90, Київська область. Був головою підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.
На виборах до Верховної Ради України 2012 року балотувався в окрузі № 90 (Біла Церква) від ВО «Свобода»[1]. За даними мокрих протоколів виборчих дільниць здобув перемогу на окрузі, випередивши провладного кандидата Віталія Чудновського, однак через фальсифікацію результатів на користь останнього окружною виборчою комісією так і не став депутатом попри судове оскарження фальсифікацій[2][3][4][5]. На доцільність визнання результатів виборів недійсними на окрузі № 90 у той час вказували зокрема заступниця голови ЦВК Жанна Усенко-Чорна та місія спостерігачів Світового конґресу Українців[6][7].
На позачергових парламентських виборах в Україні 2014 року знову балотувався за округом № 90 від ВО «Свобода»[8], де здобув перемогу, отримавши 23,66 % голосів[9]. Другий результат після Олександра Марченка здобув чинний на час виборів голова Київської обласної ради Микола Бабенко, висунутий партією «Блок Петра Порошенка», який отримав 20,60 % голосів[9][10].
Був головою підкомітету з питань будівництва та архітектури Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.
Був учасником комбатантського об'єднання «Легіон Свободи»[11]. У 2014 році був бійцем 72-ї бригади[12]. 10 серпня 2014 року внаслідок обстрілу українських позицій системою «Смерч» був поранений під Красним Лучем[13].
У травні 2015 року журналіст телеканалу «Інтер» Роман Бочкала випадково натрапив на Олександра Марченка у зоні АТО. Депутат працював на екскаваторі, облаштовуючи на передовій укріпрайон[13].
Виступав за[14]:
- скасування депутатської, суддівської та президентської недоторканності щодо кримінальних і економічних злочинів;
- скорочення та перебудову правоохоронних органів за грузинським зразком;
- спрощення податкової та дозвільної систем, зменшення бюрократії;
- відродження українського виробництва;
- встановлення візового режиму з Російською Федерацією та безвізового з Європейським Союзом.
З 2014 року Олександр Марченко захищав Україну у складі 72-ї ОМБр ім. Чорних Запорожців. Отримав позивний «Каменяр». Загинув 6 березня 2022 року у селищі Мощун, відбиваючи атаку російських загарбників на Київ.[15] Згідно з повідомленнями, в цей день Олександр Марченко разом з іншими трьома бійцями прикривали відступ товаришів[16]. 3 квітня 2022 року похований у місті Біла Церква, на кладовищі «Сухий яр» на Алеї Героїв.
- 28 липня 2022 року у місті Біла Церква вулицю Чайковського перейменували на вулицю Олександра Марченка.
- книга Миколи Дороша «Його позивний − „Каменяр“». — Вінниця: ТОВ «Меркьюрі-Поділля», 2023. — 104 с.[17]
- У квітні 2019 року відзначений медаллю «За оборону Авдіївки».[12]
- ↑ Кандидати в депутати в одномандатному виборчому окрузі № 90 — Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року [Архівовано 8 листопада 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
- ↑ Злата Угрин. Члени ОВК № 90 в Київській області вносили на сервер ЦВК неправдиві дані [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] — Gazeta.ua, 01.11.2012.
- ↑ Мілан Лєліч. 90-ий округ: результат виборів визначають «спортивні журналісти» та сліпі судді [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Український тиждень, 04.11.2012.
- ↑ Йов Йонний. Як засланий казачок вибори фальсифікував[недоступне посилання з червня 2019] — 06.11.2012.
- ↑ Київщина: Суд ухвалив рішення щодо позову Олександра Марченка [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.] — ОПОРА, 03.11.2012.
- ↑ ЦВК може ухвалити рішення про повторні вибори ще в чотирьох округах [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.] — Корреспондент.net, 05.11.2012.
- ↑ UWC Observer Mission identifies falsified results on CEC web site and expresses grave concern over disregard for rule of law during the election count [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Ukrainian World Congress, 05.11.2012. (англ.)
- ↑ Марченко Олександр Олександрович — Відомості про кандидата в народні депутати України — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
- ↑ а б Результати голосування на виборчих дільницях округу № 90 — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
- ↑ Бабенко Микола Вікторович — Відомості про кандидата в народні депутати України — Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — ЦВК. (Перевірено 30 жовтня 2014)
- ↑ Мир можливий лише після перемоги над російським агресором - Тягнибок. 25 серпня 2015. Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
- ↑ а б Олександра Марченка відзначили медаллю «За оборону Авдіївки». Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.
- ↑ а б Під час облаштування опорного пункту на лінії фронту журналіст випадково натрапив на нардепа (українською) . Архів оригіналу за 14 грудня 2021.
- ↑ Передвиборче інтерв'ю. Олександр Марченко [Архівовано 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // ПроБЦ, 22.10.2014.
- ↑ Революція гідності, АТО, Верховна Рада та велика війна. Згадаймо депутата Олександра Марченка. Главком (укр.). 16 лютого 2024. Процитовано 27 лютого 2024.
- ↑ З'явилися подробиці загибелі колишнього нардепа у війні проти окупанта[недоступне посилання]
- ↑ Знайомтеся: книга Миколи Дороша «Його позивний − «Каменяр»
- Олександр Марченко: усі відео [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Народний депутат України VIII скликання Марченко Олександр Олександрович [Архівовано 18 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Народились 14 січня
- Народились 1965
- Уродженці Української РСР
- Померли 6 березня
- Померли 2022
- Померли в Київській області
- Поховані в Білій Церкві
- Випускники Міжрегіональної академії управління персоналом
- Нагороджені відзнакою «За оборону Авдіївки»
- Народні депутати України 8-го скликання
- Уродженці Хмільницького району
- Персоналії:Біла Церква
- Українські підприємці
- Члени ВО «Свобода»
- Виборчий округ 90
- Учасники боїв за Авдіївку
- Українські воїни, загиблі під час російського вторгнення в Україну 2022
- Учасники боїв за Київ
- Українські політики, що загинули під час російсько-української війни, захищаючи Україну