Людовик I (король Етрурії)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Людовик I
італ. Ludovico I
Народився5 липня 1773(1773-07-05)[1][4][3]
П'яченца, Емілія-Романья
Помер27 травня 1803(1803-05-27)[1][2][3] (29 років)
Флоренція, Етрурське королівство
ПохованняПантеон Інфантів
Країна Герцогство Парми та П'яченци
 Етрурське королівство
Діяльністьполітик
Знання мовнідерландська
Титулгерцог
ПосадаСписок королів Італії
РідКапетинги і Пармські Бурбони
БатькоФердинанд I Пармський
МатиМарія Амалія Австрійська
Брати, сестриКароліна Пармська, Марія Антоніяd, Марія Карлотаd і Пилип Пармськийd
У шлюбі зМарія Луїза Іd
ДітиКарло II і Марія Луїза Карлотаd
Нагороди
Орден Золотого руна орден Карлоса III Орден Золотого руна Орден Святого Духа кавалер ордена Святого Духа лицар ордена святого Михайла

Сім'я короля Етрурії

Людовик I Франческо Філіберт (італ. Ludovico Francesco Filiberto I di Borbone-Parma; 5 липня 1773 — 27 травня 1803) — король Етрурії в 18011803 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Молоді роки

[ред. | ред. код]

Походив з династії Пармських Бурбонів. Старший син Фердинанда I, герцога Парми і П'янченци, та Марії Амалії Австрійської. Народився 1773 року в замку Колорно, околиця Парми. Невдовзі отримав титули принца Парми і П'янченци, інфанта Іспанії. З дитинства разом з сестрою Кароліною був улюбленцем батьків. Їх особисто навчав релігії батько. Вчителями були також директор герцогської бібліотеки священик-театинець Паоло Марія Пачауді і економіст чернець-камальдул Джаммарія Ортес.

У 4 роки навчився читати, демонстрував здібності до географії і геометрії. Йому легко давалися іноземні мови, зокрема давньогрецька, подобалися образотворче мистецтво і музика. Особливою пристрастю були природничі науки, насамперед хімія, мінералогія, ботаніка і орнітологія. Для нього в Колорно було створено кабінет природної історії і розбитий невеликий ботанічний сад. У 1778 році він вдарився головою об мармуровий стіл, граючи з Кароліною, від чого захворів на епілепсію. У 1793 році завершив домашню освіту.

У 1794 році рушив до Мадриду, де 1795 року пошлюбив представницю Іспанських Бурбонів. В Іспанії він продовжив активно цікавитися наукою, зокрема спілкувався з відомими ботаніками Казимиро Гомесом де Ортегою і Антоніо Хосе Каванільєсом. З їх допомогою поповнив колекцію ботанічного саду і музею природної історії в Пармі.

Королювання

[ред. | ред. код]

1800 року за умовами Договору у Сан-Ільдефонсо Іспанія погодилася з французьким захопленням герцогства Пармського. Натомість батько Людовика повинен був отримати володіння в Тоскані. 1801 року за Люневільським договором Фердинанд III Габсбург втратив трон великого герцогства Тосканського. 1801 року за Аранхуезьким договором Людовик отримував новоутворене Етрурське королівство.

Спочатку Людовик I разом з дружиною відвідав Париж, де захворів на якусь хворобу. Потім рушив до Тоскани. Місцеве населення ставилося до нього з недовірою, оскільки він був нав'язаний окупантами. Деякі представники аристократії відмовилися від служби при дворі. Людовик I не залишав спроб налагодити відносини зі своїми підданими і призначав на важливі пости місцевих аристократів. Перші державні акти короля були спрямовані на реформування системи освіти з метою її поліпшення. Він також заохочував у підданих заняття благодійністю. Проте, багатотисячні протести проти присутності на тосканській території французької армії тривали весь час правління Людовика I і завдавали скарбниці великі збитки. Незважаючи на скрутне фінансове становище, при дворі було впроваджено розкішний церемоніал на кшталт мадридського. Це також сприяло зростанню невдоволення серед місцевого населення

Незабаром стан здоров'я Людовика I сильно погіршився, чим скористалися уряди Франції, Іспанії і Папського престолу. Папському нунцію вдалося переконати хворого короля скасувати «Кодекс Леопольда», що обмежував втручання церкви в світське життя. 1802 року Людовик I підписав нову збірку законів — «Суботній кодекс». Цей акт остаточно налаштував проти короля місцеве населення. Того ж року він, незважаючи на хворобу, відвідав Іспанію. Незабаром після повернення до Флоренції у короля посилилися напади епілепсії і гарячки, внаслідок чого Людовик I помер 1803 року. Йому спадкував син Людовик II.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Марія Луїза Жозефіна, донька Карла IV Бурбона, короля Іспанії

Діти:

  • Карл Людовик (1799—1883), король Етрурії, герцог Парми
  • Марія Амалія (1800—1802)
  • Марія Кароліна (1800—1803)
  • Марія Луїза Шарлотта (1802—1857), дружина принца Максиміліана Саксонського

Родовід

[ред. | ред. код]
 
Людовик Великий Дофін
 
Марія Анна Вікторія Баварська
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Анна Іспанська
 
Фердинанд III Габсбург
 
Елеонора Ґонзаґа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людовик Бургундський
 
Марія-Аделаїда Савойська
 
Карл V
 
Елеонора Марія
 
Леопольд I Габсбург
 
Елеонора Магдалина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіп V
 
Ізабелла Фарнезе
 
Людовик XV
 
Марія Лещинська
 
Леопольд I
 
Єлизавета Шарлотта
 
Карл VI
 
Єлизавета Христина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Філіп Пармський
 
 
 
 
 
Марія Луїза
 
 
 
 
 
Франц I
 
 
 
 
 
Марія-Терезія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фердинанд I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Амалія
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Людовик

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Predari F. Ludovico I re d'Etruria // Enciclopedia economica accomodata all'intelligenza: [итал.]. — Torino: Presso Gaetano Maspero, 1861. — Vol. II. — P. 268. — 1476 p.
  • Davies N. Vanished Kingdoms: The History of Half-Forgotten Europe: [англ.]. — London: Penguin UK, 2011. — 848 p. — ISBN 978-0-14-196048-7.