Очікує на перевірку

Курська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Курська область
рос. Курская область
   
КраїнаРосія Росія
Фед. округЦентральний
Адмін. центрКурськ
ГлаваОлексій Смирнов[d]
Дата утворення13 червня 1934[1]
Оф. вебсайтrkursk.ru(рос.)
Географія
Координати51°45′ пн. ш. 36°01′ сх. д. / 51.750° пн. ш. 36.017° сх. д. / 51.750; 36.017
Площа29 800 км² (68-а)
  • внутр. вод0,1 %
Часовий поясMSK (UTC+3)
Населення
Чисельність1125071 (01.01.2011) [2] (43-я) (2011)
Густота37,75 осіб/км²
Оф. мовиросійська
Економіка
Економ. районЦентральночорноземний
Коди
ISO 3166-2RU-KRS
ЗКАТО38
Суб'єкта РФ46
Телефонний(+7)
Карти

Курська область на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Курська область у Вікісховищі

Курська область (рос. Курская область) — область у Росії, входить до складу Центрального федерального округу. Адміністративний центр — Курськ.

Курська область межує на північному заході з Брянською, на півночі — з Орловською, на північному сході — з Липецькою, на сході — з Воронезькою, на півдні — з Бєлгородською областями; з південного заходу та заходу до неї примикає Сумська область України.

Утворена 13 червня 1934 року.

Фізико-географічна характеристика

[ред. | ред. код]

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Курська область розташована між 50°54' і 52°26' N та 34°05' 38°31' E. Найпівнічніша точка області знаходиться у Желєзногорському, найпівденніша у Біловському, західна у Рильському, східна у Касторенському районах.

Рельєф

[ред. | ред. код]

Територія Курської області розташована на південно-західних схилах Середньоруської височини. Характеризується наявністю стародавніх і сучасних форм лінійної ерозії — густої мережі складно-розгалужених річкових долин, ярів і балок, що розчленували водороздільні поверхні, що визначає пологовохвилястий, злегка покритий рівнинний рельєф. Рельєф має складний характер вертикального та горизонтального розчленування, характеризується наявністю різноманітних висотних ярусів. Густота долинно-балкової мережі на більшій частині території коливається від 0,7 до 1,3 км/км², а яружній мережі від 0,1 до 0,4 км/км².

Висота поверхні над рівнем моря, в основному, 175—225 м. Найпіднесеніша центральна частина області.

Абсолютна висота території у заплавах сучасних рік рідко підіймається вище 140—170 м (у заплаві р. Сейм найнижча відмітка — 130 м). Над заплавою, у міжріччі, переважають висоти 200—220 м. Найвища точка — 274 м, біля села Ольховатка Понировського району. (За іншою версією 288 м у верхів'ях р. Рать.) Загальний нахил місцевості йде з північного сходу на південний захід. Глибина врізання річкових долин до 80-100 м.

В області виділяються три основні водороздільні пасма — Дмитрівсько-Рильське, Фатезько-Льговське та Тимсько-Щигрівське Вони перехрещуються, утворюючи трикутник, що знижується до WSW.

З рельєфоутворювальних процесів області провідну роль зіграли тектонічні рухи земної кори. У сучасних умовах головна роль створенні рельєфу належить діяльності текучих вод, що створюють ерозійний рельєф. В області практично відсутні льодовикові форми рельєфу.

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат помірно-континентальний. Середня температура січня від —7,7°С до —9,4°С, липня від +18,8°С до +19,4°С. Опадів 550—600 мм на рік, 70 % їх річної кількості випадає в період з квітня по жовтень. Безморозний період 150 діб.

Височини

[ред. | ред. код]

Річки

[ред. | ред. код]

Історія

[ред. | ред. код]
Зміна території Курської області у 1934-1954 рр.

У 1708 році при розподілі Росії на 8 губерній територія сучасної Курської області увійшла до складу Київської губернії. 1719 року Київська губернія поділена на 4 провінції: Київську, Білгородську, Севську та Орловську. Територія сучасної Курської області була поділена між Білгородською та Севською провінціями.

У 1727 створено Білгородське намісництво у складі Білгородської, Севської та Орловської провінцій. У 1749 року воно було перетворено на Білгородську губернію.

У 1779 році утворено Курське намісництво, що складається з 15 повітів (Білгородський, Богатенський, Дмитрівський, Корочанський, Курський, Льговський, Новооскольський, Обоянський, Путивльський, Рильський, Старооскольський, Суджанський, Тимський, Фатезький, Щигрівський). Утворені повітові міста: Багатий (нині село Багате в Івнянському районі Білгородської області), Дмитрієв (із села Дмитрівське), Льгов (із слободи Льгов, що виникла на місці древнього міста Ольгова, знищеного татарами), Тім (із села Вигорне), Фатеж (села Фатеж), Щігри (із села Троїцьке).

В 1797 Курське намісництво перетворено в Курську губернію, яка існувала до 1928 року.

У 1928 році відбувся перехід на обласний, окружний та районний адміністративний поділ. На території колишніх Воронезької, Курської, Орловської та Тамбовської губерній було створено Центрально-чорноземну область (ЦЧО). На території колишньої Курської губернії утворені округи: Курська (14 районів, 527 сільрад), Білгородська (14 районів, 482 сільради) та Льговський (11 районів, 384 сільради). Східна частина губернії увійшла до Воронезького та Острогозького округів.

У 1929 році було створено Старооскольський округ із 13 районів, що відійшли з Воронезького (8 районів), Острогозького (3 райони), Курського (1 район) та Білгородського (1 район) округів. У 1930 році було прийнято ухвалу про ліквідацію округів. Райони стали безпосередньо підпорядковуватися обласному центру.

13 червня 1934 року Центрально-чорноземна область була поділена на дві області: Воронезьку (у складі колишніх Воронезької та Тамбовської губерній) та Курську (у складі колишніх Курської та Орловської губерній). Ця дата вважається днем ​​освіти Курської області.

27 вересня 1937 року регіон був розділений на 2 області: Курську та Орловську (відповідно до Постанови ЦВК СРСР від 27.09.1937 «Про поділ Західної та Курської областей на Смоленську, Орловську та Курську області»).

У роки німецько-радянської війни на території Курської області з 1942 по 1943 роки йшли запеклі бойові дії, що завдали величезних матеріальних збитків. Не меншу шкоду завдала і німецька окупація. Повністю було знищено 3 000 промислових підприємств, решта значно пошкоджено і вимагали капітального ремонту. У сільському господарстві у звільнених районах не залишилося жодного трактора, а на колгосп припадало в середньому по 4 коні. На залізничному транспорті всі виробничі споруди були знищені поголовно, а залізничні колії — більш ніж наполовину. Остаточно звільнення території Курської області завершилося 2 вересня 1943[3].

1944 року зі складу Курської області передано Орловській області 5 районів.

6 січня 1954 року у зв'язку з утворенням Білгородської та Липецької областей зі складу Курської області було передано: першої – 23 райони, другої – 3 райони. У складі Курської області залишилося 36 районів. На 1 січня 1960 року Курська область мала 33 райони.

1 січня 1964 адміністративні сільські райони були укрупнені: замість 33 їх стало 12. 3 березня 1964 число районів було збільшено до 14. 12 січня 1965 в складі Курської області стало 19 районів. 30 грудня 1966 року було утворено 3 нових райони: Коренівський, Хомутовський та Черемисинівський. Загальна кількість районів стала 22.

6 серпня 2024 року під час російського вторгнення в Україну збройні сили України розпочали бойові дії на території Курської області, захопивши протягом кількох днів місто Суджа та значну частину Суджанського району, а також атакувавши населені пункти у Глушківському, Коренівському та Рильському районах.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

Колишні українські національні райони:

Глушківський район — центр с-че. Глушкове

Населення

[ред. | ред. код]

Населення — 1183,9 тис. осіб (2006) (1199,1 — 2005; 1235,1 — 2002), 43-тя по чисельності населення в Росії (2002). Щільність населення — 39,7 oc/км² (2006) (40,2 oc/км² — 2005), питома вага міського населення — 62,6 % (2006) (62,0 % — 2005).

Народ Чисельність в 2002, тис.[4] %
Росіяни 1184,0 95,8
Українці 20,9 1,7
Вірмени 5,9 0,5
Білоруси 2,9 0,23
Цигани 2,3 0,18
Азербайджанці 1,9 0,15
Татари 1,6 0,13
Молдовани 1,3 0,10
Турки 1,2 0,09
Грузини 1,0 0,08
показані народи з чисельністю понад 1000 осіб
Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007
Курськ 405,9 Кшенський 6,8
Желєзногорськ 96,7 Суджа 6,7
Курчатов 46,6 Горшечне 6,4
Льгов 22,2 Коренево 6,3
Щигри 18,3 Прямицино 5,3
Рильськ 17,1 Фатеж 5,3
Обоянь 13,7 Пристень 5,3
Дмитрієв-Льговський 8,0 Глушково 5,3
Селище імені Карла Лібкнехта 7,8

Археологія

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. РСФСР: Административно-территориальное деление, на 1 января 1977 годаИзвестия советов депутатов трудящихся СССР, 1977. — С. 176. — 511 с.
  2. Росстат - оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011. Архів оригіналу за 15 березня 2012. Процитовано 14 грудня 2011.
  3. Плотников В. Вклад трудящихся Курской области в достижение победы под Курском. // Военно-исторический журнал. — 1961. — № 10. — С.28-39.
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 24 січня 2012. Процитовано 17 грудня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Література

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Левченко В. В., Трива Г. А. Музеи и памятники Курской области: Путеводитель-справочник. — Курск : Сеймъ, 1996. — 256 с.

Посилання

[ред. | ред. код]
 Брянська область  Орловська область  Липецька область
Україна Україна  Воронезька область
Україна Україна  Бєлгородська область