Кошкін Костянтин Гаврилович

Кошкін Костянтин Гаврилович
рос. Кошкин Константин Гаврилович
Народився	13 листопада 1912(1912-11-13) Пушкіно, Mytishchi volostd, Московський повітd, Московська губернія, Російська імперія
Помер	31 грудня 1993(1993-12-31) (81 рік) Мамонтовка[d], Пушкіно, Московська область, Росія
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР  Росія
Діяльність	скульптор
Alma mater	Московське художнє училищеd і Московський інститут прикладного та декоративного мистецтваd
Вчителі	Яковлєв Борис Іванович, Ланге Борис Миколайовичd, Альошин Сергій Семеновичd, Дерунов Володимир Івановичd і Соловйов Олександр Михайловичd
Учасник	німецько-радянська війна і радянсько-японська війна
Членство	СХ СРСР і Національна спілка художників України
Напрямок	реалізм
Партія	КПРС
У шлюбі з	Мінькова Ольга Денисівна
Нагороди

Костянтин Гаврилович Кошкін (рос. Константин Гаврилович Кошкин; 13 листопада 1912, Пушкіно — 31 грудня 1993, Мамонтовка) — радянський скульптор; член Спілки художників СРСР з 1951 року^[1] і Спілки радянських художників України. Чоловік скульпторки Ольги Мінькової^[2].

Народився 13 листопада 1912 року в селі Пушкіно (нині місто Московської області, Росія). Протягом 1936—1938 років навчався у Московському художньому училищі імені 1905 року. Брав участь у німецько-радянській війні. Служив у 141-й стрілецькій дивізії^[3]. У складі розвідроти воював на Українському та Західному фронтах^[1]. Був членом КПРС.

1948 року закінчив Московський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де навчався у Бориса Яковлева, Бориса Ланге, Сергія Альошина, Володимира Дерунова, Олександра Соловйова.

1950 року направлений до Киргизької РСР для участі в скульптурному оформленні нового театру опери та балету в місті Фрунзе. З 1959 року мешкав в Криму, протягом 1965—1976 років — у Севастополі^[4], де проживав у будинку на вулиці Лізи Чайкіної, № 37.

1976 року переїхав у Підмосков'я, у Мамонтовку, де мешкав в будинку на вулиці Кузнецький міст, № 32. Помер у Мамотовці 31 грудня 1993 року, де і похований на місцевому цвинтарі.

Працював в галузях станкової та монументальної скульптури. Використовував дерево, граніт, бетон, інкерманський камінь, мармур, бронзу, алюміній та інші матеріали^[4]. Серед робіт:

станкова скульптура

• портрет двічі Героя Соціалістичної Праці Алля Анарова (1954);
• «Михайло Фрунзе» (1957);
• «Герой Радянського Союзу Ю. Смирнов (на останньому допиті)» (1950—1958);
• портрет командуючого партизанським рухом у Криму в роки громадянської і німецько-радянської війни Олексія Мокроусова (1960);
• портрет письменника Сергія Сергєєва-Ценського^[4];
• портрет лейтенанта Петра Шмідта^[4];
• композиція «Очаківці»^[4];
• портрет Героя Радянського Союзу, учасника штурму Сапун-гори Івана Карповича Яцуненка (1986; Музей героїчної оборони та визволення Севастополя)^[4];

монументальні роботи

• пам'ятник загиблим в роки громадянської і німецько-радянської війни в селі Октябрському Первомайського району Кримської області (1966).
• погруддя Василя Блюхера у Севастополі на вулиці Маршала Блюхера (1973, разом з Ольгою Міньковою; 44°34′57.73″ пн. ш. 33°26′14.18″ сх. д. / 44.5827028° пн. ш. 33.4372722° сх. д. / 44.5827028; 33.4372722)^[4];
• надгробок на могилі Олексія Мокроусова у Сімферополі^[1];
• пам'ятник Володимиру Леніну у Гурзуфі^[1];
• погруддя двічі Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта Василя Глазунова у Колишлеї^[1];
• пам'ятник генерал-майору авіації Миколі Острякову у Севастополі^[1];
• пам'ятник Павлу Нахімову у селі Нахімовому^[1];
• пам'ятник на братській могилі у селі Красний Мак^[1];
• фігура солдата-ветерана з піонером в місті Кургані^[1];
• погруддя Героя Радянського Союзу Чолпонбая Тулебердієва у Киргизстані^[1];
• погруддя двічі Героя Радянського Союзу генерал-майора Василя Архипова у селі Кузнецьку Челябінської області^[1].

Пам'ятник Василю Блюхеру.	Надгробок Олексія Мокроусова.	Пам'ятник Володимиру Леніну.	Пам'ятник у Красному Маці.

У 1961 році спільно з Ольгою Міньковою створив гіпсове погруддя першого космонавта Юрія Гагаріна, яке встановили в Сімферополі вже 16 квітня 1961 року, через чотири дні після польоту. Наступного року скульптор зустрівся з космонавтом у Гурзуфі та створив з натури кілька портретів Юрія Гагаріна, а одну мармурову копію подарував космонавту^[2].

Брав участь у республіканських виставках з 1951 року, у всесоюзних — з 1948 року, у зарубіжних — з 1958 року.

Нагороджений

• орденами Червоної Зірки (16 вересня 1943)^[3], «Знак Пошани» (1958; за плідну участь у декаді мистецтва Киргизької РСР у Москві^[4]), Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)^[3];
• медалями «За відвагу» (21 січня 1943)^[3], «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За перемогу над Японією»^[5];
• двома Почесними грамотами Президії Верховної Ради Киргизької РСР.

• Кошкін Костянтин Гаврилович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 232.;
• Кошкин Константин Гаврилович // 1300 биографий: художники Московской области — иллюстрированная художественная энциклопедия. — Москва : Л. А. Миловидов, 2002. — 436 с. — ISBN 978-5-91487-021-5.(рос.)