Конкін Володимир Олексійович

Володимир Конкін
Владимир Алексеевич Конкин
Афіша до кінофільму «Переходимо до любові»
Дата народження	19 серпня 1951(1951-08-19) (73 роки)
Місце народження	Саратов, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Національність	росіянин
Alma mater	Саратовське театральне училищеd (1972)
Професія	актор, актор дубляжу, телеведучий
Нагороди
IMDb	ID 0465187

Володи́мир Олексі́йович Ко́нкін (рос. Владимир Алексеевич Конкин; нар. 19 серпня 1951, Саратов) — радянський і російський актор театру, кіно та дубляжу. Лауреат премії Ленінського комсомолу (1974), Заслужений артист УРСР (1974), Заслужений артист Росії (2010). Почесний громадянин Боярки (2011)^[1]. Кавалер Ордена Дружби (2020) — за великий внесок у розвиток російської культури та мистецтва, багаторічну плідну діяльність^[2].

Народився 19 серпня 1951 року у Саратові. Закінчив Саратовське театральне училище імені Івана Слонова (1972).

Після закінчення училища кілька років (з перервою) працював в Українській РСР. Був актором Харківського театру юного глядача (1972—1973), Московського театру імені Моссовєта (1973—1974), актором кіностудії імені Олександра Довженка (Київ) (1974—1979).

У 1979—1987 роках — актор Московського театру імені М.М. Єрмолової і потім — Московського театру імені В.В. Маяковського.

У 1988—1991 роках — актор Театру-студії під керівництвом Є.В. Радомисленського.

У 1991—1994 роках — актор Театру «Вернісаж».

Дебютував в кіно у 1973 році головною роллю Павла Корчагіна в багатосерійному телефільмі «Як гартувалась сталь», за яку отримав Премію Ленінського комсомолу (1974).

Велику популярність і любов глядача принесла молодому актору роль Шарапова в картині С. Говорухіна «Місце зустрічі змінити не можна» (1979).

У кіно зіграв більше сорока ролей. Знявся в ряді картин українських кіностудій.

Майстер дубляжу. Працює на озвученні зарубіжних фільмів російською мовою, а також на переозвученням старих радянських мультфільмів.

• «Як гартувалася сталь» (1973—1975, Павло Корчагін; Кіностудія ім. О. Довженка, реж. Микола Мащенко)
• «Марина» (1974, Борис Ізвольський; Кіностудія ім. О. Довженка, реж. Борис Івченко)
• «Романс про закоханих» (1974, молодший брат Сергія; «Мосфільм», реж. А. Кончаловський)
• «Переходимо до любові» (1975, Дмитро; Кіностудія ім. О. Довженка)
• «Хвилі Чорного моря» (1975, фільм 2-й, Костя; Кіностудія ім. О. Довженка)
• «Втеча з палацу» (1975, Револьд Слонов; Кіностудія ім. О. Довженка)
• «Ати-бати, йшли солдати...» (1976, лейтенант Суслін; Кіностудія ім. О. Довженка, реж. Леонід Биков)
• «Талант» (1977, т/ф, Сергій Борисович Ганьшин; Кіностудія ім. О. Довженка, реж. В. Довгань)
• «Шлях до Софії»/«Пътят към София» (1978, Караваєв; СРСР-Болгарія, Кіностудія ім. О. Довженка і «Бояна»)
• «Кавказька повість» (1978, Дмитро Оленін; реж. Георгій Калатозішвілі)
• «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, т/ф, Шарапов; Одеська кіностудія, реж. С. Говорухін)
• «Лючія ді Ламмермур» (1980, фільм-опера, композитор; Укртелефільм, реж. О. Бійма)
• «Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна» (1981, лікар Робінсон; Одеська кіностудія, реж. С. Говорухін)
• «Повість про молоде подружжя» (1982, фільм-спектакль, Сергій Орлов)
• «Батьки і діти» (1983, Аркадій Миколайович Кірсанов)
• «Звичайна історія» (1983, фільм-спектакль, Олександр Адуєв)
• «За ніччю день іде» (1984, Яків Батюк; Укртелефільм, реж. О. Бійма)
• «Багратіон» (1985, князь Меншиков)
• «Тітка Маруся» (1985, Петро)
• «Співуча Росія» (1986, Петро)
• «Нетерпіння душі» (1987, Максиміліанов)
• «Апеляція» (1987, Борис Сергійович Холмовой)
• «Цивільний позов» (1988, Ігор Горський)
• «Мудромер» (1988, Леонід Залівако)
• «Благородний розбійник Володимир Дубровський» (1989, Шабашкін)
• «Астенічний синдром» (1989, епізод; Одеська кіностудія, реж. Кіра Муратова)
• «Остання осінь» (1990, Слава Голубєв, журналіст)
• «Ліфт для проміжної людини» (1990, Геннадій Євгенович Дубровін)
• «Виплодок пекла» (1991, Іван)
• «А спати з чужою дружиною добре!?» (1992, Володя Шутов)
• «Бульварний роман» (1995, інспектор Кухарський)
• «Принцеса на бобах» (1997, Костя, колишній чоловік Ніни; Одеська кіностудія і ТВ Центр, реж. Віллен Новак)
• «Чорний океан» (1998, Фокін)
• «Знову треба жити» (1999)
• «Романови. Вінценосна сім'я» (2000, полковник Кобилинський; реж. Гліб Панфілов)
• «Ніч на кордоні» (2001, Семен Степанович, художник)
• «Служба щастя» (2001, дід Махно)
• «Пригоди мага» (2002, Курський)
• «Оперативний псевдонім» (2003, телесеріал, Тімохін)
• «Час жорстоких» (2004, Ільїн)
• «Сармат» (2004, телесеріал, Федулов)
• «Рубльовка Live» (2005)
• «У колі першому» (2006, професор Верєнєв; реж. Гліб Панфілов)
• «На річці Девиці» (2006)
• «Заповіт Леніна» (2007, Юрій Миколайович; реж. М. Досталь)

та інші.

• Кино: Энциклопедический словарь. М., 1986. — С.208;
• Раззаков Ф. Досье на звёзд: Кумиры всех поколений. М., 1998. — С.184-192;
• Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.366.

• Володимир Конкін на сайті IMDb (англ.)
• http://rusakters.ru/konkin-vladimir.html [Архівовано 5 вересня 2014 у Wayback Machine.]
• http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/ros/2098/works/ [Архівовано 7 січня 2018 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про актора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.