Канал Ельба — Любек
| Канал Ельба — Любек | |
 | |
| Коротка назва | ELK |
|---|---|
| Джерело водотоку | Ельба |
| Гирло | Траве |
| Притоки | Delvenaud, Linaud і Steinaud |
| Країна |
 Німеччина |
| Адміністративна одиниця | Шлезвіг-Гольштейн |
| Часовий пояс | UTC+1[1] і UTC+2 |
| Юрисдикція | Wasser- und Schifffahrtsamt Lauenburgd |
| Висота над рівнем моря | 6 м[1] |
| На заміну | Stecknitz Canald |
| Архітектор | Peter Rehderd |
| Дата/час прийняття в експлуатацію | 16 червня 1900 |
| Довжина або відстань | 61,55 ± 0,01 км |
 | |
 Канал Ельба — Любек у Вікісховищі | |
53°33′00″ пн. ш. 10°40′53″ сх. д. / 53.55° пн. ш. 10.681388888889° сх. д.
Канал Ельба — Любек у федеральній землі Шлезвіг-Гольштайн Німеччина. Канал з'єднує річки Ельба і Траве, і є водним шляхом з Ельби в Балтійське море. Довжина — 67 км; північний кінцевий пункт — Любек, на півдні — місто Лауенбург.
Попередник цього каналу був Стекнітц канал, побудований у 1390—1398 роках шляхом випрямлення й розширення річки Стекнітц, є однією з найстаріших штучних водних артерій Європи. Цей канал з'єднав дуже маленькі річки Стекнітц (притока Траве) і Дельвенау (притока Ельби). Він був частиною Старого Соляного шляху.
Канал мав такі параметри:
- Глибина — 85 см
- Ширина — 7,50 м
- Довжина — 94 км.
У 1900 році стародавній канал був замінений на новий канал Ельба — Любек. Частково був залишено у річищі старого каналу, довжина скорочена до 67 км.
У наш час у зв'язку з розбудовою мережі швидкісних автобанів канал втратив своє значення як транспортна артерія півночі Німеччини. Канал використовується для проходу досить рідких малотоннажних самохідних барж (до 1000 тонн) — здебільшого сипучих матеріалів (обсяг транспортування матеріалів у 1995 році склав 1,5 млн тонн) та для виходу в Балтійське море приватних яхт, що паркуються у містах вздовж каналу.
- [1]
- [2]
- [3] [Архівовано 7 червня 2007 у Wayback Machine.]
- [4] [Архівовано 7 жовтня 2007 у Wayback Machine.]