Казимир Володимир Вікторович

Казимир Володимир Вікторович
Народився	28 жовтня 1953(1953-10-28) (71 рік) Чернігів, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	викладач університету, інформатик, військовослужбовець
Alma mater	Військово-морський інститут радіоелектроніки імені О. С. Попова (1976)
Заклад	НУ «Чернігівська політехніка» Інститут проблем математичних машин і систем НАН України
Посада	проректор з наукової роботи
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Нагороди

Володи́мир Ві́кторович Казими́р (28 жовтня 1953(1953-10-28), Чернігів) — радянський та український військовий і науковий діяч. Проректор з наукової роботи Національного університету «Чернігівська політехніка».

Доктор технічних наук (2006), професор (2008), Заслужений діяч науки і техніки України (2021)^[1].

Народився 28 жовтня 1953 року в м. Чернігові.

У 1976 році закінчив з відзнакою факультет електронних обчислювальних машин Вищого військово-морського училища радіоелектроніки імені О. С. Попова (м. Петергоф) за спеціальністю «Використання електронних обчислювальних машин та автоматизація управління силами флоту» та отримав кваліфікацію інженера з радіоелектроніки.

Протягом 10 років проходив службу офіцером на Тихоокеанському флоті СРСР на посадах від інженера електронно-обчислювальної групи до начальника радіотехнічної служби підводного човна.

З 1987 по 1991 роки навчався в ад'юнктурі ВВМУРЕ ім. О. С. Попова, де у 1991 році захистив дисертацію кандидата технічних наук за спеціальністю «Озброєння та військова техніка».

З 1991 по 1992 рік проходив службу викладачем Каспійського вищого військово-морського училища імені С. М. Кірова (м. Баку).

У 1992 році звільнився в запас, має військове звання капітан 2 рангу.

Після звільнення в запас працював у системі вищої освіти України та в Національній академії наук.

У 1993 році отримав вчене звання доцента кафедри електронних обчислювальних машин та програмування.

З 2000 по 2003 роки навчався в докторантурі Інституту проблем математичних машин і систем НАН України, де у 2006 році захистив дисертацію «Модельно-орієнтоване управління інтелектуальними виробничими системами» на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю «Автоматизовані системи управління та прогресивні інформаційні технології».

У 2008 році отримав вчене звання професора кафедри комп'ютерних наук.

З 1971 по 1992 рік проходив службу у Збройних силах СРСР.

З 1992 по 2000 рік — доцент Чернігівського державного технологічного університету.

З 2000 по 2003 рік — докторант ІПММС НАН України.

З 2003 по 2010 роки — старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник, керівник відділення № 1 ІПММС НАН України.

З 2006 по 2010 роки, за сумісництвом, професор Чернігівського державного інституту економіки і управління, Національного авіаційного університету, Міжнародного науково-технічного університету ім. академіка Юрія Бугая, Європейського університету.

З 2010 по 2013 роки — проректор з наукової роботи Чернігівського державного технологічного університету.

З 2013 по 2014 роки — виконувач обов'язків ректора Чернігівського державного інституту економіки та управління.

З 2014 року — проректор Чернігівського національного технологічного університету.

Загальний науково-педагогічний стаж становить більше 30 років, загальний трудовий стаж з урахуванням пільгового обчислення за період служби у Збройних Силах — більше 50 років.

Наукові дослідження пов'язані з розробкою методів моделювання та управління складними системами. Вперше обґрунтував підхід управління установками електронно-променевого зварювання на основі вбудованих комп'ютерних моделей.

Розробив теорію керуючих Е-мереж та новий різновид темпоральної логіки — інтервальну логіку дерева обчислень.

Розробив концепцію, методи, технології та інструментальні засоби модельно-орієнтованого управління інтелектуальними виробничими системами.

Має більше 200 опублікованих наукових праць, з яких 9 монографій та 5 навчальних посібників, 6 патентів та авторських свідоцтв.

Під керівництвом Володимира Казимира за спеціальністю «Інформаційні технології» захистились доктор технічних наук та шість кандидатів технічних наук.

• Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2006)^[2];
• Лауреат Державної премії України в галузі освіти у номінації «Вища освіта» (2017)^[3];
• Заслужений діяч науки і техніки України (2021)^[1];

• С. М. Шкарлет. Казимир Володимир Вікторович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
• Професори Національного авіаційного університету (1933—2008). — К. : Видавничий дім «АДЕФ-Україна», НАУ, 2008. — 285 с.
• Науково-освітній потенціал України. Кн. 2 / авт.-упоряд. Л. М. Гаврилюк. — К. : ТОВ «Український рейтинг», 2012. — 288 с.
• Казимир Володимир Вікторович: біобібліогр. покажч. / уклад. Т. М. Коваленко, Н. С. Лузіна, А. А. Савенко, Л. С. Татаренко, В. М. Яковенко, — Чернігів: Черніг. держ. технол. ун-т, 2013. — 28 с. — (Серія біобібліографічних покажчиків «Історія ЧДТУ в особистостях») [Архівовано 22 березня 2019 у Wayback Machine.]