Гекаба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гекаба
грец. Εκάβη
КраїнаТроя
Діяльністькоролева
УчасникТроянська війна
БатькоДімант, Кіссей або Сангарій
МатиTelecleiad або Eunoëd
Брати, сестриAsiusd і Теано[d]
У шлюбі зПріам[1][2][3]
ДітиКассандра[4], Гектор[1][5][…], Паріс[1][7][3], Поліксена[1], Троїл[8], Теано[d], Деїфоб[9], Гелен[10], Лаодіка[11], Креуса[d][2], Полідор[1][12], Іліона[13], Антіф, Політ[d], Hipponousd, Agathond і Alastord

Гека́ба (грец. Εκάβη), також Гекуба (лат. Hecuba) — дочка фригійського володаря Діманта (або ж Кіссея), сестра Кілли, друга дружина троянського царя Пріама, мати 19 синів та дочок, з яких найвідоміші Гектор, Паріс, Гелен, Поліксена, Кассандра, Троїл.

Під час другої вагітності Гекабі снилося, ніби вона носить у собі смолоскип, що підпалить Трою. Сон витлумачили так: вона народить сина, який призведе до загибелі Трої; тим сином був Паріс. Після падіння Трої потрапила в рабство до греків. За однойменною трагедією Евріпіда, Гекаба пережила ще принесення греками в жертву її дочки Поліксени і смерть сина Полідора, якого вбив фракійський цар Поліместор.

Мати помстилася вбивцеві: разом з іншими троянками вона виколола йому очі й задушила всіх його дітей. За Овідієм, Гекаба була обернена на собаку, фракійці закидали її камінням. Мотив перетворення Гекаби на собаку виник, можливо, через уподібнення її до Гекати, священною твариною якої був собака. Вергілій, Евріпід, Данте, Шекспір черпали з міфів про Гекабу сюжети для своїх творів. За мотивами трагедії Евріпіда «Гекаба» написали опери композитори Дж. Ф. Маліп'єро та Б. Рігаччі. Образ Гекаби став символом безмежного горя й розпачу.

На її честь було названо астероїд 108 Гекаба.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Гекуба // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 267.
  2. а б Приам // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXV. — С. 294.
  3. а б Гекуба // Гейльброн — Германия — 1929. — Т. 15.
  4. Кассандра // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
  5. Гектор // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 266–267.
  6. Любкер Ф. Hector // Реальный словарь классических древностей по Любкеру / под ред. Ф. Ф. Зелинский, А. И. Георгиевский, М. С. Куторга и др. — СПб: Общество классической филологии и педагогики, 1885. — С. 595–596.
  7. Н. О. Парис // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1897. — Т. XXIIа. — С. 810.
  8. Троил // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1901. — Т. XXXIIIа. — С. 866.
  9. Деифоб // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. X. — С. 293.
  10. Гелен // Малый энциклопедический словарь — 2 — СПб: 1907. — Т. 1.
  11. Лаодика // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVII. — С. 340.
  12. Полидор // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXIV. — С. 285.
  13. Илиона // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1894. — Т. XIIа. — С. 922.

Література

[ред. | ред. код]