Білий Камінь (Гайсинський район)

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2018)

село Білий Камінь
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Гайсинський район
Тер. громада	Чечельницька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA05040270030044960
Основні дані
Засноване	1750
Населення	877
Площа	2,8 км²
Густота населення	313,210 осіб/км²
Поштовий індекс	24814
Телефонний код	+380 4351
Географічні дані
Географічні координати	48°16′2″ пн. ш. 29°22′30″ сх. д. / 48.26722° пн. ш. 29.37500° сх. д. / 48.26722; 29.37500
Найближча залізнична станція	Яланець 2
Відстань до залізничної станції	1 км
Місцева влада
Адреса ради	24814 с. Білий Камінь, Чечельницький район, Вінницька область, вул. Першотравнева, 141
Карта
Білий Камінь
Білий Камінь
Мапа
Білий Камінь у Вікісховищі

Бі́лий Ка́мінь — село в Україні, у Чечельницькій селищній громаді Гайсинського району Вінницької області, біля станції Яланець 2.

Село Білий Камінь виникло понад двісті років тому на місці мішаного лісу і невеличкої річки.

Через село проходив Кучманський шлях. Вся територія була вкрита густим лісом, у якому протікала річка Рогізка. Через річку було споруджено міст, що був єдиною переправою. На заході і на сході знаходилися дві гори з крутими схилами, з яких було видно дорогу. Тому козаки влаштовували тут свої укріплені дозори — «січі». Спочатку східну гору називали Рогізківською, а після побудови дозору обидві гори стали називати Січовими. Біля мосту був великий білий камінь, поруч якого знаходилася корчма.

За легендою, у власника корчми була дочка Мар'яна, яку вбили татари. Корчму, яку було зруйновано, пізніше відбудували. Подорожні часто зупинялися перепочити біля білого каменя. Поступово тут почали селитися люди, вирубуючи ліс, а одну з вулиць назвали Мар'янівкою.

У 1785 році поселенці збудували у центрі села церкву, до якої перетягнули білий камінь. Цей камінь зберігався аж до початку 20 століття. 

Розподіл населення за рідною мовою за даними ^[1]:

За 1 км від села розташована станція Яланець 2, де 2 рази на добу зупиняється вузькоколійний поїзд Гайворон-Рудниця.

Найдавнішими поселенцями були Ситники та Ясінські. Село і навколишні землі належали до реформи 1861 року польському панові. Селяни були залежні від пана та економа.

Село після реформи 1861 року стало значно більшим. Селянам дісталася незначна частка землі. У селі було 400 дворів і 900 десятин землі. 40 десятин належало сільському панові. Вся земля ділилася на так звані чотири руки, тобто селянин у чотирьох місцях мав землю і повинен був засівати лише відповідну культуру. Перша рука — нині Шпиль, друга рука — нині Мар'янівка, третя рука — нині Дубина, четверта рука — нині ліс с. Рогізка.

Селяни йшли на заробітки до панів в село Яланець та Чечельник.

У селі в дореволюційний період була загальна неграмотність. У 1880 році лише 4 жінки вміли читати Псалтир та було 7-8 грамотних чоловіків. Крамниці у селі не було. Необхідні предмети широкого вжитку — хліб, сіль, оселедці, цукерки купували у єврея, що жив у селі, а промислові товари — у повітовому містечку Ольгополі.

У 1885 році  була утворена церковно-приходська школа, розташована в одній класній кімнаті. У школі нараховувалося 12 учнів, які були дітьми заможних селян. Навчання проводив дяк.

У 1900 році побудоване нове приміщення школи, у якому навчався 21 учень.

Після Жовтневої революції у школі було 3 класні кімнати, у яких навчалися 43 учні. У цей час у школі працює три учителя. 

У 1934 році створено семирічну школу. У цьому ж році було ліквідовано неписьменність.

У 1936 році добудовано ще дві класні кімнати, вчителів було вже дев'ять. На той час у школі нараховувалося 235 учнів, які навчалися у дві зміни. У школі проводилися уроки трудового навчання.

У період тимчасової румунської окупації в школі було 4 класи. Керував навчанням румунський церковний служитель. У 1945—1946 рр. у школі навчалося 147 учнів. 

У лютому 1931 року був створений колгосп «Більшовик». Восени 1931 року в колгоспі побудовано приміщення для птахоферми, у якому в 1932 р. нараховувалося 300 курей. У цьому ж році побудовано конюшню на 60 голів.

У 1933 році створюється ще один колгосп — «Комунар». У цьому ж році  створюється артіль інвалідів, що об'єднувала лише інвалідів села.

У 1935 р. члени артілі інвалідів, члени колгоспів «Комунар» і «Червоний Камінь» прийняли рішення — об'єднатися в один колгосп. Отже, з 1935 року в селі лише два колгоспи: «Більшовик» і «Комунар».

   У 1950 році волею членів двох колгоспів був створений один колгосп «Більшовик». У 1963 році з ініціативи і вказівок Бершадського партійного комітету колгоспи «Більшовик» с. Білий Камінь та «Червоний прапор» с. Рогізки об'єднано та створено один колгосп «Вогні комунізму».

У 1957 році збудовано будинок культури.

У 1970 році засновано ансамбль «Женчик». Першим керівником ансамблю була Медвецька Фросина Андріївна. Звання народного «Женчик» отримав у 1980 році. Ансамбль неодноразово брав участь в обласних та республіканських конкурсах, у міжнародному святі фольклорного мистецтва у місті Києві. У репертуарі ансамблю нараховується більше 50 пісень. Основою репертуару є обрядові пісні. 

12 червня 2020 року, відповідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Чечельницької селищної громади^[2].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Чечельницького району, село увійшло до складу Гайсинського району^[3].

• У селі народився Ясько Віталій Васильович — український художник.

• Бі́лий Ка́мінь // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.697