Очікує на перевірку

Батави

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Батави

Батави (лат. Batavi) — германське плем'я, що відокремилося від хаттів через внутрішню ворожнечу, і осіло близько 50 до н. е. в гирлі Рейну, в римській провінції Белгіка.

У 12 до н. е. покорені римлянами на чолі з Друзом і вважалися з цього часу відданими союзниками Риму. Єдиний виняток становило повстання батавів в 69, коли їм вдалося захопити табір римських легіонерів Castra Vetera поблизу сьогоднішнього міста Ксантена.

У IV столітті батави розчинилися у франках.

Батави вважалися хорошими вершниками та плавцями, літописці відзначали їхню мужність і ретельність. З батавів комплектувалася частина імператорської охорони в Римі. Від батавів пішла назва Батавія, вживана у відношенні до Нідерландів.

Батавське відродження

[ред. | ред. код]

З появою в XVI столітті популярної історії про заснування та міфа походження голландського народу, батави стали вважатися своїми предками під час їхньої національної боротьби за незалежність під час Вісімдесятирічної війни[1][2] Поєднання фантазії та реальності в Cronyke van Hollandt, Zeelandt ende Vriesland (називався Divisiekroniek) августинського монаху і гуманіста Корнелія Герарді Аврелія, вперше опублікованого у 1517, привніс скупі зауваження у нещодавно перевідкритому Germania Тацита до популярної публіки; її перевидавали аж у 1802[3]. Тодішні голландські чесноти незалежності, сили духу та працьовитості були повністю впізнавані серед батавців у більш науковій історії, представленій у Liber de Antiquitate Republicae Batavicorum (1610) Гуго Гроція. Походження було увічнено Ромейном де Хоге у Spiegel van Staat der Vereenigden Nederlanden ("Дзеркало держави Сполучені Нідерланди," 1706), який також мав багато видань, і він був відроджений в атмосфері романтичного націоналізму під час реформ наприкінці вісімнадцятого століття, які побачили короткочасну Батавську республіку та, у колонії Голландської Ост-Індії, столицю під назвою Батавія[en]. Хоча з моменту здобуття Індонезією незалежності місто називається Джакарта, його жителі досі так іменують себе Betawi або Orang Betawi, тобто "Люди Батавії" – назва, зрештою, походить від стародавніх батавів[4].

Успіх цієї історії походження був здебільшого завдяки схожості в антропології, яка базувалася на племінних знаннях[en]. Будучи політично та географічно інклюзивним, це історичне бачення задовольнило потреби голландського націотворення та інтеграції в епоху 1890–1914 років.

Однак невдовзі став очевидним недолік цього історичного націоналізму. Це припускало відсутність міцних зовнішніх кордонів, водночас допускаючи досить чіткі внутрішні кордони, які виникали, коли суспільство поляризувалося на три частини. Після 1945 року племінні знання втратили контроль над антропологією і здебільшого зникли[5]. Сучасні варіанти батавського міфу заснування стали більш точними, якщо вказати, що батави були частиною предків голландського народу разом із фризами, франками та саксами – завдяки відстеженню моделей ДНК. Відлуння цієї культурної спадкоємності все ще можна знайти в різних сферах голландської сучасної культури, наприклад, дуже популярна копія корабля «Batavia»[en], яку сьогодні можна знайти в Лелістаді.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. This section follows Simon Schama[en], The Embarrassment of Riches: An Interpretation of Dutch Culture in the Golden Age[en], (New York) 1987, ch. II "Patriotic Scripture", especially pp. 72 ff.
  2. The Batavian Myth: A Study Pack from the Department of Dutch, University College London
  3. I. Schöffer, "The Batavian myth during the sixteenth and seventeenth centuries," in P. A. M. Geurts and A. E. M. Janssen, Geschiedschrijving in Nederland ('Gravenhage) 1981:84–109, noted by Schama 1987.
  4. Knorr, Jacqueline (2014). Creole Identity in Postcolonial Indonesia. Volume 9 of Integration and Conflict Studies. Berghahn Books. с. 91. ISBN 9781782382690.
  5. Beyen, Marnix (2000). A Tribal Trinity: the Rise and Fall of the Franks, the Frisians and the Saxons in the Historical Consciousness of the Netherlands since 1850. European History Quarterly. 30 (4): 493—532. doi:10.1177/026569140003000402. ISSN 0265-6914. S2CID 145656182. Fulltext: EBSCO[en]

Література

[ред. | ред. код]