Бабенкове (Ізюмський район)
село Бабенкове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Харківська область |
Район | Ізюмський район |
Тер. громада | Ізюмська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA63040090020055671 |
Облікова картка | Бабенкове |
Основні дані | |
Засноване | 1788. |
Колишня назва | Злодіївка |
Населення | 429 |
Площа | 1,294 км² |
Густота населення | 331,53 осіб/км² |
Поштовий індекс | 64318 |
Телефонний код | +380 5743 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°15′5″ пн. ш. 37°20′16″ сх. д. / 49.25139° пн. ш. 37.33778° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
93 м |
Водойми | Сухий Ізюмець |
Місцева влада | |
Адреса ради | 64300, Харківська обл., Ізюмський р-н, м. Ізюм, пл. Центральна, 1 |
Карта | |
Мапа | |
|
Бабе́нкове (раніше — Злодіївка) — село в Україні, у Ізюмській міській громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 429 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Бригадирівська сільська рада.
Село Бабенково знаходиться на ріці Сухий Ізюмець, за 7 кілометрів від міста Ізюм, вище за течією, на відстані 2 км знаходиться село Бригадирівка, західніше — колишнє село Водорезівка.
На відстані одного кілометру проходить автомобільна траса до міста Ізюм Р79.
Село вперше згадується на мапі 1788 року.
Достовірних фактів пов'язаних із назвою села не збереглося, але за народними переказами збереглася легенда. Три століття тому в селі оселилася чаклунка. На той час чари прирівнювалися до злодійства. От і причепилася до відьми назва «злодійка», а хутір довгий час називали Злодіївкою. Землі були родючими і швидко заселилися панами. Досі збереглися назви ярків, де вони мешкали: Йосипівський, Греково, Фесівка. У 1910 році через місто Ізюм було прокладено залізницю і село почало активно забудовуватися.
Існує кілька версій пов'язаних з перейменуванням села. Перша версія: назва Злодіївка була не до вподоби. Селяни вирішили перейменувати село на Бабенкове. Друга версія: боялися, що ця назва може накликати біду. Третя — служив на цих землях козак Бабенко і за добру службу йому подарували хутір, який і назвали на його честь. Проте, серед істориків немає однозначних висновків з приводу назви.
Село розміщене поблизу річки Сухий Ізюмець і налічує 177 дворів. Населення становить 429 чоловік.
Радянська окупація почалась у 1918 році, того ж року було створено і перший колгосп.
Під час радянської окупації було збудовано фельдшерсько-акушерський пункт, крамницю та початкову школу та сільський клуб з бібліотекою.
Оскільки село поруч із містом, то робітників було більше, ніж колгоспників. У селі діяла філія заводу будматеріалів — видобували крейду та вапно.
На сьогодні ці землі орендують ПП «Золота нива», АПК «Хлібопродукт», ТОВ «Югран». У центрі села є братська могила загиблим воїнам, які полегли у роки Другої світової війни[1].
У 2004 році було ліквідовано молочно-товарну ферму.
У 2009 році було закрито місцеву школу.
12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Ізюмської міської громади[2].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ізюмського району (1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Ізюмського району[3].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 455 осіб, з яких 218 чоловіків та 237 жінок[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 429 осіб[5].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 93,01 % |
російська | 6,53 % |
молдовська | 0,23 % |
інші | 0,23 % |
- Клуб.
- Бібліотека.
Уродженці села:
- Величко Олег Вікторович (1979—2016) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Денисенко Григорій Кирилович — учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1946), нагороджений кількома орденами та медалями СРСР, Білорусі та України, почесний громадянин м.Гомеля, після його смерті на його честь там назвали одну з вулиць міста.
- Забашта Василь Іванович — учасник Другої світової війни, нагороджений орденом Слави III I II ст., народний художник України.
- ↑ Статтю створено за матеріалом завідувачки Бабенківської сільської бібліотеки С. Перевозник. «Ізюмщина Краєзнавча», видавництво «Кроссроуд», Харків, 2009. Укладачі: П. Т. Журова, Ю. Ю. Шелест, В. М. Лисаченко, Н. В. Федосенко, К. В. Малютіна, Л. І. Щибря, Є. В. Гевліч, В. Е. Воронін, І. Г. Гончаренко. с 2(укр.)
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Погода в селі Бабенкове [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |